Умови обертання скиби лемішними плугами

Підрізана ножем і лемешем скиба під дією полиці починає обертатися спочатку навколо ребра. Якщо глибина оранки по­рівняно із шириною захвату плуга незначна, то скиба займає

стійку позицію, оскільки горизонтальна проекція центра маси перерізу скиби буде праворуч від точки опору скиби.

У разі певного співвідношення між глибиною оранки і шири­ною захвату плуга проекція центра маси перерізу скиби може збігатися із точкою опору і скиба займе нестійку позицію. З нас­тупним збільшенням глибини оранки така скиба після проходу корпуса плуга перевертається знову у борозну.

Якщо проекція центра маси перерізу скиби збігається із точ­кою опору, зі співвідношення сторін трикутника (Іпттапте

(іт пт

(рис. 1.3) можна визначити, що — = —. Оскільки ат пе=о,

пт = аі те-^а²+Ь², то і ₇ = Звідси Ь^г = ал/<?² +Ь²

УІ а^г+Ь' Ь

Якщо звільнитися від радикала, то Ь*=а²(а²+Ь²) =а*+а⁷Ь². Після ділення правої й. лівої частин на а⁴маємо біквадратне рів-

няшія —=1+—, або К⁴-К²-1 =0, дійсний корінь якого К=1,27,а а -

де К - — а

За такого співвідношення між шириною і товщиною скиби після проходу плуга вона під дією пружних сил відвалюється у борозну. Щоб забезпечити стійкість відваленої скиби, має

бути дотримане співвідношення: — >1,27. На практиці додер-

а

жують співвідношення між шириною захвату корпусу (Ь) і гли­биною оранки(а),наведеного в табл.1.1.

Таблиця 1.1. Стійкість скиби при різній глибині оранки і ширині захвату корпусу плуга

Корпус плуга	Глибина оранки, см	Ширина захвату корпуса, см	Коефіцієнт К
Тракторного, загального призначення з горизонтальними твірними	28-30	28-35	1,3-1,5
Болотного і чагарникового	34-45	75-100	1,7-2,5
Глибокоорного (плантажного)	40 70	50	0,6-0,9

Наведені коефіцієнти межі стійкості скиби характерні для оранки плугами без перед­плужників. Під час оранки плугами із передплужниками скиба обертається значно по­вільніше (рис. 1.3, III)і кое­фіцієнтКможе мати значно менші значення.

На підставі рис. 1.3 можна визначити, що кут нахилу скиби до горизонту під час оранки із пе­редплужником знаходять за рів­нянням

Рис. 1.3. Вплив глибини оранки на обертання скиби при оранці:

1-11 — без передплужника; III — із передплужником

8ІП5 ————, (1.1)

Ь

а без передплужника за р-ням

. (1.2)

Отже, щоб забезпечити якнайбільше перевертання скиби під час оранки плугами з передплужниками, коефіцієнт Кмає бути рівним одиниці або дещо більшим.

Робочі органи лемішних плугів

До основних робочих органів лемішного плуга належать: леміш, полиця, передплужник та ніж. У деяких лемішних плугів встановлюють додатковий робочий орган — грунтопоглиблювач. Леміш і полицю монтують на загальному стовбі. До стовба корпу­са кріплять також польову дошку для поліпшення підпори і стійкості плуга під час роботи. Багатокорпусні тракторні плуги об­ладнують кількома комплектами робочих органів.

Леміш (рис. 1.4) призначений для підрізання скиби ґрунту у горизонтальній площині. Поставлений під кутом до дна борозни, він піднімає і переміщує підрізану скибу на полицю. Застосову­ють лемеші трапецієподібні, долотоподібні, вирізні та трикутні.

Лезо лемеша, що відокремлює скибу від дна борозни та, зокре­ма, його носок, що витримує основне навантаження при заглиб­

ленні корпусів плуга у ґрунт, спрацьовуються швидше решти робочої поверхні лемеша. Через це на нижньому боці трапе­цієподібного лемеша (рис. 1.4, а)є потовщення (запас мета­лу), за рахунок якого під час ремонту лемешу надають попе­редньої форми.

Долотоподібний леміш (рис. 1.4, 6)забезпечує заглиблен­ня плуга у ґрунт. Довгий носок цього лемеша, загнутий на 10 мм вниз і ліворуч, під час оранки розміщується під скибою і на­дає плугу стійкішого положення.

У разі спрацювання носка корпус плуга із долотоподібним лемешем погано заглиблюється у ґрунт. Ремонтувати такий леміш складніше, ніж трапецієподібний.

Вирізні лемеші (рис. 1.4, в)встановлюють на ґрунтопог­либлювальних корпусах, а трикутні — на викопувачах і скобах викопувальних машин.

У виробництві використовують самозаточувальні лемеші: до­лотоподібні, наплавлені твердим сплавом «сормайт», і трапеціє­подібні із двошарового прокату з твердим нижнім шаром у поєднанні з висувним долотом, наплавленим також сплавом «сормайт» або іншими сплавами.

Полиця призначена для обертання і розпушування скиби ґрунту. Робоча поверхня має форму тригранного клина (рис. 1.5. а),утвореного площиноюХУ1,яка розміщується під гост­рим кутом до дна і стінки борозни між площинами координатХОУ(опірна площина),ХОХ(площина лівого боку) та У02 (вертикальна площина, перпендикулярна до напряму руху).

Рис. 1.4. Лемеші: а — трапецієподібний; б — долотоподібний; в — вирізний; г — трикутний; / — носок; 2 — лезо; 3 — крило; 4 — магазин; 5 — зуб; 6 - шар твердого сплаву

Прямі Х2, У 2іХУз осями координатХОтаУ Оутворюють відповідно кутиа, (3 і у.Складний клинОХУ1при пе­реміщенні у напрямі осіОХвиконує роботу трьох елементар­них клинів з двогранними кутамиа,/3 іу(рис. 1.5,б, віг).

Двогранний клин з кутом авідокремлює скибу від дна бороз­ни, піднімає і розпушує її. Клин з кутом /З обертає, а клин з ку­томувідокремлює скибу від стінки борозни, зсовуючи її у бороз­ну та розпушуючи. Таким чином, клинОХ Увідокремлює скибу від дна і стінки борозни, зміщує її вгору і в бік та розпушує.

Тип полиці й особливості дії її на ґрунт визначається, за да­ними академіка В.П. Горячкіна, характером розвитку кутів а, /З і у, які є технологічними елементами робочої поверхні по­лиці.

За особливостями поверхні розрізняють полиці з горизонталь­ними та похилими твірними (рис. 1.6, а).Поверхня цих полиць утворюється рухом у просторі прямолінійного відрізку за деяким законом. У полиці з горизонтальними твірними лінійка, прикла­дена горизонтально до робочої поверхні полиці, дотикається до неї, а з похилими твірними - до її поверхні лише при певному похилому положенні, яке змінюється під час переміщення лінійки по полиці. Похиле розміщення твірної дає змоіу зміню­вати згин крила незалежно від середньої частини, що забезпечує встановлення різних полиць на одну стовбу.

За якістю виконуваної роботи доцільно застосовувати най­більш поширені у нашій країні полиці з горизонтальними твір­ними. Розрізняють три основні типи полиць з горизонтальни­ми твірними: рухадлові (рис. 1.6,6),культурні і напівгвинтові (рис. 1.6,в, г). Застосовують також гвинтові полиці.

У

б

в

г

Рис. 1.5. Схема утворення

полиці:

а — полиця у вигляді косого три­гранного клина; 6 — двогранний клин, що відокремлює скибу від дна борозни, підіймає і розпушує її; в — двогранний клин, що відокремлює скибу від стінки борозни, зсуває скибу у борозну і розпушує її; г — двогранний клин, що обертає скибу

Рис. 1.6. Типи полиць: а —■ схема розташування горизонтальних та похилих твірних у полиць; б — рухадлова полиця у трьох проекціях; в — горизон­тальна проекція культурної полиці; г — горизонтальна проекція напівгвинтової полиці; д — дві проекції гвинтової полиці

Для порівняння різних типів полиць і визначення їх техно­логічних властивостей користуються методом перерізів поверх­ні полиці паралельними горизонтальними і вертикальними площами із подальшим проектуванням отриманих перерізів на три координатні площини. Така профілограма корпуса плуга (рис. 1.6,б)дає можливість виміряти кутиа,/З іув різних частинах досліджуваної полиці, скласти кутову характеристи­ку полиці і визначити її тип.

На рис. 1.7, а-е наведені типи полиць плугів.

Безполицевий корпус застосовуютьпри глибокому розпу­шуванні ґрунту без обертання скиби (рис. 1.7,в).У ньому за­мість полиці встановлені розширювач9лемеша та щиток8, який захищає стовбу від спрацювання. Леміш прикріплений до стовби так, що кут між лезом лемеша та стінкою борозни знач­но більший, ніж у культурних корпусів і дорівнює 70’.

Вирізний корпус (рис. 1.7, г)призначений для оранки під­золистих ґрунтів з глибоким підзолистим горизонтом з одно­часним його поглибленням на 4-5 см.

Корпус з висувним долотом (рис. 1.7, д) використовують для оранки твердих ґрунтів та ґрунтів, засмічених камінням.

Дисковий корпус (рис. 1.7, е) призначений для оранки пе­резволожених важких ґрунтів. Він обладнаний сферичним дис­ком із заточеною різальною кромкою.

Рис. 1.7.Типи полиць плугів: а — полицевий культурний; б — полицевий иапівгвинтовий; в — безполицевий; г — вирізний; д — із висувним долотом; е — дисковий; є — комбінований;

1 — леміш; 2 - крило; 3 — стовба; 4 — груди полиці;

5 — польова дошка; 6 — перо полиці; 7 — полиця; 8 — щиток;

9 •- розширювач; 10 — верхній леміш; 11 — долото; 12 — дисковий піж; 13 — стулка; 14 — вісь; 15 — чистик; 16 — корпус ротора; 17 — вал; 18 — ротор; 19 — укорочена полиця; 20 лопатки

Комбінований корпус (рис. 1.7, є) призначений для оран­ки важких ґрунтів з інтенсивним розпушуванням скиби.

Рухадлові полиці застосовують для обробки незв’язаних ґрунтів, які легко розсипаються на полиці. Такі полиці недо­статньо обертають скибу і заорюють рослинні рештки. Це по­яснюється значним розвитком кута аі кутом між постановою полиці до стінки борозни (куту).

Гвинтові полиці, що забезпечують повне перевертання ски­би без достатнього її розпушування, застосовують для об­робітку цілинних ґрунтів.

Таблиця 1.2,Кутова характеристика полиць із горизонтальними

твірними

Полиці	Значення кутів, град
	Нахил леме­ша до дна бо­розни (а)	Кут постав­лення леме­ша до стінки борозни (у)	Кут нахилу твірної на крилі полиці до стінки борозни (73)	/шах 'Г
Рухадлові	20-25	42-45	42-45	2-3
Кульіурні	18-22	40-42	42-47	3-5
НапівгвинтовІ	16-20	37-40	42-50	5-10
Гвинтові	14-18	32-37	-	-

Під час такого обробітку скиба має вигляд суцільної, оберне­ної дерниною вниз стрічки, яку не слід розривати, бо поверхня ріллі буде нерівною, горбистою. Після неякісного обробітку ускладнюється подальший обробіток ґрунту, а крізь утворені розриви проростають бур'яни.

У гвинтової полиці найбільш розвинений кут /3. Для біль­шої стійкості плуга під час роботи і зменшення опору кут 7має бути якомога меншим.

Слід зазначити, що поверхня рухадлової полиці утворюєть­ся рухом у просторі горизонтального прямолінійного відрізка, а у гвинтової ця твірна розміщується у вертикальній площині і має вигляд опуклої кривої лінії. Саме це сприяє повнішому перевертанню скиби і запобігає налипанню ґрунту на полиці.

Плуги загального призначення з полицями культурного типу використовують для оранки староорних ґрунтів зі швидкістю ру­ху агрегату до 4-5 км/год. З урахуванням цієї швидкості руху і спроектована робоча поверхня полиці культурного типу (див. рис. 1.6, а).При швидкісній оранці якість роботи плуга змінюється: з підвищенням швидкості до 7 км/год спостерігаєть­ся певне поліпшення якості роботи плуга (ґрунт краще кришить­ся, зменшується гребінчастість ріллі, повніше заробляється у ґрунт рослинність). При цьому дещо збільшується тяговий опір плуга. Якщо швидкість оранки збільшується набагато, якість роботи плуга погіршується: ґрунт дуже відкидається вбік, при цьому надмірно кришиться і розпилюється. Переміщення плуга і трактора стає нестійким, внаслідок чого борозни мають непра­вильну форму, а тяговий опір плуга різко зростає.

Причиною погіршення роботи плуга на підвищених швид­костях є надмірне збільшення абсолютної й відносної швидкос­тей переміщення скиби по поверхні полиці культурного типу, що спричиняє збільшення дальності відкидання скиби та інші негативні явища.

Із зростанням швидкості оранки збільшуються відцентрові сили, що притискують скибу до полиці. Це збільшує силу тер­тя скиби об поверхню полиці, а, відповідно, і тяговий опір плуга. Щоб мати високі якісні та енергетичні показники при підвищенні швидкості оранки, змінюють форму поверхні по­лиці культурного типу для зменшення абсолютної і відносної швидкостей переміщення скиби. Для цього зменшують кут постановки крила полиці до напряму руху агрегату (у).

Були проведені випробування лемішних плугів з роликови­ми полицями (рис. 1.8) на швидкісних режимах роботи. При цьому корпус плуга (леміш, укорочена полиця та два ролики) установлені так, що під час руху плуга вони певною мірою копі­юють поверхню верхньої, відрізаної частини лемеша.

Рис. 1.8. Корпус лемішного роликового плуга

Швидкісна оранка роликовим плугом максимально зменшує силу тертя між роликами і ґрунтом. Це зменшує в свою чергу питомий тяговий опір і поліпшує якість розпушування ґрунту.

Розпушування ґрунту під час оранки поліпшується при ви­користанні плуга-розпушувача начіпного ПРН-40 (рис. 1.9). Він має вкорочену полицю, конусний робочий орган з лопатками, що обертається від вала відбору потужності тракто­ра. Крім того, на рамі плуга, за корпусом встанолено розпушу­вач, що розпушує ґрунт нижче площини різання леміша.

Перевертання скиби двополицевим корпусом лісового плуга відрізняється від звичайного перевертання скиби. Щоб відокре­мити скибу від ґрунту, її необхідно відокремити з боків і зни­зу (рис 1.10, я). Для цього на корпусі лісового двогюлицевого плуга є три ножі — один посередині й два по краях. Щоб пе­ревернути скибу дерниною донизу, попередньо треба підняти її на висоту, яка забезпечила б подальше перевертання. Най­ефективнішою виявилася висота, яка дорівнює глибині оранки.

О

Рис. 1.9. Плуг-розпушувач начіпний ПРН-40:

1 — корпус; 2 — редуктор; З — розпушувальна лапа;

4 — ротаційний розпушувач; 5 — клиновий ремінь; 6, 7 — шківи; 8 — опірне колесо; 9 — проміжний вал; 10 — рама; 11 — підпірка; 12 — карданний вал; 13 — вилка карданного вала; 14 — опора карданної передачі; 15 — автозчіпка; 16 — дисковий ніж

Щоб підняти скибу з одночас­ним нахилом її, у корпусів лісових двополицевих плугів змінюють форму поперечного перерізу скиби. Для цього бо­кові ножі ставлять похило (рис. 1.10, б), загинаючи вго­ру зовнішні кінці лемішів.

Щоб запобігти задиранню скиби і зменшити сили тертя між скибою, яка дефор­мується, і стінками борозни треба забезпечити швидке піднімання і повертання се­редньої частини скиби при дещо відтягнутому моменті закінчення підрізування ски­би у горизонтальній пло­щині. Для цього використо­вують корпус з лемешем, поставленим до дна борозни під великим кутом. Значення кута а₀велике при мінімаль­но можливому значенні кутау о',водночас має бути значно розвиненим кут /3.

Рис. 1,10. Схема оберту скиби корпусом лісового плуга: а — з вертикально встановленими ножами;

6 — з похилими боковими ножами

Передплужник є практич­но зменшеною копією основ­ного корпусу плуга (рис. 1.11). На задернілих ґрунтах скиби різко розділяються на дві частини: верхню, що не кри­шиться, і нижню, яка легко кришиться. Передплужник, зрізу­ючи верхню, задернілу частину скиби товщиною близько 10 см і шириною, що дорівнює 2/3 ширини основної скиби, скидає її на дно борозни. Основний корпус після цього піднімає, кришить і скидає у борозну решту скиби.

Форму поверхні передплужника розраховують так, щоб від­різана передплужником скиба ґрунту потрапляла у борозну раніше, ніж буде відрізана основним корпусом наступна скиба. Для цього у полиці передплужника кути уі(3наростають порівняно з кутами полиці корпуса інтенсивніше, що забезпе-

Рис. 1.11. Основні частини лемішного тракторного плуга:

1 — ґрунтопоглиблювач; 2, 4 — з'єднувальні пластини;

З — стовба грунтопоглиблювача; 5 — кронштейн;

6 — стовба корпусу; 7 — полиця передплужника;

8, 13 — хомути; 9 — стовба передплужника; 10 — рама;

11 ~ леміш передплужника; 12 — дисковий ніж; 14 — стовба дискового ножа; 15 — вилка дискового ножа; 16 — леміш;

17 — полиця осьового корпусу; 18 — польова дошка

чує швидше повертання скиби передплужником і зменшує ви­соту її піднімання.

Ефективна робота передплужника значною мірою залежить від відстані у напрямі руху плуга між носками корпусу і перед­плужника. У сучасних тракторних плугів ця відстань дорівнює 25-30 см. Дослідження роботи передплужників показують, що при відстані між носками лемеша передплужника і корпусу 25 см не повністю вкладається на дно борозни поверхневий шар ґрунту; відстань між носками передплужника і корпусу має становити 35-40 см.

Лемішні передплужники мають певні недоліки: сильно за­биваються ґрунтом і рослинними рештками. Якщо попереду лемішних передплужників не встановлені ножі, то після оранки залишиться нерівна стінка борозни, а також нерівне і нечисте дно.

Чересловий ніж призначений для підрізування скиби ґрунту у вертикальній площині і застосовується на тракторних плугах спеціального призначення. У череслового ножа (рис. 1.12,а)

розрізняють чересло /, обух 2,щокиЗі лезо4.Раціональні розміри й положення череслового ножа в корпусі плуга визна­чаються такими формулами:

H+h±Aa ., _та±Аа

І- ₊ді - і- +AL,.

sin рsinfi

При використанні окремих позначень у формулах і на рис. 1.12, а,необхідно враховувати таке. Недоріз шару Де, тобто висота носка ножа над дном борозни, для плугів береться Де = 30—40 мм. На таку величину кінець леза ножа повинен бути висунутий уперед від носка лемеша. У цьому випадку за­бивання носка корпусу плуга бур’янами зводиться до мініму­му. Якщо ніж упирається в носок лемеша, то кінець леза розміщують нижче ніж дно борозни на Да= 30—40 мм.

У тракторних лісових плугів під час оранки на нерозкорчо- ваній вирубці носок ножа опускають на один рівень із лезом лемеша. У цьому випадку ніж оберігає леміш від зачеплення за корінь й інші перешкоди.

Стосовно значення Д — кута нахилу леза ножа до поверхні ґрунту — потрібно усвідомити таке: ніж має бути встановлений у такому положенні, щоб створювалися найкращі умови для пе­рерізання часток ґрунту, коренів і рослинних залишків. Розгля­даючи лезо похило встановленого ножа, можна дійти висновку про те, що ковзання часток, які потрапляють на лезо, убік по­верхні ґрунту можливе, якщо кут тертя цих часток по металу ножа має менше значення, ніж кут нахилу леза. Беручи коефі­цієнт тертя коріння і рослинних залишків об лезо ножа(—0,4, матимемо агс 0,4 = 22°. Отже, лезо ножа повинне мати нахил стосовно вертикалі а>22", а стосовно обрію - /3<90°-22^в. Прак­тично для плугів/3-65°-75°. При гвинтових відвалах /3 = 60°. При такому значенні кута /3 корінь й інші рослинні залишки, не перерізані ножем, сковзають по лезу й виштовхуються на по­верхню. А відтак не можливе скупчення й намотування їх на різальній частині ножа.

Запас за довжиною леза ДЬ, і запас за довжиною череш­ка ДЬ у ножа береться ДЬ = ДЦ = 100 мм.

Встановлюючи ніж, його лезо зміщують від площини польо­вої сторони корпуса убік неораного поля на С = 3-10 мм. Лі­ва щока ножа повинна становити із площиною стінки борозни невеликий кут, що забезпечує зіткнення ножа зі стінкою бороз­ни тільки лезом. Завдяки цьому зменшується опір ножа в ро­боті. Лезо ножа повинне мати фаску із правого боку й кут загострення від 10 до 15^е.

Під час руху ніж долає опір ґрунту у двох напрямах: по хо­ду плуга Р_хі бічну силу на борозенній щоціРу.Перший опір для ножа з товщиною обуха 10—17 мм на 1 см глибини розрі­зу для дернини становить 8 кг, для стерні - 3 кг.

Рис. 1.13. Схема встановлення дискового ножа на глибину ходу

у грунті

Сила, що діє на борозенну щоку ножа за відсутності за­зору між польовою щокою й стінкою борозни, становить Р_у- ⁼ 0,5Р_Х— \,5Р_Х,за наявності зазору силаР_уможе доходи­ти доР_у=Р_х.

Дисковий ніж (рис. 1.12, б)застосовують переважно в тракторних плугах загального призначення, зрідка в плугах спеціального призначення.

Дискові ножі порівняно з чересловими мають перевагу: тон­ким та гострим лезом вони легко розрізують дрібні рослинні рештки, а через товсті корені перекочуються, запобігаючи пош­кодженню корпусу плуга. Дискові ножі добре працюють також на заболочених торф'янистих ґрунтах.

Дискові ножі плугів загального призначення установлюють на поворотній вилці, насадженій на нижній кінець колінчастої стовби. Стовбу у свою чергу закріплюють у потрібній позиції.

Мінімальний діаметр Ь дискового ножа визначають за фор­мулою:

1. = 2(а₂+ Аа₂) + еі, (1.4)

де £)— мінімальний діаметр дискового ножа, мм;а₂— глиби­на ходу ножа, мм;&а₂ —зазор поміж фланцем і поверхнею поля, мм;(і —діаметр фланця втулки, мм.

Беручи

й-0,250таЛа₂=0,2а₂, матимемоО=За₂.(1.5)

Залежність між діаметром диска £> і його товщиною 5 виз­начається за формулою

8=0,Ю. (1.6)

Кінематика переміщення дискового ножа і його елементів у ґрунті показує, що під час роботи диск має одночасно посту­пальний і обертовий рухи і тому всі точки на його лезі прохо­дять шлях по кривій — циклоїді. На шляху руху диска переш­коди (коріння, рослинні рештки та ін.) можуть вдавлюватися у ґрунт, перерізуватися диском, ковзатися по лезу вгору. При ковзанні вгору верхня частина ножа може забиватися корінням та іншими рослинними рештками. Запобігти ковзанню і забез­печити їх перерізання можна за умови, що корені й рослинні рештки потраплятимуть між кромками леза диска і ґрунтом (як у ножицях). Ця умова визначається величиною кута а. Ко­ли кутабуде меншим за суму кутів тертя перешкоди по лезу<pf та по ґрунту(р₂,то перешкода буде затиснута між лезом і ґрунтом. Приa>(pj+(p₂перешкода ковзатиме вгору.

