- •Тактична підготовка підрозділів артилерії
- •Передмова
- •Скорочення
- •Розділ 1 склад збройних сил україни
- •1.1 Види Збройних сил України
- •1.2 Склад і призначення Сухопутних військ
- •1.3 З’єднання, частини та підрозділи Сухопутних військ
- •Додані, підтримуючі та підручні підрозділи
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 2 основи загальновійськового бою
- •2.1 Суть загальновійськового бою
- •2.2 Види загальновійськового бою
- •2.3 Характерні риси та основні принципи загальновійськового бою
- •Основні принципи загальновійськового бою
- •Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 3 організація, озброєння і техніка підрозділів
- •3.1 Загальновійськова частина, призначення і склад
- •3.2 Організація, призначення і озброєння механізованого (танкового) батальйону
- •3.3 Призначення, організація і озброєння бригадної артилерії
- •3.4 Призначення, організація і озброєння батальйонної артилерії
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 4 організація, озброєння і тактика дій частин та підрозділів збройних сил іноземних держав
- •4.1 Організація та озброєння бригад і дивізій збройних сил основних іноземних держав
- •4.2 Основи бойового застосування частин і підрозділів збройних сил іноземних держав
- •Оборона
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 5 основи управління
- •5.1 Сутність та принципи управління. Вимоги до управління підрозділами. Сили та засоби управління артилерійськими підрозділами
- •Сили і засоби управління артилерійськими підрозділами
- •5.2 Робота командира підрозділу з організації бойових дій. Способи доведення бойових завдань
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 6 Основи підготовки та ведення робочої карти
- •6.1 Призначення робочої карти та вимоги до неї
- •Вимоги до робочої карти
- •6.2 Порядок і правила нанесення умовних знаків на робочу карту
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 7 загальновійськові підрозділи в основних видах бою
- •7.1 Оборона, її мета. Умови переходу до оборони
- •7.2 Завдання і бойовий порядок підрозділів в обороні
- •7.3 Підготовка оборони
- •7.4 Ведення оборонного бою
- •7.5 Вихід із бою і відхід
- •7.6 Наступ, його мета. Способи переходу в наступ
- •7.7. Завдання та бойовий порядок підрозділів у наступі
- •7.8 Ведення наступу
- •7.9 Особливості ведення зустрічного бою
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 8 марш підрозділів
- •8.1 Способи пересування військ
- •8.2 Марш
- •Дії підрозділів на марші
- •Похідний порядок загальновійськових і артилерійських підрозділів. Місце артилерійських підрозділів у похідному порядку загальновійськових підрозділів
- •8.3 Перевезення підрозділів залізничним транспортом
- •Принципи формування військового ешелону
- •Райони, призначені для завантаження і розвантаження
- •Підтримання бойової готовності при перевезенні
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 9 розташування підрозділів на місці
- •9.1 Основи розташування підрозділів на місці
- •9.2 Охорона підрозділів при розташуванні їх на місці
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 10 Основи бойового застосування артилерії
- •10.1 Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування
- •10.2 Угруповання артилерії. Бойовий порядок артилерійських підрозділів
- •Питання для повторення та самоконтролю
Питання для повторення та самоконтролю
У чому полягає мета оборони.
Які є умови переходу до оборони.
Які завдання виконує рота (взвод) в обороні.
Який бойовий порядок механізованої роти (взводу) в обороні.
У чому полягає зміст системи вогню в обороні.
У чому полягає мета наступу.
Які маються умови переходу до наступу.
Які завдання виконує рота (взвод) в наступі.
Який бойовий порядок механізованої роти (взводу) в наступі.
Які особливості ведення зустрічного бою.
Які завдання виконують артилерійські підрозділи в зустрічному бою.
Розділ 8 марш підрозділів
У сучасних умовах, як при веденні широкомасштабних бойових дій, так і в боротьбі з незаконними озброєними формуваннями, необхідність пересування частин і підрозділів на різні відстані закономірно зростає. Це зумовлюється збільшенням просторового розмаху, високою маневреністю та динамічністю бою.
Складний характер сучасного бою вимагає від усіх підрозділів швидкого пересування на велику відстань у різних умовах обстановки. Командир повинен вміти організувати переміщення підрозділів, управляти ними при переміщенні і швидко готовити їх до бою після зосередження їх в призначених районах.
Історія Другої світової війни дає нам немало прикладів, коли навики та уміння командирів у короткі строки проводити перегрупування військ забезпечували успіх у бою і операції. Так, наприклад, з’єднання і частини, що прибули до Забайкальського фронту, розвантажили на станції Чита, а потім виконували марш своїм ходом на відстань 1000-1200 км. Марш виконували середньодобовим темпом до 150 км для частин на тракторній тязі. Завдяки вмілим та ініціативним діям командирів частин і підрозділів з організації та здійснення маршу своїм ходом на значну відстань було забезпечене успішне виконання бойових завдань щодо розгрому японських військ. Передумовою успішних дій стали: вміле ведення розвідки, наявність сильної похідної охорони з фронту і флангів, доцільне шикування похідного порядку і тверде управління військами. Це дало змогу захопити ініціативу, упередити противника в розгортанні та відкритті вогню і переході в наступ.
