9.2 Охорона підрозділів при розташуванні їх на місці

Дивізіон (батальйон), батарея (рота) в районі розташування повинен знаходитися у постійній готовності до відбиття нападу противника. Напад він може здійснювати з повітря, наземними силами і засобами, повітряними десантами, а також закинутими в тил наших військ диверсійно-розвідувальними групами.

Щоб не допустити проникнення розвідки противника у район розташування військ, раптового нападу наземного противника, забезпечити час і вигідні умови для розгортання і вступу в бій, війська при розташуванні на місці організовують безпосередню та сторожову охорону.

Безпосередню охорону організовують у батальйонах (дивізіонах), ротах (батареях). У батальйоні (дивізіоні) до неї входять парне патрулювання і постійне чергування спостерігачів на КСП. Крім цього, призначають черговий підрозділ у складі взводу. Він розташовується у вказаному командиром батальйону (дивізіону) місці і знаходиться в постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника і виконання інших раптово виникаючих завдань, а також до гасіння пожежі в районі розташування і поблизу нього. У роті (батареї) безпосередня охорона полягає в патрулюванні навколо району розташування роти (батареї) і постійному чергуванні спостерігачів на КСП. Крім цього, для охорони особового складу, озброєння і бойової техніки призначають добовий наряд.

До складу сторожової охорони входять: сторожові застави, сторожові пости, секрети. Кількість, склад і віддаленість підрозділів охорони визначаються віддаленістю і характером дій противника, важливістю напрямку, що охороняється, часом, необхідним для розгортання військ, які охороняються, характером місцевості та умовами спостереження. Сторожові застави виставляють за розпорядженням старшого командира, сторожові пости і секрети є основою сторожової охорони батальйону (дивізіону).

У батальйоні (дивізіоні) на загрозливих напрямках для своєчасного сповіщення і затримки наземного противника можливе призначення сторожових постів. Сторожовий пост, як правило, займає позицію, яка забезпечує кругове спостереження і ведення вогню. Позицію обладнують окопами і обов’язково маскують. Сторожовий пост займає і обладнує вказану йому позицію на відстані близько 1500 м від району розташування і несе службу протягом доби. Зв’язок з постом дротовий і сигнальними засобами. Старшому сторожового поста вказують сектор спостереження і напрямок особливої уваги, а також пропуск (пароль) і відгук.

Секрети виставляють на прихованих підступах до району розташування батальйону. Склад секрету – два-три чоловіки.

Механізовані підрозділи, які призначені для охорони, можуть посилюватися танками, артилерією, підрозділами протитанкових засобів, інженерно-саперними і хімічними підрозділами. Танкові підрозділи, які діють в охороні, – механізованими, інженерно-саперними і хімічними підрозділами.

Для підтримання бою сторожової охорони призначають артилерійські батареї чи дивізіони.

Для ведення розвідки перед фронтом і на флангах організовують спостереження, висилають бойові розвідувальні дозори і дозорні відділення (танки). На шляхах імовірного руху противника додані сторожовому загону інженерно-саперні підрозділи встановлюють міни, готують до підриву мости.

При доведенні завдань на розташування на місці командир дивізіону (батареї) віддає наказ, в якому вказує:

- батареям (взводам) – основні і запасні райони (місця) розташування, порядок їх зайняття та інженерного обладнання, завдання на випадок відбиття нападу противника, вогневі позиції, порядок і час виходу на них;

- безпосередній охороні і сторожовим постам – склад патрулів, маршрути руху і початок патрулювання; завдання, порядок несення служби і дії при виявленні противника; склад і завдання сторожових постів, час їх готовності; порядок відкриття і ведення вогню, підтримання зв’язку і доповідь про противника; порядок зміни, пропуск, відгук;

- черговому підрозділу – склад; до яких дій бути готовими і сигнали його виклику.

Після доведення завдань підрозділам командир дивізіону (батареї) вказує заходи щодо захисту від ЗМУ, маскування та інженерного обладнання району розташування.

Для розпізнавання охороною і розвідкою своїх військовослужбовців кожної доби призначають пароль. Він відомий усьому складу охорони і розвідки, а також особам, які передають усні накази.

Усіх осіб, які не знають пароля, сторожові застави затримують. Командири застав допитують затриманих особисто і направляють до командира сторожового загону або командира, який вислав заставу.

Про підхід або прорив наземного противника у напрямку району розташування командир батальйону дізнається від вищестоящого штабу. При цьому батальйон може отримати бойове завдання. Підрозділи за необхідності приводять у готовність сигналом бойової тривоги.

Невеликі групи противника, які намагаються проникнути у війська, що охороняються, сторожові застави підпускають якомога ближче і захоплюють у полон або знищують. Головні сили противника на дальніх підступах уражаються вогнем артилерії, а при розгортанні і підході – вогнем мінометів, танків, протитанкових засобів і механізованих підрозділів.

Розвиток засобів розвідки, особливо повітряної, подальше вдосконалення засобів масового ураження значною мірою ускладнили забезпечення прихованого розташування військ, посилили їхню уразливість від вогневих ударів противника. Тому особовий склад, особливо командири і штаби, повинні знати бойові властивості і можливості розвідки противника, його засоби ураження, можливості різних маскувальних засобів, вміло їх застосовувати та вести пошук нових способів і прийомів введення противника в оману, а також ефективних засобів інженерного обладнання місцевості.