Боротьба з лісовими пожежами

Серед комплексу заходів боротьби з лісовими пожежами роз­різняють запобіжні заходи з виявлення лісових пожеж та бо­ротьби з ними.

Запобіжні протипожежні заходи передбачають:

а) роз'яснювальну роботу серед населення (лекції, бесіди, роз­вішування плакатів, радіо- та телепередачі тощо), адміністра­тивні іаходи до порушників, очищення лісів від хмизу, сушня­ку, вітролому і деревних решток після лісозаготівель, своєчас­не проведення санітарних рубок та ін;

6. заходи, спрямовані на обмеження поширення можливих пожеж, їх швидке виявлення та ліквідацію на початку виник­нення.

Щоб обмежити поширення можливих пожеж, створюють захисні протипожежні смуги, захисні канави, влаштовують протипожежні розриви та водойми. Одночасно підвищують по- жежостійкість лісонасаджень поблизу пожежонебезпечних ділянок регулюванням їх складу та повноти, створенням поже- жостійких узлісь переважно з листяних порід та ін.

Захисні протипожежні смуги, які обмежують можливі ни­зові пожежі, створюють навесні або восени ґрунтообробними та землерийними машинами. Ґрунтовий покрив випалюють, після чого висівають або висаджують на смугах вогнестійкі рослини.

Влітку захисні смуги поновлюють ґрунтообробними маши­нами або обробляють гербіцидами. Ширина протипожежних смуг залежить від ґрунтового покриву. Якщо на ділянці переважа­ють лишайники та мохи, ширина смуг становить 1,0-2,5 м; на захаращених ділянках з глибоким трав'янистим покривом — 2,5-4,0 м і більше.

Глибина обробітку ґрунту повинна забезпечувати повну мінералізацію смуги, тобто повне очищення її від трав'янистої рослинності, лісової підстилки та інших речовин. Обробляють ґрунт під смуги тракторними плугами, бульдозерами, канаво­копачами та іншими ґрунтообробними машинами. Найчастіше для цього застосовують плуг комбінований лісовий ПКЛ-70 і плуг лісовий смуговий ПЛП-135. Можна також використовува­ти чагарниково-болотні плуги, а в місцях, де немає великих ко­ренів і пнів, — сільськогосподарські плуги загального призна­чення. Доцільно застосовувати начіпні плуги, бо у лісових умовах тракторні агрегати з ними більш маневрені.

Плугом ПКЛ-70А з трактором класу 3,0 утворюють міне­ралізовану смугу завширшки 1,4 м. Такий агрегат при роботі на зрубах із кількістю пнів 600-800 на одному гектарі має про­дуктивність до 22 км за зміну; на зрубах з 350-500 пнями на

1. га — 25 км, на площах без пнів — до 30 км за зміну. Плуг ПЛП-135, що навішують на трактор класу 6,0, прокладає міне­ралізовану смугу шириною до 2,5 м. Продуктивність цього аг­регату на зрубах досягає 14 км за зміну.

Продуктивність чагарниково-болотних та сільськогосподар­ських плугів можна визначати за формулою (14,32).

Бульдозерами створюють мінералізовані смуги завширшки близько 3 м. Звичайно середня глибина різання ґрунту становить

10 см. Більш продуктивні універсальні бульдозери з поворот­ним відвалом, встановленим під гострим кутом до напряму ру­ху. При цьому зрізаний ґрунт зміщується у бік, що збільшує ширину мінералізованої смуги. Продуктивність універсального бульдозера, змонтованого на тракторі класу 6,0, становить до 15 км за зміну. Продуктивність бульдозера з неповоротним відвалом за зміну — близько 10 км/зм мінералізованої смуги.

При створенні ґрунтових протипожежних смуг на ділянках без кам’янистих включень та у різних категоріях лісових площ (насадження, зруби, згарища) ефективним є агрегат, що скла­дається з трактора класу 3,0 та смугопрокладача фрезерного ПФ-1. Цей агрегат створює десятиметрову смугу і має продук­тивність до 13,5 км/зм.

Для прокладання загороджувальних й опірних мінералізо­ваних смуг та для їх поновлення рекомендується агрегат лісо- пожежннй фрезерний АЛФ-10, що агрегатується з тракторами класу 1,4. Ширина утворюваної ним мінералізованої смуги становить 1,5-10 м, ґрунт відкидається на 1,5-13 м, а продук­тивність за годину роботи становить 2,8 км.

Протипожежні смуги поновлюють плугами, дисковими бо­ронами та ґрунтовими фрезами.

При прокладанні захисних мінералізованих смуг канавоко­пачем завчасно намічують трасу так, щоб на ній не було пере­шкод, великих свіжих пнів та дерева Продуктивність канаво­копача — близько 7 км смуги за зміну.