У сучасних умовах підрозділи повинні бути готові до маршу і перевезення в умовах постійної загрози застосування противником ЗМУ та ВТЗ, протидії його авіації, повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, руйнування доріг і переправ, дистанційного мінування. Це потребує копіткої підготовки зброї, бойової та іншої техніки і особового складу до маршу і перевезення, вмілої їх організації та всебічного забезпечення.
8.1 Способи пересування військ
Пересування військ – це організоване переміщення їх маршем, перевезення різними видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським, річковим, повітряним) або переміщення комбінованим способом з метою виходу в встановлений (зазначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готовності до виконання бойового завдання.
У сучасних умовах, коли діям військ притаманні маневреність, динамічність, просторовий розмах, пересування стало невід’ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовують при висуванні військ у райони бойових дій, при перегрупуваннях і маневрі силами й засобами, які проводять з різною метою при підготовці й під час бою.
Підрозділи можуть пересуватися різними способами. Залежно від мети пересування, відстані, часу, відведеного на пересування, наявності і можливості транспортних засобів, стану комунікацій, застосовується той або інший спосіб переміщення.
Марш є основним способом пересування військ. Це організоване пересування військ у колонах своїм ходом – на штатній техніці чи пішим порядком (взимку – на лижах) по дорогах і колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж.
При цьому особовий склад, бойова техніка і необхідні матеріальні, запаси (частин, підрозділів) повинні бути у повній готовності до виконання поставленого завдання.
Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ неможливо чи недоцільно використовувати будь-який вид транспорту.
Можливість застосування маршу за будь-яких обставин, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але й у районі бойових дій, робить його найбільш поширеним способом пересування.
Під час пересування частин і підрозділів маршем зберігається їх організаційна цілісність, створюються сприятливіші, аніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення, надійного управління і підтримання постійної бойової готовності.
Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового складу, насамперед механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує спрацьовування озброєння й техніки, витрату моторесурсів, зокрема пального.
Перевезення на вантажних потягах є новим способом пересування військ. Цим способом перевозять на великовантажних причепах або трейлерах ті підрозділи, які мають на озброєнні важку техніку з малим запасом ходу і низькою швидкістю руху.
Перевезення залізничним транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, озброєння і техніку – від спрацьовування, зекономити моторесурси та пальне. Цей спосіб забезпечує високу швидкість пересування військ незалежно від пори року і фізичного стану особового складу. Швидкість перевезення практично не залежить від метеорологічних умов.
Однак перевезення залізничним транспортом має ряд недоліків, це: вплив сучасних засобів ураження противника, складність підготовки і забезпечення безпеки при пересуванні військ. При перевезенні залізничним транспортом зменшується бойова готовність частин і підрозділів, оскільки їхні сили і засоби перевозять декількома ешелонами; ускладнюється управління, утруднюється одночасний вступ їх у бій.
Перевезення водним (морським, річковим) транспортом дозволяє зберегти сили особового складу, техніку – від спрацьовування, зекономити моторесурси і пересувати війська зі швидкістю не менше 25-30 км/год. Цей спосіб перевезення можна використовувати для перекидання військ на острови та ізольовані ділянки узбережжя, для евакуації з них поранених, хворих, уражених, пошкодженого озброєння і техніки, а також при здійсненні маневру.
Але перевезення військ водним транспортом застосовуватимуть рідше, ніж марш чи перевезення залізницею, оскільки для забезпечення перевезення потрібні обладнані причали, потужні крани: завантаження на водний транспорт і вивантаження досить тривалі; повинна бути організована надійна оборона (протичовнова, протимінна) і проведення суден до порту вивантаження.
Перевезення повітряним транспортом дозволяє швидко перекидати війська на великі відстані в будь-якому напрямку та в райони, що практично недоступні для інших видів транспорту, через зони зараження, в райони руйнувань, пожеж і затоплень. Цей вид транспорту не залежить від мережі доріг, тому його можна застосовувати не лише для перекидання військ на свою територію, але і для висадки їх у тил противника. Використання повітряного транспорту дозволяє зберегти сили особового складу, моторесурси бойової техніки, значно зменшити витрати матеріальних засобів і, що дуже важливо, несподівано для противника доставити в визначений (вказаний) район війська в високій бойової готовності, порівняно з пересуванням своїм ходом.
Однак, незважаючи на переваги, перевезення повітряним транспортом потребує великої кількості транспортних засобів, а для їхнього прикриття під час польоту – великий наряд бойових літаків. Окрім цього, використання авіації залежить від метеорологічних умов, наявності підготовлених аеродромів чи майданчиків у районах завантаження і вивантаження військ.
Комбіноване пересування – це переміщення військ з одного району в інший або на вказаний рубіж, при якому поєднуються різні способи пересування. В одних випадках війська можуть застосовувати різні способи пересування одночасно, а в інших – способи пересування чергуються, послідовно змінюються. При цьому використовують усі чи тільки деякі види транспорту.