РОЗДІЛ 12. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС І ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

2.За часом проведення:

•чергові (строкові) – проводяться в період закінчення строку повноважень виборного органу чи посади;

•позачергові (дострокові) – проводяться в разі дострокового припинення повноважень виборного органу чи посади;

•повторні – проводяться у випадку визнання виборів недійсними чи такими, що не

відбулися;

•довибори – проводяться для заміщення посад, що з певних причин стали вакантними, для поповнення складу виборного органу за мажоритарної виборчої системи;

•вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної

одиниці.

3.За об’єктом обрання:

•вибори до парламенту;

•вибори глави держави;

•вибори до органів місцевого самоврядування.

4.За правовими наслідками:

•дійсні – вибори, що проведені згідно чинних норм виборчого законодавства;

•недійсні – вибори, в ході яких мали місце поруш ення, які вплинули на результати

голосування.

3. Виборчий процес: поняття і стадії.

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Можна виділити кілька стадій (етапів) виборчого процесу.

Першa стадія – проголошення (призначення) виборів. На цьому етапі забезпечується реалізація таких важливих принципів виборів, як їх обов’язковість і періодичність. Також важливим моментом є те, що призначення виборів має відбуватись так, щоб учасники виборчого процесу змогли провести повноцінну виборчу кампанію.

Змістом призначення виборів є визначення дня голосування, який може бути як строго фіксованим, так і нефіксованим. В такому випадку необхідним є видання спеціального акту, який би визначав дату голосування.

Друга стадія – затвердження або утворення виборчих одиниць: виборчих округів і виборчих дільниць. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними. Якщо в основу формування представницьких органів закладені не територіальні, а інші принципи, наприклад, виробничий, то виборчими одиницями можуть виступати трудові колективи або їхні об'єднання.

Існує два типи виборчих округів: одномандатні (уніномінальні), де лише на одне місце проводяться вибори у всьому виборчому окрузі, а також багатомандатні (поліномінальні, плюриномінальні), де обирається кілька депутатів. В принципі виборчі округи створюються для забезпечення рівної ваги голосів виборців. Але залежно від густоти та міграції населення в тих чи інших адміністративно-територіальних одиницях за норму представництва може бути обрана або кількість жителів, або кількість виборців. Проте, як правило, остання норма (кількість виборців) запроваджується рідше у світовій практиці виборів, оскільки доктринально встановлюється, що депутат представляє все населення.

Виборчі дільниці – це виборчі одиниці, що об'єднують виборців за загальним місцем голосування. Значення виборчих дільниць у виборчому процесі зводиться передусім до технічного забезпечення проведення головних подій виборів – процедури голосування і підбиття підсумків голосування. Виборчі дільниці поділяються на звичайні, спеціальні та закордонні. Звичайні виборчі дільниці утворюються для організації голосування виборців за місцем їх проживання.

Третя стадія – утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії).

91

Серед них розрізняють:1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії; 2) окружні — комісії, що діють у виборчих округах; 3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях.

Четверта стадія – складання списків виборців (стадія реєстрації виборців). Призначення реєстрації виборців – встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу. Залежно від того, як реєструються виборці для участі у виборах, прийнято розрізняти два види реєстрації: публічна (обов'язкова) і особиста (добровільна).

П’ята стадія – висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади. Світова практика висунення кандидатів визначає кілька способів висунення кандидатів: самовисунення, висування групами виборців, висування політичними партіями або іншими громадськими об'єднаннями.

Шоста стадія – проведення передвиборної агітації. Завершення цієї стадії пов'язується з передоднем виборів. У день виборів агітація за кандидатів забороняється. Це загальне демократичне правило, що діє в усіх країнах, де проводяться вибори.

Виборчим законодавством більшості країн світу закріплені подібні принципи передвиборчої агітації на виборах. Це насамперед свобода агітації, створення юридично рівних можливостей усім кандидатам на виборах, неупереджене ставлення з боку держави, її органів, посадових осіб тощо до всіх кандидатів, контроль над використанням фінансово-матеріальних засобів на виборах.

Сьома стадія – голосування. Саме з нею пов'язаний кульмінаційний акт волевиявлення. Поряд із традиційним голосуванням виборчим бюлетнем у день виборів на виборчій дільниці за місцем проживання світова виборча практика знає процедури дострокового голосування. Існують також процедури голосування по пошті, за дорученням голосування в місці перебування громадянина, якщо він не може прийти на виборчу дільницю.

Процедура голосування допускає голосування в один, або в два тури, за цих умов існує альтернативна стадія повторного голосування. При голосуванні бюлетнями розрізняють два його види: позитивне і негативне голосування.

Восьма стадія – підрахунок голосів і визначення результатів виборів, а також підбивання підсумків виборів. Закон встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

Отже, стадії виборчого процесу не є раз і назавжди сталими для різних видів виборів. На їх кількість, зміст, правові форми, терміни впливають багато факторів, але чи не найголовнішим є характер виборчої системи як способу визначення результатів виборів тією мірою, якою від нього залежатиме порядок розподілу депутатських мандатів і механізм голосування.

4. Демократичні принципи виборів.

