4 Стадія - отримання товарів, робіт та послуг.

Розпорядники бюджетних коштів:

• здійснюють контроль за фактичним отриманням придбаних товарів (звіряють замовлення, перевіряють та порівнюють з пер­винними зобов'язаннями);

• складають звіт про відповідність отриманих товарів замов­ленню.

5 Стадія - здійснення платежів.

Здійснення платежів органами Державного казначейства України за бюджетними фінансовими зобов'язаннями розпоряд­ників бюджетних коштів проводиться лише за наявності в обліку органів Державного казначейства України їх бюджетних фінансо­вих зобов'язань у межах помісячного плану асигнувань.

У разі нецільового використання коштів бюджету до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів застосовується механізм зменшення бюджетних призначень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від від 4 лютого 2004 р. № 112.

6 Стадія - використання товарів, робіт, послуг на вико­нання бюджетних програм.

Коли товари або послуги отримано та за них сплачено, вони готові до споживання. Товари легко оцінити, віднісши їх до запа­сів. Важливими є питання оптимального обсягу замовлення та на­скільки ефективно використовуються товари в процесі надання послуг? Тому здійснюється постійний контроль за забезпеченням співвідношення ціни та якості отриманих товарів та послуг.

3. Касове виконання видаткової частини бюджету.

Відомі два методи здійснення видатків Державного бюджету:

• відкриття кредитів;

• перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки голо­вних розпорядників коштів.

1) Відкриття кредитів - базуються на авансуванні витрат на кредитній основі. Цей метод припускає не перерахування кош­тів головним розпорядникам, а дозвіл фінансовим органам на ви­дачу коштів. Підстава для відкриття кредиту - бюджетний розпис.

Цей метод бюджетного фінансування використовувався в Україні до 1 липня 1993 року.

2) Здійснення видатків шляхом перерахування коштів з ра­хунків бюджету на рахунки головних розпорядників коштів. Перерахування коштів здійснюється тільки при наявності їх на даному рахунку в даний момент.

Підставою для перерахування коштів головним розпорядни­кам є затверджені в бюджеті суми видатків. Цей метод застосову­вався в Україні в частині фінансування витрат місцевих бюджетів, а з 1 липня 1993 року і при здійсненні витрат з Державного бю­джету.

Для цього у Національному банку України Міністерству фі­нансів для концентрації бюджетних коштів і проведення видатківбув відкритий рахунок „Кошти Державного бюджету України". З цього рахунку фінансування видатків здійснювалося у межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.

Для фінансування підприємств, установ та організацій бю­джетної сфери були відкриті окремі поточні бюджетні рахунки для операцій з бюджетними коштами.

Для покриття тимчасових касових розривів Міністерство фі­нансів України на договірних засадах могло отримувати у Націо­нальному банку України внутрішньорічний кредит у розмірі до 10 відсотків від обсягу видатків Державного бюджету України на відповідний рік. Національний банк України щоденно надавав Міністерству фінансів України інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку „Кошти Державного бюджету України", а та­кож щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету України за підрозділами бюджетної класифікації.

Таким чином, починаючи з 1 липня 1993 року в Україні став застосовуватися єдиний метод здійснення видатків - шляхом пе­рерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки розпоряд­ників бюджетних коштів.

Державне казначейство України Наказом № 3 від 22 січня 2001 року затвердило „Порядок касового виконання державного бюджету за видатками".

Для якісного та безперебійного обслуговування органами Державного казначейства розпорядників коштів здійснюється фо­рмування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

Порядок та правила формування головними розпорядниками коштів мережі розпорядників наступні:

1. Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бю­джетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями (областями).

2. Розпорядники третього ступеня можуть бути включені або до мережі головних розпорядників або до мережі розпорядників другого ступеня. Не допускається включення їх одночасно до ме­режі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.

3. За 15 днів до початку бюджетного року головні розпоряд­ники (крім розпорядників Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій і адміністрацій міста Києва і Севастополя) подають Державному казначейству України мережу установ, що одержують бюджетні кошти.

4. Державне Казначейство України узагальнює цю інформа­цію і доводить її до управлінь Державного казначейства.

5. До бази даних про мережі Державного казначейства Украї­ни заноситься інформація тільки про головних розпорядників, а інформація про нижчих - до управління Державного казначейства.

3. Управління Державного казначейства, одержавши інформа­цію, групують її по районах та містах і формують базу даних за мережею установ.

7. Органи Державного казначейства України є користувача­ми мережі головного розпорядника бюджетних коштів, який несе відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі.

Новий порядок обслуговування Державного бюджету за ви­датками з метою розподілення інформаційних і грошових потоків бюджетних коштів розмежував поняття „асигнування" та „відкри­ті асигнування".

Згідно з Бюджетним кодексом „бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету".

Порядок ввів новий термін „відкриті асигнування - це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих зобов'язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Таким чином, відкриті бюджетні асигнування - це практично дозвіл на розподіл та використання бюджетних асигнувань розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, який непередбачає переміщення грошових ресурсів.