Виконання механізованих лісогосподарських робіт Оранка

У лісовому господарстві оранку проводять на площах двох категорій. До першої категоріїналежать площі, вкриті лісом, старі і свіжі зруби із залишеним підростом і підліском та пе­резволожені; додругої— розкорчовані площі, площі, які дов­го не були під лісом (наприклад, орні та лучні угіддя, пустирі) та площі, відведені під захисні лісонасадження.

На площах першої категорії можна проводити обробіток по борознах і зрідка по смугах. Метою борозенного обробітку є створення сприятливих умов для пророщування насіння і рос­ту сіянців, забезпечення загортання їх кореневих систем, зни­щення бур'янів у зоні садіння та видалення надгрунтового по­криву за межі оброблюваних смуг. При борозенному обробітку ґрунту плугами роблять борозни на рівних відстанях одна від одної або стрічками.

Щоб одержати максимальну кількість борозен на одиниці площі, їх слід розміщувати з мінімальними відстанями між ни­ми І_тіп.Мінімальну відстань визначають за формулою:

І =в„+(1^ + 2-М + 2ДА

тт а сер

[позначення такі самі, як і в формулі (15.4)].

Відстань між борознами у стрічці має бути меншою, ніж між крайніми борознами двох сусідніх стрічок. Борозенний об­робіток застосовують для підготовки ґрунту під лісові культу­ри, сприяння природному відновленню лісу, а також з метою створення протипожежних смуг. Він можливий у зріджених насадженнях, на незахаращених і з досить рівним рельєфом площах, на яких не більше ніж 600-700 пнів на 1 га. У разі більшої кількості пнів борозенний обробіток утруднюється, а якщо пнів більше 1000-1200 шт/га, то обробіток ґрунту трак­торним плугом неможливий.

При борозенному обробітку ґрунту плуг потрапляє на пе­решкоди (пні, чагарник, сушняк тощо). Тому борозни утворю­ються криволінійними і непаралельними. При радіусі кривизни менше ніж 15 м вивернуті скиби, зокрема, розміщені ближче до центру повороту, вкладаються погано. Внаслідок цього пору­шується процес садіння, бо сошники садильних машин виходять за межі борозен.

Відстань між борознами залежить від типу лісових культур. Визначається вона лісокультурними нормами і може коливати­ся від 1,5 до 4 м.

На площах, де дуже багато пнів, коренів та на крутих схи­лах, де обробіток ґрунту смугами неможливий, ґрунт обробля­ють площадками.

На перезволожених площах борозни формують так, щоб у від­валені скиби можна було висаджувати сіянці або висівати на­сіння. При цьому сліддбати про те, щоб перевернута скиба щільно притискувалася до поверхні ґрунту.

Якщо утворені двополицевими плугами борозни не відво­дять надмірну кількість вод у природні низини, нарізують дві скиби з одночасним утворенням між ними канави завглибшки 0,4-0,6 м плугом-канавокопачем або дві скиби з канавою між ними завглибшки 0,6-0,8 м.

На площах другої категорії застосовують суцільний і смуго­вий обробіток ґрунту, бо за таких умов можна використовува­ти плуги загального і спеціального призначення. Суцільний об­робіток ґрунту у лісовому господарстві має багато спільного з суцільною оранкою у сільському господарстві.

При визначенні глибини оранки ґрунту по зонах можна ко­ристуватися даними табл. 15.2.

Зона	Глибина оранки, см, в умовах вирощування
	А-бори	В-субори	С-судіброви та суромені	Д-дібровн
Лісова	10-18	15-18	15-20	18-22
Лісостепова	18-22	18-22	20-25	22-25
Степова	20-25	22-27	25-30	28-30

При механізованому садінні глибина обробітку ґрунту повин­на бути не менше ніж 27-28 см. Якщо при такій глибині оран­ки на поверхню ґрунту вивертається опідзолений горизонт, ски­би треба перевертати на меншу глибину і додатково до цього застосовувати ґрунтопоглиблювання.

При близькому заляганні орштейнового горизонту ґрунт об­робляють плугами із безполицевими корпусами.

Під час підготовки орного агрегату перевіряють технічний стан плуга і проводять установку робочих органів, а також зма­щують частини, що труться. При комплектуванні агрегатів за­лежно від умов роботи кількість корпусів підбирають з таким розрахунком, щоб коефіцієнт використання тягового зусилля трактора був якомога ближчим до одиниці.

