РОЗДІЛ 13. ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ.

1.Суть та ознаки держави.

2.Теорії походження держави.

3.Функції держави.

4.Структура, різновиди та парадигми держави.

1. Суть та ознаки держави.

Держава є головним інститутом політичної системи, вона є складним та багатоаспектним суспільним утворенням. Її можна трактувати у двох значеннях:

-як сукупність інститутів, установ, організацій, що наділені верховною владою на певній території;

-як сукупність людей, які проживають на певній території і об’єднані в єдине ціле органами влади.

Під державою розуміють структуровану і правовим шляхом унормовану суверенну публічну владу, що здійснює контроль над даною територією і виступає від імені всього суспільства при здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій.

Виділяють наступні ознаки:

1.Територія – частина суші, земних надр, територіальних вод та повітряного простору, на яку дана держава поширює свою владу. Межі території держави визначаються її кордонами, а втрата території означає припинення існування самої держави.

2.Населення – людська спільнота, що проживає на території держави і підкоряється її

владі.

3.Публічна влада, яка не ототожнює себе з суспільством і в розпорядженні якої є особлива система органів та установ, що професійно виконують функції управління (державнобюрократичний апарат) та захисту населення (армія, правоохоронніоргани тощо).

4.Наявність правової системи, яка закріплює санкціоновані державою норми, що регулюють суспільне життя і яким повинні підкорятися всі громадяни держави.

5.Суверенітет – верховенство, повнота та неподільність влади всередині держави та її незалежність у зовнішніх стосунках. Суверенітет має внутрішній і зовнішній аспекти:

-внутрішній – можливість для держави розпоряджатися своєю територією та ресурсами, примушувати підлеглих до виконання норм та вимог держави;

-зовнішній – неподільність і єдність території, недоторканість державних кордонів, невтручання у внутрішні справи держави з боку інших держав, можливість держави проводити

незалежну політику, вступати до міжнародних організацій, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами та ін. Тут важливим є визнання міжнародною спільнотою за державою права вступати у відносини з іншими державами на юридично рівних засадах.

Володіючи суверенітетом, держава використовує певні прерогативи, до яких належить:

−право на організований примус, яке може застосовуватись не лише стосовно громадян держави, а й щодо всіх, хто знаходиться на її території. Для реалізації цієї прерогативи держава володіє особливою системою органів та установ (правоохоронні органи, суди, армія, тюрми);

−управління суспільством з метою стабілізації суспільної системи та збереження цілісності суспільства;

−збирання податків, мита, випуск грошей і регулювання грошового обміну. Податки є обов’язковими виплатами населення та суб’єктів економічної діяльності, що примусово

стягуються державою у встановлених розмірах і фіксовані терміни. Вони використовуються як для утримання державного апарату, так і для вирішення різноманітних соціальних завдань;

−монопольне право на видання законів, що поширюються на всю територію і є загальнообов’язковими для всіх громадян;

−використання всіх суспільних ресурсів для здійснення внутрішньої і зовнішньої політики.

2. Теорії походження держави.

Держава як політична форма організації влади виникає на певному етапі розвитку суспільства. Тому для розуміння суті та призначення держави необхідно проаналізувати основні

97

концепції, що обґрунтовують походження держави.

Таблиця 13.1.

Основні теорії походження держави

Кожна з вищезгаданих концепцій розкриває якусь особливість, сторону створення та функціонування держави. Сучасна загальна теорія походження держави є юридичною. Вона пов’язує виникнення держави з правами людини, розглядає її як правову форму організації і функціонування політичної влади.

Однак сьогодні, коли історичний метод в політичних дослідженнях не відіграє такої важливої ролі, дискусії навколо проблеми виникнення держави поступово припиняються. На думку багатьох політологів, держави виникали різними шляхами і на їх утворення впливали різноманітні фактори та чинники. У сучасній науці виділяють, як правило, наступні основні причини виникнення держави:

1.Майнова диференціація населення, виникнення приватної власності і утворення класів. 2.Розвиток виробництва і суспільного поділу праці, ускладнення організації суспільства і

98

як наслідок, поява соціальної групи, що здійснює управлінські функції. 3.Завоювання одних народів іншими, воєнно-територіальна експансія.

