3. 4 М одна від одної.

Сівалки з дисковим культиватором можна застосовувати і при лісовідновленні під наметом лісу. При цьому смуги нарізу­ють так, щоб не пошкодити підріст. При масовому лісорозве­денні і створенні лісових насаджень на ретельно підготовлених ґрунтах використовують сівалку СЖУ-1. Для рядково-лунко­вої і рядкової сівби насіння д еревних і чагарникових порід за­стосовують агрегати з сівалками рядково-лунковими начіпними однорядними ССЛН-1.

При комплектуванні трирядного агрегату дві сівалки наві­шують на бічні бруси напівначіпної зчіпки СН-35 і одну на навісний пристрій трактора. Такими самими сівалками ком­плектують сіяльно-садильний агрегат, що складається з двох сівалок ССЛН-1 і однієї лісосадильної машини або однієї сівалки, двох лісосадильних машин, зчіпки СН-75 і трактора класу 3,0.

Лісосадильні роботи

Садіння лісу — це відновлення або розведення лісу сіянця­ми чи саджанцями. Садіння застосовують коли посіви не вда­ються або коли для посівних робіт потрібні більші витрати праці і коштів ніж при садінні.

Садіння порівняно з сівбою має переваги за таких умов:

1. на дуже сухих ґрунтах, де швидко втрачається волога з по­верхневого шару та, зокрема, при сухому континентальному кліматі; за таких умов сівба хвойного і дрібного насіння лис­тяних порід неефективна, бо влітку ґрунт пересихає на гли­бину, що більша за довжину коренів сходів (Г.Ф. Морозов);

2. на надмірно зволожених ґрунтах, де під дією заморозків та зимових холодів рослини вимокають, а у слабковкорінених пошкоджується коренева система;

3. на родючих ґрунтах, що швидко заростають трав'янистою рослинністю;

4. на ділянках, схильних до змивання;

5) На недостатньо закріплених пісках з низькою вологістю ґрунту і слабкою його забезпеченістю основними поживни­ми речовинами.

Під час лісосадильних робіт слід дотримуватись таких

умов:

1. відхилення відстані між сіянцями у ряду від встановленого кроку садіння не повинно перевищувати ± 20 %;

2. розміщення коренів у посадковій щілині має бути близьким до природного, без загинів і скручування;

3. корені сіянців і саджанців мають бути вологими до момен­ту садіння;

4. відхилення надземної частини сіянців і саджанців від верти­кального положення або встановленого нахилу не повинно перевищувати 30°;

5. корені сіянців і саджанців по всій глибині мають бути щіль­но загорнені ґрунтом без порожнин, щоб зусилля вириван­ня було не менш як 10-20 Н;

6. глибина загортання кореневих шийок сіянців має бути одна­ковою: на дренованих ґрунтах — не більше як 6 см, на во­логих і перезволожених — 1-3 см.

Найбільш ефективне садіння культур лісосадильними ма­шинами. Роботи, пов'язані з механізованим лісосадінням,

проводять у такій послідовності:

1. складають схему розміщення ділянок і смуг для механізо­ваних лісонасаджень і враховують їх обсяг;

2. визначають час садіння;

3. на основі плану лісових культур для кожної з ділянок робіт визначають потрібну кількість сіянців;

4. вибирають пункти на місці роботи для зберігання садивно­го матеріалу;

5. викопують, транспортують і прикопують садивний матеріал;

6. визначають склад лісосадильних агрегатів та їх кількість;

7. інструктують бригади з правил роботи на лісосадильних машинах, технічного обслуговування і техніки безпеки;

8. складають календарні графіки робіт по бригадах;

9. проводять необхідну підготовку ґрунту;

10. доставляють на місце роботи обладнання та готують агре­гати;

11. проводять механізоване садіння та ведуть облік резуль­татів роботи;

12. доглядають за лісонасадженнями та доповнюють лісові культури.

Необхідну кількість сіянців або саджанців для кожної з ді­лянок визначають за формулою:

n^(№-i\2)^C(Lj²_t^E-^n>, (15.14)

де п_с — кількість саджанців, шт.; С, L — відповідно ширина і довжина ділянки садіння, м; Е_п - ширина поворотної смуги (див. табл. 15.2); 6, t — відповідно ширина міжряддя (або се­редня відстань між осями смуг) і крок садіння, м; 1,10-1,12 — коефіцієнт запасу на можливе пошкодження сіянців, сад­жанців при транспортуванні, прикопуванні, вибиранні тощо.

