710

16

24

19

23

18

17

20

13

12

21

15

14

26

28

IV V VI Vif VIII /х X X/

Місяці

Рис. 15.25. Графік машиновикористання

Наведені графіки побудовані з розрахунку на однозмінну роботу, тому на них не відводиться час на планове технічне обслуговування, що будуть виконувати у другу зміну.

Якщо роботи плануються більш ніж в одну зміну (сівба, са­діння), при визначенні кількості тракторо-змін (табл. 15.8, графа 9) коефіцієнт змінності К_зм беруть відповідно 1,5-2,0. Визначену кількість машин множать на коефіцієнт 1,33.

Результати розрахунків для окремих розрахункових карт відразу записують у зведену таблицю.

	1 зо 131
11	23	1	2	8	32

/У К W w/ VIH IX х

Місяці

^L _г Трактор МТЗ-82(14 кН)

и

Трактор ДТ-75(30 кН)

і d=

ш

Ж±

JJ

34

X/

25

22

І' VI VII VIII /XX XI Трактор Т-40АМ(9 кН) Місяці

6

5

4

3. 2 1

h s *♦

1-ї

і² 1'

1° »

^ 7

6

5

3. З 2

1 О

Таблиця 15.8.Зведена таблиця для побудови графіка використання машин

Л&	Найменування робіт	Одини­ ця виміру	Обсяги робіт	Строк виконання		Марка машини	Кількість машино-змін		Кіль­ кість трак­ торів, ПТ
				поча­ ток	Кількість календар­них днів,		На оди­ницю виміру, пі	на увесь обсяг,
1	Дворазове дискування	га	400	1.07	40	ДТ-75М, ЩНТ-2,5	0,40	160	5
2	Оранка на глибину 27 см	—	400	11.09	25	ДТ-75М, ПЛН-4-35	0,30	120	5,5
3	Боронування	-	400	6.05	5	МТЗ-82, ЗБЗС-1,0	0,03	12	3
4	Культивація пару	-	400	21.05	20	МТЗ-82, КЛС-4	0,11	44	3
5	—	-	400	10.06	20	-	—	—	3
6	—	-	400	1.07	20	-		—	3
7	-	-	400	21.07	20	—	—	—	3
8	Безвідвальне переорювання на глибину 40 см	'	400	6.10	20	ДТ-75М, ПЛН-4-35	0,23	92	5
9	Боронування	—	400	6,04	5	МТЗ-82, ЗБЗС-1,0	0,03	12	3

Продовження табл. 15.8

442 443

10	Передсадивна культивація	—	400	11,04	15	МТЗ-82, КПН-4Г	0,11	44	4,4
11	Механізоване садіння		400	13.04	12	ДТ-75М, СБ-9, ЗССН-1	0,12	48	5
12	Культивація міжрядь	—	400	6.05	15	Т-40АМ, КРН-2.8А	0,09	36	3
13	—	—	400	6.06	15	—	—	—	3
14	—	—	400	6.07	15	—	-	—	3
15		—	400	6.08	15	-	-	—	3
16	Культивація у рядах і захисних зонах	-	400	6.05	15	Т-40АМ, КРЛ-1А	0,09	36	3
17	-	—	400	6.06	15	—	—	—	3
18	—	—	400	6.07	15		—	-	3
19	—	—	400	6.08	15	—	—	-	3
20	Культивація міжрядь	—	400	21.05	15	Т-40АИ КРН-2.8А	0,09	36	3
21	—	—	400	21.06	15	—	—	—	3
22	—	—	400	21.07	15	—	—	—	3
23	Культивація у рядах і затсних зонах	—	400	21.05	15	Т-40АН КРЛ-1А	0,09	36	3
24	—	—	400	21.06	15	-	—	—	3
25	—	—	400	21.07	15	-	—	—	3

Закінчення табл. 15.8

На основі наведених графіків можна дійти висновку, що для використання підприємством запланованих обсягів робіт досить мати 5 тракторів ДТ-75М (класу 3,0), 3 трактори МТЗ-82 (класу 1,4) та 7 тракторів Т-40АМ (класу 0,9).

Якщо окремих видів робіт багато, а їх, як правило, буває близько 100, то з урахуванням виконання їх у різні строки оп­тимальний склад машинно-тракторного парку доцільно визна­чати, користуючись — економіко-математичними методами з використанням електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Цей спосіб визначення кількості машин при комплектуванні складу машинно-тракторного парку для лісових підприємств був вперше запропонований кафедрою механізації лісогоспо­дарських робіт та лісоексплуатації Національного аграрного університету, де можна отримати решту інформації про нього.

Основи технічної експлуатації машинно-тракторного парку. Охорона праці та техніка

безпеки

Технічна експлуатація машин — де сукупність організа­ційних, технічних, технологічних та інших заходів, спрямова­них на утримання машин справними протягом усього строку їх використання.

Під час роботи окремі частини машин спрацьовуються, а між деякими з них порушується регулювання. Ці зміни у ма­шинах допустимі лише у певних межах, що забезпечують якість їх роботи, надійність та економічність використання.

Спрацювання машин (поступова зміна розмірів, форми та маси деталей під впливом зовнішніх сил та переміщення їх відносно одна одної, а також фізичних і хімічних властивостей матеріалів) виникає внаслідок стирання, пластичних дефор­мацій, структурних, хімічних та молекулярних процесів тощо.

Щоб забезпечити високі експлуатаційні показники машин протягом тривалого строку роботи прийнята планово-поперед- жувальна система технічного обслуговування і ремонту. Суть ії полягає у комплексі обов’язкових, планомірно запроваджу­ваних технічних заходів щодо забезпечення справного технічного стану машин та постійної їх готовності до роботи.

Ця система передбачає експлуатаційну обкатку, щозмінне, планове та сезонне технічне обслуговування, технічний догляд, ремонт і збереження машин. Усі види технічного обслуговування планують за строками, а ремонт здійснюють тільки у разі потреби

з обов'язковим урахуванням фактичного стану машини.

Експлуатаційна обкатка машин

Машини після виготовлення або ремонту на заводі чи в майстернях проходять заводську обкатку. Однак незалежно від

цього нові та відремонтовані трактори, автомобілі та інші складні машини перед експлуатацією повинні пройти обкатку, починаючи з холостого ходу, із поступовим збільшенням на­вантаження.

Режими обкатки та періоди заміни мастил встановлюють за табл. 16.1. Перед заливанням нового мастила обов’язково про­мивають картери та масляні фільтри. Після закінчення обкат­ки промивають всі картери і фільтри, замінюють масло, а та­кож перевіряють усі кріплення, регулюють муфту зчеплення, гальмові системи, рульове керування, натяг гусениць та ін., тоб­то здійснюють операції відповідно до планового технічного обслуговування.

