Викопування, сортування та пакування садивного матеріалу

Садивний матеріал викопують восени після закінчення веге­тації або навесні, до розпускання бруньок.

Для викопування сіянців та саджанців застосовують вико- пувальні плуги та скоби. Великомірний садивний матеріал ви­копують викопувальною машиною ВМКМ. Цією машиною викопують саджанці заввишки до 3 м, одночасно струшуючи підрізану скибу грунту. При цьому саджанці укладаються на 2,5 м в бік від викопуваного ряду. Продуктивність машини — до 4 тис. шт. за зміну. Великомірні саджанці з грудкою землі викопують спеціальним обладнанням, змонтованим на трак­торах класу 3,0 машинами типу «Крот» або МДВ.

Викопувальні плуги та скоби регулюють так, щоб коріння підрізувалося без обривання, обдирання та розмочалювання на глибині не менше як 25-30 см під час викопування сіянців та не менше 35—40 см під час викопування саджанців. Якщо во­сени ґрунт дуже ущільнений та сухий, то ділянку, де викопу­ють саджанці, заздалегідь сильно поливають.

Сіянці викопують скобами НВС-1,2, НВС-1.2М та скобою викопувального плуга ВПН-2, розміщеною симетрично до поз­довжньої осі трактора. При цьому викопувальний агрегат ру­хається вздовж рядів сіянців, роблячи повороти у кінці гонів. При викопуванні саджанців машинами із скобами, розміщени­ми збоку, як у викопувального плуга ВПН-2, викопувальний агрегат рухається навколо школок. Викопування садивного ма­теріалу організовують так, щоб робітники, які вибирають і ви­копують сіянці і саджанці, не затримували рух викопувальних агрегатів. Ділянки рекомендується розбивати на загони з та­ким розрахунком, щоб кожний наступний прохід агрегату був віддалений від попереднього на 5-10 м.

Після викопування садивний матеріал укладають у тару, закривають вологим мохом, соломою або мішковиною та пере­носять на прикопувальну ділянку, де його сортують та прико­пують. Якщо сіянці вивозять за межі лісгоспу, то одночасно з сортуванням їх в'яжуть у пучки по 50-100 шт. При транспор­туванні на далекі відстані садивний матеріал упаковують у тю­ки. Маса тюків з сіянцями не повинна перевищувати 65 кг, з саджанцями — 90-100 кг.

Посівні роботи

Сівба деревного насіння — один із прийомів розведення або поновлення лісу. Сівбу проводять також для вирощування у розсадниках садивного матеріалу.

У лісових розсадниках насіння висівають рядками або стрічками у вузькі (2-4 см) і широкі (10-12 см) борозни. Сівба у широкі борозни зветься широкострічковою.

Насіння у розсадниках висівають сівалкою для несипкого насіння СПН-3, сівалкою лісогосподарською універсальною СЛН-5-20 та сівалкою з підвищеною точністю висіву «Литва-25».

Сівба має задовольняти такі основні вимоги: сівбу треба проводити у оптимальні строки для кожної культури у даному районі; висівати насіння по площі та у рядках треба рівномір­но; заробляти насіння слід на однакову глибину, рядки мають бути прямолінійними; не допускаються огріхи, пересівання та гребенистість поверхні засіяного поля.

Ще задовго до початку робіт сівалку слід відрегулювати. При регулюванні та встановленні рядкових сівалок проводять такі операції: розставляють сошники або реборди на цилінд­ричному котку у безсошникових сівалок відповідно до схеми сівби; встановлюють передавальний механізм на нижній або верхній висів; встановлюють висівні апарати на норму висіву; встановлюють сошники сівалки на глибину загортання.

У тракторних сівалок ці операції доповнюють відповідним комплектуванням тракторного посівного агрегату та встанов­ленням маркера.

При складанні багатосівалкових тракторних агрегатів, що застосовують здебільшого для створення полезахисних лісових смуг, та при визначенні загального тягового опору агрегату на­лежить враховувати опір зчіпки перекочуванню.

Начіпні сівалки агрегатують з тракторами за допомогою напівначіпних зчіпок СН-35М та СН-75 так, що дві сівалки навішують на бруси зчіпки по боках трактора, третю — поза­ду на механізмі для навішування знарядь трактора.