При плануванні лісосадильних робіт треба знати, чи будуть культури чистими або змішаними, які схеми змішування заведені. Механізоване садіння змішаних культур лісосадильними машинами передбачає садіння у ряду сіянців або саджанців однієї породи або чергування через один сіянець двох порід у одному ряду.

Високу продуктивність при садінні у рівнинних умовах мають трирядні лісосадильні агрегати (див. рис. 7.11, б), що складаються з трактора класу 3,0, напівначіпної зчіпки СН-75 та трьох начіпних однорядкових лісосадильних машин (див. рис. 15.10, а).

На яружно-балкових схилах застосовують тракторні агрега­ти з начіпними дворядними лісосадильними машинами.

Кількість агрегатів для виконання загального обсягу лісосадильних робіт можна визначити за формулою:

А = Y ^ (15.15)

tr И'гТ К„ К_тг

де А — кількість агрегатів для виконання загального обсягу робіт; п — всі агрегати, що використовують для проведення лісосадильних робіт; Q, — обсяг робіт, що планують провести одним агрегатом (однорядним, дворядним, трирядним), га;

— продуктивність агрегату за зміну, га; Т — тривалість періоду садіння, дні; К_зм — коефіцієнт змінності; К_тг — ко­ефіцієнт технічної готовності (0,75-0,85).

Залежно від кількості лісосадильних машин у агрегаті комп­лектують склад обслуговуючого персоналу та готують його.

Перед початком робіт складають календарні графіки вико­нання робіт із зазначенням їх черговості.

Для першого проходу лісосадильного агрегату на ділянці проводять лінію. Всі наступні проходи роблять паралельно пер­шому, ведучи трактор так, щоб слідопокажчик рухався над ви­садженим рядком сіянців.

При створенні захисних лісонасаджень та лісових культур у лісостеповій та степовій зонах для садіння сіянців раціональ­но комплектувати лісосадильний агрегат, що складається з трактора класу 3,0, зчіпки-бруса СБ-9 та трьох лісосадильних машин ССН-1 або дворядний агрегат 2 ССН-1, що складається із трактора, начіпної зчіпки та двох машин ССН-1. Машини на зчіпці можна встановлювати для формування міжрядь завширшки 2,5-3 м. Відразу після садіння вирівнюють поверх­ню ґрунту та ущільнюють його, проводячи суцільний обробіток зубовими боронами.

Для садіння сіянців на нерозкорчованих зрубах, де кіль­кість пнів досягає 600 шт. на 1 га, лісосадильний агрегат комп­лектують з гусеничного лісогосподарського трактора класу 3,0 і однорядної лісосадильної машини МЛУ-1А. Перед початком роботи на диск садильного апарата наносять мітки відповідно до вибраного кроку розміщення сіянців.

З метою підвищення ефективності механізованого створен­ня лісонасаджень часто застосовують автоматизацію лісоса­дильних робіт. Так на пдуг ПКЛ-70 встановлюють пристрій лі­сосадильний автоматичний ПЛА-1 (див. рис. 6.7), що дає змо­гу одночасно здійснювати дві технологічні операції — підго­товку ґрунту борознами і садіння в них сіянців.

Заслуговує на увагу і використання машини лісосадильної автоматичної МЛА-1 для садіння сіянців хвойних порід на зру­бах з кількістю пнів на 1 га до 600 шт.

Протягом вегетаційного періоду механізоване садіння на не­розкорчованих зрубах можна проводити саджалкою автоматич­ною для брикетованих саджанців САБ-1. Використання такої саджалки виключає розкорчовування і розчищення зрубів, підготовку ґрунту плугами та багаторазовий догляд за лісови­ми культурами.

При садінні на перезволожених і надмірно зволожених ґрун­тах на зрубах по мікропідвищеннях у вигляді скиб, підготовле­них двополицевими плугами і канавокопачами, рекомендуєть­ся використовувати дворядну саджалку-сі валку СЛ-2А, за до­помогою якої можна садити сіянці і саджанці з відкритою і закритою кореневими системами. Машина агрегатується з тракторами класів 3,0; 4,0 або 6,0. Відстань між рядами висад­жуваних сіянців можна регулювати від 1,5 до 2,5 м.

