Схема 8.1.
Функції політичної культури
Пізнавальна
Виховна |
Творення і відтворення |
|
|
|
політичного життя |
Функції
Комунікативна політичної Нормативно-ціннісна
культури
Інтегративна |
Захисна |
Прогностична
Таблиця 8.1.
Рівні політичної культури
Світоглядний рівень – уявлення людини, групи та суспільства про політику та політичну
картину світу, які поєднуються з нормами, цінностями, символами, установками та орієнтирами, якими керуються учасники політичного життя, самовизначаючись у сфері політики
Громадянський рівень – мотиви, які сприяють виробленню ставлення до влади та способів
її здійснення, навиків, способів та засобів, за допомогою яких люди досягають своїх цілей у політиці
Власне політичний рівень – ціннісні уявлення, позиції людини щодо конкретних питань
політичного життя, виробляється відношення до всіх політичних явищ, зокрема до існуючої системи та режиму, до засобів здійснення політики, до своїх прихильників та супротивників
Таблиця 8.2.
Структура політичної культури
Структура політичної культури |
|
|
Політичні орієнтації |
|
|
||
Знання про політику, інтерес до політичної |
пізнавальні |
|
Орієнтації |
стосовно |
інститутів |
||
діяльності |
|
|
державного управління |
|
|
||
Оцінки та уявлення про політичні явища |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Емоції, почуття, переживання та орієнтири |
афективні |
|
Орієнтації |
щодо |
«інших» |
||
|
|
|
|
учаснтків політичного процесу |
|||
Зразки політичної поведінки |
оціночні |
|
Орієнтації |
щодо своєї |
владсної |
||
|
|
|
|
політчиної діяльності |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 8.3. |
|
|
|
|
|
|
|
Типи політичної культури |
|
|
|
||||
За рівнем політичної участі |
|
патріархальна |
|
|
|
|
|
|
|
підданська |
|
|
|
|
|
|
|
активістська |
|
|
|
|
|
|
|
громадянська |
|
|
|
|
|
За рівнем збігу ціннісних орієнтацій |
інтегрована |
|
|
|
|
||
населення |
|
фрагментарна |
|
|
|
|
|
|
|
змішана |
|
|
|
|
|
За типом політичного режиму |
|
Демократична |
|
|
|
|
|
|
|
тоталітарна |
|
|
|
|
|
68
Питання для самоконтролю
1.Які основні підходи до розуміння суті та значення політичної культури склались у сучасній політичній науці?
2.Назвіть основні функції, які виконує політична культура у суспільному житті.
3.Які основні елементи та рівні включає політична культура?
4.Які основні типи політичної культури виділяє політична наука. На основі яких критеріїв творяться ці класифікації?
5.Виділіть особливості політичної культури України. Які чинники, на вашу думку, визначають її специфічний характер?
Рекомендована літеретура
1.Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии //Полис. – 1992. – №4. – С.122-134.
2.Білякова О.Г. Політичні цінності та сучасна політична культура //Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали всеукр. науковопракт. конф. – 26–27 лютого 1998 р. – К.: Гнозис, 1998. – 228с.
3.Бурдяк В.І., Ротар Н.Ю. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 328с.
4.Воронов І.О. Людина і політика: У пошуках гуманістичної альтернативи: Монографія. – К.: Генеза, 2003. – 320с.
5.Жадан І., Кисельов С., Кисельова О, Рябов С. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні. Аналітичний звіт. – К.: Тандем, 2004. – 80с.
6.Матусевич В. Політична культура: теоретико–методологічні проблеми дослідження //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №4–5.
7.Политическая энциклопедия: в 2-х т. /Нац. обществ.-науч. фонд; Рук. проекта Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2000.
8.Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика /А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр,
2003. – 664 с.
9.Цимбалістий Б. Політична культура українців //Сучасність. – 1994. – №3
Додаткова література
1.Арутюнян Л. Н. Концепция политической культуры: состояние и перспективы //Политическая наука. – 1999. - № 3. – 33-46.
2.Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. – К., 1996.
3.Буцевицький В. Пробеми політичної культури в Україні в процесі державотворення //Нова політика. – 1999. – №1.
4.Вуйчич В. Понятие политической культуры //Политическая наука. – 2000. – № 4. – С. 141154.