Для правильного встановлення та перевірки сошників мож­на використовувати установлювальну дошку, що підкладають під сошники. Передні сошники (з короткими хомутиками) ма­ють чергуватися із задніми (з довгими хомутиками).

Після розставляння сошники з'єднують за допомогою насіннєпроводів з найближчими висівними апаратами. Зайві апарати виключають засувками або пробками. Для точнішого проведення рядків культур та дотримання паралельності міжрядь, що має велике значення при механізованому догляді за культурами, сусідні сошники сівалки можна з'єднувати шарнірними планками.

Сівбу виконують такими способами: човниковим, урозвал та із перекриттям (рис. 15.13).

Човникова сівба насіння у розсадниках та при вирощуванні сільськогосподарських культур дає змогу робити паралельні робочі ходи. При цьому у кожного наступного ходу напрям ру­ху протилежний попередньому. Смуги, залишені для розворотів у кінці гонів, засівають під час поперечного руху агрегату.

Сівбу урозвал починають з краю загону, а закінчують все­редині. Перевага цього способу полягає у тому, що дуже лег­ко робити розмітки ділянок. Проте, якщо ширина загону не є кратною ширині захвату, то посередині загону залишається

Рис. 15.13. Схеми руху посівного агрегату: а — при сівбі човником; б — урозвал; в — при сівбі з перекриттям;

1-8 — порядковий номер загінки

смуга, яку потім доводиться засівати агрегатом із зменшеною кількістю сошників.

Застосовуючи сівбу з перекриттям, треба розбивати загінки за шириною на дві однакові частини. При цьому за допомогою сівалки роблять перекривальні проходи. При висіванні таким способом петельні повороти виключаються.

Якщо для одержання дружніх сходів у лісових розсадниках посушливих районів треба застосовувати мульчування посівів деревною тирсою або гноєм-сипцем, в одному агрегаті із сівал­кою доцільно розміщувати сітчастий барабан, заповнений ма­теріалом для мульчування (рис. 15.14).

Рис. 15.14. Агрегат для одночасної сівби та мульчування: 1 — сівалка; 2 — сітчастий барабан для мульчування

Для висівання насіння на постійну лісокультурну площу ви­користовують спеціальні сівалки.

Для сівби жолудів на зрубах у дібровах лісостепу застосо­вують спеціальну сівалку СЖН-1, за допомогою якої жолуді висівають у попередньо підготовлений ґрунт на незадернілих легких ґрунтах без підготовки, а також з одночасною підготов­кою ґрунту плугом ПКЛ-70. Глибина загортання жолудів — З-б см, норма висіву — 80-100 кг/га.

Оскільки маса насіння деревних і чагарникових порід неод­накова, норму висіву, кг/га, визначають за формулою:

Н*=-, (15.10)

де Н_с — середня норма висіву, кг/га; Мф — фактична маса 1000 шт. насіння, кг; М_с — середня маса 1000 шт. насіння, кг.

Для насіння, схожість якого значною мірою залежить від якості (сосна, ялина, модрина), норма висіву, кг/га:

10'Д-М. (15.11)

жкч

де П — запланова кількість сходів, шт/га; М_с — маса 1000 шт. насіння, кг; Ж — технічна схожість насіння, %; ТС — поправ- ковий коефіцієнт на технічну схожість насіння (наведений у табл. 15.3); Ч — чистота насіння, %.

Технічна схожість, чистота і маса 1000 шт. насіння беруться із посвідчення зональної лісонасінницької станції (табл. 15.3).

Таблиця 15.3. Поправний коефіцієнт на технічну схожість насіння

Поправний коефіцієнт К за класами насіння

Порода	При висіванні сухим насінням				Прн висіванні стра- тифікованим насінням
	І	II	III	І		II	III
Сосна звичайна	0,6	0,5	0,4	0,7		0,6	0,5
Ялина звичайна	0,5	0,4	0,3	0,6		0,5	0,4
Модрини сибірська та європейська	0,4	0,4	0,3	0.6		0,6	0,5

Щоб одержати однакову кількість сіянців з площі у різних умовах залежно від ґрунтово-кліматичних умов, потрібно висівати неоднакову кількість насіння. Якщо у лісостеповій зоні норму висіву взяти за 1, то в лісовій зоні треба брати 0,8, а у степовій — 1,2 або 1,3.

