Посівні машини

Загальні відомості

У лісовому господарстві застосовуються розкидний, рядко­вий, стрічковий, рядково-лунковий та груповий способи сівби насіння.

Розкидний спосіб - розкидання насіння вручну або висіван­ня розкидними сівалками, встановленими на літаках, тракто­рах або автомобілях.

Рядковий спосіб - висівають насіння безперервним струме­нем рядками з однаковими міжряддями і загортають на одну й ту саму глибину.

Стрічковий спосіб відрізняється від рядкового тим, що не всі рядки розміщуються на однакових відстанях один від одно­го, а об’єднуються у групи (стрічки). Відстань між рядками в стрічці менша за відстань між крайніми рядками двох сусідніх стрічок.

Рядково-лунковій спосіб - висівання насіння по декілька штук в одну лунку, при цьому лунки розміщують в ряду на од­наковій відстані одна від одної.

Груповий спосіб - висівання насіння групами у декілька лу­нок, згрупованих на одній площадці.

При сівбі насіння деревних і чагарникових порід треба до­тримуватись правил, що визначаються конструктивними особ­ливостями лісових сівалок. Сівалки повинні задовольняти та­ким основним вимогам:

• висівні апарати їх не повинні дробити або пошкоджува­ти насіння;

• при рядковій сівбі насіння в рядках має розміщуватися рівномірно за глибиною і по довжині рядка;

• сошники не повинні забиватися бур’янами і вологим ґрун­том, мають бути пристосованими до висівання насіння у ґрунт, в якому трапляється поверхнева коренева система деревних і чагарникових порід;

• загортати насіння на однакову глибину відповідно до лісокультурних норм;

• посів має бути прямолінійним, ширина міжрядь відпові­дати заданій;

• робочий захват сівалки повинен узгоджуватися з шири­ною захвату культиваторів, що застосовують для обробітку ґрунту в культурах.

Для сівби насіння деревних і чагарникових порід у лісово­му господарстві застосовують спеціальні лісові сівалки.

Робочі частини сівалок

Сівалки, що застосовують у лісовому господарстві для ряд­кового, стрічкового і групового висівання, незалежно від конструктивних особливостей мають такі основні частини: насіннєвий ящик, висівні апарати, насіннєпроводи, сошники, раму, ходові колеса, підйомний механізм, механізм для регу­лювання глибини ходу сошників, передавальний механізм для приведення в дію висівних апаратів, маркер та загортальні пристрої (загортачі, борінки, шлейфи, коточки та ін.).

З насіннєвого ящика насіння за допомогою висівних апа­ратів подається у насіннєпроводи, а по ним надходить у сош­ники. У дні насіннєвих ящиків є отвори для надходження на­сіння у висівні апарати, які в разі потреби перекриваються заслінками; в овочевих і лісових сівалках на дні насіннєвого ящика додатково монтуються ворушилки. Валик з ворушилка- ми переміщує насіння, тому воно більш рівномірно надходить у висівні апарати.

При одночасному висіванні насіння кількох культур насін­нєвий ящик поділяють перегородками на кілька частин відпо­відно до заданої схеми посіву.

Висівні апарати мають різноманітні конструкції. У лісовому господарстві доцільно використовувати апарати таких типів: котушковий, комірково-лопатевий, комірковий, дисковий, ла- біринтний та транспортерний.

Котушковий висівний апарат (рис. 6.1) складається з таких основних частин: валика /, висівної котушки 2, насіннєвої ко­робки з двома стінками 3 і 4. На лівій стінці 3 коробки є круг­лий паз. Поряд з рифленою котушкою на висівному валу розміщується холоста муфта 5 з крилами 6 і 7, що можуть ви­ходити з коробки через отвір у правій стінці. Висівна рифле- на котушка 2 може бути виведена з коробки через розетку 11. Муфта розміщується впритул до котушки й утримується у цьо­му положенні шайбою 12 зі шплінтом. Під час поздовжнього

Рис. 6.1. Основні частини котушкового висівного апарата:

1. — валик; 2 — висівна котушка; З, 4 — стінки насіннєвої коробки;

5. — холоста муфта;

6. — нижнє крило;

7. — верхнє крило;

8 — пружина; 9 — гюро- жок; 10 — відкидне денце, 11 — розетка;

12. — шайба; 13 — валик;

14. — лапка

переміщення валика 1 ліворуч або праворуч разом з ним пере­міщується котушка 2 і муфта 5. Муфта, потрапляючи у насін­нєву коробку, своїми крилами 6 і 7 частково або повністю пе­рекриває вихідний отвір коробки і зменшує або припиняє висівання насіння.

Сівалки, обладнані котушковими висівними апаратами, ма­ють важільний механізм, який забезпечує осьове переміщення валика й одночасне переміщення в усіх насіннєвих коробках котушок і холостих муфт. Сівалки встановлюють на норму висіву, змінюючи робочу довжину котушки.

Жолобок котушки викидає насіння пульсуючими струменя­ми. В насіннєвій коробці відкидне денце 10 під тиском насіння може дещо відходити вниз, стискуючи пружину 8. Пружина спирається на лапку 14, закріплену на квадратному валику 13. Такий пристрій денця запобігає пошкодженню крупного на­сіння і дає можливість відкидати денце для звільнення сівал­ки від насіння.

