Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

В організмі людини, як і у всіх хребет­ них, є дві судинні системи: добре розви­ нена серцево-судинна і лімфатична, слаб­ ша і наявна не у всіх тканинах.

Серцево-судинна система у людини здійснює постійний ритмічний рух рідко­ го середовища — крові (haema sanguis) в організмі. Ії можна умовно поділити на дві частини: центральну — серце (cor) і периферичну — судини (vasa). Серед судин розрізняють артерії (arteriae), що несуть кров від серця до органів і тканин, вени (venae), через які кров тече від ор­ ганів і тканин до серця, та проміжну лан­ ку між артеріями і венами — капілярні судини (vasa сарі Ilaria).

Найбільшою артеріальною судиною, куди кров надходить безпосередньо із сер­ ця під великим тиском, є аорта (aorta). Від аорти до органів і тканин відходить велика кількість артерій, які ПОСЛІДОВНО діляться на дрібніші судинні стовбури. Існує три основних типи поділу артерій: дихотомічний (найдавніший тип), коли судинний стовбур ділиться на два наступ­ них; магістральний — від основної суди­ ни звичайно під гострим кутом, відкритим до периферії, відходять бічні гілки, і роз­ сипний, коли судина (звичайно невелико­ го калібру) розпадається на кілька або велику кількість дрібних артерій.

Артерії у живої людини мають вигляд стовбурів правильної циліндричної фор­ ми. На трупі циліндр ніби стискується з боків. Це пов'язано з тим, що артеріальні судини після клінічної смерті, яка настає після зупинки серця, деякий час продов­ жують скорочуватись і проштовхувати кров у капіляри, внаслідок чого самі зали­ шаються порожніми. Вакуум у артеріях

почасти заповнюється газами трупного розкладання. Звідси й неправильна назва артерій (від старогрецьк. аег — повітря, tereo — зберігаю). Тобто стародавні лікарі вважали, що артеріями рухається повітря.

Калібр артерій у міру розгалужеріня їх стає все меншим і меншим. Через це арте­ ріальні стовбури прийнято поділяти на великі (діаметром 8 мм і більше), середні (2 — 8 мм) і дрібні (2 мм і менше). Кожна артеріальна судина до відходження бічних гілок зберігає калібр, прямолінійний напря­ мок. Тільки дрібні артерії, які проходять у тканинах і легко розтягуються, можуть набувати зігнутої або звивистої форми.

С т і н к а а р т е р і й складається з трьох оболонок: внутрішньої, середньої та зовнішньої. Внутрішня оболонка (tun. intima) вкрита зсередини одношаровим ен­ дотелієм, під яким у сполучнотканинному прошарку розташована внутрішня елас­ тична перетинка. Середня оболонка (tun. media) — найпотужніша і складається пе­ реважно з колових і меншою мірою по­ здовжніх шарів міоцитів, між якими заля­ гають еластичні волокна. Третя, зовнішня, оболонка (tun. externa) складається із спо­ лучнотканинних (колагенових) елементів з невеликою кількістю м'язових (переваж­ но поздовжніх) і еластичних волокон. У стінці артерій проходять численні су­ дини (vasa vasorum) і нерви (пп. vasorum)

судин.

Залежно від вмісту в стінці судини елас­ тичних і м'язових волокон розрізняють два типи артерій. Артерії еластичного типу приймають під час серцевої систоли кров, розширюються і знову скорочують­ ся без значної участі м'язових елементів. В артеріях м'язового типу, переважно

СХЕМА КРОВООБІГУ

Шлях кровообігу в організмі всіх ссав­ ців, зокрема в людини, ділиться на два ко­ ла: велике, яке постачає поживні речовини та кисень усім органам і тканинам тіла; мале, через яке збагачується кров киснем у леге­ нях, серцеве забезпечує живлення серця, яке є частиною великого кола. Крім того, існує регіонарнпй кровообіг — мікроциркуляція крові в окремих органах і тканинах.

Велике коло кровообігу (мал. 187).