При встановленні на норму висіву сівалку ставлять так, щоб одне колесо, від якого йде передача до валика висівних апа­ратів, можна було обертати вручну. Потім у ящик засипають насіння (не менше 1/3 його місткості), під сошниками кладуть брезент і вимірюють довжину ободу піднятого колеса. Кіль­кість насіння, що треба висіяти за один оберт колеса сівалки, можна визначити за формулою:

(15.12)

10000 ’

де 5^і — кількість висіяного насіння, кг; Н — задана норма висіву, кг/га; В — ширина захвату сівалки, м; Ь — довжина ободу колеса, м.

Колесо сівалки звичайно повертають від ЗО до 50 разів. Висіяне при цьому на брезент насіння повинно мати за нормою таку масу:

НВІ<р ^Чт~ 10000

(15.13)

де д_т — маса насіння, кг; <р — кутове переміщення колеса сівалки.

Якщо маса викинутого на брезент насіння буде меншою за розрахункову [за формулою (15.13)], то важіль переставляють так, щоб збільшився робочий захват котушок. Висів насіння пе­ревіряють кілька разів і досягають такого положення, коли <7т-= <7„_р. Маса висіяного насіння повинна відповідати розрахун­ковій з відхиленням не більше 2-3 %.

Коли переміщенням котушок не вдається встановити сівал­ку на потрібну норму висіву, то змінюють кількість обертів ва­ла висівних апаратів, для чого у передавальному механізмі пе­реставляють зубчатки.

Насіння кожної деревної та чагарникової породи треба загор­тати на передбачену лісокультурними нормами глибину. Для цього сошники сівалок мають обмежувачі, що копіюють мікро­рельєф місцевості і запобігають надмірному заглибленню сош­ників. Перед сівбою у сівалок регулюють натискні пружини на

штангах сошників: на щільних ґрунтах тиск пружини на сош­ник збільшують, на розпушених — зменшують. Зрідка на­тискні пружини знімають зовсім.

При встановленні глибини висівання насіння слід урахову­вати заглиблення котків або полозків у ґрунт (1-2 см). Допус­каються відхилення не більше як 15 %.

При рядковій і стрічковій сівбі треба створювати такі умо­ви роботи, за яких ширина стикового міжряддя по всій дов­жині дорівнювала б ширині всередині сіялкових міжрядь.

Для цього відстань між середніми лініями сівалки на двох сусідніх проходах має бути однаковою з шириною її захвату. Правильність ширини стикового міжряддя забезпечують розра­хунки довжини вильоту слідопокажчика С.

Якщо працює одна сівал­ка, використовують слідопо- кажчик (рис. 15.15). При цьо­му тракторист веде агрегат, направляючи висок або ван­таж слідопокажчика по сліду, залишеному на ґрунті коле­сом сівалки під час поперед­нього проходу.

Рис. 15.15. Схема застосування слідопокажчика при сівбі

У лісовій зоні на свіжих піщаних і супіщаних ґрун­тах, що не заросли або слабо заросли трав’янистою рос­линністю, лісові культури створюють висіванням насін­ня хвойних порід з одночас­ною підготовкою ґрунту плу­гом ПКЛ-70 з висівним при­строєм або покривоздирачем-сівалкою ПСТ-2А. Насіння висівають рядково-лунковим або рядковим способом на глиби­ну 1,5-2,5 см. Норма висіву — 0,4-1,5 кг/га.

При висіванні насіння по скибах застосовують агрегат, що складається із гусеничного трактора класу 6,0, двополицевого плуга і лісової дискової сівалки, секції якої розміщені позаду трактора напроти гусениць. Під час роботи такого агрегату корпус плуга відвалює скиби, що потім розрівнюють і ущіль­нюють гусеницями трактора, і по них роблять посів.

Для лісовідновлення висіванням насіння на нерозкорчова- них зрубах (з кількістю пнів до 800 шт. на 1 га) з одночасною

підготовкою ґрунту можна використовувати тракторні агрегати з такими знаряддями: лісовим двополицевим плугом, що має пристрій для висівання насіння (при висіванні насіння у бо­розни); дисковим лісовим культиватором начіпним із сівалкою; розпушувачем дисковим із сівалкою (при висіванні у розпу­шені смуги), фрезою лісовою універсальною із сівалкою. Зви­чайно смуги розміщують якомога прямолінійніше на відстані