Обкатку автомобілів виконують на зниженій швидкості та при неповній вантажопідйомності, дотримуючись встановлених періодів заміни мастила, (табл. 16.2).

Система планового технічного обслуговування тракторів

Система планового технічного обслуговування тракторів та са­мохідних шасі передбачає щозмінне технічне обслуговування (ЩО), планові технічні обслуговування № 1 (ТО-1), № 2 (ТО-2), та № З (ТО-3) та сезонне технічне обслуговування (СО).

Щозмінне технічне обслуговування здійснюють після закінчення кожної зміни або перед її початком (тобто майже через кожні 8—10 мото-годин роботи). Це обслуговування включає: очищення машини від пилу і бруду; прослуховуван- ня двигуна та силової передачі; перевірку роботи ходової час­тини, механізму керування, гальмової системи, гідравлічної системи, стану зовнішніх кріплень, показань контрольних при­ладів, сигналізації; заливання пального, мастила та води.

Планові технічні обслуговування здійснюють періодично, в залежності від відроблених мото-годин або від кількості витра­ченого машиною пального.

Технічне обслуговування № 1 здійснюють через 60 мото- годин роботи. При цьому крім операцій, передбачених щоден­ним технічним обслуговуванням, рекомендується здійснювати діагностування окремих вузлів та агрегатів. Потім слід змащу­вати усі точки консистентним мастилом, перевірити рівень мастила у всіх агрегатах та картері двигуна і (у разі не­обхідності) долити, очистити та промити фільтри очищення

Марка трактора	Режим обкатки							Періоди заміни мастил у агрегатах трактора, год
	Трива­лість обкат­ки, год	Обкатка двигуна без навантаження		Тривалість обкатки трактора, год		Допус­тиме на­ванта­ження, %	У двигуні за періоди обкатки					У картерах коробки зміни передач та роздавальних коробках		У кар­терах зад­нього мосту
		Трива­ лість, год	Кутова швидкість колінчас­ того вала,рб№с	На холос­ тому ходу	3 наван­тажен­ням		перший		другий	третій
Т-130М	54	2,0	55-80	8,0	44	30-75	10		ЗО	60	ЗО		ЗО
ТДТ-55А	55	Ю	50-130	6,0	48	30-80	7		-	55	55		54
ДТ75М	54	0,5	50-130	6,5	47	35-80	7		-	54	54		54
Т-150К	50	0,5	Ш-130	9,0	41	35-60	7		-	50	50		50
МТЗ-80	54	0,5	$0-130	6,5	47	35-70	7		-	50	50		50
МТЗ-82	54	0,5	50-130 ,	6,5	47	35-70	7		-	50	50		50
Т-25А	45	0,5	50-100	6,5	38	20-75	7		-	40	40		40
Т-16М	53	0,5	50-100	6,5	40	20-75	7		-	40	40		40

	Режим обкатки					Періоди заміни оливи у агрегатах автомобіля, км
Марка автомобіля	Пробіг, км	Швидкість, км/год	Заван­ та­ ження, %	У двигунах за період обкатки						У коробці передач та роздавальних коробках			У картерах ведучих мостів
				перший	другий		третій	четвертий	перший		другий	перший		другий
ГАЗ-66-01	1000	ЗО	50-70	300	600		1000	-	-		1000			1000
ЗИЛ-130-76	1000	ЗО	45-70	300	600		1000	-	-		1000	-		1000
ЗИЛ-ММЗ- 4506	1000	ЗО	45-70	300	600		1000	-	-		1000	-		1000
МАЗ-500А	2000	25	40-60	150	500		1000	2000	500		2000	500		2000

449

Таблиця 16.2. Режими обкатки автомобілів та заміни мастил

мастила, виконати операції з догляду за мастильною центри­фугою, повітроочисником, акумуляторними батареями та ін.

Технічне обслуговування № 2 виконують через 240 мото- годин роботи. Цей вид технічного обслуговування включає всі роботи технічного обслуговування № 1 і додатково передбачає виконання таких операцій: заливання мастила у картер основ­ного двигуна, корпуси паливного насоса та регулятора кіль­кості обертів, очищення і промивання паливних баків, повітро­очисника, коробки передач, редуктора збільшувача крутного моменту та переднього мосту, бака гідравлічної системи; пе­ревірку та регулювання форсунок, зазорів між клапанами та коромислами, між електродами свічки; регулювання муфти зчеплення, рульового керування, механізму ходової частини, електропроводки тощо.

Технічне обслуговування № 3 виконують після того як ма­шина відпрацює 960 мото-годин. При цьому дотримуються та­кого порядку виконання планових технічних обслуговувань за номерами: 1—1—1—2—1—1—1—2—1—1—1—2—1—1—1—3—1... Під час виконання цього технічного обслуговування після очищення машини від пилу, бруду, зовнішнього миття, видалення шламу та накипу із системи охолодження проводять технічну діагнос­тику машини, визначаючи при цьому (без розбирання основ­них вузлів) її працездатність. Потім виконують всі операції технічного обслуговування № 2 та додатково ті, що спрямовані на усунення недоліків, виявлених під час технічної діагности­ки. Крім того, перевіряють пропускну здатність фільтруваль­них елементів грубого очищення мастила, затяжку голівки ос­новного двигуна, знімають форсунки і промивають їх, а потім перевіряють паливний насос, тиск вприскування та якість роз­пилювання, вимірюють та регулюють осьове переміщення каре­ток, міняючи місцями гусениці та ведучі колеса, замінюють мастило в усіх вузлах машини.

Після проведення операцій технічного обслуговування № З перевіряють роботу механізмів та агрегатів машини на холос­тому ходу та з навантаженням. Періодичність планового техніч­ного обслуговування у мото-годинах наведена у табл. 16.3.

Машину, що не пройшла чергового технічного обслугову­вання, забороняється використовувати для виконання робіт.

Залежно від умов використання тракторів допускається від­хилення у проведенні окремих видів технічного обслуговуван­ня від встановленої періодичності у межах ±10 %.

Технічні обслуговування належать до профілактичного об­слуговування і їх виконують суворо за графіком, у якому за­значається виробіток кожного трактора. Цей графік складаєть­ся на кожний місяць і затверджується директором лісгоспу.

У лісовому господарстві календарний графік технічного об­слуговування доцільно об'єднувати з графіком використання машин. Тракторна бригада повинна мати такий графік, щоб всі члени бригади знали календарні строки обслуговування та місця їх виконання.

