derevyanko_kostiv_2011

певних станів і вчинків, що супроводжуються аналогічними мотивами, потребами).

Мотиваційна діяльність відбувається, як правило, в тому випадку, коли є можливість вибору, існують різні варіанти задоволення однієї й тієї ж потреби. Часто в такій ситуації має значення стимуляція поведінки. Як зазначають дослідники, стимули (зовнішні і внутрішні) – це такі спону-

качі діяльності й активності людини, які опосередковують потреби й засоби для їх задоволення, сприяють перетворенню засобів задоволення потреб, з одного боку, й формують самі потреби, способи їх задоволення, мотиваційну сферу, з іншого, сильно впливаючи цим самим на особистість у цілому.

У процесі перетворення зовнішнього впливу у внутрішню спонукальну силу діяльності особистості, у ході складної психічної діяльності, поєднаної із системою потреб, відбувається мотиваційна діяльність, в якій часто зовнішній вплив перетворюється у внутрішню спонуку до дії [Станкевич Л., 1987, 115]. Кращий варіант, якщо відбувається ланцюг прийнятих довільних рішень на основі усвідомлення суб’єктом власної здатності приймати рішення, що є дієвим фактом свідомого прийняття норми як мотиву його індивідуальної поведінки [Бех І., 1995, 7]. У деяких випадках зовнішні стимули домінуюче діють на механізм функціонування першої підсистеми цілісної системи громадянської культури особи, в результаті чого внутрішня спонука як результат ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки, виключається і сформульований нами вивершений ланцюжок цього механізму зразу ж скорочується. Тут актуальними постають сформовані установки, комплекси особи, які сприяють реалізації громадянської діяльності вже на підсвідомому (імпульсивному) чи несвідомому рівні.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 112 Формування громадянської культури особистості школяра

Отже, якість такої мотиваційної активності у сфері громадянської культури особистості проявляється тільки в особистісній діяльності, зіставленій з основами громадянськості у вигляді конкретного вчинку, лінії поведінки.

Особистісна громадянська діяльність включає різні форми активності людини, виступає завершальним етапом динамічного процесу на рівні підсистеми ціннісно-норма- тивної регуляції поведінки особи. Така діяльність можлива й реальна у всіх вище означених видах громадянських відносин особи.

Таким чином, динаміка функціонування механізму цін- нісно-нормативної регуляції поведінки особи, тобто реалізація процесу громадянської поведінки на шляху від актуалізації відповідних потреб у результаті створення проблемної ситуації до здійснення вчинку (громадянської дії-відно- шення) відбувається орієнтовно таким чином.

Акт механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особистості – це складний, діалектичний процес, у рамках якого реалізуються, виходячи з умов реального буття особи, проблемні ситуації. Проблемна ситуація, як результат взаємозв’язку особи й середовища, вимагає свого розв’язання. Ситуація спричиняє певний рівень, міру напруженості між рівнем володіння суспільними благами й актуальними потребами особи. Через зіткнення різних можливостей вирішення проблемної ситуації, поділ цінності громадянськості в межах справедливості й несправедливості, актуалізуються внутрішні потенції особи. Відповідно до засвоєних нею норм громадянської поведінки, сформованих громадянських цінностей, зіставлення рівня домагань з самооцінкою особи, а також у зв’язку з наявними певними установками особи в результаті складної системи мотивації (з можливим підключенням внутрішніх і зовнішніх

стимулів) реалізується конкретна громадянська дія-став- лення.

Як зазначає І. Бех (аналізуючи, правда, процес морального розвитку особистості), конкретне довільне рішення, що знайшло своє завершення в моральному вчинку особистості, стає прообразом певної моральної якості, яка повноцінно розвивається в процесі систематичних повторень особистісних вчинків із описуваною структурою [1995, 7]. У нашому ж випадку завершення процесу громадянського вчинку веде до відповідного розвитку конкретної громадянської якості особи за рахунок впливу на цю якість тієї дії-ставлення, яка відбулась, тобто до встановлення рівня громадянської культури нового порядку (нового якісного рівня, спрямованого у позитивну чи негативну сторону). Відносини, як відповідний зв’язок між громадянськими якостями особи та охарактеризованим циклом дії механізму внутрішньої цінніснонормативної регуляції поведінки, багаті й здатні на нові проблемні ситуації і т. д.

