автоматично повторюються у різних країнах. Саме тому при характеристиці демократичної системи слід враховувати низку факторів, зокрема економічний та соціальний рівень розвитку держави, політичний курс її керівництва, форму правління тощо.

Для авторитарної політичної системи притаманна відмова від принципу поділу влад, посилення виконавчої влади, обмеженість виборності державних органів влади, суттєве обмеження основних демократичних прав та свобод людини, заборона опозиційних партій та організацій тощо. Такі системи характеризуються мілітаризацією суспільства, застосуванням політичних репресій.

Таким чином, багатовимірність політичного життя, значна кількість критеріїв аналізу політичних систем стали передумовою їх класифікації. До таких критеріїв дослідники відносять характер політичної влади, направленість суспільного розвитку, тип політичної культури, рівень економічного добробуту, міру реалізації громадянами своїх прав та свобод.

4. Становлення та розвиток політичної системи України.

Політична система Україні є механізмом, за допомогою якого здійснюється регулювання життєдіяльності та розвитку суспільства через фактори політичної влади. Політична система України на сучасному етапі перебуває на стадії становлення усіх її компонентів, наповнення їх функцій новим змістом. Політична система поступово позбавляється рис минулої – закритої, тоталітарної командно-адміністративної системи, втім дослідники динамізм та стабільність її функціонування часто трактують як відносні, що проявляється у в ідсутності цілісності, єдності та згоди елементів політичної системи. Ця незгода часто призводить до поглиблення конфліктів як між індивідами, соціальними групами, партіями, так і всередині державного механізму, водночас забезпечуючи розвиток політичної системи та її динамічність.

У сфері законодавства постійні зміни до Конституції України та інших правових актів, прийняття нових законів, спотворюють механізми їх реалізації, які практично не працюють або працюють неефективно. Як наслідок, політичним відносинам в Україні притаманна нестійкість, конфліктність, протистояння політичних інтересів низки соціальних груп та верств, незадоволеність більшості суспільства ефективністю діяльності державної влади. Нетерпимість до опонентів, догматизм та неоднозначність оцінки реальності різними суб′єктам політичної діяльності призводить до зловживання у розподілі матеріальних та фінансових ресурсів, що проявляється у пільгових податках, кредитах, використанні державних коштів не за призначенням тощо.

Відомо, що політична система відіграє важливе значення не тільки у сфері реформування усіх напрямків суспільного розвитку, а й у процесі формування модерної політичної нації. Пріоритетними у політичній діяльності владних структур Української держави повинні стати проблеми її консолідації навколо цінностей громадянського суспільства. Втім зосередження уваги тільки на етнокультурних пріоритетах без уваги до реформування економічної, політичної, правової та інших систем суспільства, може призвести лише до викривлення та дискредитації національної ідеї.

В України поступово реалізуються конституційні принципи, які необхідні для створення належних умов розвитку сучасної правової держави. Сучасні державотворчі процеси, необхідність виходу з соціально-економічної та політичної криз вимагають збалансованості та узгодженості позицій, моделей та прогнозів різних гілок влади щодо напрямків розвитку політичної, економічної та соціальної систем. Важливе значення у цьому процесі повинні відігравати український політичний менталітет та воля керівників держави, значний вплив мають історичний розвиток та традиції українського народу, сучасне міжнародне та внутрішнє становище України.

28

Таблиця 3.1.

Структура політичної системи

29

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення поняттю «політична система суспільства».

2.Які підходи до визначення сутності та функцій політичної системи існують у сучасній політичній науці?

3.Якою є структура політичної системи та як взаємопов′язані між собою її елементи?

4.Охарактеризуйте типи політичних систем та критерії за якими їх виділяють в сучасній політології.

5.Які функції виконує політична система у суспільному житті?

6.Охарактеризуйте процес становлення та функціонування політичної системи України? Що, на вашу думку, впливає на становлення України як правової держави з розвинутим громадянським суспільством?

Рекомендована літеретура

1.Білоус А. Політико–правові системи: світ і Україна: Навч.посібник. – К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 2000.

2.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку /Ред.кол. Ф.М. Рудич та ін. – К.: Парламентське вид–во, 1998.

3.Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза. – 1997. – 395 с.

4.Політологія /Навч. посібник /О.О.Волинець, М.П.Гетьманчук, В.В.Гулай, С.І.Дорошенко, І.Р.Малик, О.Ю.Мороз, Р.Я.Пасічник, О.В.Піскорський, П.П.Ткачук, В.І.Харченко. – Серія „Дистанційне навчання”. – № 28. – Львів: Видавництво НУ „Львівська політехніка”, 2005. – 360 с.

