Де Япер — опір сівалки при переміщенні її на колесах, н; е#сош — сумарний опір сошників, н; — опір шлейфа, н.

Середнє значення коефіцієнта перекочення коліс сівалки по ріллі // = 0,2, значення тягового опору одного сошника наведе­не в табл. 14.8, опір сівалки при переміщенні її на колесах ви­значається за формулою (14.26).

При сівбі з підвищеними швидкостями (до 9 км/год) сош­ники на задану глибину сівби треба встановлювати з урахуван­ням можливості їх виглиблення. Досліди свідчать, що при зміні швидкості сівалок від 5 до 9 км/год глибина і рівномірність загортання насіння зернових культур практично не змінювалися, а норма висіву була в межах допустимих відхилень. Продуктивність посівних агрегатів при роботі на підвищених швидкостях збільшувалась на 25 % і більше.

Таблиця 14.8.Тяговий опір сошників

Тип сошника	Глибина ходу сошника, см	Ширина міжрядь, см	Відстань між радами сош­ників, см		Тяговий опір сош­ника, Ксош» Н
Однодисковий	2-6	-	-		і 60-85
Дводисковий	5,0-6,5 І	І 15,0	13,5		70-125
Анкерний:
тип І (із гострим ку­том входження в грунт)	І і 3-6	12,5	І 39,0		30-65
тмі П (з тупим кутом і входження в грунт)	3-6	7,5 |	І і 35-39		20-50

Тяговий опір лісосадильної машини під час ЇЇ роботи скла­дається з таких опорів: прорізування садильної щілини сошни­ком, а для сошників з розпушувальними лапами — і від роз­пушування ґрунту біля щілини; переміщення лісосадильної ма­шини на колесах; роботи загортачів і прикочувальних котків; тертя в передавальних механізмах.

На середніх ґрунтах при глибині садіння 25-28 см тяговий опір однорядної навісної машини СЛН-1 з коробчастим сошни­ком становить близько 3900 Н, дворядної СЛН-2 — майже 7500 Н. Тяговий опір однорядної лісосадильної машини ССН-1 при садінні на таку саму глибину становить 3000 Н, дворядної 2ССН-1 - 5800 Н.

На легких піщаних і супіщаних ґрунтах тяговий опір цих лісосадильних машин зменшується на 10-15 %, на важких ґрунтах підвищується на 10-15 %.

При садінні лісу на нерозкорчованих зрубах середнє значен­ня тягового опору лісосадильної машини МЛУ-1 при глибині садіння до ЗО см становить 13300 Н. Тяговий опір у конкрет­них умовах визначають динамометруванням.

Заходи щодо зменшення шкідливих опорів машин слід вживати такі:

1. стежити, щоб різальні кромки лемешів плугів, лап куль­тиваторів, загострені частини сошників лісосадильних машин були завжди гострими (заслуговує на увагу застосування само- загострювальних робочих органів);

2. замінювати металеві колеса машин пневматичними;

3. систематично змащувати ходові колеса і передавальні ме­ханізми та регулювати зазори між ними;

4. правильно встановлювати причепи до машин: слідкувати, щоб лінія тяги трактора збігалася з лінією опору знаряддя;

5. готувати площі для робіт, видаляючи з поверхні різні пе­решкоди {каміння, корені та ін.);

6. робочі гони прокладати у напрямі зменшення ухилу об­роблюваної площі.

Прилади для визначення тягових показників тракторів і тягових опорів машин

Для визначення тягових властивостей тракторів і тягових опорів лісогосподарських машин використовують динамометри, динамографи і тензометричні пристрої.

Динамометрами і динамографами визначають тягове зусил­ля трактора, що при прямолінійному і рівномірному русі до­рівнює тяговому опору робочої машини. Під час випробувань їх розміщують поміж причіпною сергою трактора і причіпною машиною.

На рис. 14.5, а зображено загальний вигляд і схему будови динамометра пружинного тягового сільськогосподарського типу ТДС з двома листовими напівеліптичними пружинами. Основ­ним недоліком динамометрів є те, що в процесі їх використання не можна зафіксувати зміни тягового опору робочої машини.