При створенні лісонасаджень на схилах крутизною до 12^е і на терасах доцільно застосовувати лісосадильний агрегат ЛПА-1, призначений для садіння сіянців і саджанців з висотою надзем­ної частини від 0,4 до 2 м. Цей агрегат навішується на трактор класу 3,0.

На більш крутих схилах (до 20°), борознах і терасах для автоматичного садіння сіянців можна використовувати машину лісосадильну для схилів МЛС-1 з пристроєм лісосадильним автоматичним ПЛА-1. Агрегатують її з крутосхилим трак­тором.

Для садіння сіянців на горбистих пісках рекомендується ма­шина МПП-1 (див. рис. 7.19), а для барханних пісків — МЛБ-1 (див. рис. 7.20).

Саджання великомірних саджанців плодових культур з од­ночасним поливом ефективно здійснювати машиною МПС-1. Агрегатується вона з тракторами класу 3,0.

Оперативне керівництво лісосадильними роботами і спосте­реження за якістю робіт на кожному опорному пункті здійснює дільничний механік, лісничий або агролісомеліоратор, що ма­ють маршрутний графік виконання робіт.

Дощування

Інтенсивність дощування — це кількість води у літрах, що випадає на 1 м² поверхні ґрунту за одну хвилину. Кількість її не повинна перевищувати водопоглинальну здатність ґрунту, бо інакше структура буде руйнуватися, вода стікатиме і в зни­женнях утворюватимуться калюжі.

Водопоґлинальна здатність ґрунтів залежить переважно від їх механічного складу і становить для піщаних ґрунтів в середньо­му 1,5, супіщаних — 1,0, легкосуглинкових — 0,88, середньо- суглинкових — 0,6, важкосуглишсових — 0,2 л/хв на 1 м².

Норма разового дощування, тобто кількість води, що подається на 1 м² поверхні ґрунту за один прийом, залежить насамперед від ґрунтових умов і глибини, на яку треба зволо­жити ґрунт, а також від інших факторів (опадів, сили вітру, температури, агротехніки, виду й віку садивного матеріалу, що

вирощують та ін.). При визначенні норм і періодичності дощу­вання треба підтримувати у ґрунті оптимальну для розвитку сіянців вологість. Глибина зволоження залежить від глибини поширення основної маси кореневої системи і коливається від 0,1 м під час появи сходів до 0,3 м у період викопування. При оптимальному зволоженні ґрунту у цьому шарі посилюється розвиток у сіянців бічних мичкуватих коренів, що в умовах по­сушливого клімату південного сходу забезпечує добру прижив­люваність насаджень.

На рис. 15.16 наведено графік, що містить дані про гранич­ну волошмісткість ґрунтів різного механічного складу з опти­мальною вологістю та про найнижчу межу вологості, при якій рослина в'яне. Гранична польова вологомісткість — це кіль­кість води (л), яку може вмістити й утримати 1 м³ ґрунту.

Маючи даііііі про граничну польову вологомісткість та гли­бину поширення кореневої системи, поливну норму л/м², ви­значають за формулою:

Ч,=Н(_Яявх-_Чяія), (15.16)

де <7/ — поливна норма дощування, л/м²; Н — глибина поши­рення кореневої системи, м; д_тах — гранична польова воло­гомісткість ґрунту л/м³; Ц_тіп — мінімально допустима во­логість (найнижча межа оптимальної вологості), л/м³.

Точніше норму дощування можна розрахувати після визна­чення вологості у шарі (% від абсолютно сухого ґрунту) за формулою:

Ц_} — 0,1-Н -у— д') , (15.17)

суглинок суглинок суглинок

Рис. 15,16. Графік залежності вологомісткості грунту від його механічного складу

де Я — глибина зволожуваного активного шару ґрунту, см, що вибирають залежно від фенологічного періоду (табл. 15.4); для передпосівного дощування та дощування перед викопуван­ням (Я=25-30 см), см; ц_тах — гранична польова Боло­гом істкість в % від ваги абсолютно сухого ґрунту у шарі Я (береться з графіка на рис. 15.16); у — об’ємна щільність абсолютно сухого ґрунту, Н/дм³; <?’ — вологість ґрунту у шарі Я в % від абсолютно сухого ґрунту (визначають висушуванням ґрунтових проб у термостатах).

Норму дощування слід розраховувати так, щоб поливна во­да не досягала соленосних горизонтів і не спричинювала до за­солення горизонтів, що розміщуються вище.

