- •РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ
- •1. Політологія як наука.
- •3. Політика – як суспільне явище.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА.
- •1. Сутність та природа влади. Основні концепції політичної влади.
- •2. Організація владних відносин у державі. Джерела та ресурси політичної влади.
- •3. Форми та види політичної влади.
- •4. Легітимність політичної влади та її типи.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •(недоцільні)
- •За рівнем політичної участі
- •РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА
- •1. Політична система суспільства: сутність та основні риси.
- •2. Структура та функції політичної системи.
- •3. Типологія політичних систем.
- •4. Становлення та розвиток політичної системи України.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Політичний процес: сутність та різновиди.
- •2. Політична діяльність: рівні, напрями, форми.
- •3. Ефективність політичного функціонування.
- •4. Політичні технології: поняття та класифікація.
- •5. Політичні рішення: сутність, технології прийняття та впровадження.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Процес політичної соціалізації.
- •2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 6. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО
- •1. Політичні еліти: поняття, теорії, типологія.
- •2. Природа політичного лідерства.
- •3. Типологія та функції політичного лідера.
- •4. Механізми політичного лідерства.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 7. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ
- •1. Сутність політичної свідомості та фактори її формування.
- •2. Структура та функції політичної свідомості.
- •3. Рівні та типи політичної свідомості.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 8. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА.
- •1. Основні підходи до визначення змісту політичної культури суспільства.
- •2. Структура та функції політичної культури.
- •3. Рівні та типи політичної культури.
- •4. Політична культура України.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції.
- •2. Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
- •Поняття суб’єкта і об’єкта політики
- •Схема 9.1.
- •Соціальні спільноти-суб’єкти
- •Схема 9.2.
- •Суб’єкт політики
- •Схема 9.3.
- •Об’єкт політики
- •Схема 9.4.
- •Передумови та мотиви діяльності суб’єктів у політичному житті
- •Схема 9.5.
- •Питання для самоконтролю
- •Неможливий без суб’єкта
- •Визначає
- •Передбачає
- •Певні цілі діяльності
- •Виявлений інтерес
- •Цілеспрямовану активність
- •Соціум, а також створені ним установи, організації, чия активна діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер як об’єктів політики
- •Передбачає
- •Визначає
- •Територіальні
- •Демографічні
- •Професійні
- •Класові
- •Виробничі
- •За рівнем доходу
- •Людина
- •Соціальні групи
- •Народи
- •Партії
- •Держава
- •Підпорядкованість
- •Особа
- •Суспільна
- •група
- •Держава
- •Соціальна спільнота
- •Передумови
- •Моральні
- •Мотиви
- •Особи лідера:
- •компенсація,
- •корисливі,
- •безкорисливі
- •Спільноти:
- •Рухів, партій:
- •Держави:
- •Функції політичного конфлікту
- •Інформаційна
- •Сигнальна
- •Інтегрувальна
- •Диференціювальна
- •Динамічна
- •РОЗДІЛ 10. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ: СУТНІСТЬ, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІЇ.
- •1. Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій
- •2. Функції політичних партій.
- •3. Типологія політичних партій.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 11. СУТНІСТЬ І РІЗНОВИДИ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ.
- •1. Поняття та типологія партійних систем
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Партійні системи
- •РОЗДІЛ 12. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС І ВИБОРЧІ СИСТЕМИ
- •1. Вибори як елемент демократії.
- •2. Типологія виборів.
- •3. Виборчий процес: поняття і стадії.
- •4. Демократичні принципи виборів.
- •5. Виборчі системи: суть, різновиди, переваги та недоліки.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 13. ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ.
- •1. Суть та ознаки держави.
- •2. Теорії походження держави.
- •3. Функції держави.
- •4. Структура, різновиди та парадигми держави.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 14. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
- •1. Поняття та основні засади правової держави.
- •2. Громадянське суспільство: сутність, функції та суб’єкти.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 15. ФОРМА ДЕРЖАВИ
- •1. Форма держави: поняття та складові елементи.
- •2. Форма державного правління.
- •3. Державно-територіальний устрій.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 16. ДЕМОКРАТІЯ ТА ДЕМОКРАТИЧНІ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ.
- •1. Поняття про демократію. Античне і сучасне розуміння демократії.
- •2. Політичні принципи демократії.
- •3. Концепції демократії.
- •4. Основні ознаки демократичного політичного режиму.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Тоталітаризм – політичний феномен ХХ століття.
- •2.Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Процес становлення української незалежної держави.
- •2. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні.
- •3. Особливості системи місцевого самоврядування в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.
- •2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.
- •3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.
- •4. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Питання для самоконтролю
- •Основна література
- •Додаткова література
- •РОЗДІЛ 20. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ
- •1. Політична думка Київської Русі.
- •2. Українська політична думка XVI – початку XVII ст.
- •3. Політичні ідеї періоду козацько-гетьманської держави.
- •4. Політична думка України ХІХ – початку ХХ ст.