З лівого шлуночка серця через аорту та численні її гілки кров надходить у мікроциркуляторнс русло, де з крові через тон­ ку стінку капілярів переходять до тканин поживні речовини і кисень. З мікроциркуляторного русла кров тече через венп у верхню і нижню порожнисті вени, які впадають у праве передсердя.

Мале (легеневе) коло кровообігу (див. мал. 187). З правого шлуночка через леге­ невий стовбур і його розгалуження кров вли­ вається в мікроциркуляторне русло легень. Через стінки легеневих капілярних судин і альвеол видаляється вуглекислота із крові, а кров насичується киснем. З русла легеневих капілярних судин кров збирається в леге­ неві вени, які впадають у ліве передсердя.

Серцеве коло кровообігу починається лівою і правою вінцевими артеріями, які відходять від висхідної частини аорти й не­ суть артеріальну кров до всіх відділів сер-

М а л . 187. К р о в о о б і г л ю д и н и :

/ — капіляри верхньої половини тіла; 2 — легеневі капі­ ляри; '} — артерії верхньої половини тіла; 4 — легеневий стовбур; 5 — дуга аорти; 6 — легеневі всип; 7 — ліве передсердя; $ — лівші шлуночок; 9 — низхідна частина аорти; 10 — капіляри нижньої половини тіла та органів черевної порожнини; // — ворітна вена; 12 — капіляри печінки; і'і —печінкові вени; 14 — правий шлуночок; /5 — нижня порожниста вена; 16 — праве передсердя; 17 —

грудна протока; 18 — верхня порожниста вена.

ця. Венозна кров через венп серця збираєть­ ся у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя. Частина дрібних вен спо­ лучається самостійно з порожниною право­ го передсердя та іншими камерами серця.

Мікроциркуляторне русло. ОСНОВНИМИ

шляхами тканинної мікроцпркуляції крові, яка забезпечує нормальну життєдіяльність органів, є артеріоли, передкапілярні артеріо­ ли, капіляри, післякапіляриі венули, венули та артеріоло-венулярні анастомози. Регулю­ вання регіонарного кровообігу на мікро­ скопічному рівні здійснюється скороченням м'язових елементів артеріол і функцією особливих передкапілярних замикачів. Ці

264 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

пристосувальні механізми системи мікроциркуляци, будучи міцно пов'язаними з ней­ рогуморальними впливами, забезпечують нормальний кровообіг у тканинах, сприяють у разі потреби розкриванню резервних ка­ пілярів і стабілізують артеріальний тиск.

Завдяки наявності в деяких органах артеріо-венозних і артеріоло-венулярних анастомозів іноді можлива позакапілярна течія крові, що звичайно має пристосу­ вальний характер (с 262).

Важливою структурною одиницею мікроциркуляторного русла є капілярна су­ дина. Вона виконує або трофічну функ­ цію (найчастіше), або має спеціалізоване призначення (клубочок кровоносних ка­ пілярів ниркового тільця, капіляри альве­ ол, синусоїди кісткового мозку тощо), за­ безпечуючи в більшості випадків життєво важливі специфічні функції того чи іншого органа: нирок, легень, печінки, червоного кісткового мозку.

легеневи й стовбур надходит ь до легень , ал е че­ рез те що вони не ф у н к ц і о н у ю т ь , б і л ь ш а частина

ОСЕРДЯ

Осердя (pericardium), або навколосер­ цева сумка (мал. 188), — це двостінний замкнутий мішок, який оточує серце з усіх боків, за винятком невеликої ділянки його основи, де входять у серце й виходять з нього великі кровоносні судини. В осерді

КРОВООБІГ ПЛОДА

О с о б л и в о с т і к р о в о о б і г у п л о д а с п р и ч и н е н і відсутністю в його тілі малого кола кровообігу, о с к і л ь к и орган и д и х а н н я починают ь функціону ­ вати л и ш е після першог о вдиху новонароджено ­ го. В утробі матері о к и с н е н н я крові плода , зба­ гачення її п о ж и в н и м и р е ч о в и н а м и й в и д а л е н н я вуглекислог о газу та продуктів обміну здійсню­

Змішана кров від плода до плаценти надходить через парну пупкову артерію (а. umbilicalis), що є гілкою внутрішньої клубової артерії. Піднявшись до передньої стінки черевної порожнини в товщі присередньої пупкової складки очеревини, ці ар­ терії через пупкове кільце проникають у пуповину, а потім у плаценту. Тут пупкові артерії переходять у капілярне русло, я к е продовжується венами.