Котушковий висівний апарат пристосований для нижнього і верхнього висіву насіння. Нижнім прийнято вважати такий ви­

сів, коли котушка висівного апарата обертається у той самий бік, що й ходові колеса сівалки, підгортаючи насіння під себе. При верхньому висіві котушка обертається у бік, протилежний обертанню коліс, і переносить насіння через себе. Дрібне насіння висівають нижнім висівом, а крупне, яровізоване і з лег­ко пошкоджуваною оболонкою — верхнім. При нижньому висіві насіння розподіляється рівномірніше, ніж при верхньому.

Комірково-лопатевий висівний апарат (рис. 6.2) подібний до котушкових. Він має заслінку 1, насіннєву коробку 2, ко­тушку З, холосту муфту 5 з двома крилами 4 і 7 та шайбу-ро- зетку 9. У котушки замість ребер є лопаті, виготовлені із ста­левих пластинок. З боку, повернутого до холостої муфти, котушка має комірки. Крупне насіння викидається з насіннєвої коробки лопатями аз комірок 6 висівається дрібне й середнє за розміром сипке насіння. Для кращого висіву насіння з кри­латками на лопатях котушки зроблена насічка. Висів насіння регулюється поздовжнім переміщенням холостої муфти 5 ра­зом з котушкою 3. Апарат розраховано на нижній і верхній висів насіння. Дрібне насіння висівають нижнім висівом, круп­не і з крилатками — верхнім. При нижньому висіві насіння заслінка 1 перекриває зазор між верхнім порогом насіннєвої коробки та котушкою (на рис. 6.2 ця заслінка зображена в по­ложенні для нижнього висіву).

Рис. 6.2. Комірково-лопатевий висівний апарат:

1 — заслінка; 2 — насіннєва коробка; З — котушка з комірками;

4 — верхнє крило холостої муфти; 5 — холоста муфта; 6 — комірка; 7 — нижнє крило холостої муфти; 8 — лопать висівної котушки;

9 — розетка

Рис. 6.3. Схема дискового висівного апарата лісових сівалок:

1. — насіннєвий бункер; 2 — верхній диск висівного апарата з двома

вирізами; 3 — вирізи у верхньому диску; 4 дно насіннєвого бункера; 5 — проріз у дні насіннєвого бункера; 6 — гвинт для зміни положення повзуна; 7 — повзун для зміни перерізу прорізу в дні бункера; 8 — нижній диск; 9, 10 — вирізи в нижньому диску;

2. — скоба повзуна з гвинтом; 12 — гвинт для кріплення скоби на дні бункера; 13 — заглушка для одного з вирізів нижнього диска;

14 — гвинт для кріплення заглушки; 15 — насіннєпровід;

16 — сферичний диск; 17 — ведений валик, який наглухо сполучений з верхнім 2 та нижнім 8 дисками; 18, 19 — конічні зубчатки;

20 — ведучий вал висівного апарата

Комірковий висівний апарат являє собою металевий ци­ліндр, на поверхні якого є заглиблення — комірки для насіння. Кількість комірок відповідає кількості рядків у стрічці на по­верхні циліндра.

Дисковий висівний апарат (рис. 6.3), що застосовується на лісових сівалках, складається з бункера 1 для насіння, у дні якого є проріз 5, двох висівних дисків 2 і 8, наглухо закріпле-

них на веденому валику 17, конічних зубчаток 18 і 19, сферич­ного диска сошника 16 (або ходового колеса із ґрунтозачепа- ми) для приведення у дію дискового висівного апарата. Один

з дисків 2 розміщується всередині бункера, а другий 8 — під дном бункера. На верхньому і нижньому є по два вирізи, при цьому вирізи верхнього диска зміщені відносно вирізів нижньо­го на 90^е. У прорізі, який є у дні бункера, розміщується пов­зун, за допомогою якого можна змінювати переріз прорізу, ре­гулюючи норму висіву насіння.

Один з вирізів нижнього диска має заглушку 13, яку вста­новлюють у тих випадках, коли треба збільшити у два рази відстань між лунками в ряду. Якщо відстань навпаки треба зменшити у два рази, у верхньому і нижньому дисках роблять по чотири вирізи або двовирізні диски замінюють чотиривиріз- ними. При цьому треба також забезпечити зміщення вирізів верхнього диска відносно вирізів нижнього диска.

Теоретично відстань між лунками можна визначити за фор­мулою

. я•£>

^{І =}^Гп> <⁶¹>

де И — діаметр сферичного диска або приводного колеса з ґрунтозачепами, мм; а — кут атаки диска; п — кількість вирізів на нижньому диску висівного апарата.

Лабіринтннй висівний апарат (рис. 6.4) звичайно встановлю­ють на насіннєвих бункерах циліндричної або конічної форми, що роблять під час руху сівалки обертовий рух. Цей апарат яв­ляє собою коробку трикутної форми, всередині якої є перего­родка, що доходить приблизно до її середини. Коробка має два вікна — вхідне і вихідне. Висівний апарат прикріплюється до насіннєвого бункера так, щоб отвір, який має бункер для висі­вання насіння, збігався із вхідним отвором висівного апарата. Коли висівний апарат при обертанні насіннєвого бункера пот­рапляє у нижню позицію, він заповнюється насінням. При по­вертанні того самого висівного апарата на кут понад 180^е части­на насіння відокремлюється перегородкою 1-4 і висипається через вихідне вікно висівного апарата у борозну. Розміри цієї порції визначаються розмірами камери 1-2-3. Перегородку 1-4 звичайно роблять рухомою, що дає змогу змінювати об'єм каме­ри 1-2-3 та регулювати сівалку на потрібну норму порційного висіву насіння. На насіннєвому бункері можна встановлювати

вихідне вікно два або більше висівних апа­

ратів в один або кілька рядів, що дає Можливість вести багаторядковий висів насіння

апарате насшням через вхідне віяно

Рис. 6.4. Схема дії лабіринтного висівного апарата

із потрібними міжряддями. Одна порція насіння висівається кожним лабіринт- ним висівним апаратом за один повний оберт насіннєво­го бункера. Тобто довжина шляху, на якому насіннєвий бункер робить один оберт, й буде відстанню між лунками у ряду (за умови, що в бун­кері один висівний апарат).

Транспортерний висівний апарат — це стрічковий або ланцюговий транспортер, нижня частина якого міс­титься у насіннєвому бункері в насінні, а верхня — вихо­дить за його межі.

Щоб гарантувати захват на­сіння, на стрічці транспортера монтують черпаки. Над верхньою частиною стрічки є щітковий пристрій, щітки якого обертають­ся так, що зайве насіння скидається зі стрічки в бункер. За­лежно від норми висіву щітку встановлюють на різній висоті над стрічкою транспортера. По насіннєпроводах насіння від висівних апаратів потрапляє у сошники, тому вони повинні бу­ти рухомими і гнучкими. У лісовому господарстві застосову­ють насіннєпроводи кількох видів.

Лійкоподібний насіннєпровід (рис. 6.5, а) складається з кіль­кох металевих воронок, з’єднаних ланцюжками. Він рухомий у роботі, легко ремонтується, однак недостатньо міцний.

Спірально-стрічковий (рис. 6.5, 6) і спірально-дротяний (рис.6.5, в) насіннєпроводи досить гнучкі та зручні у роботі, проте порівняно дорогі і важко піддаються ремонту.

Телескопічний насіннєпровід (рис. 6.5, г) складається із кількох трубок, що вставляються одна в одну. Досвід свідчить, що він більш рівномірно, ніж інші, подає насіння в ґрунт, бо має гладкі стінки. Однак він швидко іржавіє, легко забиваєть­ся ґрунтом та ще й недовговічний.

Рис. 6.5. Основні види насіннєпроводів:

а — воронкоподібний; б — спірально-стрічковий; в — спірально- дротяний; г — телескопічний; д — гумовий

Гумовий насіннєпровід (рис. 6.5, д) найдешевший та най­більш простий і являє собою трубку із прогумованого полотна. Такий насіннєпровід швидко псується від вогкості, сонця й мо­розу, що слід ураховувати при експлуатації та зберіганні.

Сошник призначений для утворення у грунті борозен, укла­дання в них насіння, яке надходить з висівних апаратів, з нас­тупним загортанням насіння у грунт. За конструкцією розріз­няють два типи сошників: з гострим і тупим кутом входження у ґрунт.

Сошники з гострим кутом входження у ґрунт, або-анкерні, можуть бути двох видів: п'ятковий (рис. 6.6, а) та безп'ятко- вий (рис. 6.6, б). П'ятковий доцільніше застосовувати на доб­ре розробленому ґрунті. Безп’ятковий сошник, що має менш стійкий хід, використовують на ущільнених ґрунтах, де п'ятко* вий сошник погано заглиблюється. Анкерні сошники заглиб­люються під дією власної маси, глибина ходу регулюється зміною кута входження сошника у ґрунт, а також навішуван­ням на сошник додаткових вантажів для більш точного загор­тання насіння на одну й ту саму глибину, що має значення при висіванні дрібного насіння лісових культур. Анкерні сошники обладнують додатковим пристроєм, який складається з обме­жувального котка, двох загортачів і чистика. Положення кот­ка відносно сошника можна змінювати за допомогою установ­лювального болта.

7

д

п

в

Рис. 6.6. Сошники: а — п'ятковий з гострим кутом входження у ґрунт;

6 — безгіятковий з гострим кутом входження у грунт; в — кілеподібний; г — полозоподібний із дугоподібною передньою частиною; д — полозоподібний з прямолінійною передньою частиною

г

Сошники з тупим кутом входження у ґрунт поділяють на кілеподібні, полозоподібні і дискові. Кілеподібний сошник (рис. 6.6, в) забезпечує рівномірне за глибиною загортання насіння. Він загортає насіння на незначну глибину, що важли­во при висіванні дрібного насіння. Такі сошники можна засто­совувати тільки на добре розроблених ґрунтах. Полозоподіб­ний сошник з дугоподібною передньою частиною (рис. 6.6, г) є різновидом кілеподібного. Його встановлюють на бурякових, овочевих, бавовняних та інших сівалках. Він має сильно витяг­нуті назад щоки. У верхній частині сошник має проріз для болта, яким можна кріпити сошник та регулювати його за ви­сотою на корпусі насіннєпроводу. Насіннєпровід для кожної сівалки відливають з чавуну, він слугує опорою для кріплення інших її частин. Полозоподібний сошник добре загортає насіння на якісно розроблених ґрунтах. У передній частині сошника з майже прямою передньою частиною є загострення у вигляді ножа. Такі сошники встановлюють на жолудевих сівал­ках, призначених для висівання жолудів на нерозкорчованих зрубах. Під час руху сівалки сошник перерізує тонке коріння,

а якщо у грунті трапляються перешкоди у вигляді товстого коріння або пеньків, він піднімається не пошкоджуючись.

Дискові сошники поділяють на одно- і дводискові (рис.6.7). Однодисковий сошник (рис.6.7, а) має один сферичний диск. З опуклого боку диска є воронка, якою насіння надходить у бороз­ну. Дводисковий сошник (рис. 6.7, б) складається з двох плос­ких дисків, установлених під кутом 10° один до одного. У диско вих сошників, призначених для вузькорядної сівби, цей кут збільшено до 23°. Заглиблюючись у ґрунт, сошник розсовуй його в обидва боки й утворює борозну для насіння. Насіння пот рапляє у борозну через воронку, розміщену між дисками. Відбивна пластина спрямовує насіння на дно борозни. Дводиско­вий сошник потребує великого зусилля для занурення у ґрунт і кращого догляду, ніж анкерний, але завдяки чистикам ефектив­ний на вологах і сірих ґрунтах. При зустрічі з перешкодами він легко перекочується через них. На погано розроблених та бага­тих на рослинні залишки ґрунтах диски легко розрізують грудкг ґрунту і коріння бур'янів або підминають їх під себе. Дводискові сошники порівняно із однодисковими рівномірніше загортають насіння, особливо при наявності обмежувальних реборд.

Піднімально-установлювальні та передавальні механізми сівалок призначені для одночасного піднімання або опускання всіх сошників і регулювання глибини занурення їх у ґрунт. При опусканні сошників автоматично включаються висівні апарати сівалок.

Рис. 6.7. Дискові сошники: а — однодисковий согипик: 1 — сошниковий брус; 2 — поводок;

З — диск; 4 — воронка; 5 — заднє плече тяги; 6 — угнута пластина; б — дводисковий сошник: 1 — диски; 2 — внутрішній чистик; 3 — вушки; 4 — воронка; 5 — ніпель; 6 — зовнішні чистики; 7 — ковпачок

На широкозахватних причіпних тракторних сівалках став­лять два піднімально-установлювальних механізми, що діють від правого і лівого коліс. Кожний з них піднімає або опускає половину загальної кількості сошників.

Начіпні сівалки піднімаються й опускаються у робоче положення гідравлічною системою трактора і з'єднуються з трактором за триточковою системою. Більшість начіпних сіва­лок мають опірні колеса, що приводять у дію висівні апарати.

Допоміжні частини сівалок

Допоміжні частини сівалок (маркери і слідопокажчик) за­безпечують дотримання значень стикових міжрядь під час сівби (рис. 6.8).

Маркер встановлюють на тракторній сівалці або посівному агрегаті з кількох сівалок. Він являє собою штангу, на кінці якої є диск або інший робочий орган, що залишає на землі слід. Маркер переміщується по землі збоку від агрегату. Під час наступного заїзду агрегату на поле колеса або край гусе­ниці трактора переміщуються по маркерному сліду.

Рис. 6.8. Допоміжні частини сівалок: а — маркер; 6 — слідопокажчик

Слідопокажчик — це закріплена на тракторі штанга, на кін­ці якої підвішений висок. Це дає змогу трактористу вести аг­регат, направляючи висок по маркерному сліду або по сліду крайнього колеса сівалки, якщо агрегат складається лише із трактора і сівалки.

Огляд конструкцій сівалок

Сівалка лісова начіпна однорядна ССЛН-1 призначена для рядкової та рядково-лункової сівби насіння лісових культур, а також плодових культур при створенні захисних лісових на­саджень.

Сівалку використовують для роботи у трисекційному варіан­ті з напівначіпною зчіпкою, а також як причіпну з причіпними гідрофікованими зчіпками.

Сівалка складається з таких основних вузлів (рис. 6.9): ра­ми /, двох ходових коліс 2, сошника 3 з прикочувальним котком 41 та загортачами 42, передавального механізму, насіннєвого ящика з відділеннями для крупного 14 та дрібного насіння 17, висівних апаратів (для висівання крупного насіння — комір- ково-лопатевий 12, для дрібного — котушковий 13) і підні­мально-установлювального механізму. У відділенні ящика для крупного насіння на обертовому валу встановлено ворушилку, яка забезпечує рівномірність подавання насіння в прийомну камеру висівного апарата. До заднього' повідка 37 сошника шарнірно прикріплений прикочувальний коток 41 та два загор­тачі 42 грейдерного типу.

Передавальний механізм сівалки (рис. 6.10) має таку будову. На маточині лівого (за ходом сівалки) колеса насаджена зубчат­ка 18, яка зачеплюється з зубчаткою 19 передавального ме­ханізму, що обертає зірочку 21 та наглухо з’єднану з нею зуб­чатку 22. При висіванні крупного насіння обертання за допомогою тачкового ланцюга передається на зірочку 23 вала висівного апарата і зірочку 24 вала ворушилки. При висіванні дрібного насіння зірочка 21 сполучається тачковим ланцюгом із зірочкою 60 вала котушкового висівного апарата. При цьому на­тяжна зірочка 25 встановлюється на валику Б. При повороті ва­ла 26 піднімального механізму проти ходу годинникової стрілки, коли сошник переводиться у робоче положення, важіль 20 з проміжною зубчаткою 19 наближається до зубчатки 18, переда­вальний механізм включається (на рис. 6.9 показано транспортне положення сівалки з відключеним передавальним механізмом).

Рис. 6.9. Схема сівалки лісової начіпної ССЛН-1:

1 — рама; 2 — ходове колесо; З — сошник; 4 — наральник сошника;

5. — восьмипроменева зірочка; 6 — воронка приймальної камери;

7. — дозувальна котушка; 8 — ворота пустотілої камери; 9 — во­ронка камери з дозувальною котушкою; 10 — насіннєпровід для великого насіння; 11 — насіннєпровід для дрібного насіння; 12 — висіяний апарат для крупного насіння; 13 — висівний апарат для дрібного насіння (котушковий); 14 — відділення насіннєвого ящика для крупного насіння; 15 — вісь натяжної зірочки; 16 — куліса;

17. — відділення насіннєвого ящика для дрібного насіння; 18 — ведуча зубчатка на маточині ходового колеса; 19 — проміжна зубчатка;

20. — хитний важіль; 21 — зірочка, що наглухо сполучена із зубчат­кою; 22 — ведена зубчатка передавального механізму; 23 — зірочка вала висівного апарата; 24 — зірочка вала ворушилки; 25 — на­тяжна зірочка; 26 — вал підйомного механізму; 27 — важіль підйому задньої частини сошника; 28 — важіль підйому передньої частини сошника; 29 — важіль керування підйомним механізмом; ЗО — зубчастий сектор; 31 — кривошип вала підйомного механізму; 32 — напрямна муфта; 33 — тяга гітари; 34 — муфта напрямна; 35 — штанга підйому задньої частини сошника;

36 — пружина; 37 — задній поводок сошника; 38 — поводок загортача; 39 — обмежувач глибини ходу загортача; 40 — поводок прикочуючого котка; 41 — коток; 42 — загортач грейдерний;

43 — стовба загортача з прорізом; 44 — тяга підйомного механізму; 45 — важіль; 46 — верхній кронштейн рами;

47 — нижній кронштейн рами; 48 — вал поворотний; 49 — важіль поворотного вала; 50 — причіпний пристрій; 51 — передній поводок сошника; 52 — вісь дозувальної котушки; 53 — натискна штанга; 54 — пружина; 55 — тяга стопорного пристрою; 56 — обмежувач ходу штанги; 57 — рукоятка стопорного пристрою;

58 — обмежувач ходу штанги; 59 — ланцюг; 60 — зірочка вала висівного апарата дрібного насіння

Рис. 6.10. Установлення передавального механізму сівалки ССЛН-1: а — на нижній висів крупного насіння; б — на нижній висів дрібного насіння (позиції див. на рис. 6.9)

Піднімально-установлюючий механізм має вал 26 піднімаль­ного механізму, важіль 21 підйому задньої частини сошника, важіль 28 підйому передньої частини сошника, важіль 29 керу­вання підйомним механізмом, зубчастий сектор ЗО, штангу 35 підйому задньої частини сошника, задній поводок сошника 37, тягу 44 підйомного механізму, передній поводок 51 сошника.

При переведенні сошника у транспортне положення важіль 29 керування підніманням переводять у крайнє нижнє поло­ження. При цьому вал 26 підйомного механізму, обертаючись за годинниковою стрілкою, дещо піднімає важіль 27 підйому частини сошника, а разом з ним і задню частину сошника. Одночасно з цим важіль 28 підйому передньої частини сошника через систему важелів 45, 49 тягою 44 підіймає перед­ню частину сошника разом з поводком 51.

Технологічний процес роботи сівалки такий. Насіння, що треба висівати, засипане в одне з відділень ящика і крізь отвір в його дні надходить у прийомну частину корпусу висівного апарата. Під час руху сівалки ребра висівного апарата захоп­люють насіння і виносять їх у насіннєпровід (з верхнім або нижнім висівом). По насіннєпроводу насіння самопливом над­ходить у сошник і звідти у борозни. При лунковій сівбі

Рис. 6.11. Схема сівалки СПН-3: а — схема передавальних механізмів: 1 — зірочка, що встановлена на лівому ходовому колесі; 2 — ланцюг; 3 — вал проміжний нижній;

4 — муфта; 5 — зірочка; 6 — шків; 7 — зірочка конвеєра;

7. — конвеєр; 9 — клиноподібний пас; 10 — шків приводу транспортера; 11 — щітковий обмежувач; 12 — вал щіткового обмежувача; 13 — зірочка вала щіткового обмежувача; 14 — клино­подібний пас; 15 — натяжний ролик; 16 — зірочка приводу вала ворушилки; 17 — ворушилка; 18 — гідравлічний циліндр; 19 - сошник;

5. — технологічна схема сівалки: 1 — рама; 2 — гідравлічний циліндр; 3 — насіннєприймач; 4 — конвеєр; 5 — щітковий обмежувач; 6 — регулювальний гвинт норми висіву; 7 — натяжний ролик; 8 — клинова пасова передача; 9 — ворушилка; 10 — бункер;

11. — натяжний пристрій; 12 — підрамок; 13 — муфта відключення конвеєрів; 14 — тяга; 15 — прикочувальний коток;

16 — загортач; 17 — насіннєпровід; 18 — сошник; 19 — кронштейн;

20. — опірне колесо; 21 — шарнірна паралелограмна рама

насіння надходить у відділення сошника з дозувальною котуш­кою, що обертається восьмипроменевою зірочкою, і порціями викидається на дно борозни. Ґрунт ущільнюється котком, а потім загортається загортачами.

Агрегатується сівалка з тракторами класів 0,6, 0,9 та 1,4.

Сівалки для сівби несипкого насіння СПН-3 (рис. 6.11, а, 6) призначена для висівання насіння деревних і чагарникових порід у суміші зі стратифікаційним матеріалом, з крилатками, в плодах або у суміші з торфом, тирсою тощо в лісових розсадниках.

