Скорочення

АК – армійський корпус

АСУ – автоматизована система

управління

АРГ – артилерійська розвідувальна

група

БПЛА – безпілотний літальний апарат

БСП – боковий спостережний пункт

бтгр – батальйонна тактична група

ВПК – військово-промисловий

комплекс

ВТЗ (ВТО) – високоточна зброя (озброєння)

ВУП – вогневе ураження противника

ГПЗ – головна похідна застава

ДРГ – диверсійно-розвідувальна

група

ЗМУ – зброя масового ураження

ЗРК – зенітно-ракетний комплекс

ЗЯН (ЗХН) – засоби ядерного (хімічного)

нападу

ЗІП – запасний інструмент і приладдя

кб – командир батареї

квв – командир вогневого взводу

КМУ – командирська машина

управління

ОВТ – озброєння і військова техніка

ПУ – пункт управління

ППО – протиповітряна оборона

ПСП – передовий спостережний пункт

ПРП – пересувний розвідувальний

пункт

ПТРК – протитанковий ракетний

комплекс

ПТКР – протитанкова керована ракета

птабатр – протитанкова артилерійська

батарея

ПДРез – протидесантний резерв

ПУВД – пункт управління вогнем

дивізіону

ПУВбатр – пункт управління вогнем

батареї

РВК (РУК) – розвідувально-вогневий

(ударний) комплекс

РВ і А – ракетні війська і артилерія

РЗЗ – рухомий загін загородження

РЛС – радіолокаційна станція

РХБЗ – радіаційний, хімічний,

біологічний захист

РСЗВ – реактивна система залпового

вогню

РЕБ – радіоелектронна боротьба

сабатр – самохідна артилерійська

батарея

садн – самохідно-артилерійський

дивізіон

соб – старший офіцер батареї

СВ – сухопутні війська

ТВД – театр воєнних дій

Вступ

Військова наука– це система знань про закономірність збройної боротьби, про підготовку і її ведення з метою захисту держави від агресорів. Військова наука становить систему різноманітних, тісно пов’язаних між собою галузей знань, насамперед це:

- загальна теорія збройної боротьби, підготовка і ведення війни збройними силами;

- теорія військового мистецтва.

Військове мистецтвояк наукова теорія поділяється на три складові частини:

- стратегію;

- оперативне мистецтво;

- тактику.

Стратегіярозглядає питання підготовки і ведення стратегічних операцій і війни в цілому.

Оперативне мистецтвовивчає теорію і практику підготовки і ведення операцій.

Тактикарозглядає бій як основну форму тактичних дій військ.

Слово „тактика” походить від грецького слова „taktika” – мистецтво побудови військ. Будучи складовою частиною військового мистецтва, тактика займає підпорядковане місце стосовно оперативного мистецтва і стратегії, діє в їхніх інтересах і служить для досягнення цілей, що ставляться перед нею оперативним мистецтвом.

Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного розташування військ на полі бою і рукопашного бою воїнів, тобто розподіл сил і засобів був рівномірним. Розвиток тактики в цей період йшов у напрямку вдосконалення бойових порядків і маневрування ними на полі бою.

Подальший розвиток зброї привів до появи різноманітних видів піхоти і кавалерії.

Корінний переворот у тактиці відбувся у ХVII сторіччі у зв’язку із впровадженням в арміях європейських держав вогнепальної зброї.

Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX сторіччя, подальше вдосконалення зброї призвели до появи тактики колон і розсипного строю, класичним зразком якого є Бородінський бій 1812 р. Але така тактика вже в той час призводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї, особливо з появою у другій половині XIX сторіччя нарізної вогнепальної зброї.

У ході Кримської війни 1853-1856 рр. починає зароджуватися тактика стрілецьких ланцюгів, яка остаточно затвердилася у ході російсько-японської війни 1904-1905 р.р.

Перша світова війна 1914-1918 рр. характеризувалася масовим застосуванням кулеметів, швидкострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби: авіації, танків та ін. До кінця війни з’явилася тактика групового бою, коли стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, гармат супроводу, важких кулеметів, тобто розподіл сил і засобів був нерівномірним.

Розвиток оборони йшов від вогнищевої, яка була неглибокою, до підготовленої в інженерному відношенні позиційної оборони.