Таблиця 15.4.Залежність глибини активного шару від фенологічного періоду

Період	Орієнтовна тривалість періоду, днів	Товщина активного шару, см
І — набрнкшшя і проростання насіння (івд сівби до появи сходів)	15-25	0-10
П — укорінення сходів (від масових сходів до повного укоріненім і заїлибпения кореневої системи на 12 -15 см)	25-30	15-20
Ш — формування сіянців (від заглиблення кореневої системи на 12 -15 см до кінцевого формування сіянця)	60-70	20-30

При визначенні періодичності дощування та зрошувальних норм у посушливих південно-східних районах деревні та чагар­никові породи поділяють на групи. До першої групи належать найбільш вимогливі до вологи породи — сосна, модрина, бере­за, липа, жимолость, бузина, ільмові, шовковиця; до другої — менш вимогливі до вологи (клен гостролистий, ясен амери­канський, яблуня, вишня, груша); до третьої — породи, що по­ливають дуже рідко (дуб, клен американський, акація). Періодичність дощування для кожної з цих груп зазначена в табл. 15.5.

Таблиця 15.5. Кількість дощувань для різних деревних і чагарникових порід

Період дощування	Кількість дощувань для груп порід
	І	. П	Ш
Перед сівбою	1	1	1
До появи масових сходів	3-4	2-3	1-2
Після появи масових сходів до кінця вегетаційного періоду	3-4	2
Перед викопуванням сіянців	1	1	1

Перше дощування перед сівбою сприяє швидкому пророс­танню насіння. Норму дощування розраховують на зволожен­ня шару завглибшки 0,3 м. Кілька дощувань після сівби забез­печують появу дружних сходів. У цей період коренева систе­ма розміщується неглибоко, а верхній шар ґрунту (до 5 см) ви­сушується швидко, тому дощування повторюють через 5-6 діб. Норму розраховують для зволоження шару ґрунту на глибину до 0,1 м.

Після появи масових сходів і до кінця вегетаційного періоду треба ґрунт зволожувати на глибину 0,3 м. З метою полегшен­ня викопування і зберігання кореневих систем сіянців останнє дощування проводять безпосередньо перед їх викопуванням.

Дощування найбільш доцільне увечері, за кілька годин до заходу сонця. Однак його можна проводити і безперервно, в три зміни, бажано водою, нагрітою сонцем у мілких водоймах. Кращою для дощування вважають річкову або ставкову воду.

Загальну площу, що може обслуговувати одна дощувальна установка з кількома дощувальними насадками, визначають за формулою:

_р=60/тч_т._{к №)}

Чі

де F — загальна зволожувальна площа, м²; / — розрахункова площа, що зрошується однією насадкою з урахуванням пере­криття, м²; тп — кількість одночасно діючих насадок; <7 — інтенсивність дощування, л/хв на 1 м² зрошуваної площі; ц і — норма одночасного дощування, л/м²; Т — тривалість ро­бочого дня, год; і — періодичність дощування, діб; К-р — ко­ефіцієнт використання робочого часу.

Начіпні дощувальні машини можна експлуатувати з позиції або під час руху. Поливну норму можна витратити за один або кілька прийомів.

При позиційному дощуванні агрегат залишається на місці доти, доки у Грунт не буде подана поливна норма води. При до­щуванні під час руху можна збільшити продуктивність агрегату і водночас дотримуватись запроектованої середньої інтенсивності дощування, подаючи воду на одну й ту саму ділянку кілька разів.

Довжину наступної ділянки для дощування беруть такою, щоб агрегат для витрачання повної норми повернувся на попе­реднє місце запроектовану кількість разів. Безперервне дощу­вання при великих нормах поливу за одиницю часу (100 л/с і більше) забезпечує начіпній дощувальній машині високу про­дуктивність (200-300 га за сезон) з порівняно невеликими за­тратами енергії і робочої сили.

За подачею насоса визначають продуктивність машини у русі (га/год) за формулою:

и- (15.19)

Я, 10000

Далекоструминне дощування може бути секторним і по ко­лу. Секторне дощування має ряд недоліків: при проведенні йо­го майже у 2 рази збільшується інтенсивність дощування, внаслідок чого на важких ґрунтах вода не встигає проникати у ґрунт і він сильно ущільнюється. При цьому порушується йо­го структура. У зв'язку з цим секторне дощування треба про­водити лише тоді, коли полив необхідний і коли поливати по колу недоцільно.