Таблиця 16.3. Періодичність планового технічного обслуговування

Марка	Оди­	Періодичність планового технічного
машини	ниця		обслуговування і ремонту
	виміру	т-і	ТО-2	ТО-3	ПР	КР	СО

Трактори

К-701	маш.- год	80	480	-	за пот­ребою	4000	2 рази на рік
Т-ІЗО	-	80	480	-	-	4000	те саме
ТДТ-55А	-	80	480	-	-	4000	-
ДТ-75М	люто­го д	60	240	960	-	3000	-
МТЗ-80	-	60	240	960	-	3000	-
МТЗ-82	-	60	240	960	-	3000	-
ІОМЗ-6Л	-	60	240	960	-	3000	-
Т-40АМ	-	60	240	960	-	3000	-
Т-25А	-	60	240	960	-	3000
Т-16М	—	60	240	960	-	3000	-

Лісовозні автопоїзди (вантажні), автомобілі з причепами-розпусками

ЗЖ-157К ЗИЛ-ІЗО, ЗИЛ-131, «Урал-375», «Урал-377-2- Р-8»	км	1200	4800		за пот­ребою	90000	2 рази па рік
МАЗ-500, МАЗ-501	—	1200	4800	-	-	90000	те саме
КрА$-255Л, ЛК-8	—	1200	4800	—	-	90000

Вантажні автомобілі

ГЛЗ-66-0], ГАЗ-51А	км	1200	4800	-	за пот­ребою	105600	2 рази на рік
ЗИП-130-76, МАЗ-200		1200	4800	-	-	91200	те саме

Автобуси

ЗИЛ-158,							2 рази на рік
ЗИЛ-158В, ЗИЛ-150, ПАЗ-651, КАВЗ-651А	км	2000	10000		за пот­ребою	120000

Сезонне технічне обслуговування (СО) здійснюють два ра- зи протягом року для забезпечення нормальної експлуатації машин при переході від одного сезонного періоду до другого. Під час цього обслуговування виконують операції з очищення системи охолодження двигуна від накипу, заміни мастила від­повідно до сезону (зимове, літне), заміни електроліту у акуму­ляторних батареях та ін.

Система технічного обслуговування автомобілів включає: щозмінне технічне обслуговування (ЩО), періодичне перше технічне обслуговування (ТО-1), періодичне друге технічне обслуговування (ТО-2) та сезонне технічне обслуговування (СО). Така сама система обслуговування прийнята для трелю­вальних тракторів та лісозаготівельного обладнання.

Щозмінне технічне обслуговування виконують раз на добу після роботи автомобіля на лінії. Оглядаючи, перевіряють стан усіх вузлів та агрегатів, що забезпечують безпеку руху, вико­нують прибирально-мийні роботи, заправляють машини масти­лом, пальним та водою.

Під час технічного обслуговування ТО-1 та ТО-2 виконують контрольні, мастильні, крипільні, регулювальні та інші робо­ти, спрямовані на виявлення та усунення несправностей. Ці ви­ди технічного обслуговування виконують відповідно до типу автомобіля та пробігу у кілометрах (див. табл. 16.3).

Положення з технічного обслуговування автомобілів перед­бачає проведення поточного ремонту (ПР) залежно від техніч­ного стану, а капітального — від пробігу у кілометрах (див. табл. 16.3). Ці ремонти проводять одночасно з одним із тех­нічних обслуговувань.

При сезонному технічному обслуговуванні (СО) автомобіль готують до експлуатації у холодний або теплий час одночасно з ТО-1 або ТО-2.

Система технічного огляду тракторів

Періодичні технічні огляди тракторів протягом року прова­дять 1-2 рази за встановленим графіком. У процесі оглядів контролюється дотримання правил експлуатації машин, визна­чається технічний стан і можливість наступної експлуатації, а також виявляється потреба у ремонті.

Технічний огляд передбачає виконання таких операцій:

1. підготовку машин для огляду — очищення їх від бруду, мащення, регулювання;

2. підготовку документації — визначення обсягу виконаної роботи після проведення останніх техобслуговувань та строків їх виконання;

3. встановлення строку роботи машини до найближчого ре­монту та визначення виду ремонту — поточного (ПР) чи капі­тального (КР).

З метою усунення виниклих у процесі роботи або виявлених при технічному обслуговуванні несправностей та поломок при­значають позаплановий ремонт.

Поточний ремонт — це ремонт, під час якого хоча б один основний агрегат машини розбирають та ремонтують або заміню­ють пошкоджений вузол. Одночасно з цим перевіряють техніч­ний стан решти агрегатів і вузлів, усувають виявлені несправ­ності. Найбільш прогресивним способом проведення поточного ремонту є агрегатний, при якому агрегати або вузли, що треба ремонтувати, замінюють новими з обмінного фонду.

При капітальному ремонті машину розбирають, дефекту- ють, міняють та ремонтують деталі, агрегати та вузли, а потім збирають її та проводять комплексну перевірку й обкатку. Для капітального ремонту машини потрібний висновок комісії у складі головного механіка, дільничного механіка та тракторис- та-машиніста. Висновок оформляється у вигляді акта.

Система технічного обслуговування лісогосподарських машин

Система технічного обслуговування лісогосподарських ма­шин включає комплекс обов’язкових заходів, виконання яких забезпечує справний технічний стан та економічну роботу ма­шин, запобігає передчасному спрацюванню та руйнуванню де­талей, вузлів та механізмів. У лісовому господарстві ця систе­ма має планово-попереджувальний характер і складається із обкатки, технічного обслуговування, періодичного технічного огляду, ремонту та зберігання.

Обкатку застосовують для всіх нових та відремонтованих машин відповідно до режиму, зазначеного у табл. 16.4.

Таблиця 16.4>Режим обкатки лісогосподарських машин

	Обкатка
Машини	На місці без навантаження	Під час руху з навантаженням
Плуги, культиватори, дискові борони	-	5-10 робочих проходів довжиною 200 м на першій передачі трактора
Сівалки		По 1 год роботи на першій та другій передачах трактора
Лісосадильні машини, машини для хімічного захисту рослин	20-30 хвилин	ЗО хвилин на першій передачі трактора та ЗО хвилин при робочій швидкості трактора

Розрізняють щозмінне, періодичне (для складних машин) та післясезонне технічне обслуговування лісогосподарських ма­шин. Щозмінне та періодичне технічне обслуговування прова­дять безпосередньо після кожного періоду роботи (весіннього, літнього, осіннього). Технологічна послідовність та технічні умови виконання окремих операцій при технічному обслугову­ванні докладно зазначено у технологічних картах, розроблених для всіх основних видів лісогосподарських машин.

