4.2 Основи бойового застосування частин і підрозділів збройних сил іноземних держав

Із погляду командування збройними силами основних іноземних держав бойові дії сухопутних військ у можливих війнах будуть характеризуватися широким маневром, відсутністю чітко окреслених ліній фронту і флангів, використанням високоточної зброї, засобів розвідки і радіоелектронної боротьби, автоматизованих систем управління і зв’язку, активним застосуванням усіх видів авіації, інтенсивністю та одночасним веденням бойових дій у всій глибині оперативного шикування бойових порядків військ.

Основними формами ведення бойових дій сухопутними військами будуть наступальні та оборонні операції. У зв’язку із зростанням вогневої та ударної потужності, мобільності й бойової стійкості з’єднань як наступальні, так і оборонні операції сухопутних військ будуть проводити з урахуванням положень нових концепцій, відомих під назвами „повітряно-наземна операція (битва)” та „боротьба з другими ешелонами”.

В основу цих концепцій покладені нові погляди на способи бойового використання сил і засобів сухопутних військ і тактичної авіації. Суть даних поглядів полягає в тому, що принципами „повітряно-наземної операції” передбачаються тісно скоординовані за місцем, часом, замислом, силами й засобами, які застосовуються, бойові дії наземних військ і авіації з мстою одночасного розгромлення угруповання противника в усій смузі по фронту й на всю глибину його оперативною шикування.

Основні принципи „повітряно-наземної операції” знайшли своє втілення в операції багатонаціональних сил „Буря в пустелі” під час ведення бойових дій проти Іраку.

Наступ

Бригади можуть вести бій як у складі дивізій, так і самостійно. Виконуючи поставлені бойові завдання в складі дивізії, бригада шикує бойовий порядок в один, два (деколи в три) ешелони. Крім цього, елементами бойового порядку бригади є: угруповання бригадної артилерії (один-два дивізіони 155-мм самохідних гаубиць); угруповання засобів ППО (до доданої зенітної батареї); інженерний резерв (до роти). При діях у другому ешелоні вважається доцільним вводити її в бій після виконання дивізією найближчого завдання.

Бойове завдання бригади, яка діє в першому ешелоні дивізії, поділяється на найближче та кінцеве (додаток В2).

Зміст найближчого завдання полягає в розгромі першого ешелону бригади, яка обороняється, та оволодінні рубежем на глибині 10-15 км. Кінцеве завдання – знищення бригадних резервів противника, розвиток наступу й оволодіння рубежем на глибині 20-30 км.

Для виконання бойових завдань у наступі на основі батальйонів у бригаді створюють батальйонні тактичні групи (бтгр), які формують з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових батальйонів. Батальйонні тактичні групи, де переважають мотопіхотні підрозділи, називають мотопіхотними тактичними групами, а де танкові – танковими тактичними групами.

До складу мотопіхотної батальйонної тактичної групи входять мотопіхотний батальйон (без роти), танкова рота, саперний взвод і взвод зенітних установок. Танкова батальйонна тактична група у своєму складі може мати танковий батальйон (без роти), мотопіхотну роту й такі самі засоби підсилення.

У наступі батальйону (бтгр) першого ешелону бригади вказують найближче завдання – оволодіння рубежем чи об’єктом на глибині 3-4 км; подальше завдання – на глибині 6-12 км. Батальйон (бтгр) другого ешелону бригади, як правило, вводять у бій для досягнення успіху наступу на напрямку головного удару й завершення прориву оборони на всю її глибину.

Мотопіхотний і танковий батальйони (бтгр) наступають на фронті 2-3 км, а деколи до 5 км, бригада до 15 км і прориває оборону на ділянці 2-3 км.

Ведення наступу поділяється на чотири етапи: зближення з противником; власне наступ (з ходу після короткої або ретельної підготовки); досягнення успіху; переслідування.

У сучасних умовах найбільш ефективним вважають наступ з ходу, оскільки війська зберігають маневреність і здатність швидко просуватися в тил противника до того, як він створить організовану оборону. У цьому випадку бригада може висуватися з глибини відразу на вихідний рубіж і вступати в бій з маршу без зупинки або з попередньо зайнятого на нетривалий час району зосередження, розташованого на відстані 30-80 км від лінії фронту.

Висування бригади здійснюють 1-2 маршрутами, з послідовним розгортанням у передбойовий і бойовий порядки, тобто в батальйонні (8-12 км від переднього краю), ротні (5-8 км) і взводні (2-3 км) колони.

Наступ ведуть у такому порядку. Бригади першого ешелону, не вступаючи в затяжні бої та обходячи осередки опору, швидко просуваються вперед, з метою порушити цілісність оборони противника. Завдання щодо ліквідації окремих пунктів опору ставлять підрозділам других ешелонів (резервів). Другий ешелон бригади вводять у бій найчастіше у проміжках між бтгр першого ешелону або через їхні бойові порядки після виконання найближчого завдання бригадою.

Після виконання кінцевого завдання бригада може закріплюватися на захопленому рубежі та своїми діями забезпечувати введення у бій другого ешелону (резерву) дивізії або отримати нове завдання.