Далекоструминне дощування слід проводити у тиху погоду при швидкості вітру не більше 3 м/с. У вітряну погоду погір­шується якість дощу і зростають витрати води на випаровування.

Дощування рекомендується проводити з 18 години вечора до 10 години ранку, здійснюючи цілодобове дощування тільки у тиху погоду. При підготовці зрошувальної мережі розподільні канали та тимчасові зрошувачі, з яких беруть воду, треба нарізу­вати при ухилах від 0,01 до 0,005. Зрошувачі не повинні розми­ватися, бо вода, що подається у машину, має бути чистою. Щоб клапанна коробка всмоктувальної лінії була повністю у воді, в місцях стоянки машини виконують приямки у шаховому порядку.

Період роботи дощувальної машини на одній позиції можна визначити за формулою:

'=й ⁽¹⁵²⁰⁾

де і — період зрошування, хв; — поживна норма дощуван­ня, л/м²; / — розрахункова площа дощування з однієї по­зиції, м²; О — подача насоса, л/хв; К — коефіцієнт, що вра­ховує випаровування води при дощуванні (7С=0,9).

Розрахункова площа дощування з однієї позиції для маши­ни ДДН-70 при дощуванні по колу становить 11000 м², подача

насоса — 70 л/с або 4200 л/хв. Площа поливу за одну годи­

ну роботи далекоструминної дощувальної машини:

^ґ=/~7 (15.21)

1 + 1 \

де Р — площа поливу за 1 год, м²; — час, що витрачаєть­

ся на переїзд до наступної позиції, шд.

Загальну площу, га, що протягом сезону може обслуговува­ти одна далекоструминна дощувальна машина, визначають за формулою:

^І,5-²²>

Боротьба зі шкідливими комахами і хворобами у лісі та на розсадниках хімічними способами

Відповідно до результатів лісопатологічних обстежень лісо­насаджень і розсадників планують заходи боротьби зі шкідни­ками і хворобами (обприскування, обпилювання, фумігацію та ін.), а також вибирають агрегати і апарати для проведення цих робіт.

При виконанні запланованих робіт треба дотримуватися та­ких основних вимог:

1. усі заходи захисту рослин залежно від біологічних особли­востей розвитку шкідників, перебігу хвороби та фаз розвит­ку рослин треба виконувати у певні строки, а також з ураху­ванням метеорологічних та ґрунтових умов;

2. отруйні речовини слід розподіляти по об’єкту відповідно до встановлених норм і рівномірно, не допускаючи відхилень від норми більше ніж ±3 %, а за ступенем рівномірності — ±5 %;

3. знищувальний ефект для шкідників і хвороб повинен бу­ти не меншим як 95 %;

4. пошкодженість культурних рослин не повинна перевищу­вати 0,5 %;

5. слід дотримуватися правил охорони праці і безпеки людей.

Для боротьби зі шкідниками і хворобами хімічним способом

застосовують тракторні агрегати. При великих обсягах робіт найбільш ефективний авіахімічний метод. При невеликих обсягах робіт у місцях, де трактор не проходить, роботи вико­нують ранцевими апаратами.

Перед початком обприскування перевіряють технічний стан обприскувачів та регулюють моторну групу, резервуар, насос, всмоктувальний та нагнітальний трубопроводи, брандспойти, розпилювачі-наконечники, вентилятори, змащують поверхні, що труться. Для перевірки стану резервуара, всмоктувального та нагнітального трубопроводів резервуар заповнюють водою і, лише впевнившись, що вони у справному стані, зливають воду і резервуар заповнюють розчином пестицидів.

Для одержання встановленої ентомологом норми витрати пестицидів на 1 га оброблюваних культур ще до виїзду у поле регулюють обприскувач, підбираючи розприскувальні шайби (диски) з отворами різних діаметрів та з неоднаковою кількіс­тю їх і тиском робочої рідини. При цьому попередньо визнача­ють продуктивність насосу £)„ за формулами (7.1)— (7.3).

Продуктивність насосу повинна бути дещо більшою за ви­трати рідини через розбризкувальні наконечники або брандс­пойти. Витрату рідини (л/хв) для одержання заданої норми витрати (л/га) при обприскувані визначають за формулою:

Вь_Чи (15.23)

" 10-60

де 0_Н — витрата рідини, л/хв; В — ширина захвату обприс­кувача, м; V — швидкість руху обприскувача, км/год; д_н — норма витрати рідини, л/га.

