derevyanko_kostiv_2011

(10.11.08 р., на базі Івано-Франківського обласного ліцеюінтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості);

• військово-спортивні: спартакіади з народних видів спорту, змагання з козацьких єдиноборств, козацькі забави, естафети національних ігор, військово-спортивні ігри тощо.

Виховання громадянськості юних науковців може здійснюватися в масових, групових та індивідуальних формах. До масових форм виховної роботи методисти та керівники гуртків залучають широку аудиторію слухачів, а до групових форм – лише деякі групи гуртківців; індивідуальні форми передбачають спілкування з окремими членами гуртка.

Вибираючи форми та методи виховання громадянськості старшої обдарованої молоді, необхідно пам’ятати, що вони залежать від поставленої мети, змісту матеріалу, виховних та розвивальних завдань, інтересів, потреб, рівня вихованості, інтелектуального розвитку та психолого-вікових особливостей гуртківців, традицій та звичаїв учнівського колективу, професійної майстерності педагога.

Виховна робота у гуртках обласного відділення МАН здійснюється шляхом поєднання традиційних методів виховання з інноваційними та практичними заходами. Пріоритетна роль надається активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Практика свідчить, що ефективно впливають на розвиток емоційно-вольового компоненту громадянськості такі методи: аналіз конкретних ситуацій, “мозкова атака”, методи виховної тематичної діяльності і круглого столу.

Велике значення у формуванні громадянської культури гуртківців має той факт, що діти можуть особисто зустрітися з очевидцями, з тими людьми, про яких їм розповідають на уроках, а це можуть бути відомі письменники, митці, народні

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 242 Формування громадянської культури особистості школяра

умільці, кобзарі, які можуть продемонструвати своє мистецтво.

Немалу роль у формуванні громадянської позиції учнів відіграють дискусії, як спонтанні, викликані певними суспільними подіями, так і спеціально організовані (навчають учнів відстоювати свої національні переконання, громадянську позицію, свої погляди на те чи інше важливе питання). Ефективними є заходи, в яких учні проявляють свою ініціативу, творчість, можуть самовиразитись – це історико-етно- графічна пошукова діяльність.

Працюючи у гуртках відділення історії та географії обласного відділення МАН, учні усвідомлюють, як важливо стати справжнім українцем. Вивчення ними історії рідного краю сприяє формуванню високої національної самосвідомості учнів, виробленню національної гордості й людської гідності, формуванню власного українського “Я”, що яскраво підтверджують науково-дослідницькі роботи учнів-членів МАН:

“Сьогодні перед українським суспільством стоїть завдання побудувати цілісний державний механізм, демократичну правову державу на засадах ринкової економіки та міжнародного співробітництва. А це можливо, на мою думку, лише за умови продуктивного процесу інтеграції. Тому Україна продовжує рухатися до об’єднаної Європи, приводячи українське суспільство до європейських норм” (“Двохсторонній аспект у розвитку стратегій України та ЄС”, автор – Нападюк Галина, учениця 11 класу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості, 2006 р.);

“Існування кожної нації знаходить відображення у пануванні певних національних ідей, притаманних даному етносу, які супроводжують його протягом усього існування. Кожна національна спільнота має свою національну ідею. Найповнішою адекватною суспільно-політичною формою її вираження є національна державність” (“Формування української національної ідеї в ХІХ

столітті”, автор – Петришин Ірина, учениця 9 класу Городенківської гімназії ім. А. Крушельницького, 2007 р.);

“Молодь Калущини протягом ХХ ст. демонструвала свою високу національну свідомість і стала в передніх лавах борців за Українську державу. І, оцінюючи зараз попередні події, молодь 40-х – початку 50-х рр. готова без будь-яких зволікань повторити пройдений шлях, адже для них жити в незалежній державі – це вершина щастя” (“Молодь Калущини у національно-державному відродженні українського народу”, автор – Ониськів Марта, учениця 11 класу Калуської гімназії, 2007 р.);

“Формула побудови демократичної правової держави: не людина для держави, а держава для людини, повага до людської гідності і захищеність прав і свобод громадян України” (“Проблеми і перспективи дотримання та захисту прав людини в Україні”, автор – Кулібаба Володимир, учень 11 класу Богородчанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., 2007 р.);

“Чим більше в своїх рефлексіях ним захоплюється прийдешність, тим краще для нас і тих, кому жити в незалежній Україні й примножувати, зберігати її історико-культурні традиції після нас. Наші творчі краяни усвідомлюють, що їхнім завданням є не лише творити нову національну культуру, поширюючи горизонти своїх думок, а й виховувати сучасників до рівня тієї культури, працювати, учитися й думати, та й домагатися від оточення вростати в історико-культурні епохи минувшини душею. Тому Йосип Кащишин, Микола Гаталевич і решта митців нашого краю прагнуть піднести нас до рівня розуміння тих подій.