5.Гурижина Е.О. Система ценностей как аспект политической культуры //Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: матеріали всеукр. науково– практ. конф. – 26-27 лютого 1998 р. – К.: Гнозис, 1998. – 228с.
6.Дмитренко Л. Особливості сучасної української політичної культури: проблема визначення //Політичний менеджмент. – 2005. – №5. – С. 134–138.
7.Каменская Г.В. Политическая культура США //Мировая экономика и международные отношения. – 1993. – №4.
8.Almond G., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Countries. Princeton, 1963.
9.Rozenbaum W.A. Political Culture: Basic Concepts in Political Science. – N.Y., 1975.
10.The Civic Culture Revised/ Ed. by Almond G., Verba S.. Boston: Little Brown, 1980.
69
РОЗДІЛ 9. СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ.
1.Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції.
2.Форми політичної взаємодії суб’єктів політики.
1. Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції.
Суб’єктом політики є та особистість, організація чи суспільна група, яка постійно і відносно самостійно бере участь у політичному житті відповідно до своїх інтересів, впливає на політичну поведінку інших суб’єктів, викликає своїми діями ті чи інші зміни в політичній системі. Інколи в науковій літературі замість терміну «суб’єкт» вживають термін «дійова особа» (actor) політики. Окремий індивід може вважатися суб’єктом політичного процесу за умови, коли він діє від імені певної суспільної групи, підтримується нею і наділений певними повноваженнями, владою.
Виділяють кілька рівнів політичної суб’єктності індивіда: 1) пересічний пасивний громадянин із мінімальним політичним впливом, який має статус майже виключно об’єкта політики; 2)громадянин, який бере участь у політичному житті через виконання загальних громадських обов’язків або через громадську організацію; 3)громадянин, який є членом політичної організації, включений до її складу за власною ініціативою; 4) громадськополітичний діяч; 5) професійний політик; 6) політичний лідер.
Включення в політичне життя, активна політична діяльність суб’єктів політики визначається такими передумовами: 1) матеріальним забезпеченням (наявність житла, продовольства, засобів зв’язку тощо); 2) наявністю соціально-культурних чинників, що забезпечують сприйняття суб’єктом політики навколишнього світу, оцінки тих чи інших подій; 3) політико-правовим забезпеченням - широким набором законів, традицій, моральних норм, що стимулюють політичну діяльність і гарантують здійснення політичних прав як окремих громадян, так і їх організацій.
Відомо кілька класифікацій суб’єктів політики. Найпоширенішою є поділ суб’єктів на індивідуальних і групових. Груповий суб’єкт – це будь-який елемент соціальної структури (соціально-класової, професійної, територіальної, етнонаціональної тощо), який усвідомлює власні групові інтереси і прагне їх реалізувати на рівні політичної влади. До групових суб’єктів політики також відносять громадські організації, групи тиску, політичні партії або установа, керівні центри різного рівня (місцевого або загальнодержавного), які намагаються досягнути певних політичних результатів своєї діяльності.
За рівнем залученості до політичного процесу, а також впливу на прийняття і виконання політичних рішень, групові суб’єкти політики поділяються на: базові (первинні), вторинні і
безпосередні.
Базові (первинні) суб’єкти політики – це великі суспільні групи, що виникають спонтанно і спонукають людей, що належать до них, займаючи певне економічне, соціальне та політичне становище, включатися у політичну боротьбу за його збереження або зміну. Сюди відносяться: нації; класи; соціальні, соціально-територіальні і соціально-демографічні спільноти; етнічні та релігійні групи тощо. Первинні суб’єкти політики виконують функції: 1) самоусвідомлення через визначення власних інтересів; 2) формування громадсько-політичних структур; 3) надання їм підтримки через масові акції та інші форми участі. Базові суб’єкти політики водночас є суб’єктами і інших видів діяльності – економічної, культурної, соціальної тощо.
Найвпливовішими серед первинних суб’єктів політики є етноси, нації та соціальнокласові групи. Нація – це етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень консолідації та самоусвідомлення, включеність у політичне життя, творення або прагнення до творення власної держави. Етноси і нації виступають суб’єктами політики за таких умов: 1) на етапі боротьби за національну державу або національно-адміністративну автономію; 2) при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів; 3) у міжнародних відносинах тощо. Соціально-класові групи – це спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя. На основі вказаних ознак класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані.
70