Підготовка ґрунту до обробітку передбачає попереднє вида­лення з нього перешкод, що утруднюють рух агрегату — окре­мих пнів, чагарників, каміння, а також зарівнювання ям.

Правильна організація роботи агрегатів передбачає ретель­не і своєчасне розбивання поля на загінки (смуги) певної ши­рини з одбиванням в кінці гонів розворотних смуг. Ширина їх залежить від радіуса повороту агрегату та його ширини захва­ту. Для начіпних плугів вона становить 12-15 м, для напівна* чіпних п’яти і шестикорпусних — 20 м, для причіпних з трак­торами класів 1,4 і 2,0 — 14-16 м, з тракторами класу 3,0 — 18-22 м, з тракторами класів 6,0 з двома плугами — до 28 м. При роботі з начіпними плугами радіус повороту агрегату і ширина поворотної смуги менша.

При підготовці до оранки велике значення має ширина загонів. На рис. 15.4 зображено графік залежності ширини загонів від довжини гонів для різних агрегатів. На графіку вид­но, що при довжині гонів понад 1000 м ширина загонів збіль­шується не так, як при довжині до 1000 м.

При борозенній оранці на зрубах ширина загону має бути не меншою ніж 100 м, а довжина — не меншою ніж 200 м.

Довжина гонів, м

Рис. 15.4. Графік залежності ширини загону від довжини гонів для орних агрегатів:

1 — трактор класу 1,4 з трикорпусним плугом; 2 — трактор класу 2,0 з чотирикорпусним плугом; З — трактор класу 3,0 з п'яти­корпусним плугом; 4 — трактор класу 6,0 з двома п'ятикорпусними плугами

Застосовують такі способи загонної оранки: у звал, у розвал і комбіновану.

При оранці у звал(рис. 15.5) плуг починає роботу із сере­дини вузького боку смуги. Щоб мати прямолінійні борозни, перший прохід агрегату проводять по вішках. Перші звальні борозни роблять плугом, у якого борозневе колесо встановле­не на половину глибини оранки: при цьому перший корпус бу­де заглиблюватися не на повну глибину, а останній — на пов­ну глибину оранки. Якщо плуг, утворивши першу борозну па­ралельно до довгого боку загінки, доходить до зворотної сму­ги у кінці гону, агрегат повертає праворуч і поряд з першою борозною з правого боку нарізує другу борозну. Перед нарізу­ванням наступних борозен борозневе колесо опускають так, щоб його обід був на рівні площини різальних кромок ле­мешів, а рама плуга займала горизонтальне положення. В ре­зультаті оранки всередині загінки утворюється гребінь, а по краях — роз'ємні борозни.

При оранці урозвал(рис. 15.5, б) першу борозну плуг ро­бить уздовж правого довгого боку загону, після цього робить холостий заїзд до лівого боку загону, вздовж якої починає дру­гий робочий хід і т.д. У середній частині при цьому утворюєть­ся роз'ємна борозна, а на межі двох суміжних загонів — гребінь.

Рис. 15.5. Основні способи загонної оранки: а — у звал; б — урозвал; в — комбінований

При комбінованій оранці(рис. 15.5,в)загінки обробляють почергово (у звал і урозвал). При цьому кількість гребенів і роз'ємних борозен зменшується в 2 рази і поверхня зораного ґрунту більш вирівняна.

Оптимальну ширину загінки В_опт, м, з урахуванням за­ходів для зарівнювання звальних гребенів та роз'ємних борозен визначають за формулою:

^вопт = ²]⁴К + В_р0₂ +2Я_а+2-е) , (15.6)

де К_а— радіус повороту агрегату, м;В_р —робочий захват плуга, м;1₂— довжина загону, м;е —довжина виїзду, м.

У несприятливих кліматичних умовах на рівнинних, слабо-, середньохвилястих і середньогорбистих тракторопрохідних піс­ках із різнотравною рослинністю і значною участю полину ґрунт під культури готують смугами, які чергують із смугами такої са­мої ширини, що заросли травами. Обробіток ґрунту починають з розпушування смуг машинами з дисковими робочими органами на глибину 10-12 см. Восени посередині розпушених смуг про­водять безполицеве розпушування на глибину до 60 см роз­пушувачем РН-60М, навішеним на трактор класу 3,0.