Сьогодні, з позиції громадянина незалежної соборної України початку ХХІ століття, усвідомлюємо справжню велич свого народу, який піднявся на боротьбу проти поневолювачів у 1648 році й створив у середині ХVІІ століття державу Війська Запорізького. Відрадно, що в ті героїчні часи в лавах борців були й наші краяни, і на землі моєї малої батьківщини гриміла козацька слава, хоч кордони новоствореної Української Держави не охоплювали Калущини” (“Доба Хмельниччини в подієво-рефлексійному контексті державотворчого процесу в Україні”, автор – Півторак Олексій, учень 11 класу Калуської гімназії, 2009 р.);

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 244 Формування громадянської культури особистості школяра

“Кожна нація у кризовій ситуації породжує особистостей, які рятують її і роблять значний внесок у духовну скарбницю світу” (“Роль Омеляна Огоновського в національно-культурному відродженні IIпол. XIX століття”, автор – Дмитрів Ольга, учениця 11класу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості, 2009 р.);

“Україна пройшла тернистий шлях до свого визволення, незалежності. Поступово починаючи з 1187 року (перша згадка про Україну), розвивалася культура, мистецтво, література. Духовне життя також набирало обертів. Попри численні набіги ворогів, попри руїни, які вони залишали після себе, будування і розвиток духовного життя тривало. Будувалися церкви, монастирі” (“Гора Божої Матері Гошів”, автор – Хомин Леся, учениця 11 класу Долинської гімназії-інтернату, 2009 р.).

Займаючись у науковому гуртку (гурток історичного краєзнавства на базі Отинійської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Коломийської районної ради, керівник – А. Годованець), учні здобувають навички критичного сприйняття інформації, самостійного аналізу. Зокрема, опрацьовуючи тему “Угорницький монастир”, учні зіставляють дані різних суперечливих джерел, критично осмислюють матеріали краєзнавчого характеру – книг М. Хавлюка “Отинія” та “Угорницький монастир” з іншими публікаціями. Цікавою також є проблема конфесійної приналежності цього монастиря, полемічні розвідки цього досліджені в процесі особистих зустрічей із професором В. Кафарським після опрацювання його досліджень. Спільна праця учнів у гуртку підносить почуття власної гідності, гуманізму, плюралізму, здатності до компромісу.

Вивчення двох історичних постатей ХVІІІ ст. – Олекси Довбуша та Францішека Карпінського – сприяє аналітичнокритичному сприйняттю соціально-політичної інформації, усвідомленню можливості та цінності самостійного політичного вибору.

Моральні цінності, засновані на християнських засадах усвідомлення особистої гідності, честі, любові до отчого дому, готовність стати до боротьби поступово закладають основи національної свідомості. Усвідомлення причетності до культурно-історичної спадщини, відповідальності за долю свого народу, повага до людей інших націй, релігійних конфесій є основними якостями національно-патріотичної свідомості, моральні і християнські цінності поєднуються з народною духовністю, повагою до значущості людей інших націй.

Члени гуртків історичного краєзнавства вивчають історію римо-католицького храму-костелу, з яким пов’язана доля польської родини Карпінських. Син Карпінських – Францішек – став відомим поетом романтизму, оспівував любов до рідної землі, отчого дому і найбільше – любов до Бога. Його твори викликають у юних серцях неповторні, високі почуття. З костелом Отинії тісно пов’язані дослідження інших храмів на Коломийщині, історія і трагедія віруючих у перiод становлення радянської влади на західноукраїнських землях. У цей час поляки і українці перенесли трагедію депортації з рідних земель через недотримання елементарних правових норм керівниками СРСР та комуністичної Польщі.

Учні усвідомлюють, як грубо і цинічно порушувались права людини і громадянина, що розкривається юними дослідниками в роботах, присвячених 60-річчю депортації українців із польських земель (“Формування патріотизму та українського націоналізму у жителів села Глибока”; дослідження, присвячені громадським організаціям “Луг”, “Просвіта”).

Краєзнавство – надзвичайно цікавий пласт вітчизняної історії. Зібрані юними дослідниками факти стосуються долі окремих людей, спільного сімейного минулого, окремих груп населення певного регіону, історії власного села, містечка, мікрорайону, тих чи інших історичних пам’яток.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 246 Формування громадянської культури особистості школяра

Спроби оцінити історичні явища та аналіз різноманітних аспектів життя і діяльності людини дають змогу учням зрозуміти історичний процес не лише крізь призму діяльності визначних політичних постатей, а через щоденне життя простих громадян.