Захисні канави використовують для обмеження можливих підземних пожеж. їх прокладають канавокопачами МК-9 або ЛКН-600 на глибину не менше як 0,5 м, тобто до мінералізова­ного шару. Ширина захисних канав навколо площ торфопідпри­ємств з житловими, службовими та іншими будівлями повинна становити не менше як 1 м. Такі канави риють екскаваторами.

Пожежні водойми улаштовують екскаваторами, бульдозера­ми, скреперами з таким розрахунком, щоб до них були зручні під’їзні шляхи, а біля них — площадки для встановлення на­сосів. Запас води у таких водоймах повинен бути не менше як 100 м³. У природних водоймах крім під’їзних шляхів та пло­щадок роблять заглиблення для забирання води.

У лісгоспах та лісництвах, де багато пожежонебезпечних ділянок, організовують пожежо-хімічні станції, що обслугову­ють постійні робітники. Пожежо-хімічну станцію першого ти­пу організовують при конторі лісництва. Вона повинна мати одну вантажну автомашину або пожежну автоцистерну, 8-10 ранцевих обприскувачів, запас хімікатів, ручний реманент то­що. При конторах лісгоспів організовують пожежо-хімічні станції другого типу, які мають дві вантажні автомашини або пожежні автоцистерни, дві мотопомпи, два бульдозери, канаво­копач, кущоріз, плуги, трактори класу 3,0, 15-20 обприску­вачів, запас хімікатів та ручний реманент.

Заходи виявлення лісових пожеж. Для швидкого виявлен­ня пожеж у лісі організовують службу, що передбачає спосте­реження з пожежних вишок заввишки 25-35 м або пожежних спостережних гирглів заввишки 35 м, наземне патрулювання та авіапатрулювання. У наш час широко застосовують промислову телевізійну установку ПТУ-59, що дає змогу практично безпе­рервно спостерігати за лісом із приміщення і виявляти лісові пожежі на більш ранній стадії, ніж при епізодичному візуаль­ному догляді. Ця установка має камеру наведення, що встанов­лена на пожежній щоглі і повертається у горизонтальній площі на 360* зі швидкістю 2 град/с та у вертикальній площині — на кут ±30" зі швидкістю 2 град/с. При висоті щогли 40 м пожежі виявляють на відстані 15-18 км, тобто із однієї точки можна обслуговувати лісовий масив площею 70-100 тис.га.

Наземне патрулювання передбачає своєчасне виявлення по­жеж, швидку сигналізацію про них та їх ліквідацію. Патрулю­вання найдоцільніше провадити на мотоциклах. Маршрут патру­лювання вибирають так і щоб охоплювалися найбільш небезпечні ділянки лісу. При цьому загальна довжина щоденного маршру­ту для одного мотоцикла повинна бути не менше як 140 км.

Авіапатрулювання здійснюють на літаках та вертольотах. Повідомлення про пожежі, що виникають, передаються з літа­ка по радіо або вимпелом, що скидається у визначеному пункті. Крім того, в обов'язок лісопатрульної авіації входить гасіння лісових пожеж. Авіапатрулювання ведуть за наземними орієн­тирами з таким розрахунком, щоб з одного літака або верто­льоту протягом години обстежувати 150 км.

Заходи боротьби з лісовими пожежами. Залежно від виду пожежі (низова, верхова або підземна) застосовують різні ме­тоди гасіння.

При низовій пожежі висота полум’я досягає 0,5 м і більше, швидкість поширення 0,25-1,0 км/год, іноді до 5 км/год. Ни­зові пожежі гасять ґрунтообробним, хімічним, водним та вог­невим методами.

Верхові пожежі, що поширюються зі швидкістю 5-25 км/год, ліквідують водним та вогневим методами.

Підземні пожежі поширюються повільно — до 1 км за до­бу. їх гасять водою та влаштуванням загороджувальних канав.

Ґрунтообробний метод боротьби з лісовими пожежами пе­редбачає створення на певній відстані від вогню, що рухаєть­ся, загороджувальної смуги з мінералізованого ґрунту. Для цьо­го застосовують плуги, канавокопачі, а також фрезерний сму- гопрокладач та тракторний лісопожежний ґрунтомет.

Для більш швидкого створення широкої мінералізованої сму­ги ґрунт оброблюють двома плугами, що рухаються поряд. Напрям руху та глибина обробітку ґрунту залежать від швид­кості руху та потужності вогню, сили вітру, стану ґрунтового покриву та інших факторів, що визначає спеціаліст лісгоспу. Для прокладання тракторним плугом 100 м загороджувальної смуги необхідно 2-3 хвилини.