Щоб змінити витрату рідини при обприскуванні низькорослих культур однією і тією самою горизонтальною штангою, змінюють тиск рідини за допомогою запобіжно-редукційного пристрою.

Кількість рідини, що витрачається через штангу, визнача­ють за формулою: де п₁ — «кількість розбризкувальних наконечників на штанзі; <7/ — витрату рідини, л/хв, через один наконечник вибирають з наведених нижче:

Тиск рідини, МПа 0,5 0,6-0,8 0,8-1,0

Витрата рідини, л/хв 1,4 1,7 2,0

Витрати рідини за одиницю часу через брандспойти можна змінювати заміною розбризкувальних шайб (дисків) і зміною тиску (табл. 15.6).

Таблиця 15.6. Залежність витрат рідини через розіфиску-

вальні диски від тиску та діаметра отвору

Робочий тиск, МПа	Діаметр дисків, мм
	1,5	2,0	3,0
1.0	3,9	6,0	10,0
1,5	4,5	7,4	12,2
2,0	5,0	8,1	14,1

При обприскуванні розчинами звичайної концентрації робо­чий тиск має становити 1,0-1,5 МПа, під час роботи з розчина­ми підвищеної концентрації — 1,5-2,0 МПа. Якщо є можливість робочий тиск рідини слід зменшувати, що підвищуватиме строк використання насоса.

Попередньо підготовлену машину додатково перевіряють у робочих умовах, визначаючи фактичні витрати води за форму­лою:

е_# = ^ 10000 (15.25)

де ($ф — фактичні витрати води, л/га; С ~ об’єм витраченої рідини, л; і⁷ — оброблена площа, м².

Машина вважається підготовленою до роботи, якщо фак­тична витрата однакова або дуже близька до встановленої нор­ми витрати рідини.

До початку роботи на кожний агрегат складають план-мар- шрут, у якому зазначають місце і обсяг роботи, агротехнічні умови, строки і послідовність виконання робіт на окремих ді­лянках, порядок технічного обслуговування Апаратури, пункти заправки обприскувачів рідиною.

Розташування пунктів, куди заздалегідь привозять рідину для заправлення, визначають за формулою:

^л'⁼^ю’ <¹⁵²⁶⁾

де п_л — кількість ходових ліній, що обробляють при одній зап­равці резервуара обприскувача; С — об'єм рідини, залитої у резервуар при одній заправці, л; V — швидкість руху об­прискувача, км/год; <2_п — витрата рідини обприскувачем, л/хв; І — середня довжина ходової лінії, км.

Під час роботи агрегату треба стежити за тим, щоб рослини обприскувалися рівномірно, дрібними краплями, без пропусків і перекрить і щоб рідина не стікала з рослин. Ефективне об­прискування рідиною з підвищеною (у 2-5 разів) концентрацією. Таку обробку треба проводити обприскувачами з потужними вентиляторами, повітряний потік від яких сприяє додатковому розприскуванню рідини.

Сіянці у розсадниках, лісових полезахисних смугах і куль­тури заввишки до 0,5 м можна обробляти обприскувачами із горизонтальними штангами, встановленими на висоті 40-60 см над основною масою листя і так, щоб наконечники штанги бу­ли нахилені назад і утворювали кут близько 30° до вертикалі. Вищі рослини (заввишки до 2 м) обробляють агрегатами з об­прискувачами, що проходять у міжрядді і двома вертикальни­ми штангами обприскують рослини у двох рядах. Дерева висо­тою понад 2 м обробляють обприскувачами з брандспойтами або з потужними вентиляторами, якщо обприскувачі можуть пере­міщуватися у лісових умовах, або обробляють аерозольними ге­нераторами, а на великих масивах — авіаобприскуванням.

В обприскувачах з потужними вентиляторами висоту обро­бітку регулюють поворотом сопла вентилятора на певний кут, а при зменшенні висоти обприскування — встановленням у дея­ких розприскувачах заглушок (дисків без отворів).

Під час обробітку високих дерев, коли захват обприскувача недостатній, необхідно робити повторні проходи, встановлю­ючи розприскувачі на більшу висоту.

Продуктивність агрегатів при обприскуванні можна визна­чити за формулою:

= (15.27)

п

де W — продуктивність, га/зміну; В — ширина захвату обприс­кувача, м; V — швидкість руху обприскувача, км/год; п — кількість проходів; Т — тривалість зміни, год; К_т — коефі­цієнт використання часу (0,5-0,8).

