РОЗДІЛ 7. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

1.Сутність політичної свідомості та фактори її формування.

2.Структура та функції політичної свідомості.

3.Рівні та типи політичної свідомості.

1. Сутність політичної свідомості та фактори її формування.

Політична свідомість є важливим фактором політики, що визначає розвиток політичної системи суспільства, напрямок політичних процесів, характер політичної діяльності та поведінки людей. Свідомість формує суб′єктивну основу функці онування політичної системи, визначає характер політичної поведінки кожної окремої людини, опосередковує її відносини з політичними структурами, визначає ставлення народу до влади та поведінку останньої. Політична свідомість є свого роду підготовчим етапом політичної поведінки, наповнює її змістом, робить можливою політичну взаємодію між суб′єктами політичного процесу. Йдеться про «внутрішню» політичну поведінку людини, яка впливає на поведінку «зовнішню», її активність та діяльність. Таким чином, політична свідомість тісно пов′язана з політичною культурою, визначає її сутність, виражає міру ознайомлення особистості зі сферою політики.

У найзагальнішому трактуванні політична свідомість є специфічним відображенням політичної сфери суспільства різноманітними соціальними спільнотами та індивідами. Йдеться про суб′єктивні уявлення людей про політику, її акторів, цілі та засоби боротьби за владу та її реалізацію, про власні ролі та можливості впливу на політичне життя. Політична свідомість є суб′єктивною рефлексією політики та має складну структуру, що включає в себе різноманітні суб′єкти та типи рефлексії: суспільну, групову та індивідуальну свідомість, політичну психологію та ідеологію, почуття та емоції, уявлення та ідеологеми, орієнтації та установки, а також інші духовні, рефлексивні утворення, що пов′язані з пізнанням та освоєнням світу реальної політики. Йдеться про сприйняття суб′єктом тієї частини реальності, що стосується політики, питань влади та підкорення, держави та її інститутів.

Політична свідомість відображає всю сукупність чуттєвих та теоретичних, ціннісних та нормативних, свідомих та підсвідомих уявлень людей. Таким чином, політична свідомість є сукупністю ментальних явищ, в якій відображається сприйняття політики індивідуальними суб′єктами політичного процесу. У такому випадку часто для пояснення цих явищ використовують категорії «політичні переконання», «політичні орієнтації», «політичні установки», «громадська думка» тощо.

До числа суб′єктів («носіїв» чи «виробників») політичної свідомості належать окремі індивіди, великі та малі групи (класи, етноси, політичні, неполітичні об′єднання тощо), масові спільноти (натовп, публіка), суспільство як цілісна спільнота. Об′єктами політичної свідомості є політичні інститути та процеси.

На формування політичної свідомості суспільства та її специфіку впливають такі

фактори:

•тип політичного режиму, який визначає певні норми взаємовідносин влади та суспільства;

•засоби масової комунікації, які у найкоротші проміжки часу впливають на формування політичних цінностей максимальної кількості людей;

•зміни системи суспільних відносин, які сприяють появі нових соціально-політичних цінностей, які згодом можуть закріпитись у суспільній свідомості у вигляді норм;

•релігійні інститути (особливо в країнах, де церква справляє значний вплив на суспільні процеси – Італія, Польща, Іран, Саудівська Аравія, Ватикан тощо).

•суспільні потрясіння, кризи, війни, які на перший план висувають цінності свободи, індивідуалізму, свободи вибору, рівності, соціальної захищеності, етатизму тощо.

•зміна поколінь, під час якої молодь сильше піддається впливові ЗМК, що формують їх життєві позиції, прихильність до певних політичних цінностей;

•політичні партії, які сповідують та пропагують власні ідеології, й закріплюють у суспільстві відповідні цінності;

56

•інтелектуальна еліта, яка шукаючи нові способи вирішення проблем суспільства, впливає на формування ціннісних орієнтацій громадян;

•освітні та виховні процеси у навчальних закладах, які сприяють формуванню певних суспільно-політичних цінностей у свідомості, що передаються молодим поколінням, регулюють політичну поведінку людей.

Таким чином, політична свідомість є складним явищем, водночас стійким та динамічним. Вона передує політичній поведінці учасників політичного процесу, опосередковує її, визначає її напрямки. Функціонування та розвиток різноманітних уявлень суб′єктів політичних відносин, зразків їх поведінки, яким вони надають перевагу, визначають зміст, цілі та засоби політичного процесу, характер політичного режиму.