Зберігання машин

У лісовому господарстві машини використовують протягом року неоднаково інтенсивно. Трактори та автомобілі експлуа­тують протягом більшої частини року, робочі машини — від­носно короткий строк. Роботу цих машин протягом року можна характеризувати таким відсотком використання: плуги — 20-30%, культиватори — 13—14 %; борони — 2-3 %; сівалки — 6-10 %;

лісосадильні машини — 5-10 %. З цих показників видно, що машини більшу частину року не використовують і їх треба збе­рігати у належних умовах.

Якщо машина не очищена від грунту, рослинних решток, пестицидів тощо і зберігається при підвищеній вологості, то во­на швидко стає непридатною для роботи. Крім того, корозія ро­бочих поверхонь машини, та тих, що труться, підвищує їх ро­бочий опір у процесі експлуатації, що призводить до надмірних витрат пального, збільшення експлуатаційних витрат, підви­щення загальної вартості робіт.

Після закінчення роботи та перед встановленням на збері­гання всі машини треба ретельно очистити, здійснити технічну діагностику та обслуговування (а в разі потреби й ремонт), підновити пошкоджену фарбу. Робочі поверхні плугів, культи­ваторів, сівалок, лісосадильних та інших машин добре змасти­ти відробленим мастилом із солідолом і встановити машини на підкладки.

Якщо трактори та автомобілі зберігають взимку, треба зли­ти воду із системи охолодження. Колісні трактори та автомобі­лі для розвантаження шин установлюють на підставки, а в ка­мерах пневматичних шин зменшують тиск, випускаючи частину повітря. У лісгоспах та лісництвах трактори, автомобілі та ін­ші машини треба зберігати у спеціальних приміщеннях. Якщо закритих приміщень мало, доцільно застосовувати комбінова­ний спосіб зберігання машин. Суть його полягає у тому, що всі деталі та вузли, найбільш вимогливі до умов зберігання, зніма­ють з машин та зберігають у закритих приміщеннях. На кож­ний комплект деталей та вузлів вішають етикетки із зазначен­ням марки та господарського номера машини, з якої їх зняли. Машини готують для зберігання під навісами, а в разі крайньої потребі — на відкритих майданчиках.

Установлюють їх на підставки, закривають дерев'яними проб­ками отвори, де зняли вузли та деталі, змащують усі непофар- бовані частини.

Найбільш ефективним є зберігання машин, яке здійснюється спеціальними бригадами, створеними при пунктах технічного обс­луговування або при майстернях на центральній садибі лісгоспу. Бригада веде журнал обліку встановлення техніки на зберігання.

Постійний контроль за зберіганням машинно-тракторного парку здійснюють технічні інспектори. За збереженість машин у бригаді відповідає бригадир, а у лісгоспі — головний інженер.

Організація та виробнича база технічного обслуговування і ремонту машин

Важливим етапом технічного обслуговування механізмів та машин є організація ремонтно-профілактичних бригад та вве­дення посади майстра-наладчика, що призначається із най­більш досвідчених трактористів-машиністів. Велике значення при цьому має використання сучасних технічних засобів (стаціонарних пунктів технічного обслуговування), за допомо­гою яких можна точно визначити технічний стан та потребу в окремих операціях технічного обслуговування, а також ме­ханізувати процеси, що трактористи-машиністи раніше викону­вали вручну.

Такий пункт має комплекс будівель та споруд, оснащених набором відповідного обладнання, інструментів, запасних агре­гатів, деталей, вузлів та матеріалів. Є також майданчик для стоянки машин, які щодня використовують для роботи, та навіс для пересувних засобів технічного обслуговування (ме­ханізованих заправних агрегатів, агрегатів для технічного об­слуговування та ін.). Останнім часом розроблено типові про­екти стаціонарних пунктів технічного обслуговування на 10,

20. ЗО та 40 тракторів. Загальний вигляд стаціонарного пунк­ту технічного обслуговування зображений на рис. 16.1, а план та обладнання його майстерні — на рис. 16.2.

Технічна діагностика машин — важливий захід підвищен­ня ефективності використання машин та поліпшення їх технічного обслуговування і ремонту. При такій діагностиці застосовують методи і засоби, що допомагають визначати технічний стан деталей, вузлів, механізмів агрегатів та маши­ни у цілому, а також прогнозувати їх працездатність. Технічна діагностика машин провадиться на основі плану-графіка. Впровадження її подовжує на 600-700 мото-годин міжремонт­ний ресурс тракторів.

Частіше для технічної діагностики застосовують переносну діагностичну установку КИ-4270-ГОСНИТИ, змонтовану у кузові автомобіля УАЗ-452. З пересувних засобів технічного обслуговування використовують також агрегат технічних до­глядів (АТД) та пересувні ремонтні майстерні (МПР).

Щозмінне технічне обслуговування машинно-тракторних аг­регатів виконує тракторист-машиніст, планові технічні обслуго­вування — майстри-наладчики або члени ремонтно-профілак- тичної бригади. При цьому дотримуються таких правил:

Рис. 16.1. Стаціонарний пункт технічного обслуговування:

1 — майданчик для миття машин; 2 — майданчики для зберігання машин; 3 — пожежний резервуар для води місткістю 50 м*; 4 — склад для зберігання агрегатів та інвентарю; 5 — помешкання для літньої стоянки пересувних засобів обслуговування та мотопомпи; 6 — майстерня; 7 — навіс для регулювання лісогосподарських машин; 8 — резервуар для води місткістю 20 м?; 9 — стоянка для машин, що перебувають у щоденній експлуатації; 10 — склад для мастила; 11 — паливозаправний майданчик

ТО-1 тракторів, що працюють на відстані 10 км від цент­ральної садиби лісгоспу, проводять на стаціонарному пункті технічного обслуговування. Під час роботи тракторів на від­стані від 10 до 20 км технічне обслуговування виконують майстри-наладчики разом з трактористом-машиністом за допо­могою агрегатів технічних доглядів (АТД) або інших пересув­них засобів; при відстані понад 30 км це технічне обслугову­вання виконує тракторист-машиніст. Один майстер-наладчик обслуговує до 20 тракторів;

ТО-2 тракторів, що працюють на відстані до 20 км, прова­дить майстер-наладчик разом з трактористом-машиністом на стаціонарному пункті технічного обслуговування, при більших відстаннях — з використанням АТД або інших пересувних за­собів;

ТО-3 тракторів бажано поєднувати із сезонним технічним обслуговуванням і провадити його на стаціонарному пункті.