4.Демографічні причини (перехід до осілого способу життя, збільшення кількості населення).

3. Функції держави.

Головне призначення держави полягає в управлінні суспільними справами, забезпеченні цілісності суспільства, узгодженні суспільних інтересів. Своє суспільне призначення держава здійснює через виконання своїх функцій, які можна класифікувати за різноманітними критеріями.

Таблиця 13.2.

Класифікація функцій держави.

Найбільш загальним є поділ функцій держави на дві групи: внутрішні і зовнішні. Тому ми більш детально зупинимося на характеристиці різновидів внутрішніх і зовнішніх функцій держави.

До зовнішніх функцій держави належать:

−оборонна функція – забезпечує цілісність держави, її безпеку, розвиток військового потенціалу;

−дипломатична – спрямована на створення та забезпечення сприятливих умов для розвитку держави в системі міжнародних відносин, розвиток співробітництва з іншими країнами, інтеграцію у світове співтовариство.

Внутрішні функції держави включають:

−адміністративно-управлінську – управління суспільством з допомогою державнобюрократичного апарату;

−нормотворчу – видання нормативних актів, що регулюють всі сфери суспільного життя;

−правозахисну – захист конституційних прав і свобод громадян;

−виконання загальносуспільних робіт;

−розв’язання конфліктів і стабілізацію суспільних відносин;

−здійснення політичного керування;

−інтеграційну – об’єднання індивідів в групи, асоціації, спілки, організації;

−національно-консолідуючу – об’єднання різних територій, регіонів в межах державних кордонів, консолідація суспільства в єдину націю.

4. Структура, різновиди та парадигми держави.

Для адекватного функціонування держави необхідною є наявність системи владних органів та установ, які утворюють структуру держави. До неї входять:

1) за ознакою поділу влади:

–законодавчі (представницькі) установи;

99

–виконавчі органи;

–судові органи.

2) за ознакою виконання функцій:

а) органи, що здійснюють внутрішні функції:

–органи адміністративного управління (чиновницько-бюрократичний апарат);

–органи охорони правопорядку та безпеки (міліція, суд, прокуратура);

–органи соціально-економічного регулювання (фінансово-податковий апарат, органи

зв’язку, комунікації, транспорту);

–органи духовного виробництва (освіта, наука, культура, ЗМІ). б) органи, що здійснюють зовнішні функції:

–збройні сили;

–розвідка;

–органи міждержавних відносин.

Держави можна класифікувати за різними критеріям, виділяючи, відповідно, різноманітні типи держав.

Таб. 13.3.

В науковому середовищі склалося різне ставлення, різні погляди на суть та призначення держави. Для систематизації підходів до розуміння держави та особливостей її взаємодії з суспільством використовують поняття парадигми – концептуальна модель, схема теоретичного осмислення держави та її сприйняття суспільною свідомістю. Іспанський політолог Х.Карраседо виділяє три парадигми держави:

1. Парадигма справедливої держави – концепція, яка виходить з того, що держава є абсолютом, наділена вищою мудрістю. Така держава сама встановлює суспільний порядок, втручається у всі сфери суспільного життя. Громадяни ж повинні підкорятися нормам, що їх встановлює держава. Діяльність держави не підлягає критиці. На практиці такі держави тяжіють до тоталітаризму і на сучасному етапі знайшли своє втілення, зокрема, у деяких ісламських країнах (Іран та ін.).

2. Парадигма держави політичного реалізму – концепція, яка, на відміну від попередньої, передбачає мінімум державності. Держава виступає гарантом свободи індивіда, відсутності втручань в його особисте життя. Головне завдання держави – запобігти конфліктам і досягнути рівноваги в суспільстві. Вона має право використовувати примус лише в крайніх випадках.

3. Парадигма правової держави – передбачає регулювання відносин між громадянами і владою відповідно до конституційного ладу. Правова держава є гарантом прав і свобод людини, вона є вищою формою, яку створило людство. Більш детально на характеристиці правової держави ми зупинимося в окремому розділі.

100

Схема 13.1.

Парадигми держави за Х.Карраседо.

Парадигми держави

101