- •Питання для самоконтролю
- •Рекомендована літеретура
- •Додаткова література
- •Словник термінів
- харизматичний, що ґрунтується на вірі в те, що ліде р наділений особливими надприродними здібностями, покликаний до влади вищими силами. Оптимальний варіант для появи такого типу лідера – наявність глибокої суспільно-політичної кризи.
2. За критерієм стилю керівництва:
-автократичний;
-диктаторський;
-демократичний;
-плутократичний.
3. За мірою впливу на суспільство:
-реальні;
-менеджери.
4. За іміджем і рольовим призначенням:
-прапороносець;
-слуга;
-торговець;
-пожежник;
-актор.
5. За ставленням до політичної системи:
-функціональний;
-дисфункціональний;
-конформістський;
-нонконформістський.
6. За масштабами лідерства:
-загальнонаціональний;
-регіональний;
-певного класу, соціальної верстви, групи.
7. За способом утвердження лідерства:
-формальні;
-неформальні.
Лідери усіх типів, виходячи з завдань, які ставить перед ним суспільство повинні виконувати набір функцій, серед яких наступні:
-діагностична, що передбачає всебічний аналіз політичного середовища, виявлення у ньому можливих відхилень від своєї позиції або плану дій;
-директивна - полягає у визначенні напряму дій в інтересах групи, яка долатиме проблемну ситуацію;
-мобілізуюча, спрямована на забезпечення підтримки групи плану дій та бачення ситуації лідером;
-забезпечення зворотного зв’язку між владою та масами, що сприяє орієнтації громадян на активну участь у політичному процесі, дотриманню суверенітету особистості та
призводить до високого ступеню легітимації влади та стабілізації суспільної системи загалом; - соціального арбітражу та патронажу, які проявляються у захисті населення
від посягання на його природні права, підтримуванні порядку та законності, недопущенні заборонених законодавством форм політичної активності громадян.
В умовах демократичного політичного устрою держави, громадяни виявляють значний рівень довіри та обирають тих політичних лідерів, які відзначаються компетентністю, вмінням відстоювати інтереси своїх виборців та ефективно здійснювати управління.
4. Механізми політичного лідерства.
Важливою проблемою теми є аналіз механізмів політичного лідерства, який у кожній політичній системі має свою специфіку.
Механізм політичного лідерства – система традиційних або законодавчо оформлених правил, що регулюють процеси висунення «перших осіб» у структури влади і здійснення ними своїх повноважень, яка включає систему рекрутування політичних лідерів, форми політичної кар’єри, місце і функції лідера у політичній системі.
51
В сучасній політології відомі дві системи добору політичних лідерів, які існують в умовах різних політичних режимів і мають свої особливості. Охарактеризуємо кожну з них.
Антрепренерська система – діє у демократичних країнах і характеризується наступними ознаками:
-відкритість і можливість для широкого кола представників з різних соціальних верств та суспільних груп претендувати на лідерство;
-необхідність створення іміджу претендента, наявність особистих якостей,
індивідуальної активності, уміння домогтися підтримки більшості населення;
-широке коло електорату до якого водять усі виборці країни;
-відсутність або невелика кількість інституційних фільтрів ( формальних вимог до претендента );
-високий ступінь конкуренції, відкрите суперництво, яке доволі часто набирає
гострих форм.
При такій системі лідером завжди стає видатна особа незалежно від її послужного списку чи стажу. Прикладом може служити Р. Рейган, який будучи актором і розпочавши професійну
політичну діяльність лише у 55-річному віці, завдяки своїм особистим якостям та підтримці виборців став президентом США.
Ця система добре пристосована до сучасного динамічного суспільно-політичного розвитку, передбачає механізми інституційного контролю і забезпечує постійне оновлення політичних лідерів та високий ступінь результативності їх діяльності.
Система гільдій ( організаційно-консервативна система ) рекрутування політичних лідерів – існує у недемократичних політичних системах ( інколи зустрічається у демократичних країнах ( Японія ) при формуванні кадрового складу корпорацій ). Для неї характерні наступні ознаки:
-закритий характер, неможливість стати лідером «випадковій» особі, навіть якщо вона володіє лідерськими здібностями;
-відбір претендентів на лідерські посади з низів владної еліти;
-повільний поступовий шлях догори, проходження всіх нижчих щаблів владної
піраміди;
-наявність багатьох інституційних фільтрів ( освіта, партійність);
-відданість системі, ідеології, вождю;
-вузьке коло селекторату ( сукупність людей з-поміж яких висувають політичних лідерів - політбюро, партійне керівництво ) відсутність необхідності підтримки
широкими масами;
-відтворення вже існуючого типу лідерства.