У результаті неодноразового повторення всього циклу (в багатстві громадянських відносин, у які потрапляє особа) проходить збагачення однієї чи декількох разом взятих інтегративних якостей, актуальних саме для конкретного виду громадянського ставлення. Сукупність окремих сформованих громадянських якостей суттєво впливає на спрямованість громадянської поведінки. Така космополітична, патріотична, націоналістична чи шовіністична спрямованість громадянських дій, у свою чергу, пронизує всі інтегративні властивості особистості на рівні першої підсистеми (цінніснонормативної регуляції поведінки) та другої підсистеми (громадянських відносин і громадянських якостей), що й забезпечує в цілісному їх взаємозв’язку появу та розвиток системної властивості – загальної громадянської культури особистості.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 114 Формування громадянської культури особистості школяра

Ще раз підкреслимо, що такий процес здійснення громадянського вчинку якраз не повинен характеризуватися спрощено через сукупність послідовних дій в окремому циклі громадянської поведінки (від потрапляння особи в проблемну ситуацію до вчинення громадянської дії-став- лення). Взаємозв’язки тут є настільки складними, що однозначної поведінки навіть у типових ситуаціях часто не можна очікувати. У кожному конкретному випадку необхідно враховувати десятки, а то й сотні детермінантних чинників, одні з яких можуть домінувати саме тут і тепер, інші ж зіграють певну роль в інших ситуаціях.

Необхідно зазначити, що такий цикл громадянських вчинків учнівської молоді здійснюється відповідно до вікових особливостей розвитку дитини та її індивідуального досвіду громадських відносин. Науковці підкреслюють значущість саме перших кроків у такому громадянському становленні. Зокрема, І. Бех стверджує: “Уперше прийняте суб’єктом і реалізоване у вчинку довільне... рішення має відіграти в його духовному світогляді визначальну роль. Адже це є, власне, момент творення нової доброчинної за спрямуванням психічної сутності, що надалі визначатиме його внутрішню позицію щодо світу людей і світу речей у цілому” [1995, 7].

Формування громадянської культури особистості здійснюється в соціальному (вплив середовища, сім’ї, оточення), педагогічному (вплив батьків, вихователів, психологів) та особистісному (саморозвиток, самовдосконалення) аспектах. Зокрема, в педагогічному розумінні громадянське виховання – це процес систематичної, планомірної взаємодії вихователів і вихованців у формуванні громадянської свідомості та саморозвитку, самовдосконаленні громадянської поведінки, який передбачає кінцевий результат (гармонійний особистісний розвиток громадян, оптимізацію громадянської міжособис-

тісної взаємодії) і засоби його реалізації (наявність мети, програм, засобів, методів і виконавців).

Спрямування процесу формування означених елементів громадянської культури особи передбачає насамперед розрізнення домінуючих позитивних і “западаючих” негативних ланок у сукупності сформованих компонентів культури, побудоване на результатах діагностики. Діагностика громадянської культури особистості передбачає виявлення рівня сформованості окремих її інтегративних показників на основі відповідних ознак, що буде показано нижче.

Використовуючи підходи дослідників (С. Карпенчук [1998, 11-19] та ін.), кожний із компонентів громадянської культури учнівської молоді розглядається нами з трьох аспектів.

Когнітивний аспект елементів громадянської культури, як усвідомлююче самопізнання, уявлення учня про самого себе (“Я–реальне”), полягає у відчутті індивідом своєї громадянської належності і національної незворотності, відповідності своєї поведінки суспільним стереотипам громадянськості, засвоєнні знань про громадянські якості та їх відмінності, орієнтації в громадянських цінностях своєї та інших держав.

Афективний аспект, як емоційно-оціночне сприйняття міри своєї громадянськості, пов’язаний із ступенем прийняття особистістю своєї громадянської належності, оцінкою нею своїх особливостей і якостей громадянської поведінки, прагненням (чи його відсутністю) щось змінити в цих особливостях і якостях.