При оранці крутих яружно-балкових і гірських схилів спосіб обробітку ґрунту залежить від крутизни схилу, стану ґрунту і наявності рослинності, кількості й інтенсивності опадів, а також від того, які культури на них планують створювати.

На рис. 15.6 зображено основні способи машинного обробітку ґрунту на схилах (Ю.М. Сериков, Г.А. Ларюхин, В.В.Черны­шев. Механизация лесомелиоративных работ. М., 4Лесная промышленность», 1973). На схилахкрутизною до 8^е знезми- тими ґрунтами(рис. 15.6, І) проводять суцільну оранку, а щоб було зручніше садити культури та доглядати за ними, там, де крутизна становить 5-8°, починають робити тераси. Суцільну оранку проводять упоперек схилу по горизонталях з таким розрахунком, щоб скиби відвалювалися у напрямі схилу.

Для затримування води на схилах застосовують східчасту оранку чотирикорпусним плугом, перший і третій корпуси яко­го встановлені на 12-15 см глибше порівняно зі встановлени­ми на нормальну глибину другим і четвертим корпусами. Іноді застосовують комбіновано-східчастий спосіб обробітку, що

Рис. 15.6, Основні способи обробітку ґрунту машинами на схилах: І — суцільна оранка або розпушування; II — підготовка смугами: а — борозни; о — розпушування; в — оранка; III — тераси: а — виймально-насипні; б — наорні; в — канавотераси; IV — площадки

передбачає обробіток такими самими плугами зі встановлени­ми на різну глибину корпусами, але зі знятими з першого і третього корпусів полицями.

Щоб зменшити поверхневе стікання води та змивання ґрун­ту, проводять глибоку гребеневу оранку з обвалуванням. Для оранки застосовують чотирикорпусні плуги, на передостанніх корпусах яких встановлюють подовжені полиці. Завдяки цьо­му через кожні 1,4 м утворюються валики заввишки до 20 см. Часто замість обвалування застосовують переривчасте борозну- вання плугами, тобто по горизонталях через 2-10 м нарізують борозни завглибшки 20-25 см.

На улоговинному мікрорельєфі із двобічними і складними схилами, де обвалування і борознування неефективні, рекомен­дується робити оранку із одночасним утворенням мікролиманів за допомогою пристрою, встановленого на чотирикорпусному плузі. Такий переобладнаний плуг під час оранки формує валики і робить перемички, утворюючи мікролимани завглибшки 10-14 см, завширшки 90 см і завдовжки 120 см. На 1 га площі утво­рюється 4000-4200 мікролиманів, що утримують до 900 м³води.

Для затримання води на поверхні ефективна зяблева оран­ка чотирикорпусним плугом з пристроєм для утворення лунок. При такій оранці на 1 га площі утворюється 11-14 тис. лунок завглибшки 15-20 см, в яких вміщується 250-300 м³води. На складних схилах застосовують контурну оранку звичайну, з об­валуванням, мікролиманами, лункоутворенням, глибоким роз­пушуванням та ін.

Схили крутизною 8-12° з незмитими ґрунтами, а також більш пологі, але еродовані обробляють смугами (рис. 15.6, II). Сму­гову обробку ґрунту здійснюють оранкою, нарізанням двох- відвальних або одновідвальних борозен та безвідвальним роз­пушуванням по горизонталях.

Скиби ґрунту під час оранки відвалюють вниз по схилу. Об­роблена смугами площа повинна займати не менш 50 % загаль­ної площі ділянки. Ширина смуг становить від 1,5 до 10 м. На крутіших схилах, щоб запобігти водній ерозії, в межах смуги утворюють вужчі тераси. У верхній частині смуг борозни реко­мендується робити глибиною до ЗО см для перехвату води по горизонталях. Якщо з якихось причин цього зробити не можна, то через 20-25 см у борозні влаштовують метрові перемички.

Для смугової оранки так само як і для суцільної застосову­ють оборотні плуги з право- і лівообертальними корпусами. Тому, якщо перший гін роблять правообертальними корпусами, то в кінці гону їх витлиблюють і після розвороту заглиблюють лівообертальні.