Загороджувальні канави та смуги на важких та дуже за­дернілих ґрунтах віддалених ділянок найбільш ефективно створювати вибухами. Для цього з інтервалом 1-2 м риють шурфи, в які закладають патрони з амонітом, споряджені де­тонаторами та відрізками вогнепровідного шнуру. На прокла­дання 100 м загороджувальної смуги витрачається 25-30 кг амоніту, 100 детонаторів та 60 м вогнепровідного шнуру.

Хімічний метод боротьби з лісовими пожежами передбачає гасіння пожеж водними розчинами хімікатів та створення про­типожежних смуг. Найчастіше застосовують 20-25 %-ний вод­ний розчин хлориду кальцію, який надає лісовому покриву та підстилці вогнестійкості протягом 12-18 год. Для розприску­вання розчину застосовують ранцеві обприскувачі, пожежні автоцистерни, тракторні та авіаобприскувачі.

Під час гасіння низових лісових пожеж струмінь розчину спрямовують на нижню частину полум'я, при цьому на кожний поздовжній метр кромки вогню потрібно 0,15 л розчину. Силь­не полум'я збивають зосередженим струменем з відстані 5-6 м, потім його остаточно гасять розпиленим струменем. На гасіння ранцевим обприскувачем 100 м кромки вогню витрачається 5-7 людино-хви л ин.

Для гасіння лісових пожеж ранцеві обприскувачі не потре­бують переробки. В тракторних обприскувачах перед викорис­танням їх для прокладання загороджувальних протипожежний смуг довгу горизонтальну штангу замінюють кількома коротки ми, розміщеними одна за одною. Така зміна конструкції збіль шує маневровість та прохідність обприскувачів у лісі.

Заряджають обприскувачі за допомогою лісової мотопомпи, зарядного агрегату МЛАЗ-100 з насосом продуктивністю 100 л/хв та обприскувача ОН-400.

При використанні пожежної автоцистерни можна виконува­ти такі роботи:

а) привозити до місця пожежі 10 робітників-пожежників, вогнегасильні розчини або воду в об'ємі 1000 л, апаратуру та інструмент для гасіння;

б) заряджати ранцеві обприскувачі пневматичного типу;

в) гасити пожежу роздрібненими або зосередженими стру­менями, використовуючи запаси розчину хімікатів або води, а також води із джерел, розташованих на відстані до 1500 м. При цьому воду автоцистерни подають насосом по рукавах;

г) локалізувати пожежу загороджувальними смугами, що створюють розчинами хімікатів під час руху машин.

Загороджувальну смугу завширшки 2-5 м і завдовжки 100 м прокладають за допомогою автоцистерни протягом 1,5 хв, ви­користовують для цього 150 л розчину.

Водний метод боротьби з лісовими пожежами. Для гасіння пожеж водою застосовують насоси, мотопомпи, пожежні мо­тоцикли, автонасоси та автоцистерни. Насоси та мотоцикли використовують у лісах, де є природні або штучні водойми і до них є під'їзні шляхи.

Ручні насоси та мотопомпи транспортують до місця пожежі автомашинами постійні бригади. Пожежний рукав у лісі прок­ладають по прямій лінії, по можливості без заворотів. Найбіль­шу відстань, на яку подають воду, визначають за формулою:

(15.30)

де £ — найбільша відстань, на яку подають воду, м; Я — най­більший тиск у викидному штуцері насоса, м водяного стовпа; А / — різниця між висотою місцевості пожежі та місцем вста­новлення насоса, м; к₂ — тиск водяного стовпа, необхідний для створення водяного струменя певної довжини з пожежного ствола, м; А — коефіцієнт питомого опору пожежних рукавів (для коноплепрядильних рукавів діаметром 65 мм — 0,00385, діаметром 50 мм — 0,0120); £) — витрата води, л/с.

Для подавання води на відстань, що перевищує найбільшу дальність подачі води для насоса, між джерелом води та місцем пожежі встановлюють цистерну або іншу ємність, із якої воду до місця пожежі подають другим насосом.

Вогневий метод боротьби з лісовими пожежами застосову­ють для припинення великих верхових та низових пожеж зуст­річним вогнем. Для цього від опірної лінії (мінералізованих смуг, доріг, водойм) або смуг, створених обприскуванням роз­чинами хімікатів, пускають зустрічний низовий вогонь. Покрив на поверхні ґрунту підпалюють факелом, паяльною лампою або спеціальними запалювальними апаратами ЗА-1. Бригада з 10-15 чоловік за 4-5 год може зупинити пожежу на площі до 100 га.

Під час боротьби з лісовими пожежами авіація крім лісопат- рульної служби бере безпосередню участь у гасінні пожеж:

а) доставляє до місця та скидає з літака парашутисті в-по- жежників, продовольство та засоби пожежогасіння (протипо­жежну апаратуру, насоси, інструменти, хімікати, вибухові ре­човини тощо);

б) прокладає загороджувальні протипожежні смуги.