При обприскуванні поодиноких дерев, коли робота чергуєть­ся з холостими переїздами від дерева до дерева, продуктив­ність обприскувача визначають за формулою:

_№ш^т-к_т^__и-к_{6 (1528)}

Чн

де 0 — подача насоса, л/хв; К_н — коефіцієнт використання подачі насоса (0,8-0,9); — коефіцієнт використання бранд­

спойтів (0,5-0,8); ц_н — норма витрати отруйної рідини, л/га.

Перед початком обприскування треба повідомити місцеве населення про місце і час робіт, тому що хімічний обробіток небезпечний для людини, домашніх тварин, бджіл.

Обприскування доцільно проводити у тиху і неспекотну по­году: вранці — після висихання роси, увечері після спаду жа­ри. Забороняється обприскування у сильновітряну погоду, у жаркі дні (можуть бути опіки на рослинах), під час дощу та по росі. Лісові смуги та узлісся слід обприскувати з навітряно­го боку.

При обпилюванні повітряний потік розпилює порошкопо­дібні препарати і наносить їх на оброблювані рослини. Швид­кість пилової хвилі не повинна перевищувати 8 м/с, бо при більшій швидкості сухий порошок не затримується на поверхні рослин. Не можна обпилювати рослини при швидкості вітру понад 2м/с, оскільки пилова хвиля отрути швидко відносить­ся від оброблюваних рослин. Наземне обпилювання можна проводити у насадженнях заввишки до ЗО м. Повнота насад­жень при цьому може бути до 0,7, а площа обпилюваних діля­нок до 300-400 га.

Обпилювання слід проводити у оптимальні і стислі строки, вранці (по росі), щоб пестициди краще прилипали до рослин.

Перед початком робіт перевіряють технічний стан обпилюва­ча. Обпилювач встановлюють на задану норму витрат порошку. При цьому витрата отрути обпилювачем за 1 хв залежить від ширини захвату і швидкості руху агрегату. Її визначають за фор­мулою (15.23). З початком робіт цю витрату порошку перевіря­ють додатково.

Під час обпилювання технік бригади контролює правиль­ність руху агрегату по маршруту, стежить за якістю роботи. Хімікати на заздалегідь визначені пункти привозять на одне за­вантаження. Місце розміщення цих пунктів визначають так са­мо, як і при обприскуванні, а продуктивність обпилювача — за формулою (15.27).

При аерозольному методі хвилі інсектицидного туману об­гортають дерева на висоту ЗО м і більше, забезпечуючи потрап­ляння отрути на периферійну і на внутрішню частини крони і стовбурів дерев.

Аерозольний метод порівняно з іншими має значні переваги:

а) майже у 10 разів менші витрати рідини, ніж при обприску­ванні. При малооб'ємному обприскуванні витрачають до

- 250 л/га, при аерозольному обробітку — 18-20 л, що знач­но зменшує потребу у транспорті та робочій силі;

б) ширина захвату при тихій безперервній їзді сягає 60-100 м, а при зупинках — 250 м і більше. При витраті рідини 20 л/га на відстані 250 м забезпечується загибель 97,5 % гусениць. По­тужні аерозольні генератори мають ширину захвату до 9 км;

в) аерозольні генератори мають високу продуктивність — до 28 га/год при обробці деревних культур та до 90 га/шд при обробці польових низькорослих культур.

Перед початком роботи аерозольний генератор встановлю­ють на визначену витрату рідини, що залежить від робочої ши­рини захвату, швидкості руху генератора та вибраної норми витрати. Оптимальна ширина захвату становить для обробітку лісу 80-100 м, парків — 40-50 м, садів — ЗО м, лісових смуг — 20 м. Швидкість руху генератора відповідно беруть 2,4-

1. км/год в лісі, 4,8-6,0 км/год в парках, 8 км/год в садах, 12 км/год уздовж лісових смуг.

Витрати рідини можна визначити за формулою (15.23). Для перевірки норми витрати генератором рідини спочатку визначають об'єм рідини у бочці і вмикають генератор на 5-10 хвилин. Потім знову вимірюють об'єм рідини у бочці і загаль­ну витрату поділяють на час роботи, що дорівнюватиме витраті рідини генератора за хвилину.

