7.6 Наступ, його мета. Способи переходу в наступ

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку, знищенні та взятті у полон живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Основним способом розгрому противника в наступі є послідовне ураження його першого і другого ешелонів та резервів.

Залежно від обстановки і поставлених завдань наступають на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, який займає підготовлену оборону, здійснюють з положення безпосереднього зіткнення з ним, а на противника, який поспіхом перейшов до оборони, – з висуванням з глибини (з ходу). Він розпочинається з прориву оборони противника ударами усіх видів зброї.

Наступ на противника, який наступає, ведуть шляхом зустрічного бою, а на противника, який відходить, - шляхом його переслідування.

У сучасних умовах способи переходу в наступ постійно вдосконалюються. У зв’язку з різким підвищенням могутності, далекобійності засобів ураження, швидкості і маневрових можливостей підрозділів, недоцільно завчасно зосереджувати ударні угруповання безпосередньо перед переднім краєм оборони противника. Таке зосередження дуже ризиковане, тому що виникає небезпека ураження військ ЗМУ і звичайними вогневими засобами противника. Маючи високі маневрові можливості, війська здатні швидко висуватися з глибини й атакувати з ходу. Цей спосіб переходу в наступ застосовують нині в багатьох арміях світу.

У наступ з ходу переходять не тільки у тактичній чи оперативній глибині оборони противника, а й на початку операції, зокрема при прориві підготовленої, добре укріпленої оборони противника, оскільки вогневими ударами наступаючі війська спроможні знищити чи надійно придушити оборону і, використовуючи їхні результати, стрімко атакувати противника, розвиваючи успіх у глибину.

За сприятливих умов обстановки (у ході розвитку бойових дій в глибині оборони противника) підрозділи можуть атакувати противника, розгортаючись у бойовий порядок з похідних колон, тобто безпосередньо з маршу. Такий спосіб атаки не дає противнику можливості маневрувати, забезпечує раптовість удару.

У сучасних умовах широке застосування нової зброї, авіаційних засобів створює передумови для подальшого розвитку способів переходу військ у наступ: поєднання ударів з фронту, флангів і тилу, ударів з повітря, а на приморських напрямках – з моря; використання різних військових хитрощів для введення його в оману.

Тому мистецтво командирів і штабів при виборі способів переходу в наступ полягає в тому, щоб повністю застосувати фактор раптовості, застати противника непідготовленим, не дати йому можливості повністю використати свої сили і засоби, насамперед ВТЗ, при відбитті атаки наступаючих військ, а також створити сприятливі умови для нанесення сильного удару, маневрування вогнем і підрозділами при прориві оборони противника.