Регулятивний аспект, як саморегуляція та самореалізація громадянської поведінки, передбачає здійснення індивідом вчинків відповідно до його постійного орієнтиру на “Я–ідеальне”, до власних уявлень про стиль поведінки громадянина, налагодження взаємостосунків з представни-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 116 Формування громадянської культури особистості школяра

ками різних груп та громад, визначення громадянської орієнтації.

Таким чином, уточнення функціональної моделі формування громадянської культури особистості сприяє усвідомленому зіставленню науковцями і практиками взаємопоєднаних елементів її структурної моделі, спонукає вихователів і вихованців до усвідомлення генезису громадянської вчинкової діяльності, допомагає об’єктивніше відібрати методики для виявлення зони актуального розвитку й саморозвитку інтегративних громадянських якостей, продумати систему відбору змісту, форм і засобів ефективного формування цілісної громадянської культури учнівської молоді.

2.2. Виявлення рівня сформованості інтегративних якостей громадянської культури школяра

Реалізація концептуального підходу щодо цілісного формування громадянської культури особистості передбачає насамперед врахування рівня сформованості як окремих елементів громадянської культури (на даний вихідний етап), так і врахування їх взаємозв’язку, взаємоузгодженості з метою прогнозування умов та засобів ефективного її розвитку в результаті поєднання цілеспрямованих і стихійних виховних впливів і самовдосконалення особистості.

Діагностика рівня розвитку громадянської культури особистості передбачає виділення основних показників, ознак і критеріїв її сформованості. Як зазначалося вище, основними показниками сформованості громадянської культури виступають виділені у підрозділі 1.3 структурні компоненти, інтегративні вузли, що проявляються на рівні всіх трьох підсистем цілісної системи громадянської культури особи.

Для кожного з показників нами визначені певні критерії й ознаки, що всебічно характеризують їх сутність. Ставлячи в основу головний критерій – стійкість громадянської позиції особи щодо проявлених ознак [Костів В., 1996а, 37], – виділяємо п’ять рівнів сформованості означених інтегративних якостей: ідеальний – стабільно домінуюча позитивна громадянська позиція; високий – стійка позитивна громадянська позиція в ситуації суспільного, групового та особистісного контролю та індиферентна поза таким контролем; середній – індиферентна, нестійка громадянська позиція; низький – нестійка громадянська позиція в ситуації контролю і негативна поза нею; найнижчий – стійка негативна громадянська позиція.

Аналогічно умовно виділені відповідно до реально досягнутих результатів рівні загальної громадянської культури особи: високий – переважно високий рівень основних інтегративних якостей у поєднанні з ідеальним та середнім рівнем окремих із них; середній – переважно середній і високий рівні основних інтегративних якостей у поєднанні з низьким та ідеальним рівнем окремих із них; низький – переважно низький та середній рівні основних інтегративних якостей у поєднанні з найнижчим і високим рівнем окремих із них; найнижчий – переважно найнижчий та низький рівні основних інтегративних якостей у поєднанні з середнім та високим окремих із них.

Від складання програми діагностики громадянської культури особистості багато залежить у справі співвіднесення проміжного результату із зафіксованим, що дає змогу передбачити віддалені результати у справі громадянського виховання: “Вдала діагностична програма дає змогу конкретизувати цілі, тактику й стратегію індивідуалізованої роботи, диференційовано підійти до осіб із різними рівнями грома-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 118 Формування громадянської культури особистості школяра

дянської вихованості, забезпечити індивідуальний підхід до кожного” [Ігнатенко П. та ін., 1997, 176].

Для визначення конкретного рівня сформованості громадянської культури за виділеними показниками обґрунтовуємо використання в комплексі найрізноманітніших методів, серед яких ефективними є анкетування, тестування, спостереження, бесіди з школярами, їх батьками тощо. Причому результати повинні взаємоперевірятися за допомогою різних методів: так, ставлення до суспільних груп (родини, гурту, громади) повинно уточнюватися за допомогою тесту цінніс- но-орієнтаційної єдності, методики соціально-психологічної самоатестації групи, соціометричного методу, спостережень, бесід зі школярами, батьками, тесту незавершених речень тощо. У дослідженні різновидів громадянської активності варто використовувати також групову оцінку особистості, метод експертних оцінок, анкетування, ділові характеристики, спрямоване інтерв’ю та інше.