Дійсно, щоб диск, зустрівшись у ґрунті, наприклад, із стеб­лом, перерізав його, треба, щоб стебло не ковізало по ґрунту. Для цього (рис. 1.13) потрібно, щоб

Psina<Nf_}+Pf₂cosa , (1.7)

де — коефіцієнт тертя між стеблом, що перерізується, і ґрунтом; f₂— коефіцієнт тертя між стеблом, що перерізуєть­ся, і лезом диску;Р— зусилля між диском і стеблом, що пе­рерізується;N— зусилля між стеблом і ґрунтом. Оскільки

N~Pf₂sina+Pcosa=P(f₂sina+cosa) , (1.8)

то

Psina<P(f₂sina+cosa)f, +Pf₂cosa _

Поділивши обидві частини нерівностей на Pcosaі замінив­шиfiіf₂наtg<pfіtg<р₂,де(р_іі<р₂— відповідні кути тертя, матимемо:

tgCL<tg(<p,+<p₂), (1.9)

або аК(р,+<р₂ (1.10)

При цьому (рис. 1.13) можна визначити допустиму глибину ходу ножа за формулою

а = R-Rcosa = R(l-cosa) . (1.11)

Приклад.Визначити глибину ходу дискового ножа діамет­

ром 400 мм для перерізання стебел рослин на поверхні ґрунту. Прийняти f/—0,4 і ґ?=0,8. За таблицею тригонометричних функ­цій знаходимо значення кутів тертя<р/ і<р₂.<p/=arctg 0,4=21*50*,<pf= arctg 0,8 = 38°40‘. Звідсиа. -2Г50'+38°40' = 60°30'. За форму­лою (1.11)<z = 200(l-cos 60^e30') = 200(1 -0,49) = 120 мм.

На практиці застосовують найбільш можливу глибину ходу дискового ножа а_тах~0,75 радіуса дискового ножа.

Ґрунтопоглиблювач має вигляд лапи, закріпленої позаду корпусу плуга (рис. 1.14), і призначений для додаткового роз­пушування дна борозни на глибину 3-15 см.

Таке розпушування сприяє глибшому розвитку кореневої системи культурних рослин, полегшує доступ кисню в ґрунт і сприяє розвитку у ньому мікрофлори.

Польова дошка закріплена на стовбі з боку поля і забез­печує стійкість плуга під час роботи у горизонтальній та вер­тикальній площинах.

Рис. 1.14. Ґрунтопоглиблювач ПРБ-27000 до начіпного болотно-чагарникового плуга ПБН-75

Для стійкої роботи довжи­на польової дошки у плугах загального призначення (рис. 1.15) має задовольняти такій умові:

bcos<p

іЛ..

З smr*cos(y+ç>) (1.12)

де / — довжина від носка лемеша до заднього кінця по­льової дошки, мм; 6— ширина захвату корпусу, мм;<р— кут тертя ґрунту по металу (за дослідними даними<р=25 —27^е).

За формулою (1.12) напрям рівнодіючої 72/ сил, що діють на леміш під час оранки, визначається кутом розміщення лемеша до стінки борозни уі кутом тертя<р.

Отже, задній кінець польо­вої дошки, тобто найбільш спрацьована її частина повин­на розміщуватися на перетині рівнодіючої /?/ зі стінкою бо­розни. У тракторних плугів для подовження строку роботи на задню частину польової дошки монтують змінні ча­вунні п'ятки. У багатокорпус­них плугів довгу польову дошку, розраховану за фор-

Рис. 1.15. Довжина і позиція польової дошки на плузі

мулого (1.18), встановлюють тільки на задньому корпусі, а на решті корпусів — короткі.

Польову дошку встановлюють під кутом 3° до дна борозни і під кутом ГЗО' до її стінки.

Стовба лита або штампована з’єднує леміш, полицю і польову дошку. Розрізняють високі та низькі стовби. Високі стовби ставлять на плугах з плоскими рамами, а низькі — на плугах з гачкоподібними рамами.