2. Структура та функції політичної свідомості.

Політична свідомість є системним утворенням, структуру якого творять такі компоненти:

•Ціннісний – уявлення індивідів та груп про політику;

•Мотиваційний – почуття, переживання, умонастрої та орієнтири, пов′язані з політичними відносинами та діяльністю;

•Пізнавальний – політичні знання, оцінки, поняття, теорії, принципи та ідеали, пов′язані з ними моделі політичної поведінки.

Ці компоненти конкретизуються у

•уявленнях про суб′єктів політики (партії, організації, лідерів тощо);

•уявленнях про цілі та засоби політики;

•трактуванні існуючої політичної системи (визначенні її справедивості/несправедливості, ефективності/неефективності);

•очікуваннях від політики (стабільності та добробуту, правопорядку, соціального захисту тощо);

•орієнтаціях на певні соціально-політичні цінності (справедливість, демократію, рівність, стабільність, порядок тощо);

•політичних настроях (почуттях, емоціях щодо конкретних рішень, дій влади);

•політичній довірі, яку відчувають громадяни до певного політичного суб′єкта (політичного лідера) тощо.

Враховуючи міру відображення політичного життя у духовних цінностях, орієнтаціях людей, узагальненості їх політичних знань та уявлень, дослідники виділяють політичну ідеологію та політичну психологію.

Політичні знання – це знання людей про політичну систему, інститути, явища та процедури, за допомогою яких забезпечується їх участь у боротьбі за завоювання та реалізацію політичної влади. Політичні знання є важливою складовою політичної свідомості індивіда, групи, соціальної спільноти. Рівень обізнаності громадян про політичне життя та діяльність владних структур повинен відповідати обсягу їх прав як учасників політичного процесу.

Політична ідеологія є цілісним, концептуальним відображенням інтересів певних класів, соціальних груп та інших об′єднань, що пов'язані з боротьбою за владу, її здійсненням та захистом, з метою реалізації цих інтересів. Це феномен – невіддільний від влади, що обгрунтовує чи заперечує існування та функціонування тих чи інших політичних інститутів, політичних курсів, суспільно-політичних доктрин, пояснює політичні факти у конкретноісторичних умовах, дає змогу віднайти й розробити адекватні підходи до соціальних процесів, проблем внутрішньої та зовнішньої політики. Ідеологічний рівень свідомості відрізняється від теоретичного певним наповнення знання, ставлення до його предмету. Ідеологія, за висловом Г.Шахназарова, завжди пристрасна, а наука, навпаки, безпристрасна, чи в ідеалі повинна такою бути, вона не має права підлаштовуватися під будь-які смаки та настрої. Це закон її існування, порушення якого призводить до «виродження» наукового знання.

Політична психологія – це сукупність духовних утворень, що містять переважно емоційні уявлення людей про політичні явища, які складаються у процесі практичної взаємодії людей з інститутами влади, політичними організаціями й обумовлюють їх політичну поведінку.

57

До структури політичної свідомості належать політичні цінності – суттєво значущі та глибоко усвідомлювані нормативні принципи, переживання, очікування, ставлення, настрої, здоровий глузд людей, які виступають мірою політики.

Урахування цих компонентів у політичній діяльності є однією з найважливіших умов дієвості політичних стратегій та політичних рішень. Адже від «якості» політичних поглядів еліти та населення залежать повнота, результативність та ефективність функцій, які вони виконують у політичній системі. До основних функцій політичної свідомості, які визначаються характером взаємодії індивідів у соціально-політичному житті, відносять:

•пізнавальну (когнітивну) – що відображає потребу людини та суспільства пізнавати різні «сторони» світу політики, визначати та проявляти групові та загальносуспільні інтереси;

•ідеологічну – що виражає необхідність у згуртуванні, захисті інтересів групи чи суспільства загалом, у збереженні завойованих владних позицій;

•комунікативну – що забезпечує взаємодію суб′єктів політики з інститутами влади та між собою;

•прогностичну – що відображає здатність індивідів та груп формулювати цілі, оцінювати перспективні напрямки розвитку політичних процесів;

•виховну – що визначає спрямованість політичної активності людей, можливість їх впливу на політичну поведінку інших відповідно до індивідуальних цілей та ідеалів.

Реалізація політичною свідомістю даних функцій залежить передусім від стабільності чи

нестабільності суспільних умов, в яких вони реалізуються, що зумовлює переважання одних з них над іншими.