Рис, 16.2. План майстерні технічного обслуговування на 20 тракторів (розміри в м):

І — котельня; II — побутові приміщення; ПІ — ділянка технічного обслуговування; IV — склад для мастила, V — ковальсько- зварювальна ділянка; VI — ділянка догляду за паливною апаратурою та електрообладнанням: 1 — пересувний монтажний стіл; 2, 17 — верстати на одне робоче місце; З ~ ножиці з ручним приводом; 4, 32 — шафки для інструменту; 5 — вихлопна труба; 6 — дизель- електричний агрегат; 7 — стелаж для вузлів і агрегатів; 8 — шафа для вимірювальних приладів; 9, 33, 37 — стелажі для деталей та вузлів; 10 — маслороздавальний бак; 11 — бак для гальмової рідини, 12 — пристрій для монтажу коліс; 13 — електромеханічний солідолонагнітач; 14 — пересувна мийка; 15 — підвісний ручний кран; 16, 34 — шухляди для піску; 18 — настільний свердлильний верстат; 19 — пересувний компресор; 20 — ковальське горно;

21 — шухлядка для обтиральних матеріалів; 22 — шухлядка для ковальського інструменту; 23 — ковадло; 24 — лещата;

25. — обдирочно-шліфувальний верстат; 26, 41 — верстаки;

27 — гідравлічний прес; 28 — точило; 29 — підставка для обладнання; ЗО — свердлильний верстат; 31 — токарний верстат; 35 — стіл для зварювальних робіт; 36 — зварювальний перетворювач; 38, 39 — прибори для перевірки системи запалювання; 40 — стенд для регулювання форсунок; 42 — прес; 43 — візок для кисневих балонів; 44 — шухлядка для кисневих балонів

ТО-1 та ТО-2 автомобілів провадять на стаціонарному пунк­ті технічного обслуговування.

При виконанні технічного обслуговування на стаціонарних пунктах або з використанням агрегатів технічних доглядів знач­но підвищується якість обслуговування, що зменшує у 2-3 ра­зи простої машин при значному зниженні трудових та грошо­вих витрат.

Поточний ремонт здійснюють у центральних ремонтних май­стернях лісгоспу або на стаціонарних пунктах технічного об­слуговування. Капітальний ремонт повинен провадитися тіль­ки на спеціалізованих підприємствах.

Ремонти машин слід оформляти документально. На машини, що .направляють на поточний або капітальний ремонт, треба мати технічні паспорти та акти технічного стану. Приймання у ремонт оформлюють прийомно-здавальним актом. У технічно­му паспорті машини ремонтне підприємство зобов'язане зроби­ти запис про проведення капітального ремонту.

Організація і планування паливного господарства

Правильна організація паливного господарства передбачає:

1. визначення потреби у паливі та мастильних матеріалах, складання заявок на їх одержання;

2. одержання із нафтоскладів палива і мастильних матері­алів та перевезення їх до місця зберігання;

3. зберігання палива і мастильних матеріалів на нафто­складі лісгоспу, транспортування їх до місця роботи, а також зберігання на заправних пунктах;

4. заправка тракторів та самохідних машин;

5. збирання відпрацьованих мастил для регенерації;

6. запобігання втратам палива і мастильних матеріалів, еко­номія їх на всіх ділянках роботи.

Для зберігання запасів паливо-мастильних матеріалів ство­рюють нафтосклади: на території лісгоспу — центральний наф­тосклад із стаціонарною нафтотарою, місткість якої розрахова­на на зберігання не менше 14-денного запасу палива і мастиль­них матеріалів, що потрібні господарству у найбільш напруже­ний період роботи, і нафтосклади бригад. Внаслідок віддале­ності лісгоспів від нафтобаз місткість стаціонарної нафтотари звичайно визначають із розрахунку 25-30-денної потреби.

Залежно від запасу палива вибирають певний тип нафто­складу. Нафтосклади повинні відповідати таким вимогам:

*!&

Рис. 16.3. План глибинного нафтоскладу місткістю 150 м?:

1 — місце встановлення додаткового резервуара; 2 — резервуари для дизельного палива місткістю 50 м); 3 — резервуар для бензину місткістю 25 м}; 4 — резервуар для бензину місткістю 10 м?;

5 — резервуар для моторного мастила місткістю 5 м*;

6. — резервуар для гасу місткістю 10 м}; 7 — перехідний пандус через обвалування; 8 — пожежний резервуар місткістю 100 м*;

9 — живопліт; 10 — туалет; 11 — контора-сторожка та пожежний сарай; 12 — щити з пожежним реманентом; 13 — ящики для піску; 14 — навіс для тари на 40 бочок; 15 — склад для мастила на 40 бочок та маслороздавальня; 16 — обвалування;

17 — приямок-пастка; 18 — резервуар для мастила місткістю 5 м?; 19 — прийомно-роздавальна площадка; 20 — трубопроводи;

21. — прийомно-роздавальна стовба для гасу та моторного мастила; 22 — паливороздавальна колонка для бензину;

23 — прийомно-роздавальна стовба для бензину; 24 — паливо­роздавальна колонка для дизельного палива; 25 — прийомно- роздавальна стовба для дизельного палива;

25. — збірний аварійний колодязь

а) площа під нафтоскладом має бути вирівняною з сухим і, по можливості, твердим покриттям;

б) нафтосклад має розміщуватися на відстані не менше 60 м від житлових будівель, підприємств і лісових масивів хвойних порід та не менше ніж 40 м від масивів листяних порід;

в) будова й обладнання нафтоскладу мають забезпечувати пов­ну збереженість нафтопродуктів та інвентарю, а також зруч­не приймання та видавання нафтопродуктів;

г) нафтосклад треба будувати з дотриманням всіх правил та вимог пожежної безпеки, а проект його слід завчасно погод­жувати із місцевою протипожежною інспекцією.

Усім цим вимогам відповідає зображений на рис. 16.3 гли­бинний склад нафтопродуктів місткістю на 150 м³.

На стаціонарних нафтоскладах паливо відпускається через паливно-роздавальні колонки.

Крім стаціонарної нафтотари, паливне господарство повин­но мати механізований заправний агрегат, тару для доставки палива і мастильних матеріалів до місця роботи тракторних аг­регатів, а також заправний інвентар.

При лісництвах, що є базами тракторних бригад, улаштову­ють стаціонарні бригадні нафтосклади. Часто поблизу від міс­ця виконання тракторних робіт організовують польові бригадні нафтосховища із заправним пунктом.

Заправний пункт улаштовують на відкритій площадці не ближче 50 м від лісу. На ньому треба організувати цілодобову охорону і передбачити всі протипожежні заходи (вогнегасники, ящик з піском, лопати та інший протипожежний інвентар).

Майданчик для проведення технічного обслуговування трак­торів треба розміщувати не ближче ніж за 10 м від місця за­правляння машин.

Витрати палива і мастильних матеріалів

Паливо й мастильні матеріали — одна із основних статей витрат на механізовані роботи.

Для роботи тракторів необхідне дизельне паливо. Пуск ос­новного двигуна у багатьох тракторів здійснюється пусковими двигунами, що працюють на бензиновій суміші.