Під демократичними принципами виборів розуміють засади, на основі яких здійснюється виборчий процес і відповідно до змісту яких вибори є реальним волевиявленням громадян.

На нашу думку, демократичні принципи виборів можна умовно поділити на дві групи: 1.Базові – принципи, які стосуються участі виборців у виборчому процесі, носять

універсальний характер, є загальновизнаними у всьому світі і без дотримання яких вибори як демократичний інститут втрачають будь-який зміст. До базових принципів відносять: принцип вільних виборів, принцип рівних виборів, принцип загальних виборів, принцип прямих виборів, принцип таємного голосування.

2.Додаткові – принципи, які стосуються участі у виборчому процесі кандидатів, партій та блоків, а також характеризують особливості самого виборчого процесу. Додаткові принципи виборів не носять універсального характеру і по різному розкриваються під час виборчих кампаній у різних країнах. Додаткові принципи виборів включають: принцип гласних виборів, принцип неупередженості владних структур до різних суб’єктів виборчого процесу, принцип свободи агітації, принцип рівності суб’єктів виборчого процесу та ін.

Принцип вільних виборів. Згідно даного принципу виборець повинен сам вирішувати питання про участь чи неучасть у виборах, а у разі участі – про міру залучення до виборів. Принцип вільних виборів передбачає, що в процесі їхньої організації і проведення повністю

92

виключається будь-який примус щодо участі або неучасті як у виборах в цілому, так і власне у самій процедурі голосування, а також виключається тиск на виборця при визначенні ним, як йому голосувати на виборах.

З принципом вільних виборів безпосередньо пов’язане таке явище як абсентеїзм – байдуже ставлення громадян до реалізації своїх політичних прав та обов’язків, яке проявляється, в першу чергу, у формі ухиляння від участі у голосуванні на виборах.

Принцип рівних виборів. Суть даного принципу полягає в тому, що виборці повинні мати рівні можливості впливу на результати виборів. Для реалізації принципу рівних виборів необхідне дотримання ряду умов. Так, принцип рівних виборів передбачає, що кожен громадянин, що бере участь у виборах, незалежно від віку, статі, раси, національності, майнового стану, соціального походження і т.д., має однакову з іншими виборцями кількість голосів на виборах, а також у всьому іншому бере участь у виборах на рівних засадах.

Для функціонування принципу рівних виборів необхідно, щоб всі виборці країни були об’єднані в один виборчий корпус. Також обов’язковою умовою дотримання принципу рівних виборів є обрання депутатів одного органу однаковою кількістю виборців. Для дотримання цієї умови одномандатні виборчі округи повинні створюватися з приблизно однаковою кількістю виборців (чи з приблизно однаковою кількістю жителів).

Принцип загальних виборів. Суть даного принципу полягає у залученні до виборів максимально широкого кола людей. Однак ніколи у виборчій практиці виборчий корпус (сукупність людей, які мають право брати участь у виборах) не був тотожній кількості населення країни (округу). Законодавство різних країн завжди допускало (і допускає) існування виборчих цензів:

Під виборчим цензом розуміють сукупність офіційно закріплених законодавством країни умов, що обмежують виборчі права громадян. Це сукупність вимог, яким повинен відповідати потенційний виборець для отримання права на участь у виборах.

До виборчих цензів можна віднести: ценз громадянства; ценз дієздатності; віковий ценз; ценз осілості; ценз освіченості (грамотності); моральний ценз; військовий ценз; службовий ценз; ценз банкрутства; статевий ценз; майновий ценз; расовий ценз; релігійний ценз;

Сучасні процеси демократизації призвели до скасування більшості виборчих цензів. Це стосується, в першу чергу, дискримінаційних виборчих цензів, які, як правило, є повністю ліквідованими у більшості країн світу, або ж спостерігаються тенденції до їх обмеження. Це, звичайно, сприяє демократизації виборчого процесу, допуску до виборів більш широких верств населення.

Принцип прямих виборів. Передбачає формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування безпосередньо виборцями. Поряд з принципом прямих виборів застосовується принцип непрямих виборів, суть якого полягає в тому, що виборі посади в країні обираються не народом, а спеціальним органом.

Принцип таємного голосування. Згідно даного принципу передбачається недопустимість будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців, реальна свобода акту голосування. Тому будь-яка спроба порушити принцип таємного голосування має на меті здійснення впливу на процес волевиявлення виборців і спотворення його результатів.

Поряд з базовими демократичними принципами виборів існують додаткові принципи, які стосуються осіб чи політичних сил, що балотуються до виборних органів чи виборних посад. Серед додаткових демократичних принципів виборчого процесу можна виділити:

1.Принцип вільного і рівноправного висування кандидатів.

2.Принцип гласності і відкритості виборчої кампанії.

3.Принцип рівності можливостей для всіх кандидатів чи політичних партій у веденні виборчої кампанії.

4.Принцип свободи агітації.

5.Принцип неупередженості до учасників виборчої кампанії з боку органів влади, установ та організацій.

Варто зауважити, що, носячи універсальний характер, базові демократичні принципи виборів є загальноприйнятими у більшості країн світу. Що ж стосується додаткових демократичних принципів виборів, то саме їх дотримання є показником функціонування

93