Рис. 14.5. Схеми пристроїв: а — пружинного тягового динамометра сільськогосподарського ТДС:

1. — корпус; 2,11 — серги, З — рухома тяга; 4

— системі важелів; 5 — зубчастий сектор; 6 — пружина для повернення стрілки у

нульове положення; 7 — колодка; 8 — пружина; 9 — циліндр;

10 — тяга корпуса; 12 — тяга; 13 — шківок; 14 — трубка;

15 — важіль; 16 — напівелептична пружина; 6 — пружинний динамометр Горячкіна: 1 — корпус; 2, 6 — причепні серги;

З пружина; 4 — тяга; 5 — упорна шайба; 7 — рухомий олівець;

8 — нерухомий олівець; 9 — паперова стрічка; 10 — стрічко- протяжний механізм; в — гідравлічний динамограф: 1,4 — серги;

2. — поршень; 3 — масляна камера; 5 — сполучна трубка; 6 — мано­метрична трубка; 7 — гнучка стрічка; 8 — пружина; 9 — маховичок;

10 — важіль; 11 — писальне перо; 12 — стрічка

Загальний вигляд і схема будови пружинного динамографа Горячкіна показано на рис. 14.5, 6.Під час вимірювання цим динамометром величина зусилля записується на рухомій папе­ровій стрічці.

Для тягових випробувань ефективні гідравлічні динамогра­фи. Схема будови одного з них наведена на рис. 14.5, в.

Щоб оцінити роботу, яку виконує трактор протягом певного часу, або будь-якої технологічної операції, можна використову­вати роботоміри. За результатами показань роботоміра визна­чають також тягове зусилля трактора і його тягову потужність. На рис. 14.6. наведена схема поширеного роботоміра РТТК-АФІ, що використовують для динамометрування агрегатів з причіп­ними машинами. Цим роботоміром вимірюють тягові зусилля в межах 5000-31000 Н з точністю до 600 Н.

При тягових випробуваннях тракторів крім тягових зусиль вимірюють кутову швидкість ведучих коліс або зірочок, а та­кож визначають витрати пального при різних режимах роботи. Найбільшим ефективний при вимірюванні витрат пального є поршневий електричний витратомір.

Рис. 14.6. Спрощена схема роботоміра (лічильного динамометра) РТТК-АФІ з універсальним приводом:

1 — пружний стрижень; 2 — рухомий упор; З — фрикціон; 4 — шатун; 5 — вісь шляху з ексцентриком; 6 — лічильник шляху; 7 — лі­чильник роботи; 8 — коромисло із защіпкою; 9 — нульовий упор; 10 — вісь храпового колеса; 11 — храпове колесо

Рис. 14.7. Тензометричний пристрій для визначення основних показників трактора: а — блок-схема: 1 — датчики; 2 — тензопідсилювач; З — багато- шлейфний осцилограф; 4 — джерело енергії; б — схема зразку розміщення на тракторі датчиків для визначення: 1 — крутного моменту на валу двигуна або муфти зчеплення; 2 — числа обертів того самого валу; 3, 5 — числа обертів зірочок; 4 — тягового зусилля; 6 — витрат пального

Тензометричні пристрої (рис. 14.7, а)— більш досконалі пристрої для визначення тягових показників тракторів і тяго­вих машин. За допомогою цих пристроїв на одній стрічці мож­на реєструвати кілька показників. При зміні окремих показ­ників у датчиках, встановлених у різних вузлах трактора, змі­нюється сила струму, що передається на шлейфи осцилографа і записується на світлочутливій стрічці (фотоплівці або фотопа­пері). Орієнтовне розміщення датчиків для визначення окре­мих показників наведено на рис. 14.7,6.

Тензометричну установку можна використовувати і для ви­значення тягових опорів начіпних машин. При цьому датчики закріплюються на нижніх і верхній тягах начіпної системи трактора.