Автомобільні двигуни малої і середньої потужності працю­ють на бензині.

Найточніше норми витрат палива визначають диференційно для кожної ділянки роботи з урахуванням виробничо-природних умов залежно від таких факторів: грунтових умов, глибини об­робітку, рельєфу поля; довжини гонів; складу агрегату; витрат палива на повороти; відстані на переїзди та ін. Такому встанов­ленню витрат палива повинні передувати роботи із паспорти­зації ділянок робіт, динамометрування агрегатів, хрономет­ражні роботи тощо.

В умовах лісового господарства такі норми доцільно прий­мати для розсадників та лісових шкіл, де роботи провадять на одній площі протягом багатьох років.

При виконанні механізованих робіт у лісових умовах корис­туються нормою витрат палива, встановленою на 1 га фізично­го виду роботи, що треба виконувати, з урахуванням повного завантаження трактора і найбільш доцільного використання ок­ремих марок тракторів на певних видах робіт. Необхідність пов­ного завантаження трактора пояснюється тим, що тільки за та­ких умов питомі витрати палива на номінальному режимі для дизельних тракторів будуть номінальними. При недовантаженні двигуна на 50 % питомі витрати палива збільшуються на 17 %.

Орієнтовні норми витрат палива для окремих марок трак­торів за зонами встановлюють на 1 га фізичних видів робіт. Такі норми витрат можна розрахувати за формулою:

я.-^а(16.1)

де Нд — норма витрати палива на 1 га фізичного виду робіт, кг;

• витрати палива за 1 год робот трактора з навантаженням, кг; Q2 — витрати палива за 1 год роботи при переїздах і поворо­тах, кг; 0₃ — витрати палива за 1 год роботи двигуна при зупинці трактора, кг; Ь₂, — відповідно тривалість 1, 2, 3-го режимів

роботи, що визначаються хронометруванням робочої зміни, год; \У_та — продуктивність тракторного агрегату за зміну, га/зм.

При 7 годинах роботи у зміні на оранці для агрегату, який складається із гусеничного трактора класу 3,0 та 4-корпусно- го плуга була встановлена така тривалість на режимах: £/ = 6,3 год; ^=0,6 год; £з=0,1 год.

Витрати £>/, ООу можна визначити за тяговою характе­ристикою трактора (див. рис. 14.3), знятою за подібних умов роботи. Якщо таких характеристик немає, то для розрахунку витрат палива можна користуватися даними табл. 16.5, у якій наведені витрати палива різними тракторами при неоднакових режимах роботи.

Таблиця 16.5. Втрати палива тракторами на різних режимах роботи

Марка трактора	Клас	Витрати палива на різних
		режимах, кг/год
		перший	другий	третій
Т-ІЗОМ	6,0	25,6-30.7	10.4-15.0	3.2
К-70І	5.0	44,3-47.2	28.4-30.5	4,6-4.9
Т-4Л	4.0	20.6-24.4	10.2-12.6	2.6
ДТ-75М	3.0	14,4-18.0	8.4-10.8	1.8
Т-150К	3,0	27.0-28.8	17,3-18.6	2,8-3,0
№3-80, №3-82	1,4	13,6-15.4	8.0-11.2	1.9
Т-40АМ	0,9	5,6-7.6	3,6-5.0	1.0
Т-25А	0,6	3.1-3.9	1.6-2.0	0.8
Т-70С	2.0	10.4-12.5	5.9-7.8	1.6
Т-16М	0.6	2,5-3.3	1.6-2,2	0.7

Загальну потребу у паливі для виконання механізованих ро­біт у лісгоспі можна знайти за формулою:

И = Ъ^Н9'°*' (16.2)

і=/

де ф — загальна потреба у паливі, кг; Яр, — норма витрат па­лива на 1 га і-го фізичного виду роботи, кг; Оі — обсяг окре­мого і-го фізичного виду механізованих робіт; п — усі види ме­ханізованих робіт, що виконують у лісгоспі.

На основі розрахунків потреби у паливі, складених з ура­хуванням усіх видів механізованих робіт, визначають середню норму витрати палива на умовний гектар за формулою:

я,=|, (16.3)

У

де Ну — середня норма витрат палива, кг/ум.га; ф — загаль­на потреба у паливі для виконання всіх механізованих робіт у

лісгоспі, кг; (1_у — обсяг усіх механізованих робіт у лісгоспі, ум. га.

Середня норма витрати палива не повинна перевищувати планової, встановленої для району діяльності лісгоспу.

При складанні проектів механізованих робіт у лісгоспі річ­ну потребу у паливі визначають, виходячи з норми за зміну витрат палива та кількості машино-змін роботи, що планують­ся для кожного трактора. При цьому користуються розрахун­ково-технологічними картами та заданими об'ємами робіт. Цю потребу визначають за формулою:

т

^ ⁼ кг, (16.4)

н

де (2 — потреба у паливі для виконання всіх механізованих робіт у лісгоспі, кг; Н_}- — норма витрат палива за 1 машино- зміну, встановлена для ^тої марки трактора, кг/зм.

• = &•',+& ^ (16.5)

де Оі, 0₂, 0}, £/, і₂, ^ — ті самі, що й у формулі (16.1). ^пм.зм. ~ кількість машино-змін, що повинен відпрацювати трак­тор, щоб виконати виробничий план; т — кількість тракторів лісгоспу, на які заплановано механізовані роботи.

Норми витрат палива при експлуатації землерийних та дорожньо-будівельних машин, агрегатованих із тракторами (бульдозерів, скреперів, грейдерів), або таких, що мають свої двигуни (екскаваторів та ін.) визначають, виходячи з 1 маши­но-години роботи (табл. 16.6).

Таблиця 16.6.Норми витрати палива для землерийних машин

Назва і марка машини	Норма випрати на 1 машино-годину роботи
	дизельне паливо для основного дви­гуна, кг	бензин для пускового двигуна, % від основ­ного палива
Екскаватор ЕО-4121 А	22,8	1,0
Екскаватор ЕО-2621 А	14,5	1,0
Екскаватор ТЕ-ЗМ	11,5	1.0
Екскаватор Е-304В	6,3	1,0
Бульдозер Д-684А	14,6	1.0
Скрепер ДЗ-ЗЗ	12,2	1,0
Грейдер Д-20БМ	11,3	1.0

Витрати мастильних матеріалів для тракторів визначають у відсотках від витрат основного палива (табл. 16.7).