Рама сівалки зварної конструкції складається з боковин, сполучених між нерухомими брусами, стовби, кронштейнів для встановлення бункера, коліс, вала приводу висівних апаратів,

гідроциліндра, підніжки для робітника, поворотного бруса, до якого кріпляться паралелограми і ланки із сошниковими група­ми. На рамі розміщуються основні частини сівалки. У бункер

10. (рис. 6.11, б) засипають насіння. В ньому розміщені висівні апарати у вигляді ланцюгових конвеєрів 4, ворушилки 9 та об­межувача 5 норми висіву у вигляді щіток барабанного типу. На опірних колесах встановлюють сівалки, а на лівому, крім то­го, ще й привід висівних транспортерних апаратів, ворушилки і обмежувачів норм висіву. Сошникові групи загортають насіння у ґрунт. Вони складаються із сошників 18, загортачів

16. відвального типу, опірних та прикочу вальних котків. По насіннєпроводах 17 телескопічного типу насіння від висівних апаратів потрапляє у сошники. Секції кріплення сошників ви­конані у вигляді шарнірних паралелограмів і забезпечують копіювання рельєфу ґрунту сошниками. Сошникова група піднімається за допомогою гідроциліндра 2.

Технологічний процес сівалки такий. Під час руху ліве ко­лесо через ланцюгову передачу обертає проміжний вал, від якого через клинопасову і ланцюгову передачі обертання пере­дається висівним апаратам, а через ланцюгову — ворушилці та обмежувачу норми висіву. З бункера висівні апарати через насін­нєпроводи спрямовують насіння на дно борозенок, утворених сошниками. Загортувачі загортають насіння ґрунтом, а прико- чувальні котки ущільнюють його.

При висіванні насіння без загортання загортувачі знімають, а котки кріплять безпосередньо до сошників.

Агрегатується сівалка з тракторами класів 0,9 та 1,4.

Сівалки лісогосподарські універсальні СЛУ-5-20 призначені для висівання дрібного сипкого насіння (сосни, ялини, модри­ни та ін.). Сівалку застосовують у закритому і відкритому ґрунті. У відкритому ґрунті цією сівалкою висівають насіння за схемами: 22,5-22,5-22,5-22,5; 10-30-10-30-10-60 і за деся- тистрічковою схемою з шириною міжрядь 10 см. У закритому ґрунті насіння висівають за десятирядковою схемою з міжряд­дями 5 см.

Основними вузлами сівалки (рис. 6.12) є рама 2, борозноут- ворювач 1, бункер 3, механізм приводу висівних апаратів, на­сіннєпроводи 5, загортальний пристрій 6. На рамі зварної конструкції розміщують опірні частини сівалки.

Борозноутворювач - це циліндр з ребордами для видавлю­вання у ґрунті відкритих посівних борозенок трапецієподібної

Рис. 6.12. Схема сівалки лісової універсальної СЛУ-5-20:

1 — борозноутворювач; 2 — рама; З — бункер; 4 — механізм приводу висівних апаратів; 5 — насіннєпроводи; 6 -- загортальний пристрій

форми. На боках борозностворювача кріпляться ґрунтозачепи, які забезпечують привід висівних апаратів.

На днищі металевого зварного бункера закріплені висівні апарати котушкового типу з насіннєпроводами, по яких насін­ня з висівних апаратів потрапляє у борозенки. На бункері роз­міщені регулятор висіву і спорожнювач насіння, механізм приводу висівних апаратів ланцюгового типу. Вал висівних апаратів приводиться у рух від зірочки, розміщеної на осі бо- розноутворювача.

У варіанті із самохідним шасі Т-16М сівалку у транспортне положення піднімають за допомогою двох гідроциліндрів, закріплених на поздовжніх брусках шасі. При агрегатуванні з тракторами класів 0,9 та 1,4 сівалка у транспортне положення підіймається за допомогою заднього гідроначіплювача трактора.

Сівалку «Литва-25*- використовують для висівання у роз­садниках дрібного насіння з підвищеною точністю.

Основними збірними одиницями (рис. 6.13) є рама 12, на якій встановлено всі основні та допоміжні механізми і прист­рої сівалки, бункер 4, висівний апарат 5, насіннєпроводи,

Рис. 6.13. Основні елементи конструкції сівалки «Литва-25»:

1 — волокуша; 2 — загортачі; 3 — вантаж; 4 — бункер; 5 — секція внсівального апарата; 6 — рукоятка; 7 - ведуче колесо; 8 — борозно- утворювач; 9 — відвал; 10 — гумова втулка; 11 — планувальний ніж; 12 — рама; 13 — ведуча зірочка; 14 — натяжна зірочка;

15 — ведена зірочка; 16 — болт; 17 — держак; 18 - вдавлювальний

коток

борозноутворювальний коток 8, вдавлювальний коток 18, за­гортальна гребінка 2, волокуша /, планувальний пристрій та привід висівального апарата.

Кожна секція висівального апарата 5 - це металевий циліндр, на поверхні якого є п'ять рядів комірок. Між секція­ми розміщені гумові прокладки. Така конструкція дає змогу ви­сівати насіння стрічками 12 см завширшки.

Основна схема роботи сівалки — п’ятистрічкова (двадця- тип’ятирядкова) при ширині стрічки 12 см і такій самій відстані між ними. Сівалку комплектують пластинками, якими можна закривати окремі секції висівного апарата. Отже, якщо закри­ти середню секцію, то висіватимемо насіння за чотиристрічковою схемою: 12-12-36-12-12-12, а другу і четверту — за тристрічко- вою: 12-36-12-36-12. Вал висівального апарата приводиться у рух від ведучого колеса 7 з ґрунтозачепами через ланцюгову пере­дачу. Норму висіву регулюють заміною ведучої 13 або веденої зірочки 14.