Головним джерелом інформації для юних дослідників часто є усні джерела, тобто розповіді старших людей: односельців, родичів, знайомих. Така форма збору матеріалу є водночас найбільш доступною, а в багатьох випадках, особливо в невеликих населених пунктах, ще й престижною, оскільки участь у дослідженні цікавих фактів з історії рідного краю піднімає авторитет юних дослідників в очах місцевих жителів, свідчить про їхню громадянську зрілість. Учнівські дослідження родоводу, міграційних процесів, подій Другої світової війни, визвольних змагань часто мають емоційне забарвлення. Таке особистісне переживання учнями історикних фактів, подій і явищ є яскравим прикладом формування ціннісного ставлення до історичного минулого, відродження культури, історичної пам’яті нашого суспільства.

Керівники гуртків обласного відділення МАН, причетні до формування громадянськості учнівської молоді, – це величезні ентузіасти, які талановито ведуть пошуки нових форм роботи, досягають у цьому великих результатів. Одним із таких ентузіастів своєї справи є В. Півторак (керівник гуртка мовно-літературної творчості). У своїй сповіді-звіті, присвяченій 15-річчю незалежної України та 10-річчю ІваноФранківського обласного відділення МАН України (2007 р.) він зазначає:

Передусім пригадаймо первісне значення слова “творчість”… Так, це діяльність… але не пустопорожня, а та, яка породжує щось якісно нове і… ОБОВ’ЯЗКОВО – неповторне, оригінальне, навіть унікальне. Творчість, здається, закладена у наших генах. Органічна у діяннях фахівця, бо він, керівник наукового гуртка гуманітарного напряму, той, хто веде за собою, хто приречений бути талано-

витим і відшукувати, помічати юні ТАЛАНТИ, обдарування. Той, хто будує свій світ сам. Той, хто торує шлях реліктових представників т. зв. “старої інтелігенції” (за Григорієм Клочеком), продукту золотого віку філологічної (гуманітарної) освіти. Той, хто бачить у своїх вихованцях європейців національного штибу. Той, хто захоплений світом, добротворчістю.

…Інколи – імпульсивні, інколи – інфантильні. Але ніколи не шаблонні, не байдужі до тих деталей, на які зазвичай ні потенційний учень-відмінник, ні всезнаючий фахівець-педагог нізащо не витрачатимуть свого дорогоцінного ритуально укладеного часу.

Творчий керівник гуртка не замислюється над вищесказаним, бо постійно перебуває у пошуку, у своєрідному педагогічному медитуванні. Він глибоко переконаний у тому, від чого застерігає дещо перефразоване мною висловлювання Дені Дідро: “чим більша відстань між тим, хто навчає, і тим, хто навчається, тим менше значення мають для першого зусилля другого”. У цьому глибоко переконаний особисто, бо часто, волею долі чи сумління, ставлю себе на місце юного однодумця-вихованця.

Це проекти-максимуми “Духовний ключ українця” (розроблений і впроваджений у 2004-2006 роках) і “Формула У: успіху, українськості, ушляхетненості душі” (у рамках організації управлінням освіти та обласним відділенням Малої академії наук України Івано-Франківської ОДА літнього оздоровлення філологічно обдарованих юних науковців із Калуської гімназії, шкіл міста й Калуського району, який реалізовувався з 31 липня до 13 серпня 2006 року), це організація та участь у міні-проекті “Франковим Підгір’ям” (червень 2006 року), це особиста участь у проекті львівської громадської організації “Європейський діалог” у складі сформованої при Калуській філії Союзу українок групи “Євроколоквіум” (серпень 2005 – грудень 2006), зокрема через заняття у Літній європейській школі, в обміні досвідом із європейської інтеграції у Литовській Республіці (під час осінніх канікул).

Вищезгадана діяльність дала поштовх для адаптації методик європейської неформальної освіти до уроків словесності, у позакласній роботі з предмета. На основі напрацьованого у співавтор-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 248 Формування громадянської культури особистості школяра

стві з головою Калуського міськрайонного відділення “Української бібліотечної асоціації”, завідувачем бібліотеки Войнилівської загальноосвітньої школи Оксаною Півторак підготували до друку методичний посібник “Читацький пілотаж або “Оксфордські дебати” на уроках і поза ними”, який знайомить з реалізацією нової для українського шкільництва методики.