Таблиця 16.7. Витрата мастильних матеріалів

Марка трактора	Витрата мастильних матеріалів, % від витрати основного палива
	автол	солідол	нігрол	дизельне масло
Т-І30М	0,3	0,8	2,0	5,0
ДТ-75М	0,3	0,8	10	5,35
Т-70С	0,3	0,8	1,0	4,8
ШЗ-80. МІЗ-82	0,3	0,8	Ю	4,8
Т-25А, Т-І6М	0,3	0,8	1.2	4,8

При експлуатації автомобіля норму пират палива визнача­ють для середніх умов роботи з урахуванням маневрування на місцях навантаження та розвантаження на 100 км пробігу (табл. 16.8).

Таблиця 16.8. Норми витрю палива для автомобілів

Марка автомобіля	Вид палива	Норма витрат палива на 100 км пробігу, л
ГАЗ 56-01	Бензин	26
ГАЗ-51А	-	26
ЗИЛ-130-76	-	38
МАЗ-500А	дизельне паливо	25

Під час роботи на шляхах із удосконаленим покриттям нор­ми витрат знижують на 10-15 %. У зимових умовах основну норму витрат палива підвищують на 5 %.

Для автомобілів вантажопідйомністю понад 2,0 т (у тому числі з причепами) за умови повного завантаження норму витрат палива підвищують до 6 % на 1,0 т транспортованого на гаку вантажу (включаючи і вагу причепа).

Витрати картерного масла для автомобілів залежно від їх стану становлять 4-6 % витрат палива; трансмісійного масти­ла — 0,8 % основної норми витрати палива для автомобілів з однією ведучою віссю і 1,5 % для автомобілів із кількома ве­дучими осями. Норма витрат солідолу не перевищує 1 % вит­рат палива.

йшґ'

Рис, 16.4. Принципова схема механізованого заправного агрегату

МЗ-3904:

1 — компресор, що подає стиснуте повітря в ємності при видачі з них нафтопродуктів та води і що використовується як вакуум- насос при заповненні ємностей; 2 — ресивер для усунення пульсацій у нагнітальному трубопроводі; З — повітряний фільтр;

4. — вакууметр для контролю розрідження у ємностях; 5 — кран чотириходовий для переключення та створення у ємностях роз­рідження або підвищеного тиску; 6 — ресивер всмоктування;

6. — редуктор для пониження тиску повітря; 8 — кран розподіль­ний; 9 - солідолонагнітач із механічним приводом; 10 — пістолет для видачі солідолу; 11-14 — пістолети відпускні для видачі ди­зельного палива, дизельного мастила, води (повітря) та бензину; 15 — триходовий кран; 16-20 — барабани зі шлангами до розда­вальних пістолетів; 21 — фільтр очистки дизельного масла;

21. — шестирінчастий насос; 23 — фільтр очистки дизельного палива; 24 — запобіжний клапан; 25 — кран; 26 — швидкодіюча засувка; 27 — самовсмоктуючий насос; 28 — манометр тиску дизельного палива; 29 — триходовий кран; ЗО — манометр тиску повітря; 31, 37 — електричні показники рівня рідини; 32 — кран зливу нігрола; 33 — кран зливу дизельного мастила; 34 — клапан для підтримання атмосферного тиску; 35 — фільтр у кришці заливної горловини цистерни; 36 — контрольний щуп цистерни; 38 — швидкодійна засувка для видання дизельного палива; 39 — кран ємності води; 40 — кран ємності бензину

Заправка машин

Зростання потреби у паливних і мастильних матеріалах, пов'язане із збільшенням обсягів механізованих робіт, і значна питома вага їх у загальній вартості тракторних робіт вимагає економного витрачання цих матеріалів, запобігання втрат.

Правильна заправка паливом двигунів тракторів та інших машин має велике значення для їх роботи. Дизельні двигуни категорично забороняється заправляти із відра або відкритим струменем палива. Заправляти їх слід паливом, відстояним протягом 3-4 діб.

При правильній заправці слід дотримуватися таких правил: запобігати втратам палива під час заправки і забрудненню йо­го; заправка має бути безпечною у пожежному відношенні та передбачати можливість заправки механізмів на Місці роботи (у борозні).

Усім цим вимогам відповідає механізований заправний агре­гат М3-3904, змонтований на автомобілі (рис. 16.4), а також аг­регат МЗ-3904Т, що встановлюють на шасі двовісного трактор­ного причепа. Вони призначені: для механізованої закритої заправки тракторів, комбайнів та інших машин усіма видами нафтопродуктів та водою на місці їх роботи; перевезення наф­топродуктів і перекачування їх без попереднього зливу у ре­зервуар, мащення машин консистентними мастилами і автолом; для гасіння пожеж як пожежні машини. Забороняється заправ­ляти трактор, який, витративши встановлений ліміт палива, не пройшов планового технічного обслуговування.

Витрати палива у тракторних агрегатах залежать від стану агрегатованих із трактором робочих машин. Наприклад, під час оранки плугами із затупленими лемішами перевитрати ста­новлять 20-25 %. При використанні колісних тракторів для зменшення перевитрат палива, пов'язаних із буксуванням, треба збільшувати зчіпну вагу закріпленням на колесах додат­кових вантажів або використовувати довантажувачі ведучих колес.

Охорона праці і техніка безпеки при використанні машинно-тракторного парку у лісовому господарстві

Охорона праці передбачає систему «заходів, спрямованих на створення безпечних і нормальних умов роботи. Вона включає всі правові, технічні і санітарно-гігієнічні норми, обов'язкові для виконання робітниками лісового господарства.

За організацію охорони праці у лісгоспах відповідають ке­рівники, що зобов’язані:

а) відповідати за виконання норм, правил, інструкцій і наказів з техніки безпеки;

б) не допускати до роботи трактори і лісогосподарські маши­ни, якщо не виконані правила технічної безпеки; вживати заходів забезпечення робітників спецодягом та захисними пристосуванням;

в) своєчасно вживати заходів щодо запобігання нещасних ви­падків.

Інженери-механіки, лісничі, лісомеліоратори та бригадири тракторних бригад зобов’язані інструктувати всіх робітників, що обслуговують агрегати, з правил техніки безпеки, стежити за справністю запобіжних пристроїв, що забезпечують безпечні умови праці. У лісгоспах треба постійно провадити навчання з техніки безпеки. При цьому велике значення мають практичні заняття, що відбуваються безпосередньо біля машин.

Основні правила техніки безпеки:

1. Перед початком роботи всі водії, трактористи-машиністи та обслуговуючий персонал зобов'язані пройти інструктаж із техніки безпеки і розписатися про це у спеціальному жур­налі; знати правила безпечної експлуатації і догляду за ме­ханізмами та устаткуванням.

2. Стороннім особам заборонено перебувати біля працюючих машин, на площадках, де виконують роботи, а також поб­лизу натягнутих канатів.

3. Машини, що працюють у зчіпці з трактором, повинні мати жорстке з’єднання, яке запобігає наїзду їх на трактор.

