- •Тактична підготовка підрозділів артилерії
- •Передмова
- •Скорочення
- •Розділ 1 склад збройних сил україни
- •1.1 Види Збройних сил України
- •1.2 Склад і призначення Сухопутних військ
- •1.3 З’єднання, частини та підрозділи Сухопутних військ
- •Додані, підтримуючі та підручні підрозділи
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 2 основи загальновійськового бою
- •2.1 Суть загальновійськового бою
- •2.2 Види загальновійськового бою
- •2.3 Характерні риси та основні принципи загальновійськового бою
- •Основні принципи загальновійськового бою
- •Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 3 організація, озброєння і техніка підрозділів
- •3.1 Загальновійськова частина, призначення і склад
- •3.2 Організація, призначення і озброєння механізованого (танкового) батальйону
- •3.3 Призначення, організація і озброєння бригадної артилерії
- •3.4 Призначення, організація і озброєння батальйонної артилерії
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 4 організація, озброєння і тактика дій частин та підрозділів збройних сил іноземних держав
- •4.1 Організація та озброєння бригад і дивізій збройних сил основних іноземних держав
- •4.2 Основи бойового застосування частин і підрозділів збройних сил іноземних держав
- •Оборона
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 5 основи управління
- •5.1 Сутність та принципи управління. Вимоги до управління підрозділами. Сили та засоби управління артилерійськими підрозділами
- •Сили і засоби управління артилерійськими підрозділами
- •5.2 Робота командира підрозділу з організації бойових дій. Способи доведення бойових завдань
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 6 Основи підготовки та ведення робочої карти
- •6.1 Призначення робочої карти та вимоги до неї
- •Вимоги до робочої карти
- •6.2 Порядок і правила нанесення умовних знаків на робочу карту
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 7 загальновійськові підрозділи в основних видах бою
- •7.1 Оборона, її мета. Умови переходу до оборони
- •7.2 Завдання і бойовий порядок підрозділів в обороні
- •7.3 Підготовка оборони
- •7.4 Ведення оборонного бою
- •7.5 Вихід із бою і відхід
- •7.6 Наступ, його мета. Способи переходу в наступ
- •7.7. Завдання та бойовий порядок підрозділів у наступі
- •7.8 Ведення наступу
- •7.9 Особливості ведення зустрічного бою
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 8 марш підрозділів
- •8.1 Способи пересування військ
- •8.2 Марш
- •Дії підрозділів на марші
- •Похідний порядок загальновійськових і артилерійських підрозділів. Місце артилерійських підрозділів у похідному порядку загальновійськових підрозділів
- •8.3 Перевезення підрозділів залізничним транспортом
- •Принципи формування військового ешелону
- •Райони, призначені для завантаження і розвантаження
- •Підтримання бойової готовності при перевезенні
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 9 розташування підрозділів на місці
- •9.1 Основи розташування підрозділів на місці
- •9.2 Охорона підрозділів при розташуванні їх на місці
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 10 Основи бойового застосування артилерії
- •10.1 Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування
- •10.2 Угруповання артилерії. Бойовий порядок артилерійських підрозділів
- •Питання для повторення та самоконтролю
Оборона
Оборона характеризується як вимушений вид бойових дій. Її готують і проводять з метою зриву наступу противника, його дезорганізації, нанесення максимально можливих втрат, перехоплення ініціативи і створення сприятливих умов для подальшого переходу в наступ. Оборона поділяється на мобільну і позиційну.
Мобільна оборона є динамічним видом бойових дій, який передбачає здійснення рішучого маневру в сукупності з вогнем, а також безпосереднє протиборство з противником. При такій обороні до 70 % бойових підрозділів знаходяться у другому ешелоні. Головний спосіб організації й ведення мобільної оборони – маневр військами і вогнем з метою порушення бойових порядків наступаючих військ противника і знищення його основних сил.
Позиційну оборону організовують з метою утримання важливих районів (ділянок місцевості). Вона ґрунтується на максимальному використанні всіх наявних вогневих засобів у поєднанні з маневром і є менш гнучкою, ніж мобільна оборона.
Оборона, незалежно від обраних способів її ведення, передбачає активні маневрові дії, глибоке ураження, захоплення ініціативи, нанесення контрударів (контратак) і перехід до рішучого наступу.
Залежно від умов, що склалися, бригада може вести оборону двох видів: позиційну (чи оборону району) й мобільну.
До позиційної оборони бригада переходить при недостатній глибині оборони і необхідності будь-що утримати вказаний район: коли місцевість не дозволяє здійснювати широкий маневр силами й засобами або якщо наступаючий противник має більшу мобільність і перевагу в повітрі.
До мобільної оборони бригада переходить, коли поставлене завдання і райони бойових дій дозволяють організовувати й вести оборонний бій на великій глибині, а умови місцевості дають можливість маневрувати силами й засобами. При веденні мобільної оборони допускається тимчасова втрата місцевості.
Бригада обороняється в основному або тиловому районі дивізії (додаток В3). Для оборони їй призначають смугу – 10-15 км по фронту і 10-15 км у глибину, а батальйону – район оборони (по фронту – до 5 км і глибина – до 3 км).
Ротна тактична група і мотопіхотний (танковий) взвод обороняють опорні пункти, відповідно до 1500 м і до 400 м по фронту та до 1100 м і до 200 м у глибину. Мотопіхотне відділення займає позицію по фронту до 125 м.
Питання для повторення та самоконтролю
З яких підрозділів складається мд США.
З яких підрозділів складається бртд США.
Надати характеристику основних видів бойових дій іноземних держав.
Які завдання виконує бригада (батальйон) в наступі
Які завдання виконує бригада (батальйон) в обороні
З яких елементів складається бойовий порядок бригади в обороні.
З яких елементів складається бойовий порядок бригади в наступі.
Розділ 5 основи управління
Досвід застосування збройних сил доводить, що успіх бою залежить від якості управління військами. Уміле керування підрозділами і частинами сприяло розгрому противника з найменшими втратами і досягненню перемоги в короткий термін.
Теорія і практика управління військами розвивалися та удосконалювалися водночас зі зміною озброєння, техніки, організації військ і способів ведення бойових дій.
До появи масових армій, коли бойові дії розгорталися на невеликих, переважно відкритих просторах, управління військами здійснювалося безпосередньо командиром. При цьому вирішальну роль відігравало візуальне спостереження за своїми військами і військами противника на полі бою. Необхідні розпорядження (вказівки) командир віддавав військам особисто або через ад’ютантів, ординарців, зв’язкових, які пересувалися пішки або на конях. Засобами управління головним чином були звукові сигнали та прапорці.
Із збільшенням чисельності армій, зростанням розмаху бойових дій та зміною умов їх ведення розширюється коло та ускладнюється характер завдань, які виконують у процесі управління. Робота щодо управління військами стала настільки різноманітною і складною, що виконувати її у повному обсязі у терміни, які диктуються темпом розвитку подій на полі бою, не під силу одній людині. Виникає необхідність створення спеціального органу, який повинен допомагати командиру. Для виконання завдань, пов’язаних з управлінням, створюють штаби з’єднань, частин і підрозділів.
Управління військами повинно забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин (підрозділів) і успішне виконання ними завдань у встановлені терміни і за будь-яких умов обстановки.