тіла плода, через пупков е кільце проника є до че­

печінки, відкривається в нижн ю порожнисту вену. У правом у передсерді б і л ь ш а частина крові з н и ж н ь о ї п о р о ж н и с т о ї вени через овальни й отвір

вливаєтьс я в ліве п е р е д с е р д я . Решт а крові, а та­

pulmonalis; 6 — auricula sinistra; 7 — pulmo sinister (під­ горнута); 8 — rccessus costodiaphragmaticus; 9 — apex cordis; 1(1 — ventriculus cordis sinister; // — sulcus interventricularis anterior; 12 — ventriculus cordis dexter; 13 — pericardium; 14 — diaphragma; /" — pulmo dexter (підгорнута); 16 — auricula dcxtra; 17 — conus arteriosus;

18 — v. cava superior; 19 — truncus brachioccphalicus.

ямки (limbus fossae ovalis). На місці ямки у плода відкритий овальний отвір (for. ovale), який, як правило, незабаром після народження заростає. На стику передньої і правої стінок порожнина передсердя про­ довжується в порожнисте праве вушко (auricula dcxtra) конічної форми. Від ниж­ нього краю овальної ямки до нижньої ділян­ ки отвору нижньої порожнистої вени тяг­ неться заслінка (valvula venae cavae inferioris), завдяки якій у плода майже вся кров із нижньої порожнистої вени спрямовуєть­ ся через овальний отвір у ліве передсердя (див. «Кровообіг плода», с. 264). Нижче заслінки на межі задньої та лівої стінок пра­ вого передсердя відкривається вінцева па­ зуха (sinus coronarius), що збирає венозну кров від більшості вен серця. З правого боку вічко вінцевої пазухи прикрите заслінкою вінцевої пазухи (valvula sinus coronarii).

Таким чипом, у праве передсердя несуть венозну кров верхня та нижня порожнисті вени і вінцева пазуха. Крім того, в праве передсердя впадає частина найменших вен серця (деякі з них впадають у інші камери серця через for. venarum minimarum).

Нижня стінка правого передсердя зайнята широким правим передсердно-шлуночко- вим отвором (ostium atrioventricularе dex­ trum), що веде до правого шлуночка.

Правий шлуночок (ventriculus dexter)

(див. мал. 190) дуже нагадує неправиль­ ну піраміду, основа якої спрямована дого­ ри, а верхівка — донизу. Стінки правого шлуночка порівняно тонкі (5 — 8 мм). Передня (груднпнно-реброва) та задня (діафрагмова) поверхні розділені правим краєм. Ліва стінка утворена міжшлуночковою перегородкою (septum interventri­ cular е), дуже випнутою в поролсиину пра-

Маті. 190. Пране передсердя (atrium dextrum)

(розкрите) і правий шлуночок серця (ventricalus

dexter) (розкритий):

/ — aorta; 2 - mm. peelinati; '! — vasa cordis; 4 — valva atrioventricularis dextra (valva tiicuspidalis); 5 — myo­ cardium; li — mm. papillarcs; 7 — vcntriculus dexter; <S' - epicardium; 9 — apex cordis; 10 — trabeculae carneae; // - chordae tendincac; 12 — sinus coronarius (пічко); I'I — valvula sinus coronarii; /•/ - valvula v. cavae inferioiis; 15, 16 — v. cava inferior; 17 — fossa oval is; IS — v. cava

superior.

