derevyanko_kostiv_2011

виразом суперечливості цілого” [1970, 82-84], саме в центрах зосереджена максимальна активність об’єкта у його взаємодії з іншими об’єктами і середовищем. Існування активних центрів цілісних систем підтверджується вченням А. Ухтомського про домінанту [1966].

Такі основні теоретичні положення, що характеризують цілісні системи, необхідні для застосування системного аналізу будь-якої інтегральної властивості особи, в тому числі й громадянської культури особистості як складової частини загальної культури людини. Вони й були покладені в основу концептуального підходу щодо визначення нами структурних компонентів та динаміки формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи.

Отже, основними методологічними позиціями, що враховувались нами у конструюванні структури й динаміки формування громадянської культури особистості, є:

уявлення про громадянську культуру особи як інтегральну властивість, ідеальну систему, яка проглядається через основні показники: структурність, системність, цілісність, функціональність;

основні складові підсистеми цілісної системи громадянської культури особистості функціонують у рамках замкнутого кола, в якому існують різноманітні взаємозалежності: як одно-однозначні, одно-багатозначні, так і багато-однозначні й багато-багатозначні детермінації;

існування в цих підсистемах природних, соціальних та системних якостей, які виступають одночасно й основними показниками сформованості громадянської культури як системної інтегральної якості; поділ соціальних та системних якостей на якості “першого” та “другого” порядку;

ієрархічність, взаємопідпорядкованість елементів цілісної системи громадянської культури особи, накладання і

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

52 Формування громадянської культури особистості школяра

взаємозв’язок окремих підсистем у їх цілісній системі; виступ природних якостей “другого порядку” в ролі соціальних якостей “першого порядку” та соціальних якостей “другого порядку” в ролі системних якостей “першого порядку”;

інтеріоризація зовнішніх впливів, цінностей, обставин у взаємодії цілісних систем та екстеріоризація внутрішніх складових елементів системи, зміна зовнішніх обставин під впливом внутрішніх чинників;

існування активних центрів у цілісній системі громадянської культури особистості, домінантні прояви

у її структурі окремих підсистем.

Новизна нашого підходу полягає не у простому цитуванні окремих положень, що стосуються розвитку цілісних систем, а в їх своєрідному поєднанні, що дає змогу всебічно проаналізувати різні підходи до виокремлення сутнісних показників громадянської культури особи і на цій основі розробити структурно-функціональну модель розвитку громадянської культури учнівської молоді.

1.3. Системно-синергетична модель громадянської культури особистості

На основі попереднього аналізу сутності досліджуваного поняття громадянська культура особистості розглядається нами як суспільне явище, якому властиві риси цілісної ідеальної системи, і яке складає окреме соціальнопсихологічне утворення, що має певну структуру, закономірності функціонування й розвитку. Це інтегральна властивість особистості, в структуру якої входить своєрідне поєднання окремих простих та інтегративних якостей, що виділяються на рівні трьох підсистем цілісної системи

громадянської культури людини. Саме таку термінологію (громадянська культура як загальна інтегральна властивість особистості та інтегративні якості як сукупні окремі якості громадянської культури особистості) використовуватимемо у нашому дослідженні.

Складність полягає в тому, що дуже важко відшукати ці окремі структурні компоненти загальної громадянської культури особи, які в єдності складають інтегральну цілісність. Об’єктивне їх знаходження надасть змогу стверджувати про відкриття наукової істини більш глибокого порядку.

Ми виходимо, насамперед, з такої позиції, що виділення дослідниками окремих елементів громадянської культури, навіть тих, які певною мірою нібито об’єктивно від ображають її сутність (наприклад громадянських якостей, громадянської спрямованості чи громадянських відносин), не показує об’єктивної реальності. Адже громадянські відносини особи в окремих випадках можуть визначатися різними мотивами, неусвідомленими установками, що навіть приховують певною мірою рівень сформованості негативної якості громадянськості. Про це засвідчують реальні факти життєдіяльності осіб, які в екстремальних умовах проявляють реальні, часто неочікувані з боку людей, які добре їх знають, громадянські дії-ставлення.