Теорія та практика організації і ведення бойових дій військ найбільшого розвитку набули у Другій світовій війні. Успіх у бою досягався спільними зусиллями підрозділів, частин і з’єднань усіх родів військ, авіації і спеціальних військ при головній ролі загальновійськових з’єднань.

У післявоєнний період тактика розвивалася на основі досвіду Другої світової війни з урахуванням надходження на озброєння військ нової, більш досконалої техніки, повної моторизації і механізації Сухопутних військ.

Взаємозв’язок зброї і тактики стає усе більш тісним. Це викликано розвитком засобів боротьби під впливом науково-технічного прогресу. У цей період високими темпами удосконалювалися техніка та озброєння, з’явилася ракетно-ядерна зброя. Принципові зміни у засобах збройної боротьби зробили свій вплив на розвиток тактики. Сучасний бій, як це доводить досвід навчань, став більш динамічним, вище стала маневреність військ на землі й у повітрі.

Таким чином, тактика досліджує закономірності, характер ведення бою і розробляє способи його підготовки і ведення, вивчає бойові властивості та можливості підрозділів і частин у сучасному бою.

Тактика– це теорія і практика підготовки і ведення бою частинами (підрозділами) різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ на суші, у повітрі і на морі.

Вона поділяється на загальну тактику і тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Сучасна тактика передбачає дії військ як в умовах застосування ядерної і хімічної зброї, так і з використанням тільки звичайних засобів ураження, у тому числі і високоточної зброї.

Теорія і практика загальновійськового бою повинні постійно удосконалюватися з урахуванням вимог стратегії, оперативного мистецтва і змін у матеріальній базі бою, а рівень тактичного мистецтва командирів, штабів і військ безупинно підвищуватися.

Предметом загальної тактики є загальновійськовий бій. Вона вивчає закономірності загальновійськового бою і розробляє рекомендації щодо його підготовки і ведення сумісними зусиллями частин (підрозділів) різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Так, наприклад, тактика РВ і А розробляє порядок і способи застосування ракетних та артилерійських частин (підрозділів) у загальновійськовому бою і самостійно.

Тактика має два аспекти: теоретичний і практичний.

Теорія тактики вивчає зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності і принципи його ведення, розробляє способи підготовки і ведення бою. Теорія тактики викладається в статутах, підручниках, воєнно-наукових роботах.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ з підготовки і ведення бою. Вона містить: збір і вивчення даних обстановки; прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих; організацію взаємодії, вогневого ураження противника; підготовку частини (підрозділу) до виконання бойових завдань; планування бою; управління підрозділами у бою, а також всебічне забезпечення бою.

Тактична підготовка найбільш повно забезпечує комплексне навчання воїнів і підрозділів вмілих і злагоджених дій на полі бою в умовах, максимально наближених до бойової дійсності: ведення оборонного бою, що дозволяє не тільки відбити, але і зірвати наступ противника, ведення наступальних дій і зустрічного бою, умілого маневрування і швидкого здійснення маршів на великі відстані.

Основною умовою досягнення успіху тактичної виучки є дотримання принципу - навчати війська того, що необхідно на війні. Тільки в обстановці, максимально наближеній до реальної бойової дійсності, можуть бути вироблені висока бойова майстерність, морально-психологічна стійкість, фізичне загартування і витривалість.

Рівень розвитку тактики, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ є найважливішим фактором досягнення перемоги. Цим і визначається необхідність особливо вимогливого ставлення до тактики, тактичного мистецтва офіцерів.

Таким чином, у результаті вивчення тактики слухачі повинні знати:

- структуру Збройних Сил України, склад Сухопутних військ і спеціальних військ;

- організаційну структуру підрозділів, тактико-технічні характеристики основних зразків озброєння і військової техніки, бойові можливості загальновійськових і артилерійських підрозділів;

- основи сучасного загальновійськового бою;

- бойові завдання загальновійськових підрозділів у різноманітних видах бою;

- організацію і ведення бойових дій артилерійськими підрозділами в усіх видах бою і різноманітних умовах;

- основи організації взаємодії і управління підрозділами у бою;

- основи всебічного забезпечення бойових дій.