Команда парашутистів-пожежників може гасити пожежі

двома способами. Суть першого способу полягає у тому, що два-три парашутиста-пожежника доставляються до найближчо- го від місця лісової пожежі населеного пункта, де вони швид­ко організовують населення та керують гасінням пожежі. Другий спосіб передбачає самостійне гасіння пожеж парашут­но-пожежними командами без участі місцевого населення. Цей спосіб застосовують коли епіцентр пожежі знаходиться далеко від населених пунктів.

Вертольоти, що застосовують у лісовому господарстві, ма­ють великий діапазон швидкостей та висоту польоту. Вертольо­ти можуть літати на висоті 5-10 м над лісом зі швидкістю 10-15 км/год. Для приземлення та зльоту вертольоту потріб­на площадка площею 50 м². Вертольот має лебідку та трап, що забезпечують вивантаження обладнання та висадку людей з ви­соти 10 м.

Вертольотом до місця пожежі транспортують команду по­жежників, мотопомпи, комплекти ранцевих обприскувачів, а також лопати, сокири, пилки та переносну радіостанцію. Ре­зервуари для розчинів хімікатів та води, що є на вертольоті, можна заповнювати з землі за допомогою шлангу, коли вер­тольот зависає в повітрі. Це значною мірою прискорює транс­портування вогнегасних засобів до місця пожежі.

Великі лісові пожежі гасити з літаків та вертольотів недоціль­но, бо повітряні потоки від них ще більше роздувають вогонь.

У зв'язку з цим літаки та вертольоти треба використовувати для прокладання загороджувальних смуг на відстані 10-20 м від кромки пожежі, змочуючи Грунтовий покрив розчинами вогне- гасних хімікатів.

Літак, обладнаний авіаційним пожежним обприскувачем АПО та баком для рідини місткістю 1200 л, при польоті зі швидкістю 140 км/год з висоти 35—40 м прокладає смугу завширшки 8—13 м та завдовжки 120-160 м, на відкритих місцях з висоти 15 м прокладається смуга завширшки 2-3 м та завдовжки 400 м.

Вертольот ефективний при створенні загороджувальних про- типожежних смуг, якщо компактний струмінь рідини з висоти 15-17 м подається під тиском 0,6 МПа. При цьому струмінь вільно проходить через повітряний потік від гвинтів машини, покрив лісу і потрапляє на поверхню землі, утворюючи добре змочену смугу завширшки 1,5-2 м. Залежно від швидкості по­льоту витрата рідини становить 2-3 л на 1 м захисної смуги. Загороджувальні смуги на відкритій місцевості прокладають при швидкості не більше як 25 км/год. За таких умов рідина осідає смугою завширшки 2-8 м.

6 умовах задимленості, а також при вітрі зі швидкістю 15 м/с вертольоти застосовувати небезпечно.

У малонаселених та бездорожніх районах, де лісові пожежі тривають протягом значного періоду й охоплюють великі пло­щі, ефективним методом гасіння лісових пожеж є штучне спричинення анодів. Цей спосіб також можна використовувати для профілактичного змочування вогненебезпечної території. При цьому на великі кучові хмари діють кристалічним реаген­том — йодидом свинцю, який реактивними піропатронами за­пускають із спеціально обладнаних літаків. Реагент вводиться у хмару у вигляді аерозолів з розрахунку 10-12 г на 8-10 км³ хмари. Кількість води, що випадає з однієї хмари, в середнь­ому становить 40-60 тис. т.

У лісових масивах, де є озера, або розташованих біля вели­ких річок, доцільно використовувати лісопожежний гідролітак АН-2П. У ньому як ємкості для води використовують відсіки лиж, що вміщують 630 л рідини. Відсіки заповнюються при по­садці на поверхню води. Під час польоту над кронами дерев на висоті 10 м зі швидкістю до 160 км/год під покривом середньо- повнотних пристигаючих та стиглих соснових насаджень літак АН-2П створює за один захід змочену смугу завширшки 16-18 м та завдовжки 60-80 м з інтенсивністю поливу 0,4-0,6 л/м².

Для створення смуг можна використовувати і лісопожежний варіант вертольота Ка-26, що може забирати воду з відкритих водойм та транспортувати її для гасіння кромки пожежі.

У найбільш вогненебезпечних та цінних лісових масивах розробляють та реалізують генеральні плани протипожежного впорядження. Такі плани передбачають прорубування проти­пожежних розривів, спорудження водойм, будівництво осна­щених телевізійними установками пожежних спостережних ви­шок та пожежно-хімічних станцій, обладнаних сучасними тех­нічними засобами для гасіння пожеж. Передбачається також створення системи доріг для наземного патрулювання та транс­портування засобів пожежогасіння, встановлення радіозв'язку між лісгоспами, лісництвами та пожежно-хімічними станціями, забезпечення десантників-пожежників переносними радіо­станціями тощо.