3. Рівні та типи політичної свідомості.

У політичній свідомості залежно від способу освоєння політичної дійсності виділяють два основні рівні– раціональний та ірраціональний (емоційний).

Раціональний рівень політичної свідомості передбачає наявність у особи соціального досвіду, власної системи цінностей, здійснення продуманого вибору та усвідомлення його наслідків. Ознаками раціонального рівня політичної свідомості є:

•цілісність;

•систематизованість (узгодження соціальних ідеалів та принципів з політичними поглядами);

•здатність до прогнозування (політичні ідеї).

Раціоналізація політичної свідомості можлива лише за наявності стабільного розвитку економіки, зростання добробуту, закріплення у політичній культурі демократичних цінностей, становленні реальної конкуренції політичних еліт, що ускладнюють можливості появи утопічних проектів.

Ірраціональний (емоційний) рівень політичної свідомості творить сукупність упереджень, ілюзій, символів, міфів, чуток, навіювань, які відображають щоденні потреби та інтереси людей. Цей рівень характеризується підвищеною емоційністю, несистематизованістю, суперечливістю, уривчастістю. Значення емоційних чинників зростає за умов матеріальної нестабільності, що породжує зростання емоційного напруження, за незначного політичного досвіду, що сприяє некритичному ставленню до політичної дійсності, сприйняттю всього на віру. Основним носієм емоційної політичної свідомості є натовп як сукупність людей, що не мають спільної усвідомленої цілі та знаходяться у стані сильного емоційного збудження. У натовпі торжествує анонімність, рівність, безвідповідальність. Всі учасники натовпу вірять у власну безнаказаність, а тому здатні як до безладу, так і до геройства, ентузіазму. При раціональному баченні домінують усвідомлені наміри, що робить поведінку відповідальною, в той час як у натовпі переважають індивідуальні безсвідомі уявлення.

Раціональні та ірраціональні елементи тісно переплетені. Дослідники доводять, що навіть в умовах демократії жодні програми, дії не будуть сприйняті масами, якщо вони суперечать їх політичній психології. Так, статистичні дані засвідчують, що лише третина виборців орієнтується на програми кандидатів, натомість для більшості населення важливим є те, як виглядає кандидат, вони дотримуються сформованих сімейних традицій, особистих симпатій.

58

Для кращого розуміння сутності політичної свідомості дослідники виділили такі її різновиди. Так, за рівнем проникнення, усвідомлення сутності політики та політичної влади виділяють свідомість буденну (емпіричну), фахову (державну) та наукову (теоретичну).

Буденна (емпірична) політична свідомість властива для основної маси населення, формується впродовж щоденного життя у вигляді уявлень, поглядів, настроїв, почуттів, намірів тощо. До цієї свідомості входять також уявлення минулих поколінь, традиції, звичаї, звички, які люди сприймають як власні. Ці уявлення виникають внаслідок безпосередньої участі населення у політичному житті та фіксації безпосередніх проявів політичного процесу. Буденна свідомість виникає стихійно, з практичної діяльності людей, з їх життєвого досліду. Саме тому дослідники стверджують, що її образи часто є поверхневими, не відділеними від емоцій, стихійними, розмитими, суперечливими, такими, що формуються під впливом побутових уявлень та суджень про політику. Водночас ці уявлення є гнучкими, вони можуть коректуватися та перевірятися щоденною практикою. Такі уявлення відображають відношення суб′єктів політичної влади, та зумовлені рівнем економічного та соціального розвитку. Часто саме на таку свідомість впливають лідери-популісти, в демагогічних закликах яких – обіцянки втілення у життя певної ідеальної нереальної моделі майбутнього суспільного розвитку.

Фахова (державна) політична свідомість притаманна для чиновників державного апарату, політиків. Вона характеризується наявністю систематизованих знаннь про державну політику, демократію, виявляється у вміння керувати та управляти політичними процесами на загальнодержавному та регіональному рівнях. Цей рівень свідомості передбачає компетентність, професіоналізм, противагою йому є дилетантизм, що проявляється у відсутності необхідних знань, організаційних здібностей, непередбачуваності результатів та наслідків власних дій та прийнятих рішень.