Щоб виявити результативність громадянського виховання учнівської молоді на сучасному етапі та його найістотніші позитивні і негативні сторони, а також причини останніх, а загалом оцінити рівень розходження існуючої системи підходів до громадянського виховання з розробленою нами структурно-функціональною моделлю громадянської культури особистості нами було проведено спеціальне вивчення старшокласників на предмет виявлення їх громадянської зрілості. В якості методу дослідження використано анкетування, тестування, результати якого були доповнені матеріалами вибіркових співбесід.

Іншим важливим аспектом перевірки висунутих нами положень було анкетування вчителів на предмет виявлення рівня їх професійної підготовленості до здійснення громадянського виховання учнів у руслі запропонованої нами

моделі. У ньому респондентами були вчителі, що проходили курсову перепідготовку в установах післядипломної освіти.

У реалізації структурно-функціональної моделі важливе місце займає діагностика актуального рівня з метою прогнозування найближчого рівня сформованості відповідних рис громадянськості особистості. Тому важливе місце в нашому дослідженні знаходить характеристика методів діагностики громадянських якостей та умов їх формування. Також не можна було не перевірити окремі елементи запропонованого нами підходу, щоб оцінити можливості нашої теоретичної концепції в реалізації педагогічного процесу формування громадянської культури учнів загальноосвітньої школи. Охарактеризуємо коротко відібрані нами з цією метою наукові методи.

Контент-аналіз – кількісно-якісний метод фіксації змісту різних матеріалів державних і офіційних документів, матеріалів засобів масової інформації тощо. Контент-аналіз дає можливості виокремити громадянські якості, які складають сутність громадянських відносин особистості та відображають зміст основних домінантних проявів ціннісно-норматив- ної регуляції поведінки особи.

Ознаки вираженості кожної з громадянських якостей зводяться у діагностичну таблицю за відповідними, обраними дослідником чи педагогами аспектами (наприклад, авторська група під керівництвом П. Ігнатенка виділяють пізнавальний, емоційний та практично-вольовий компоненти [1997, 177]). На нашу думку, в діагностичній роботі в цьому напрямі варто виділяти когнітивний аспект громадянських цінностей та орієнтацій; афективний аспект, пов’язаний з мірою прийняття особистістю своєї громадянської належності (самооцінка особливостей і якостей громадянської поведінки); регулятивний аспект (здійснення учнями вчинків, автентичних стилю

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 120 Формування громадянської культури особистості школяра

поведінки громадянина з певною громадянською орієнтацією).

Керуючись такою таблицею, дослідник, вчитель, психолог чи соціальний педагог за допомогою зіставлення відповідних даних може оперативно визначити вираженість не тільки окремої інтегративної громадянської якості, а й громадянської культури учня загалом, зробивши відповідні підрахунки з усіх позицій таблиці.

У зв’язку з цим актуальною постає проблема: хто повинен займатись вивченням й аналізом громадянської культури школярів. У багатьох західних країнах діє психолого-педаго- гічна служба “гайденс”, яка з допомогою вчителів вирішує частину завдань школи, пов’язаних із соціалізацією і громадянським вихованням. Наприклад, у США громадянське становлення учнів діагностують і спрямовують спеціалісти – каунслери (як правило, вони мають ступінь магістра). Завдання каунслера полягає насамперед у тому, щоб допомогти школярам розібратися в тонкощах соціального життя і громадянського буття, виробити відповідні навички та сформувати громадянські якості, щоб пристосуватися до державних і суспільних реалій. З цією метою вони розробляють кодекси порядного громадянина [Ігнатенко П. та ін., 1997, 184-185].

Сьогодні практичні психологи українських навчальних закладів не готові здійснювати таку діагностичну, прогностичну і корекційну роботу в аспекті формування громадянської культури учнівської молоді. Хоча на це їх, зокрема, орієнтує нове “Положення про психологічну службу системи освіти України” (грудень 1999 року). У п. 4.3 цього документу зазначається, що практичний психолог навчального закладу “сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя”, “проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію