Основні показники використання машинно-тракторного парку у лісовому господарстві

і відсоток схожості лісового насіння, вихід лісосадильного ма­теріалу з 1 га, рівень механізації лісогосподарських робіт, рівень виконання робіт за видами в оптимальні агротехнічні строки, виробіток на трактор, коефіцієнт технічної готовності, коефі­цієнт технічної надійності, коефіцієнт використання трактор­ного парку, коефіцієнт змінності.

Рівень механізації (Р_м) для кожного з видів лісогосподарсь­ких робіт визначають за формулою:

Р_м=^-100%, (13.1)

де Цц — обсяг механізованих робіт даного виду, га, км. тощо; загальний обсяг робіт цього самого виду, га, км тощо.

Рівень виконання робіт за видами в оптимальні агротехнічні строки визначають за формулою:

Рвр=~Ю0%, (13.2)

и₃

де Пф— фактично виконаний обсяг робіт в оптимальний агро­технічний строк, га, км тощо; П₃— запланований обсяг робіт на той самий строк, га, км тощо.

Виробіток на трактор. Механізовані роботи, виконані трак­торними агрегатами або іншими самохідними машинами, ви­значають у фізичних одиницях (га, км, м¹та ін.). На кожний вид тракторних робіт встановлені свої норми виробітку.

Нормою виробітку вважається кількість продукції певної якості у певних одиницях (га, км тощо), яку треба виконати в одиницю'робочого часу за умов правильної організації вироб­ничого процесу, що передбачає використання машинно-трак­торного парку.

Норма часу — це час (хв, год), що витрачається на вироб­ництво одиниці продукції при правильно організованому вироб­ничому процесі.

У лісгоспах залежно від затвердженої норми виробітку для конкретного об'єкту визначають диференційовані норми виро­бітку для окремих бригад, лісництв, земельних угідь, збільшу­ючи чи зменшуючи норму на 10-15 %.

Однак прийнята на підприємстві загальна норма виробітку має відповідати плановій, встановленій для даного підприєм­ства на основі типових норм.

Диференційовані норми виробітку мають бути технічно обґрунтованими, тобто розрахованими на основі наведених формул, окремі показники яких визначають методами тех­нічного нормування праці (хронометражем, фотохронометра- жем тощо) з урахуванням найефективніших режимів роботи агрегатів і досягнень передових робітників. Правильно ор­ганізоване технічне нормування є засобом підвищення ефек­тивності використання машин.

Крім змінної норми виробітку застосовують також погодин­ну (сезонну), тобто мінімальний обсяг робіт, що треба викона­ти трактористу за годину (сезон) за умов дотримання правил агротехніки.

З метою визначення ефективності використання окремих тракторів, що виконують різні роботи, і тракторного парку в цілому, а також для порівняння результатів роботи різних підприємств за окремими техніко-економічними показниками тракторні роботи обчислюють в умовних одиницях.

За одиницю обліку береться умовно натуральна одиниця — умовний еталонний гектар, або просто умовний гектар. Це об­сяг робіт, що відповідає оранці 1 га площі за таких еталонних умов: ґрунт (середні суглинки) має середню щільність, воло­гість — 20-22 %, питомий опір — 50 Н/см²; швидкість руху агрегату — 5 км/год; глибина обробітку — 21 см; поле після зернових колосових, без каміння та інших перешкод, площа прямокутна за формою з довжиною гону 800 м, з рівним рельєфом (уклін не більше 1 град.) і висотою над рівнем мо­ря не більше - 200 м.

Фізичний обсяг тракторних робіт перераховують на умовні гектари на основі співвідношення еталонного виробітку і тех­нічно обґрунтованих норм виробітку у конкретних умовах. При цьому змінний або годинний виробіток в умовних гекта­рах для трактора кожної марки при виконанні технічно обґрунтованих норм виробітку буде однаковим (у межах до­пустимих відхилень) на всіх видах робіт у різних природно-ви­робничих умовах.

Обсяги тракторних робіт в умовних гектарах визначають за формулою:

(13.3)

де — обсяг робіт, умовн. га; К_уі —коефіцієнт переведення фізичних гектарів в умовні дляt-roвиду робіт (значення цих коефіцієнтів для деяких видів робіт наведені у додатку 1); Пф_г— обсяг робіт у фізичних гектарах на і-му виді робіт;<7— всі види робіт, що переводять в умовні гектари.