Приступаючи до наукового пошуку цих елементів (за методикою, яку ми умовно назвали “Аналіз словника української мови”), ми проаналізували в Українському орфографічному словнику [1997], який містить близько 100 тисяч слів, біля 10 тисяч слів, які відображають різні якості особистості. Визначення елементів громадянської культури особи було проведено за двома паралелями – знаходження окремих громадянських відносин та громадянських якостей особистості. Відбір громадянських якостей проходив у три етапи.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

54 Формування громадянської культури особистості школяра

На першому, виходячи з найбільш загальних уявлень про культуру людини, ми старались виписувати ці якості за окремими напрямами.

На другому етапі ми відібрали декілька тисяч слівсинонімів та антонімів, які стосувалися близьких за змістом видів культури – духовної, релігійної, громадянської, політичної, правової, моральної – поступово відмежовуючи слова, що явно належали до відповідного виду культури.

На третьому етапі, скориставшись енциклопедичним виданням “Мала енциклопедія етнодержавознавства” [1998], іншими довідковими виданнями, виділили понад 100 окремих якостей-синонімів, що стосувались, на нашу думку, власне інтегративних якостей громадянської культури особистості.

Відбір видів громадянських відносин був значно полегшений, оскільки ми аналізували ставлення особи до тих об’єктно-суб’єктних чинників, які представляли людину як громадянина своєї місцевості, країни, інших країн та поєднаних з ними атрибутів громадянськості.

Усвідомлюючи необхідність відбору таких компонентів громадянської культури, якими могли б користуватися не тільки науковці, але й практичні працівники загальноосвітніх шкіл, відібрані громадянські якості ми згрупували (уникаючи синонімічних й антонімічних рядів) у три-чотири десятки інтегративних громадянських якостей, а, зіставляючи їх у замкнутому колі в рамках одного сегменту з громадянськими відносинами, остаточно зупинились на десятку здвоєних видів відносин.

Таким чином складено відповідно 24 види громадянських відносин-ставлень та 24 громадянських якостей, які відображають позитивну сторону континууму відібраних понять.

Визначаючи кількість підсистем цілісної системи громадянської культури особистості, ми запозичили триступеневий, трирівневий підхід, тришарову схему психіки і триподіл психічних процесів і явищ, які часто використовують різні дослідники [див.: Карпенко З., 1998, 56-65; Кульчицький О., 1985, 92-95; Васильєв Я., 1999, 5-10 та ін.].

Базуючись на вище зазначених загальнометодологічних принципах системного підходу, ми виділили такі складові елементи у трьох підсистемах цілісної системи громадянської культури, що складають структурну частину моделі

громадянської культури особистості:

–перша підсистема – підсистема внутрішньої цін- нісно-нормативної регуляції поведінки особи, що відображає мікросвіт особи, її природні якості, кінцевим результатом функціонування якої виступають природні якості “другого порядку”, що виступають водночас як соціальні якості

“першого порядку” – громадянські дії-відношення; складо-

вими її елементами є: збалансованість у задоволенні й формуванні основних життєво необхідних потреб особи; усвідомлення норм громадянської поведінки; сформованість громадянських цінностей та ідеалів, усвідомлених установок особистості; адекватність самооцінки та рівня домагань особистості відповідно до створеного суспільного блага та реалізації в таких умовах потенційних можливостей особи; сформованість і повнота функцій мотиваційної сфери тощо;

–друга підсистема, що характеризує мезосистему даного явища, – ставлення особи до представників рідної нації і національних меншин, вселюдських і національних цінностей, прав і обов’язків громадянина, до ідеї національного (державного) буття і національної ідеології, до рідної Вітчизни та інших держав, загальносуспільного надбання і природи отчого краю, до справ державотворення і державної вірності, суспільних груп (рідної домівки; гурту, громади), до

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

56 Формування громадянської культури особистості школяра

громадянських традицій і обрядів, до мови і символіки держави, до людей тощо як можливість функціонування у вигляді регулятивної системи, що виявляється через актуальну діяльність громадянської поведінки і можливість розвитку громадянських якостей – включає соціальні якості “першого порядку” – громадянські відносини в процесі спілкування й різноманітних видів діяльності особи та

соціальні якості “другого порядку” – сукупність інтегративних громадянських якостей особистості;

– третя підсистема, що відображає специфіку макросистеми – громадянські якості і громадянська спрямованість особи як дві лінії якісної характеристики громадянської культури, – включає системні якості “першого порядку” – громадянські якості особистості (повагу до національних традицій, приязнь до громадянських обрядів, національний менталітет і духовність, національну самосвідомість, збереження родоводу й честі сім’ї, громадянський обов’язок, національну гідність і громадянську мужність, прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм, державну патріотичність, громадянську дисциплінованість і громадянську активність, вірність та відданість справі національного державотворення, національну одномовність тощо) та

системні якості “другого порядку” – її громадянську спря-

мованість (космополітичну, патріотичну, націоналістичну чи шовіністичну спрямованість громадянської поведінки – див. підрозділ 1.4).