Типовим варіантом існування системи гільдій є номенклатурна система добору політичних лідерів, яка існувала в тоталітарному СРСР, Відсутність конкуренції та можливості приливу нових лідерів призвели до деградації політичної радянської еліти і перетворення її на вузьку, закриту привілейовану касту. Незважаючи на всі недоліки системи гільдій та її непридатність в умовах демократії, вона все ж має певні сильні сторони, серед яких врівноваженість рішень, відсутність внутрішніх конфліктів.
В умовах переходу до демократії у країнах колишньої соціалістичної системи, зокрема, Україні, політичне лідерство та політичні еліти формуються на засадах вільної конкуренції та переваги особистих якостей претендентів, їх здатності до політичного керівництва.
Таблиця 6.1.
|
Сучасні теорії еліт |
Автор теорії |
Основні положення теорії |
Г. Моска |
Суспільством керує еліта, яка регулює політичне і економічне життя, володіє |
|
ресурсами та атрибутами влади, які високо цінуються в суспільстві. |
В. Парето |
Усе суспільство поділяється на тих, хто керує – еліту до якої входять люди, які |
|
досягнули найбільших висот у сфері своєї діяльності і тих ким керують. Поділяв |
|
еліти на «левів» і «лисів». |
М. Вебер |
Еліти творять люди, наділені харизмою. |
52
Р. Міхельс |
Еліта – меншість, якій через неможливість прямого контролю над нею більшість |
|
змушена підкорюватись. |
В. Липинський |
Еліта – «національна аристократія», носій національної ідеї, втілення якої вимагає |
|
від еліти матеріальною силою та моральним авторитетом. |
Д. Донцов |
Еліта – каста «кращих людей», які є виходцями з різних суспільних верств на |
|
підставі суворого добору, готових на жертву заради втілення ідеї. |
Таблиця 6.2 .
Типологія мотиваційних основ боротьби політичного лідераза владу
Ставлення до влади |
Мотиви боротьби за владу |
|
|
Егоцентричні |
Соціоцентричні |
||
|
|||
Автономне |
Влада як гра |
Влада як панування над іншими |
|
Інструментальне |
Влада, як джерело багатства, |
Влада як служіння суспільству |
|
|
престижу, особистих вигод |
|
Схема 6.1.
Системи рекрутування політичих лідерів
Системи рекрутування політичих лідерів
Антрепренерська система |
|
|
|
Система гільдій |
||
|
|
|
|
|
(організаційно-консервативна) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відкритий характер |
|
|
|
|
|
Відкритий характер |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Широке коло електорату |
|
|
|
|
|
Чітко виражений |
|
|
|
|
|
|
бюрократичний характер |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Перевага особистих якостей |
|
|
|
|
|
|
претендента |
|
|
|
|
|
Повільний поступовий шлях |
|
|
|
|
|
|
догори |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
Можливість самовисунення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Основний критерій відбору – |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
відданість ідеології, партії, |
Необхідність створення |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
вождю, системі |
|
іміджу претендента |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Антибюрократичний |
|
|
|
|
|
|
характер |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
53
Таблиця 6.3.
Типологія політичнихеліт
|
Критерії оцінки |
Типи політичнихеліт |
|
1. |
Стадії історичного розвитку суспільства |
Аристократична (еліта крові) |
|
− традиційне (доіндустріальне) суспільство |
Еліта багатства та успіху |
||
− індустріальне суспільство, капіталізм |
Еліта бюрократична |
||
Еліта знань |
|||
− індустріальне суспільство, тоталітарний соціалізм |
|||
|
|||
− постіндустріальне суспільство |
|
||
2. |
Обсяг політичного простору |
Загальнонаціональна |
|
|
|
Регіональна |
|
|
|
Місцева |
|
3. |
Сфера діяльності |
Адміністративна |
|
|
|
Комунікаційна |
|
|
|
Дипломатична |
|
|
|
Військова |
|
4. |
Ідеологія |
Ліберальна |
|
|
|
Консервативна |
|
|
|
Соціалістична |
|
|
|
Націоналістична |
|
5. |
Характер політичного режиму |
Демократична |
|
|
|
Авторитарна |
|
|
|
Тоталітарна |
Таблиця 6.4.
Класифікація політичноголідерства
Критерії класифікації |
Політичні лідери |
За способом утвердження лідерства в |
формальні |
групах і організаціях |
неформальні |
За способом легітимізації влади лідера в |
традиційні |
суспільстві |
раціонально-легальні |
За стилем керівництва та управління |
харизматичні |
|
ліберальні |
|
авторитарні |
|
демократичні |
За іміджем і ролевим призначенням лідера |
лідер-прапороносець |
|
лідер-слуга |
|
лідер-торговець |
|
лідер-пожежник |
|
лідер-актор (демагог) |
За стилем політичної поведінки |
параноїдальний |
|
демонстративний |
|
депресивний |
|
шизоїдивний |
За ставленням до політичної системи |
функціональний |
|
дисфункціональний |
|
нонконформістський |
|
конформістський |
За масштабами лідерства |
загальнонаціональний |
|
певного класу |
|
соціальних груп, верств |
54