Роботи, на які немає коефіцієнтів переведення в умовні гек­тари, але є технічно обґрунтовані норми виробітку, переводять в умовні гектари за формулою:

(13.4)

у-/

де т/у — кількість змінних технічно обґрунтованих норм ви­робітку на /-му виді робіт;

Таблиця 13.1. Еталонний виробіток для тракторів різних марок

Етлонний виробіпок, умовн.га

Марка практюра	за ^-годинну зміну	за 1-годинну зміну	за 1 год змінного часу
к~т	21,6	18,9	2,7
Т-130	14,1	12,3	1,76
7450, Г-150АГ	13,2	11,6	1,65
74 ЗОЯ	12,3	10,8	1,54
Т-4А	11,6	10,2	1,45
ТА00МБ	10,7	9,4	1,34
ТА	10,6	9,3	1,33
ДТ-15М	8,8	7,7	1,1
ДТ-15	8,0	7,0	1,0
Т-70С	7,2	6,3	0,9
МТЗ-Ю2	6,3	5,5	0,79
мтз-юо	6,1	5,3	0,76
МТЗ- 82	5,8	5,1	0,73
МТЗ-&0	5,6	4,9	0,70
ЮМЗ-6Л	4,8	4,2	0,60
ТАОАМ	4,3	3,8	0,54
Т- ЗО	2,6	2,3	0,33
ТА6М	1,8	1,5	0,22

де Пу — обсяг г-го виду робіт, фіз. га; —технічно обґрун­тована норма виробітку на /-му виді робіт, фіз. га за зміну; \У_еу— еталонний виробіток для трактора, який використову­ють для виконання /-го виду робіт, умовн. га.

Еталонний виробіток для тракторів різних марок наведено у табл. 13.1.

Для тракторів, що не використовують для оранки, еталонний виробіток встановлений з урахуванням їх виробітку на основних видах робіт, які ними виконуються, шляхом співставлення з ви­робітком на цих самих видах робіт тракторів, що використову­ють для оранки. Обсяги робіт, для яких немає коефіцієнтів пе­реводу в умовні гектари і технічно обґрунтованих норм виробітку, переводять в умовні гектари множенням фактично відроблених тракторним агрегатом годин (без урахування простоїв) на його годинний виробіток в умовних гектарах.

Кількість тракторів у лісгоспі обліковують у фізичних оди­ницях. Для визначення ефективності використання тракторів в цілому по господарству трактори переводять в умовні.

За умовний беруть такий трактор, яким за годину змінного часу в еталонних умовах можна зорати площу 1 га. Найбільш близькі до еталонного гусеничні трактори класу 3,0.

Коефіцієнти переведення всіх марок тракторів в умовні кіль­кісно дорівнюють їх еталонним виробіткам за одну годину змінного часу.

Кількість умовних тракторів у господарстві знаходять за формулою:

Ч..т=±*-*,.г.' ⁽¹³⁵⁾

де л* — кількість тракторів /г-ої марки; К_{у т} —коефіцієнт пе­реводу фізичних тракторів марки в умовні (табл. 13.1);т— трактори всіх марок, що переводять в умовні.

Виробіток в умовних гектарах на умовний трактор дістають за формулою:

(13.6)

^У Пут

Коефіцієнт технічної готовності характеризує технічну го­товність основних видів машин для виконання роботи в конк­ретний період.

Визначають його за формулою:

„ п_с

^кгг=—,(13.7)

де п_с— кількість справних машин на даний період;п₃ —за­гальна кількість таких самих машин, що рахуються на балансі.

Коефіцієнт технічної надійності визначають за простоями машин через їх технічну несправність. Він характеризує своє­часність і правильність виконання заходів системи технічного обслуговування машин. Коефіцієнт технічної надійності

^Кгл~'я£%а-' ^<Ш0

де — кількість відпрацьованих машиноднів за певний

період часу; £О_г.я. — кількість машиноднів простою через

технічні несправності за той самий період.

Коефіцієнт використання тракторного парку показує сту­пінь використання парку тракторів за певний період (тиждень, місяць, рік) перебування їх в лісгоспі. Його знаходять за фор­мулою:

⁽¹³⁹⁾

де — кількість днів простою тракторів через технічні

несправності, відсутність роботи, організаційні та інші причи­ни за той самий період.

Коефіцієнт змінності характеризує ступінь використання ма­шинно-тракторними агрегатами часу доби. Його визначають за формулою:

(13.10)

де £3_М— кількість відпрацьованих машино-змін за певний період.