Розділ 1

ПЛУГИ

Загальні відомості

Одним із найважливіших технологічних процесів при лісо- вирощуванні є обробіток ґрунту, мета якого — забезпечити найсприятливіші умови для проростання насіння, приживлен­ня і росту висаджених сіянців та саджанців.

Ґрунт як предмет обробітку має різні фізико-механічні і технологічні властивості. До фізико-механічних властивостей ґрунтів належать їх механічний склад, об'єм, вологість, щіль­ність, пористість та ін. Ці властивості значною мірою визнача­ють родючість ґрунтів та їх обробіток.

Механічний склад ґрунту залежить від вмісту ґрунтових частинок різного діаметра. Залежно від механічного складу ґрунти поділяються на супіщані (легкі, середні й важкі) та суг­линкові (легкі, середні й важкі). Механічний склад ґрунту визначає водно-фізичні, фізико-механічні, повітряні, теплові властивості, окисно-відновлювальні умови, вбирну властивість ґрунту, процеси нагромадження в ньому гумусу, зольних еле­ментів та азоту.

Відомо, що опір ґрунту під час обробітку менший на супі­щаних ґрунтах, особливо на легких їх різновидах, та більший на важких глинах. На складність обробітку ґрунту також впливає його щільність, яка ускладнює проникнення робочих органів у ґрунт, і вологість.

Супіщані та піщані ґрунти найбільш придатні для основно­го обробітку (оранки) при вологості 60 %.

Для обробітку дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів опти­мальна вологість становить 15-22 %, для сірих лісових суглинків та чорноземів — 17-30 %, солонцюватих ґрунтів — 20 %, темно- каштанових — 19 %. Обробіток ґрунту за таких умов зволо­ження забезпечує мінімальні витрати механічної енергії та мен­ше спрацювання робочих органів.

Під час обробітку ґрунту доцільно вибирати таку вологість, при якій виключається прилипання його до робочих органів.

Механічні властивості ґрунту мають велике значення для виконання технологічних процесів під час обробітку. Ці влас­тивості ґрунту впливають на опір і тертя по поверхні робочих органів та внутрішнє тертя, липкість, зчеплення частинок грунту, пластичність, розпушеність та ін.

Агрономічно цінною е структура з розміром грудок 1—10 мм. Ґрунти, в яких переважають частинки розміром менше ніж 0,25 мм, дрібноструктурні, тобто розпилені, з низькою родю­чістю.

Під час обробітку ґрунту під лісові культури треба додер* жуватись основних агробіологічних вимог, які належить забез­печити шляхом встановлення терміну обробітку та застосу­вання відповідних ґрунтообробних машин, а саме: глибина об­робітку має бути дещо більшою за довжину кореневих систем сіянців та саджанців, що висадживатимуть. При цьому треба мати на увазі, що їх коріння повинне розміщуватися у найбільш родючому шарі ґрунту; ґрунт має бути достатньо роз­пушеним і мати відповідну вологість.

Системи обробітку грунтів.Залежно від конкретних ґрун- тово-кліматичних умов і технології створення лісових культур застосовують такі системи обробітку ґрунту: відвальну, безвід- вальну, мінімальну і часткову.

При відвальній системіскиби грушу перевертаються, при цьому у нижню частину орного шару загортаються рештки рос­лин, насіння бур’янів, личинки шкідників та збудники хвороб. Рослинні рештки в ґрунті швидко розкладаються, утворюючи розчинні мінеральні сполуки, а бур’яни, личинки шкідників і збудники хвороб гинуть. Ця система досить поширена в райо­нах достатнього і надмірного зволоження.

Безвідвальна системапередбачає глибоке розпушування ґрунту та залишення на поверхні решток рослин, що запобіга­ють вітровій ерозії і сприяють нагромадженню у ґрунті вологи. Її застосовують здебільшого у степових районах, де поширена вітрова ерозія ґрунтів.

Мінімальну системузастосовують з метою зменшення кіль­кості обробітків ґрунту. Її поєднують з іншими технологічни­ми прийомами, що зменшує кількість проходів машинно-трак­торних агрегатів на одній площі. В результаті такого обробітку ґрунт менше ущільнюється і розпилюється.

У лісовому господарстві широко застосовують часткову системуобробітку ґрунту. Суть її полягає в тому, що ґрунт об­робляється борознами, вузькими смугами і невеликими май­данчиками, на яких висівають насіння або висаджують сіянці чи саджанці.

Залежно від глибини обробітку ґрунту розрізняють основ­ний, або первинний обробіток, поверхневий, або додатковий і спеціальний.

Основні вимоги, яким має задовольняти система обробітку ґрунту, такі: вони повинні бути ґрунтозахисними, енергоощад­ними, економічно вигідними й екологічно безпечними.

У лісовому господарстві ґрунти обробляють з метою ство­рення лісових культур на зрубах та староорних ґрунтах, при закладанні розсадників, для сприяння природному відновлен­ню та при прокладанні протипожежних смуг.

Лісовідновлювальні процеси здійснюють на зрубах, де бага­то чагарників, пнів, що утруднюють і навіть виключають мож­ливість застосовувати плуги загального сільськогосподарсько­го призначення. Попереднє розкорчовування цих площ поліпшує умови експлуатації ґрунтообробних знарядь. Однак коріння, що залишилося в ґрунті, спричиняє передчасне спрацювання і поломки робочих органів сільськогосподарсь­ких плугів, призначених для робіт на культурних ґрунтах.

Через технічні умови рубок лісу вузькими смугами (лісосі­ками) ґрунт вимушені обробляти на невеликих ділянках, які розміщуються на значній території держлісфонду.

У сільськогосподарському виробництві переважно пошире­ний суцільний обробіток ґрунту. У лісовому ж господарстві ши­роко застосовують борозенний, або смуговий обробіток, під час якого борозни (смуги) прокладають у деревостанах між пнями, вздовж шляхів та просік, навколо цінних насаджень тощо.

Плуги, що застосовують у сільському і лісовому господар­ствах, залежно від вигляду їх робочих органів та особливості дії на оброблювані ґрунти, поділяють на лемішні, дискові та комбіновані. Найбільш ефективний обробіток ґрунту забезпе­чується лемішними плугами, які відокремлюють скибу ґрунту в горизонтальній площині, перевертають і кришать її полицями.