5.Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр,

2003. – 664 с.

6.Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада Плюс, 2004. – 392 с.

7.Фісун О. Типологія політичних систем: основні підходи //Політичний менеджемент. – 2005.

– №5. – С.39–50.

8.Easton D. The Political System: An Inquiry into the State of Political Science. – New York, 1953.

Додаткова література

1.Гавриленко І. Політична система суспільства //Політологічні читання. – 1993.– №1.

2.Дербишайр Д.Д., Дербишайр Я. Политические системи мира. В 2-х томах. Пер с. англ. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2004.

3.Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. – К.: Основи, 1996.

4.Основы теории политической системы /За ред. Ю.А. Тихомирова, В.Е.Чиркина. – М.: Наука, 1995.

5.Политическая энциклопедия: в 2-х т. /Нац . обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2000.

6.Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. М., 1995.

7.Станистебан Л. Политические системы и легитимность //Диалог.–1993.–№4.

8.Уилсон Дж. Американская политическая система //США–ЭПИ.–1997.–№ 2.

9.Шаповал В. Конституційні системи зарубіжних країн. – К., 1992.

10.Якушик В. Політична система та політичний режим //Політична думка. – 1994. – №1.

30

РОЗДІЛ 4. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС ТА ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

1.Політичний процес: сутність, етапи та різновиди.

2.Політична діяльність: рівні, напрями, форми.

3.Ефективність політичного функціонування.

4.Політичні технології: поняття та класифікація.

5.Політичні рішення: сутність, технології прийняття та впровадження.

1. Політичний процес: сутність та різновиди.

Аналіз політичного процесу − одна з найважливіших проблем політичної науки. На відміну від класичної політології, яка зосереджувалась на філософських питаннях про те, якою має бути влада, сучасну політологію найбільш цікавлять прагматичні питання: як саме

здійснюється політична влада, наскільки вона є дійовою та компетентною, чи ефективні політичні рішення тощо. Загалом, у найширшому розумінні політичний процес — це функціональна характеристика політичної системи, зміст якої визначається виконанням суб’єктами політики своїх специфічних ролей і функцій.

Його можна представити:

−як сукупність видів і форм діяльності політичних суб’єктів, що прагнуть реалізувати свої цілі в політичній сфері;

−як певну послідовність політичних дій і подій;

−як функціонування політичної системи в часовому вимірі та зміну її станів.

IIолітичний процес може розгортатися у різних просторових межах − на рівні будь-якого політичного співтовариства, що в тому чи іншому аспекті виступає як єдине ціле, як система. На цій підставі виділяютьнаступні політичні процеси:

−світові (глобальні);

−регіональні;

−національні (внутрішньо-державні).

Про світовий політичний процес можемо говорити у випадках, коли міжнародна співдружність виступає як цілісна система держав із притаманними їм інтересами, з певними політичними структурами, діяльність котрих, так само, як і взаємодія окремих держав, є ланкою світового політичного процесу.

Об’єктивні умови існування, спільне історичне минуле, подібні проблеми сучасного розвитку дають підстави для того, щоб розглядати деякі регіони як систему, незалежно від того, наскільки тісним є їхнє організаційне об’єднання. А відтак можна говорити про окремі політичні процеси на теренах Латинської Америки, Західної чи Східної Європи, тобто про регіональні процеси.

Політичні процеси, що відбуваються всередині окремих країн − це національні політичні процеси.

Стосовно кожного з цих політичних співтовариств поняття політичного процесу

вживається як в однині (загальносистемний процес), так і в множині (парцелярний процес). Загальносистемний процес розуміється як функціонування політичних інституцій та

сукупна діяльність суб’єктів політики в межах усієї політичної системи будь-якого рівня. В кожному співтоваристві або суспільстві він має свою специфіку, етапи та результати. Особливістю розгортання політичного процесу в Україні в наш час, наприклад, є його значна утрудненість політичних перетворень через відсутність державницького досвіду, достатньої

кількості поміркованих політиків, тривалу економічну кризу, зовнішній тиск та інше. Парцелярний політичний процес виникає тоді, коли в рамках даної (глобальної або

національно-державної) політичної системи виокремлюємо різноспрямовані часткові процеси сукупності політичних дій і подій, за допомогою яких суб’єкти політики прагнуть досягнути своїх специфічних цілей у певній сфері чи в певному питанні. В Україні, зокрема, сьогодні чітко розрізняємо державотворчий процес, процеси національного відродження, економічної і політичної реформ, творення політичних партій тощо. Звичайно вони збігаються з окремими видами політичної діяльності, спрямованої на отримання певного суспільного результату. Зміст політичного процесу розкривається у різних формах політичної діяльності.

31