На крутих схилах ефективніша оранка агрегатами з плуга­ми, що мають по дві секції: одна із правообертальними корпу­сами, що навішується на задню гідравлічну систему і друга - з лівообертальними корпусами, що навішують на передню навіску. При застосуванні таких агрегатів немає потреби в роз­воротах агрегатів у кінці гонів, а трактору достатньо робити голчастий (реверсивний) хід.

Для затримання весняних повеневих вод застосовують щілю­вання, при якому у ґрунті нарізують щілину 5—7 см завширш­ки та до 35 см завглибшки.

На схилах крутизною до 12° нарізують канаво-тераси (рис. 15.6, III), одночасно утворюючи канаву та насипний валик. їх прокладають за допомогою начіпних плантажних плугів з прист­роями або спеціальних траншеєкопачів. На крутіших схилах ефективним протиерозійним заходом є терасування (рис. 15.6, III).

Тераси створюють наорюванням та нарізуванням. Здебіль­шого утворюють горизонтальні та із зворотним ухилом в 5-6° східчасті тераси з шириною полотна від 0,8 до 4 м та зрідка до 6 м. Якщо є загроза, що вода, яка зібралась на терасах, може розмити їх, ухили роблять у бік схилів, а для інтенсивнішого вбирання води на вирізних відкосах проводять глибоке розпу­шування.

Тераси наорювання створюють плугами, а нарізні та схід­часті — універсальними бульдозерами, терасерами, грейдера­ми. На схилах крутизною до 20°, де неможливо нарізати тера­си, ґрунт готують механізовано площадками (рис. 15.6, III) діаметром 0,25-1,0 м, використовуючи для цього ямокопачі або моторизовані бури.

Під час масового лісорозведення за південних умов, а також під час закладання смуг з плодових дерев, садів і виноградників застосовують глибоку оранку (плантаж) плантажними плугами. Цей вид оранки для обробітку великої площі доцільніше вико­нувати безпетельним загонним способом, прокладаючи загони справа наліво (рис. 15.7). При такому плантажному обробітку скорочується час на розворот у кінці загону, немає потреби у кругових поворотах агрегату, що негативно впливають на окремі частини плуга і зменшують ширину розворотної смуги. Довжи­на гону при плантажній оранці коливається від 400 до 1000 м. Першу борозну прокладають на 1/3 заданої глибини, другу — на 2/3 її, третю —• на повну глибину оранки.

При визначенні якості оранки перевіряють глиби­ну, ступінь перевертання скиби, зароблення рослин­них решток, наявність огріхів та недорізів скиби.

Глибину оранки вимірюють по діагоналі поля металевим стрижнем, заглиблюючи йо­го до дна борозни. При цьо­му необхідно враховувати розпущеність Грунту, змен­шуючи заміряну середню глибину на 20 % для свіжо­зораного грунту і на 10 % — для ущільненого поля і для поля після дощів. Відхилен­ня від заданої глибини не повинно перевищувати 1см.

і

Рис. 15.7. Схема розбивання ділянки для оранки оезпетельним загонним способом:

А — довжина ділянки; а — довжина загону; Е_п — ширина поворотної смуги; Б — ширина ділянки;

С — ширина загону

Для вимірювання глибини

оранки можна використовувати борозномір.

Під час роботи орного агрегату з причіпними плугами мож­ливі такі недоліки:

1. носки лемешів врізуються у ґрунт, внаслідок чого дно бо­розни зрите, а борозневе та польове колеса сильно заглиб­люються у ґрунт. Для нормальної роботи плуга причіп на плузі треба опускати;

2. заднє колесо дуже заглиблюється у ґрунт, а польове під час піднімання плуга автоматом ковзається. Щоб запобігти цьому причіп на плузі треба підняти;

3. недорізані скиби й огріхи видаляють зміщенням тяги та розкосу причепа на поперечині плуга праворуч;

4. ширина зораної смуги за один прохід агрегату менше ши­рини захвату плуга. Для збільшення ширини обробітку не­обхідно тягу і розкіс причепа на поперечній планці плуга змістити ліворуч;

5. неправильне укладання скиби і незадовільне загортання рослинних решток. Ці недоліки усувають правильним встановленням передплужника.

При роботі агрегатів з начіпними плугами рівномірність глибини оранки всіма корпусами досягають зміною довжини центральної тяги начіпного пристрою та регулюванням опірно­го колеса плуга за висотою.