Наукова (теоретична) свідомість притаманна для дослідників, які вивчають певні аспекти політичного життя суспільства. Характеризується глибокими дослідженнями соціальної дійсності та теоретичними узагальненнями політичних явищ, повнотою розкриття, адекватністю відображення їх сутності. Дослідники стверджують, що якщо буденна політична свідомість виникає внаслідок практичного освоєння дійсності у процесі повсякденної діяльності, узагальненого життєвого досвіду людей, то теоретична свідомість передбачає більш-менш організовану працю: йдеться про розробку різноманітних політичних уявлень, ідей, концепцій суспільного розвитку, які творять ідеологію. На відміну від буденної свідомості теоретична свідомість є вільна від почуттів та нас троїв. Саме тому теоретичне усвідомлення дає змогу вирішувати найважливіші політичні завдання, виробляти концептуальні підходи до трактування політичної дійсності, розробляти різноманітні форми контролю за реалізацією політичних рішень. Основним ознаками теоретичної політичної свідомості є систематизація, цілісність та здатність до прогнозування.

За носіями (суб’єктами) політичної свідомості її поділяють на індивідуальну, групову, масову та суспільну.

Індивідуальна політична свідомість передбачає індивідуальну інтелектуальнопсихологічну діяльність окремої людини, що включає формування відчуттів, інтелектуальну роботу, емоції та волю, що спрямовані на усвідомлення людиною своєї ролі та місця у політичному житті, власних прав та свобод, вміння їх реалізувати у конкретно–історичних ситуаціях. Індивідуальна політична свідомість формується, зазвичай, під впливом необхідності реалізації певних потреб: фізіологічних (у їжі, житлі, безпеці тощо), суспільних (у свободі, соціальному статусі, знаннях тощо). Ієрархія цих потреб у кожної людини визначає мотиви політичної поведінки та політичні орієнтації. Базові потреби можуть формувати різноманітні життєві позиції: конформістські («бути як всі»), ескопістські (відсторонення від участі у суспільному житті, як йоги, член и релігійних сект), на виживання, прагнення кар′єри, влади, творчої реалізації, розширення знань, духовного збагачення, альтруїстські орієнтації (захистити інших) тощо.

Групова свідомість – це політичні уявлення та почуття певних соціальних спільнот, класів, верств, демографічних, професійних та інших груп.

Масова політична свідомість є складнішою за групову і відображає політичну свідомість суспільства загалом. На основі особистих потреб та життєвих орієнтацій, у індивідів

59

формуються уявлення про їх власні місце та роль у політиці, співвідношення з суспільними групами, владою. Ці уявлення виявляються у громадській думці, яка відображає ставлення (приховане чи явне) різних груп суспільства до політичних фактів та подій, важливих проблем розвитку суспільства, його політичної, економічної, культурної систем тощо. Окрім цього масову політичну свідомість розглядають при аналізі випадкових та нестабільних аморфних об′єднань людей (на мітингу, демонстрації, у натовпі), як таку, що має актуальне змістовне наповнення в межах конкретної політичної ситуації. Для такої свідомості властиві розірваність, суперечливість, здатність до несподівано швидких змін. За своїм змістом масова свідомість є сукупністю ідей, уявлень, у тому числі ілюзорних почуттів, настроїв, що доступні масам та здатні викликати у них інтерес і відображають всі сторони життя суспільства. У ній переважає міфологічність, готовність до спонтанної політичної дії.

Суспільна політична свідомість є свідомістю макроколективів (населення країни, континенту, представників історичної епохи, націй та етносів), які сприймають думки, ідеї, образи, які ними не вироблені, але сприймаються як власні. На суспільну політичну свідомість накладають відбиток історичні, соціально-культурні та національні традиції, давні звичаї та вірування народу, суспільні установки, цінності, ідеї тощо.

Кожен з розглянутих рівнів політичної свідомості не функціонує ізольовано: вони взаємодоповнюються, проникають один в одного, формуючи, таким чином, політичну свідомість загалом. Характеристики різних її типів дають можливість зрозуміти останню не лише як специфічну форму мислення, але й як вияв політичних інтересів громадян, класів, суспільних верств тощо. Політична свідомість впливає на політичне життя, визначаючи спрямування політичної діяльності різних спільнот, партій, суспільно-політичних рухів та індивідів. Саме тому лише досягнувши певного рівня її розвитку, учасники політичного процесу спроможні якнайкраще усвідомити власні політичні потреби, інтереси у політиці, а також визначити способи їх реалізації.

Схема 7.1.

Таблиця 7.1.

60