Насіннєпроводи сівалки — пластмасові, п'ятисекційні, тоб­то кожен з них має п’ять відділень, розрахованих на проход­ження насіння тільки з чарунок одного ряду.

Замість сошників сівалка має борозноутворювальний коток, поділений на п'ять секцій, в кожній з яких - по п’ять реборд

з трапецієподібним перерізом. Секції котка закріплені на одно­му валу з приводним колесом 7.

Технологічний процес висівання насіння такий: під час ру­ху сівалки планувальний пристрій з ножем //та відвалом 9 вирівнює поверхню ґрунту. Борозноутворювальні котки роб­лять у ньому борозенки, в які по насіннєпроводам надходить насіння, винесене із бункера 4 висівними апаратами 5. Відтак котки 18 вдавлюють насіння у ґрунт, гребінки 2 загортають йо­го ґрунтом, а волокуша розрівнює його поверхню.

Сівалка жолудева начіпна СЖН-1 призначена для одноряд­ної сівби жолудів на зрубах по дну борозен, підготовлених лі­совими двополицевими плугами з попереднім розпушуванням смуг відповідними розпушувачами або фрезами (рис. 6.14).

Висівний апарат — котушково-лопатевий. Лопаті котушки еластичні, капронові. Норма висіву жолудів регулюється змі- ненням довжини робочої частини котушки за рахунок висуван­ня її з корпусу висівного апарата.

Сошник — коробчастої форми, з тупим кутом входження у ґрунт. Щоки в нижній частині сошника відігнуті в боки й ут­ворюють похилі у вертикальній і горизонтальній площинах

клини. Це дає можливість при порівняно вузькій внутрішній порожнині сошника (35 мм) утворювати посівну борозну 100 мм завширшки. Закріплений у нижній частині сошника розсіювач рівномірно розподіляє жолуді по всій ширині бороз­ни. Глибина ходу сошника (3-10 см) обмежується полозо- подібними опорами, що встановлені на його щоках. На 1 м дов­жини висівається від 3 до 15 жолудів.

Агрегатується з тракторами класів 1,4 та 2,0.

Сівалка жолудева універсальна однорядна СЖУ-1 вико­ристовується для висівання жолудів у завчасно підготовлений ґрунт при захисному лісорозведенні, а також на розкорчова­них зрубах, оброблених смугами або суцільно. Жолуді та інше насіння подібної форми і розмірів висівають рядковим, рядко­во-лунковим (відстань між центрами лунок 30 і 90 см) та гру­повим способами (три лунки у ґрунті по ходу сівалки, відстань між центрами груп 3,75; 4,0 і 4,5 м).

Одну сівалку можна агрегатувати з тракторами класів 0,6 і 0,9, а три — з тракторами класів 1,4 та 3,0 за допомогою спеціаль­них напівначіпних зчіпок. При одночасному висіванні і садінні сівалка може бути використана в агрегаті з начіпними лісоса­дильними машинами.

Сівалка (рис. 6.15) має раму 6 з начіпним пристроєм 1, бун­кер З для посівного апарата з дозувальною коробкою 11, кулач­ково-копіювальний механізм 7, сошник 13 з чересловим ножем 14, штангу 18 з пружиною 15, гряділь 16, кронштейн 17, воло­кушу 27 з розпірним пристроєм для загортання насіння, опірно- приводні колеса та спеціальний чистик 24 робочих органів.

Висівний апарат сівалки барабанно-коробчастого (лабіринт- ного) типу складається із пустотілого циліндра-барабана з дев'ятьма дозувальними коробками. Дозувальні коробки вста­новлені зверху на циліндричній частині барабана і забезпечу­ють висівання насіння у ряду через 0,3 м (відстань між цент­рами лунок). Усередині дозувальних коробок на осі встановлені заслінки, якими регулюють норму висіву.

До дозувальних коробок апарата приварені насіннєпроводи, зроблені з листової сталі у вигляді жолобків з конічними від­сіками.

Висівний апарат приводиться у рух від опірно-приводних коліс сівалки. Для висівання насіння групами з різною від­станню між ними на сівалці передбачено кулачково-копіюваль- иий механізм 7, яким барабан включається періодично за до­помогою спеціального механізму. Важіль 25 механізму за допомогою пальця шарнірно кріпиться на регулювальному болті 20 і утримує включене положення за допомогою пружи­ни 25. Кулачкова муфта автоматично відключається за раху­нок потрапляння кульки 22 важіля у виріз копіювача 23 при проходженні по ньому під час роботи механізму. Під час уста­новлення сівалки на груповий висів кронштейн з кулькою закріплюють у поздовжньому пазі важіля механізму так, щоби при обертанні висівного апарата вручну під час включення ку­лачково-копіювального механізму було три висіва з барабана. Залежно від кількості зубців на змінній веденій зірочці 21 (їх три) змінюється швидкість обертання копіювача і в зв'язку з цим і відстань між висівними групами лунок насіння.

При зніманні копіювача або кульки з кронштейном напів- муфта входить в постійне зчеплення з втулкою барабана і від­бувається рядково-лункове або рядкове висівання насіння. Для рядкового висівання в сошник встановлюють з'ємний похилий лоток.

Під час сівби регулюють глибину ходу сошника за допомо­гою гідросистеми трактора, змінюючи положення рами сівалки відносно поверхні ґрунту.