Якщо відома норма витрати пестициду на 1 га і визначена фактична витрата рідини, можна розрахувати робочу ширину захвату при заданій швидкості руху агрегату за формулою:

_Д88 Ю-бО (15.29)

Ян»

де В — ширина захвату, м; Оц — кількість витраченої ріди­ни, л; <7_Я — норма витрати, л/га.

Для роботи у лісових умовах заслуговує на увагу мо­дернізований аерозольний генератор АГ-УД-2. У цьому генера­торі завдяки подаванню робочої рідини під надмірним тиском (0,021-0,024 МПа) витрата рідини при утворенні аерозолей може становити 18-19 л/хв, а при використанні генератора як обприскувача — 23-26 л/хв. Режим роботи аерозольного гене­ратора змінюють, зменшуючи або збільшуючи кількість обертів двигуна генератора.

На рис. 15.17 наведена номограма, за якою можна визначи­ти залежність швидкості руху генератора від витрати рідини, заданої норми витрати на 1 га та робочої ширини захвату — довжини поширення аерозольної хвилі.

Аерозольні генератори типу АГ-УД-2 встановлюють у кузові автомобіля, на тракторному причет або начіплюють за допо-

Рмс. 15.17. Номограма для визначення швидкості пересування аерозольного генератора (пунктирна лінія зі стрілками вказує на порядок користування номограмою)

могою кронштейнів і площадки позаду трактора, розміщуючи поряд бочку для робочої рідини.

Аерозольний генератор повинен рухатись під кутом 45-135° до напрямку вітру, бо під час роботи за вітром створюється не­безпека для обслуговуючого персоналу.

Щоб уникнути опіків оброблюваних рослин генератор пови­нен розміщуватися від них на відстані не менше як 7 м, але з таким розрахунком, щоб передній ряд дерев повністю охоплю­вався аерозольною хвилею.

Туман, що викидається генератором, на відстані 3-10 м від сопла втрачає початкову швидкість і далі переміщується у на­прямку та зі швидкістю вітру.

Аерозольні генератори ефективні для роботи на відкритих місцях при швидкості вітру 0,5-3,0 м/с, у плодових насад­женнях — 1-4 м/с, у лісових насадженнях — до 2 м/с. При більшій швидкості вітру рослини обробляються з одного боку, що зменшує відсоток загибелі шкідливих комах.

Аерозольний обробіток слід проводити у ті години доби, ко­ли шкідливі комахи перебувають на рослинах, але щоб не бу­ло сильних вертикальних потоків повітря, що буває у жаркі сонячні дні. У цьому випадку аерозольна хвиля піднімається вгору. Можна обробляти рослини рано-вранці, у пізні вечірні і нічні години, у холодну погоду (до 12^е С), у хмарні дні, під час слабкого дощу і після нього.

Продуктивність генераторів визначають за такою самою фор­мулою, що й обприскувачів.

Фумігацію грунту застосовують з метою знищення корене­вих шкідників (особливо таких, як личинки хрущів) у шіуч- них лісонасадженнях, на окремих ділянках з природним по­новленням лісу, у лісових розсадниках, а також на площах, відведених під залісення. Фумігацію проводять отруйними ре­човинами (фумігантами), що після потрапляння у повітря ут­ворюють отруйний дим.

Для знищення личинок хрущів на піщаних грунтах отруту вносять у ґрунт на глибину ЗО см ручним інжектором за схе­мою 70x70 см. Продуктивність при роботі з інжектором — до 0,01 га/год.

Розроблена конструкція тракторного напівначіпного гли­бинного фумігатора для внесення рідинних фумігантів укола­ми на глибину до 1 м за схемою від 0,35x0,35 м до 0,5x0,5 м.

В оброблений ґрунт фуміганти вносять пристроєм для фу­мігації ґрунтів ФПЧ, змонтованим на рамі плуга ПРВН-2,5 А,

що агрегатується з тракторами класів 2,0 або 3,0. Найбільша глибина щілини, у яку вносять фуміганти, становить 25 см.

Перший прохід фумігатора роблять по вішках, розставлених по краях ділянки, що будуть обробляти. При наступному русі агрегат спрямовують так, щоб відстань між щілинами двох про­ходів відповідала встановленій.

Висока продуктивність фумігаторів забезпечується під час роботи на високих швидкостях. Середня продуктивність фумі­гатора ФПЧ — 1,15 га/год. Точніше продуктивність фуміга­тора визначають за формулою (15.27).