Разом із ними, моїми співзвучними душею та стилем життя юними друзями – Ольгою Бреславською (студент-міжнародник із душею письменника-публіциста), Тарасом Лужним (аспірантфілолог, дослідник-мовознавець із залізною логікою математика), Володимиром Галатаном (студент-філософ із живинкою літературознавчого обсервування та неспокою), Галиною Яцків та Тетяною Паук (студенти-словесники із даром дослідників-мовознав- ців), Сергієм Волошином (неспокійна збурунена душа його чи то на жаль, чи то на радість знайшла своє пристанище на колах Господніх), Ксенією Петраш (студент-управлінець із душею ліри- ка-аналітика), Дмитром Різником (студентом-хіміком із шармом ритора-політика), і з тими, хто сьогодні надихає й надихається разом зі мною, хто розуміє не лише з півслова, а з півпогляду, з ким тримаємося на одній хвилі, хвилі серцедумності – народилися й визрівають мої скромні педагогічні досягнення. І головне, що всі вони – зі щирої любові до світу, до справи натхненної, різьбленої різцями мислетворчості.

Уключі партнерської технології вповні можна реалізуватися лише на заняттях у гуртках МАН, бо ставиться тут особливий акцент на пошук себе. На конкурентоспроможність учасників педагогічної діяльності – на самореалізацію особистості учителя й учня через скрупульозну роботу майбутніми науковцями через конкурси МАН, курсову проектну діяльність кожного гуртківцястаршокласника, через уміння впевнено й достойно презентувати свої поки що учнівські шедеври”.

Узбірці “Між небом і землею” Галини Богданівни Татарин, керівника гуртка медицини (що працює на базі Вільшаницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Тисменицької районної ради) перед читачем відкривається світ суперечливої і неспокійної душі:

Знову приходжу на батьківський двір… І так само щемливо і болісно на душі. І ніби десь застогне і обірветься струна спомину…

Тут кожний клаптик землі такий болісно рідний, що хочеться криком кричати. Тут черпаю силу із кожним ковтком криничної води, із кожним вдихом. Зовнішні зміни не спиняють. Живу хвилинами минувшини. Тією глибинною аурою, що огортає цей найрідніший у Всесвіті клаптик матерії, у котрій – вічність моєї любові і снаги.

(“Родинне джерело” )

Закон Буття … Так вже Богом закладено: людство

Має з древнього роду до роду, З покоління у покоління, Із епохи в епоху … – вічно

Мудрість пращурів своїх черпати І нащадкам передавати.

У цім сутність людська, В сім – начало, аксіома, закон Буття…

Тільки фахівець із таким творчим потенціалом може готувати з року в рік не тільки переможців ІІІ етапу конкурсу, але й формувати справжніх громадян нашої держави.

Щорічно журі відзначає високий рівень організації роботи конкурсу, розширення тематики науково-дослідниць- ких робіт та якості їх написання (відділення технічних наук), вільне володіння інформаційними технологіями, їх ефективне використання для сучасних потреб суспільства (відділення комп’ютерних наук), бажання учнів пізнати закономірності взаємозв’язків людини і навколишнього середовища, усвідомити негативний вплив виробничої діяльності людини на довкілля (секції екології, сільського і лісового господарства), дослідницький підхід учасників конкурсу до виконання наукових робіт (секція охорони довкілля та раціонального природокористування), активну участь конкурсантів у веденні дискусії (секція англійської мови), актуальність і різнома-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 250 Формування громадянської культури особистості школяра

нітність тематики конкурсних робіт, активність учасників, вміння користуватися першоджерелами, зіставляти, порівнювати, робити висновки (секції літературної творчості, фольклористики, української мови), високий рівень знань учасників, творчий, самостійний характер робіт (секції зарубіжної літератури, права), висвітлення актуальних літературознавчих проблем (секція української літератури), використання інноваційних технологій, технічних засобів навчання (секція експериментальної фізики), актуальність, складність та елемент творчості у більшості робіт (секції математики, прикладної математики), опрацювання архівних матеріалів, проведення польових досліджень (секції етнографії, історичного краєзнавства).

Зрілими не тільки в науковому, але й громадянському, духовному становленні молодої людини є висловлювання старшокласників:

“Думаймо частіше не лише про заповнення деклараційних доходів, а й декларацій душ. Будьмо людьми достойними...” (О. Дидик, м. Рогатин);

“Коли приходить сонце в Карпати спочити після втомливого турботливого дня і дарує гірським вершинам своє найласкавіше передвечірнє проміння, погляньте навколо, як мальовничо прекрасна природа цього краю, напоєна запахами живиці та гірських духмяних трав. Який чудовий край, благословенна Богом земля!” (В. Бельмега, с. Рожнів);

“Якщо життя відмовилось горіти,

Якщо

немає світла на цім світі –

Тоді самому треба стати світлом,

Тоді самому треба стати світом...”

(М. Лаюк, м. Косів);