га изо

лх іг

20 21 22 23 24

Рис. 6.15. Схема сівалки жолудевої універсальної однорядної СЖУ-1: а — загальний вигляд; б — кулачково-коиіювальний механізм;

1 — начіпний пристрій; 2 — запасна ведена зірочка; З — бункер для насінні; 4 — гак зачіпний; 5 — висувна площадка для додаткового запасу посівного матеріалу; 6 — рама;

7 — кулачково-копірний механізм; 8 — опірні колеса;

9 — барабан висівного апарата; 10 — насіннєпровід;

11 — дозувальна коробка; 12 — знімний похилий лоток;

13 — сошник; 14 — чересловий ніж; 15 — пружина; 16 — гряділь; 17 — кронштейн; 18 — штанга; 19 — кулачкова муфта;

20 — болт регулювання; 21 — зірочка ведена; 22 — фіксатор; 23 — копір; 24 — чистик; 25 — важіль; 26 — пружина;

27 — волокуша; 28 — поводок; 29 — корпус; ЗО — заслінка

Насіння висівають у борозенки, утворені сошниками. Спо­чатку воно загортається вологим ґрунтом зі зрізаних сошником кромок, а потім — волокушею.

Використання двобічних (двокамерних) дозувальних коро­бок у висівному апараті сівалки дає змогу дотримувати норми висіву під час сівби поперек схилів.

Щоб запобігти, сповзанню волокуші на схилах, застосовують розпірний пристрій у вигляді складної штанги, один кінець якої прикріплюється до рами сівалки, а другий — до торця волокуші.

Ширина міжрядь при висіванні жолудів становить 1,5-5 м і більше. Кількість жолудів, які висівають на 1 м довжини ряд­ка становить 2-39 игг., при рядково-лунковому в одну лунку — 3-13 шт. Глибина ходу сошника — 5-15 см.

Щілиноутворювач-сівалку гірську ЩГС-1 використовують для створення захисних лісових насаджень на кам'янистих гірсь­ких схилах крутизною до 20*. На крутих схилах вона агрегатуєть­ся з гусеничними крутосхилими тракторами класу 3,0, а на схилах крутизною до 12“ — із звичайними гусеничними трактора­ми такого самого класу.

Машину можна застосовувати для протиерозійного обробітку ґрунту (контурне щілювання), для підготовки ґрунту мікротера- сами, для обробітку ґрунту з одночасним висіванням насіння кіс­точкових, на лісовідновлювальних роботах у гірських умовах.

Залежно від виду робіт ЩГС-1 можна використовувати в кількох варіантах. Як щілиноріз його застосовують для боротьби з водною ерозією, утворюючи щілини 40-50 см завглибшки. Для цього з рами машини знімають шарнірну ра­му з полицею та сівалку.

Для нарізування мікротерас завширшки 1,0-1,2 м щілиноріз використовують як мікротерасер. Мікротераси нарізують у ство­рах щілин, що поліпшує меліоративні властивості ґрунтів, і ви­користовують для висівання або садіння лісових культур. У разі такого використання з рами знімають сівалку. Відвал з ліво- відштовхуючого у правовідштовхуюче положення переводиться гідроциліндром з кабіни тракториста, що виключає холості гони.

Щілиноутворювач-сівалку застосовують для одночасного нарізування мікротерас і висівання насіння рядково-лунковим способом. Щілиноріз додатково поглиблює орний шар ґрунту в зоні висівання та сприяє подрібненню ґрунту.

Основними вузлами сівалки ЩГС-1 є навісна рама з пружин­ним запобіжником й опірними колесами, щілиноутворюючий ніж, шарнірна рама відвалу з механізмом повороту та сівалкою.

Рис. 6.16. Висівний пристрій для плуга ПКЛ-70:

1 — корпус висівного апарата; 2 — регулювальна заслінка; З — на­прямних насіння; 4 — кришка з отвором для виходу насіння; 5 — про­різ у регулювальній заслінці; 6 — бункер для насіння; 7 — ланцюгова передача; 8 — прикочуючий коток; 9 — лоток для направлення насіння до дна борозни; 10 — шлейф

ЩІлиноутворювач-сівалка гірська має надійну систему захис­ту робочих органів від поломки при потраплянні на перешкоди. Щілиноутворюючий ніж розробляє важкі ґрунти, а каміння роз­міром до ЗО см виносить на поверхню. При потраплянні на пе­решкоди встановлений для сівалки тяговий опір збільшується, в результаті чого спрацьовує пружинний запобіжник і щілино­утворюючий ніж відхиляється, а за ним відхиляються полиця

і сівалка. Після цього пружина повертає щілиноутворюючий ніж на прийняту глибину, а полицю і сівалку — на свої місця.

Продуктивність щілиноутворювача-сівалки ЩГС-1 стано­вить 2,98 км/год чистої роботи.

Висівний пристрій до плуга ПКЛ-70 (рис. 6.16). При агре­гатуванні плуга ПКЛ-70 з висівним пристроєм передбачена та­ка схема роботи. Дисковий ніж розрізує скибу посередині, ле­міш підрізує її знизу і з боків, полиця перевертає й укладає її по боках борозни. Відтак розпушувальні лапи розпушують дно борозни, а коток 8 дещо ущільнює розпушений ґрунт. На підготовлене дно насіння висівається сівалкою. Далі воно за допомогою шлейфа 10 загортається тонким шаром ґрунту.

Насіннєвий бункер висівного пристрою має циліндричїіу форму. У нього висівні апарати лабіринтного типу, що приво­дяться у рух через ланцюгову передачу від прикочувального котка. Насіння з висівного апарата потрапляє на дно борозни через лоток 9.