Тема 8. Динамічний аналіз беззбитковості проекту
8.1. Управління структурою витрат за проектом
8.2. Поняття і визначення беззбитковості проекту
8.3. Поняття операційного леверіджу
8.4. Динамічна точка беззбитковості
Понятійний апарат СVP-аналіз, змінні витрати, постійні витрати, повні витрати, маржинальний дохід, середні змінні витрати, середні постійні витрати, точка беззбитковості, критичний обсяг, поріг рентабельності, цільовий обсяг, запас фінансової міцності, операційний леверідж, ступінь дії операційного леверіджу.
Список рекомендованої літератури [32], [62], [70], [74], [75], [76], [79],[83].
8.1. Управління структурою витрат за проектом
Одним з напрямів проектного аналізу є визначення можливого прибутку за проектом і чинників, які впливають на його досягнення і зміну.
Для визначення умов досягнення і зміни запланованого прибутку використовується CVP-аналіз(Cost Volume Profit analysis), який спрямовано на з'ясування взаємозв'язків між витратами, обсягом випуску, цінами і прибутком.
Однією з складових CVP-аналіза є розподіл витрат проекту на постійні і змінні.
Повні витрати(Total Costs, TC) можна розділити на постійні і змінні.
ТС=VC + FC, (8.1)
де ТС – повні витрати;
VC – змінні витрати;
FC – постійні витрати.
Змінні витрати(Volatility Costs, VC)- це витрати, які змінюються при зміні обсягу виробленої продукції.
Збільшення змінних витрат відбувається пропорційно збільшенню обсягу продукції, що виробляється, і навпаки. При нульовому обсязі виробництва змінні витрати дорівнюють нулю, а повні витрати дорівнюють постійним.
Приклад 8.1.
При виробництві 1000 одиниць продукції змінні витрати складають 2000 грн., а постійні – 3000 грн. Ціна одиниці продукції становить 3 грн. У цьому випадку залежність між обсягом вироблюваної продукції і змінними витратами виглядатиме таким чином (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Залежність між обсягом вироблюваної продукції і змінними витратами.
До змінних витрат можна віднести, наприклад, вартість сировини і матеріалів. Проте, визначити категорії витрат, які завжди відносяться тільки до постійних або тільки до змінних, майже ніколи не можна.
Так, часто вважається, що заробітна плата управлінського персоналу відноситься до постійних витрат, а робітників – до змінних. Але якщо заробітна плата менеджера встановлюється як відсоток від обсягу виробництва, то вона відноситься до змінних витрат. А заробітна плата робітників, які отримують фіксовану зарплату, відноситься до постійних витрат. Часто буває, що в заробітній платі одного працівника присутні і постійні витрати і змінні.
Або, наприклад, витрати на електроенергію. Для торговельних магазинів ці витрати майже завжди відносяться до постійних. А для підприємства такої енергоємної галузі як кольорова металургія, витрати на електроенергію можуть вважатися за змінні або частково постійні, частково змінні.
Тому у кожному конкретному випадку має бути проведено аналіз залежності витрат від зміни обсягу виробництва.
Змінні витрати можна представити як добуток змінних витрат на одиницю продукції і кількості виробленої продукції.
VC = AVC×Q,(8.2)
де VC – змінні витрати;
AVC- змінні витрати на одиницю продукції;
Q – проектний обсяг виробництва.
Змінні витрати на одиницю продукції, абосередні змінні витрати(Average Volatility Costs, AVC) не змінюються при збільшенні обсягу продукції, що випускається.
У тому випадку, якщо проводиться CVP-аналіз не відособленого проекту, а проекту вже існуючого підприємства, необхідно оцінювати не абсолютний рівень змінних витрат на одиницю продукції, а збільшення або зменшення змінних витрат на одиницю продукції унаслідок реалізації проекту.
Приклад 8.2.
Якщо для умов завдання 8.1 графічно відобразити залежність між обсягом виробництва і змінними витратами на одиницю продукції, то вона виглядатиме наступним чином (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Залежність між обсягом виробленої продукції і середніми змінними витратами.
Постійні витрати(Fixed Costs, FC) – це витрати, які за певний період часу не змінюються при зміні обсягів виробництва.
Існують витрати які є постійними до певного обсягу виробництва, а потім стрибкоподібно зростають до певного рівня - напівпостійні витрати. Наприклад, якщо виробничі потужності повністю завантажені, а потрібно підвищити обсяг виробництва, необхідно розширити потужності і постійні витрати зростуть.
Всі витрати є постійними тільки певний проміжок часу, а в довгостроковому періоді всі витрати є змінними. Наприклад, може бути переглянута орендна плата.
Приклад 8.3.
Якщо за даними прикладу 8.1 побудувати графік, що відображає залежність між постійними витратами і обсягом виробленої продукції, він виглядатиме так (рис.8.3).
Рис. 8.3. Залежність між обсягом проведеної продукції і постійними витратами.
Постійні витрати на одиницю продукції зменшуються у міру підвищення обсягу виробництва і збільшуються, коли обсяг виробництва знижується.
Приклад 8.4.
