2. План рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів.

Одним із головних елементів системи бухгалтерського обліку є План рахунків, відповідно до якого і здійснюється облік виконання Державного та місцевих бюджетів. Становлення діючої системи бух­галтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів розпочалося зі створення Державного казначейства України, на яке і було покладено функцію ведення бухгалтерського обліку.

До 1998 року бюджетні кошти обліковувалися відповідно до Плану рахунків, прийнятому ще у 1978 році. З метою недопущення порушення нормального бюджетного процесу в умовах запровадження нової бюджетної класифікації та неповної комп'ютеризації фінансових та казначейських органів необхідно було негайно створити нову систему бухгалтерського обліку. Наказом Міністерства фінансів України та Головним управлінням Державного казначейства України №137 від 24 груд­ня 1997 року було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Структуру кодів плану рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Цей документ було введено в дію з 1 січня 1998 року разом з впровадженням нової бюджетної класифікації України, затвер­дженої наказом Міністерства фінансів України № 265 від 03 груд­ня 1997 року.

План рахунків було побудовано відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та вимог казначейського вико­нання державного бюджету. Він складався із 7 класів:

Клас 1 - Ресурси бюджету. Клас 2 - Боргові зобов'язання.

Клас 3 - Кошти в розрахунках. Клас 4 - Результат (дефіцит/надлишок).

Клас 5 - Доходи. Клас 6 - Видатки.

Клас 7 - Допоміжні рахунки.

Кожен клас поділявся на рахунки другого та третього порядків. Розроблена структура кодів різних класів містила від 15 до 28 знаків, що потребувало повної автоматизації бухгалтерського обліку. Орга­ни Державного казначейства функціонували на той час як клієнти банківської системи. На ім'я казначейства було відкрито в уповнова­жених банківських установах рахунки. Однак, і Державне казначейс­тво обслуговувало своїх клієнтів-розпорядників та одержувачів бю­джетних коштів, що обумовило необхідність ведення внутрішнього обліку. Складність взаємовідносин між установами банківської сис­теми та органами Державного казначейства, що склалися в процесі виконання бюджету, неможливість повної автоматизації системи бу­хгалтерського обліку потребували подальшого реформування облі­кової політики.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Націо­нального банку України від 15 вересня 1999 року № 1721 „Про ство­рення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства" змінився статус Державного казначейства - воно стало учасником системи електронних платежів Національного банку України. Діючий План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Держав­ного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119.

План рахунків з виконання державного та місцевих бюдже­тів - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації відповідних операцій та відо­браження бухгалтерської інформації, забезпечує складання фінан­сової звітності.

Побудова Плану рахунків базується на класифікації рахунків за економічним змістом, що сприяє не тільки отриманню необхід­ної інформації про виконання бюджетів, але й здійсненню контро­лю за цим процесом. План рахунків досить громіздкий, одночасно дає можливість відобразити в бухгалтерському обліку всі операції виконання бюджетів усіх рівнів бюджетної системи.

Принципи побудови Плану рахунків:

• законність - звітність повинна відповідати правилам та про­цедурам, які передбачені законодавчими та нормативними актами;

• достовірність - правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій держави з дотриманням вимог від­повідних нормативних актів;

• повнота бухгалтерського обліку - всі операції з виконання бюджетів в органах Державного казначейства підлягають реєстра­ції на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків;

• дата операції - операції з виконання бюджетів реєстру­ються в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку;

• прийнятність вхідного балансу - залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залиш­кам за станом на кінець попереднього звітного періоду;

• превалювання сутності над формою - операції облікову­ються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та еконо­мічного змісту, а не за їх юридичною формою;

• суттєвість - у фінансових звітах має відображатись уся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом;

• доречність - корисність інформації для підготовки та при­йняття економічних рішень;

• відкритість - фінансові звіти мають бути достатньо зро­зумілими і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво ві­дображати операції;

• сталість - постійне, протягом бюджетного року, застосу­вання обраних методів;

• правильність - сумлінне застосування прийнятих правил та процедур;

• обережність — обгрунтована, розсудлива оцінка фактів;

• незалежність - відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів);

• співставність - можливість визначення тенденцій вико­нання бюджету через співставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності;

• своєчасність - забезпечення своєчасною інформацією ор­ганів законодавчої та виконавчої влади, які приймають рішення, здійснюють оцінку виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету, тощо, та інших користувачів;

• безперервність - оцінка активів здійснюється, виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним;

• консолідація - складання зведеної фін. звітності про виконання бюджетів в цілому по системі Держказначейст­ва з урахуванням підвідомчих управлінь та відділень в розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньо системни­ми розрахунками;

• окреме відображення активів та пасивів - цей принцип передбачає, що всі рахунки активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активни­ми або пасивними за винятком клірингових (рахунків за розрахунками), технічних та транзитних рахунків.