Як видно з результатів досліджень інших інтегральних властивостей особи (моральної культури – В. Костів [1996а; 2001; 2002], правової культури – З. Болюк [1998], статевої культури – Л. Головач [2000], креативної культури – Л. Барабащук, В. Костів та ін. [2007], структурні компоненти першої підсистеми виступають у сталій постійності означених компонентів, які тільки специфічно проявляються

у сфері громадянських відносин особистості. На нашу думку, це можна пояснити тим, що підсистема ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи в громадянській, правовій, моральній та інших видах культури, як представлених ідеальних суспільних явищах, має однакову природу, яка складає ядро особистості. Ці природні якості “першого порядку” (усвідомлення норм, сформованість ідеалів, цінностей, установок, рівень домагань тощо) особливо виразно проявляють собою елементи загального, в яких відображається зв’язок особи із зовнішнім оточенням, та індивідуального, в якому проявляється своєрідність конкретної особистості. В. Костів визначає таке структурне поєднання окремих елементів у рамках всіх трьох підсистем як універсальний фундаментальний закон матеріалістичної діалектики: “Він стосується процесу формування будь-якої інтегральної соціальної чи системної якості: за науковцями постає проблема пошуку відповідних структурних елементів підсистем подібної цілісної ідеальної системи, що розглядається у статиці і динаміці. Закон може застосовуватись до об’єктів і процесів незалежно від часу і місця” [1999, 7].

Взаємозв’язки елементів усіх трьох підсистем цілісної системи громадянської культури особистості виступають у причинній взаємозалежності всередині своєрідного замкнутого кола, де кожна підсистема є умовою розвитку іншої та зумовлена нею (див. рис. 1.4); тут наявні одно-багатозначні та багато-однозначні детермінації виділених інтегративних вузлів, домінантні прояви яких відрізняються певною своєрідністю – западанням чи підсиленням окремих із них. Як засвідчує практика, об’єднання багатьох елементів, які проявляються насамперед на рівні підсистеми цінніснонормативної регуляції поведінки особи, може призвести до появи несподіваних, важкопрогнозованих системних характеристик – т. зв. емерджентних властивостей.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

58 Формування громадянської культури особистості школяра

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

60 Формування громадянської культури особистості школяра

Окреслимо у зв’язку з цим деякі загальні положення (детальніше див. підрозділ 2.1), що стосуються функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особи, які допоможуть краще усвідомити застосування означених вище методологічних підходів. Дія цього механізму складає функціональну складову моделі громадянської культури особистості.

Окремий акт функціонування механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особи відбувається таким чином. Зв’язок особи й середовища спричиняє виникнення певної проблемної ситуації, яка вимагає свого розв’язання. Ситуація зумовлюється суспільним благом, в яке потрапляє людина, і спричиняє певний рівень, міру напруженості відповідно до рівня володіння цими благами й актуальними потребами особи. Через зіткнення різних можливостей вирішення проблемної ситуації, поділ цінності громадянськості в межах континууму справедливості – дихотомії справедливості й несправедливості – актуалізується активністю особи. Відповідно до властивих їй усвідомлених норм громадянської поведінки, громадянських цінностей, зіставлення рівня домагань з самооцінкою особи, а також у зв’язку з наявними певними установками особи в результаті складної системи мотивації (з можливим підключенням внутрішніх і зовнішніх стимулів) реалізується конкретна громадянська дія-ставлення.

Завершення цього процесу веде до відповідного розвитку конкретної громадянської якості особи за рахунок впливу на цю якість тієї дії-ставлення, яка відбулась, тобто до встановлення рівня громадянської культури нового порядку (нового якісного рівня, спрямованого у позитивну чи негативну сторону). Ставлення ж, як відповідний зв’язок між громадянськими якостями особи та охарактеризованим циклом дії механізму внутрішньої ціннісно-нормативної