Якщо за даними прикладу 8.1 графічно відобразити залежність між обсягом продукції, що випускається, і постійними витратами на одиницю продукції, то вона виглядатиме таким чином (рис. 8.4).
Рис. 8.4. Залежність між обсягом виробництва і постійними витратами на одиницю продукції.
Якщо проводиться CVP-аналіз проекту вже функціонуючого підприємства, необхідно оцінити зміну постійних витрат.
При збільшенні обсягу виробництва повні витрати також збільшуються. Проте складові витрат збільшуються неоднаково - збільшуються тільки змінні витрати, а постійні не змінюються. Тому частка постійних витрат у повних витратах зменшується, а змінних - збільшується. Із збільшенням обсягу виробництва повні витрати на одиницю продукції прагнуть до величини змінних витрат на одиницю продукції. Вартість, на яку збільшуються повні витрати, називають приростними витратами.
Граничні або приростні витрати— це витрати, які пов'язані із збільшенням випуску продукції на одиницю.
Якщо до складу витрат не включати амортизацію, процентні і податкові платежі, дохід, або, як ще можна сказати, виручку від реалізації, можна представити так.
p×Q= AVC×Q+ FC+ EBITDA, (8.3)
де p – ціна одиниці продукції;
Q – проектний обсяг виробництва;
AVC- змінні витрати на одиницю продукції;
FC – постійні витрати;
EBITDA – прибуток до відрахування податків, амортизації і відсотків.
Як правило, при проведенні аналізу беззбитковості, розрахунки ґрунтуються саме на використанні показника прибутку до відрахування податків, відсотків і амортизації.
Якщо весь вираз (8.3) розділити на обсяг виробництва у натуральному виразі Q, то буде отримано наступну формулу.
(8.4)
де p – ціна одиниці продукції;
AVC- змінні витрати на одиницю продукції;
АFC – постійні витрати на одиницю продукції;
- прибуток на одиницю продукції, або, як
іноді говорять, питомий прибуток.
Якщо припустити, що при зміні обсягу виробництва ціна не змінюється, то, згідно виразу (8.4), і враховуючи, що при збільшенні обсягу виробництва змінні витрати на одиницю продукції не змінюються, а постійні – зменшуються, прибуток на одиницю продукції при збільшенні обсягу виробництва збільшується.
Отже, управляючи співвідношенням між постійними і змінними витратами і обсягом виробництва, можна управляти прибутком підприємства.
Ще однією категорією, яку досліджують у процесі CVP-аналізу, є маржинальний дохід.
Маржинальний дохід(Contribution Margin, CM, іноді говорять гранична маржа) – це дохід за відрахуванням змінних витрат.
СМ= P×Q – VC, (8.5)
де СМ - маржинальний дохід;
p – ціна одиниці продукції;
Q – проектний обсяг виробництва;
VC – змінні витрати.
Інакше маржинальний дохід можна представити як суму прибутку і постійних витрат, тому, якщо прибуток підприємства дорівнює нулю, то маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.
Маржинальний дохід на одиницю продукції(Average Contribution Margin, АСМ)залишається постійним при зміні обсягу виробництва, доки не зміниться ціна одиниці продукції і змінні витрати на одиницю продукції.
АСМ = р - AVC, (8.6)
де ACM – маржинальний дохід на одиницю продукції;
p – ціна одиниці продукції;
AVC- змінні витрати на одиницю продукції.
Для визначення того, якою є частка маржинального доходу у загальному доході, використовується такий показник як коефіцієнт маржинального доходу (КСМ),який розраховується як відношення маржинального доходу до виручки від реалізації.
(8.7)
де КСМ– коефіцієнт маржинального доходу;
СМ - маржинальний дохід;
p×Q- загальний дохід або виручка від реалізації.
Приклад 8.5.
Виручка від реалізації за проектом складає 150 000 грн.на рік, а змінні витрати – 60 000 грн. Визначіть коефіцієнт маржинального доходу.
Рішення.
CM=pQ-VC=150 – 60 = 90 (тис. грн.).
КСМ= CM/pQ = 90 000/150 000 = 0.6
Тобто, частка маржинального доходу в доході складає 60 %
Розділення витрат проекту на постійні і змінні є однією зі складових системи управління витратами проекту.
Система управління витратами проекту може включати наступні етапи.
Прогнозування витрат проекту.
Може бути засновано на використанні функціонально-вартісного аналізу витрат - АВС-метода (Activity Based Costing). Його суть полягає у тому, що виділяються так звані провідники витрат, тобто бізнес-процеси, що призводять до появи витрат, і центри витрат, тобто структурні підрозділи, в яких відбувається початкове споживання ресурсів.
Розділення витрат проекту на постійні і змінні.
Розділення витрат може бути проведене за допомогою суб'єктивного методу, тобто ґрунтуючися на досвіді експерта, або статистичного методу (кореляційно-регресійного аналізу).
Проведення аналізу беззбитковості, який дозволить оцінити обсяг беззбиткової реалізації, обсяг реалізації для отримання запланованого прибутку, запас міцності, оцінку чутливості прибутку до параметрів проекту і т. д.
Аналіз структури витрат і, якщо можливо, зниження критичних видів витрат або витрат, що не підвищують цінність продукту проекту.