4. Не можна працювати на несправних машинах, а також ог­лядати, лагодити, змащувати і регулювати рухомі частини на ходу, під час роботи.

5. При навішуванні машини на трактор не можна перебувати між поздовжніми тягами механізму начіпки.

6. Перед початком руху агрегату з начіпними машинами треба впевнитись, що відсутня небезпека зачеплення будь-кого або зачеплення за будь-що піднятою машиною.

7. Необхідно давати попереджувальний сигнал для тих, хто працює на начіпних машинах, і починати рух тільки після одержання відповідного сигналу.

8. Забороняється їздити на піднятій начіпній машині, р. Повороти трактора із піднятою начіпною машиною треба здійснювати повільно і коли поблизу машини немає лю­дей. Забороняються повороти при послаблених ланцюгах начіпки.

10. При зустрічному роз'їзді тракторів необхідно дотриму­ватися бокової відстані не менше як 2 м один від одного.

11. Під час тривалої зупинки трактора не можна залишати ма­шину у піднятому стані.

12. Щоб зняти начіпну машину з трактора, треба за допомо­гою гідравлічної системи опустити машину у крайнє нижнє положення і тільки після цього від'єднати її від трактора.

13. Опускати машини у робоче положення і піднімати їх у транспортне можна тільки на прямолінійних ділянках ру­ху трактора.

14. Не можна їздити на причіпних машинах (за винятком, ко­ли це передбачено конструкцією машини), стояти під час роботи між трактором і причіпною машиною, а також стрибати з машини під час руху і залишати механізми без керування.

15. Категорично забороняється працювати вночі без відпо­відного освітлення.

16. Не можна робити повороти, коли робочі органи агрегату занурені в ґрунт.

17. Ґрунтообробні машини, обладнані підйомними і встанов­лювальними важелями, повинні мати надійні заскочки, що виключають самовиключення.

18. Під час роботи забороняється подавати насіння до висів­них апаратів сівалки палицею або руками.

19. Не можна заправляти двигун паливом під час його роботи або поблизу відкритого вогню.

20. Ремонтувати машину у польових умовах можна тільки після переведення її з робочого положення у транспортне, встановлення замикальних (запобіжних) механізмів або при опущених на підставки робочих органах.

21. На роботах, пов’язаних із застосуванням пестицидів, треба суворо притримуватися таких правил техніки безпеки:

• всі роботи у садах, парках, оранжереях, розсадниках та на інших об'єктах, де застосовують отруйні речовини, повинні здійснюватися під керівництвом спеціаліста,

відповідального за заходи техніки безпеки й охорони праці; І

• спеціалісти, техніки, бригадири, комірники та постійні робітники, що працюють з пестицидами, допускаються до ро­боти тільки після здавання техмінімуму;

• особи, що працюють із пестицидами, повинні забезпечу­ватися комбінезонами, рукавицями, робочими черевиками та окулярами;

• особи, що працюють із пестицидами, повинні суворо дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки перед вжи­ванням їжі та палінням, зберігати продукти харчування у ізольованих місцях, після роботи приймати душ тощо;

• перед транспортуванням або перенесенням отруйні речо­вини слід старанно упакувати, не можна перевозити їх разом з продуктами харчування; транспортні засоби після перевезення отруйних речовин треба старанно очищати;

• ділянки, на яких застосовують пестициди, мають бути закритими для доступу стороннім особам на строк не менше 1 доби;

• на оброблених ділянках необхідно встановлювати попе­реджувальні плакати, що забороняють дотикання до обробле­ної отрутами рослинності;

• для надання першої допомоги робітникам у місцях робо­ти з отруйними речовинами треба мати аптечку з протиотрута­ми та бак із кип’яченою водою;

• виконувати дрібний ремонт обприскувачів дозволяється тільки при виключеному двигуні та зниженому до атмосферно­го тиску рідини у повітряному ковпаці механізму.

Коефіцієнти переводу в умовні (епшлонні) гектари різних видів тракторних робіт

Назва робіт	Одиниця, що переводиться	Коефі- ціснт пе­реводу в умовні гектари
1	2	3
Корчування пнів корчувальними машинами, змонтованими на тракторах класу 6,0, при наявності на І га 400 пнів: діаметром 24-32 см	І га	19,21
діаметром 33-45 см	1 га	26.8
Вивезення пнів тракторами класу 3,0 на відстань: до 500 м	їм*	0,027
600-1(Ю0м	Ы	0,045
Корчування дерев корчувальними машинами, змонтованими на практорах класу 6,0 при наявності на 1 га 400 дерев: діаметром 24-35 см	1 га	9,7
діаметром 33-45 см	1 га	16,0
Оранка осушених торф’яних родовищ плугом ПБН-75 з трактором класу 3,0: при довжині гону 250м	І га	3.4
при довжині гону 500 м	1 га	3,1
Те саме плугом ПБН-ІООА з трактором класу 6.0: при довжині гону 250 м	1 га	5,0
при довжині гону 500 м	1га	4,2
Оранка староорних піщаних та торф'яних грунтів на глибину 25-27 см при довжині гону 201-300м	1 га	1,15
Те саме для супіщаних грунтів	1 га	1,25
-//-//- для легких і середніх суглинків	І га	1,35
-//-//- важких суглинків та глиняних грунтів	1 га	1,55

Продовження табл.

Оранка цілини, перелогу,розкорчованихплощта , багапіорічниХправ на глибину25-27см при довжині гону201-300м: на піщаних грунтах на супіщаних грунтах на легких та середніх суглинках на важких суглинках та глинистих грунтах	1 га ,/ га 1 га 1 га	• 1 — і —т 1,85 1,95 2,10 2,35
Плантажна оранка важких грунтів агрегатом з трактором класу 6,0 при довжині гону 201-300м	1 га	11,40
Дискувант зораних земель дисковими боронами з трактороми 3,0 в один слід	1га	0,90
Те саме супіщаних і торф'яно-болотних грунте	1га	0,80
Боронування у один слід середніми бороішми	•
(самостійно)	1 га	0,11
Культивація з боронуванням пару та зябу на	1 га	0,28
звичайну глибину	1 га	0,33
Посів насіння лісовими навісними сівалками	1 га	0,26
Круговий подив машиною ДДН- 70 при нормі
250-300л/га	1 га	1,8 .
Садіння сіянців лісосадильною машиною МІГУ-Тз трактором класу 3,0 на нерозкорчовецтх зрубах	1 пог. м	0,78
Садіння на розчищених площах лісосадильною
машиною СЛН-1 або ССН-1 з трактором класу 1,4 ...	1 пог. м	0,41
Культивація міжрядь лісонасаджень в один слід	1 га	0,39