Мал. 191. Серце (cor) (поздовжній розріз через

передсердя і шлуночки):

І, 2, 3. 4 — vv. pulmonales dextrae et sinistrac (впадають у ліне передсердя); 5 — septum intei'atrialc; 6 — vasa cordis; 7 — septum interventriculare (pars muscularis et pars meinbranacea); «S' — valva atrioventricularis sinistra (valva mitraTis); 9 — chordae tendincac; 10 — mm. papillarcs; 11 — myocardium; 12 — trabeculae carneae; 13 — vcntriculus sinister; /•/ — epicardium; 15 — valva atrioventricularis dextra (valva tiicuspidalis); 16 — sinus coronarius (вічко); 17 — atrium dextrum (mm. pectinati); IS — auricula dex­

tra; 19 — ostium v. cavae inferior; 20 — fossa ovalis.

вого шлуночка. Передній (звужений) відділ правого шлуночка утворює артеріальний конус (conus arteriosus), який вгорі пере­ ходить безпосередньо в легеневий стовбур.

Правий шлуночок має два отвори: пра­ вий передсердно-шлуночковий (ostium atrioventriculare dextrum), розташований зверху, справа й позаду, і отвір легенево­ го стовбура (ostium trunci pulmonalis).

Внутрішня поверхня шлуночка вкрита численними різнонаправленими переклад­ ками (trabeculae carneae), серед яких най­ більше виділяється перекладково-крайо- ва* (trabecula septomarginalis)-, що з'єднує перегородку з основою переднього сосоч-

*У цій перекладці закладене важливе розга­ луження передсердно-шлуночкового нерпового пучка.

кового м'яза. Між перекладками розта­ шовані 3 (іноді 2—4) конусоподібні (пе­ редній, задній і перегородкові) сосочкові

м'язи (mm. papilläres anterior, posterior et septal es) (мал. 190), які вільно висту­ пають у порожнину шлуночка.

Правий передсердно-шлуноч ковий отвір має однойменний, або тристулковий, кла­ пан (valva atrioventricularis dextra, s. val­ va tricuspid alls), який складається з трьох стулок: передньої (cuspis anterior), задньої

(cuspis posterior) і перегородкової (cuspis septalis) (див. мал. 190). До вільного краю кожної стулки фіксуються тонкі сухожтглкові струни (chordae tendincac), які відхо­ дять від сосочкових М'ЯЗІВ . Ці струни під час систоли шлуночка тримають клапан щільно закритим.

268 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

a u u l i f i b r o s i ; 6' — v e n t r i e u l u s d e x t e r ; 7 — v a l v a

Отвір легеневого стовбура також має однойменний клапан (valva trunci pulmo­ nalis), який складається з трьох півмісяцевих (як накладні кишені) заслінок: пе­

редньої (válvula semilunaris anterior), пра­

вої (válvula semilunaris dextra) та лівої

(válvula semilunaris sinistra) (мал. 192).

На середині вільного краю коленої півмісяцевої заслінки є вузлик завбільшки з ма­ кову зернину. Ці вузлики (noduli valvularum semilunarium) під час діастоли шлу­ ночка сприяють щільнішому змиканню заслінок.

Ліве передсердя (atrium sinistrum)

(див. мал. 191) зовні мало відрізняється від правого. Зсередини стінки лівого пе­ редсердя, на відміну від стінок правого, гладкі, за винятком невеликої ділянки по­ близу лівого вушка (auricula sinistra).

У дорзальному відділі верхньої стінки лівого передсердя відкриваються попар­ но (на деякій відстані один від одного) отвори правих і лівих легеневих вен (ostia venarum pulmonalium). На нижній стінці лівого передсердя міститься лівий перед- сердно-шлупочковий отвір (ostium atrio­

vcntriculare sinistrum), що веде в лівий шлуночок.

Лівий шлуночок (ventrieulus sinister)

(див. мал. 191) нагадує піраміду, оберне­ ну основою догори. Передня й ліва (що відповідає легеневій поверхні) стінки ліво­ го шлуночка є найпотужнішими стінками серця (товщина досягає 2 см). Права стінка лівого шлуночка утворена міжшлуиочковою перегородкою (septum inter­ ventricular е), верхня третина якої перетин­ часта, а нижні 2/3 — м'язова тканина.

У порожнині лівого шлуночка є чис­ ленні м'ясисті перекладки і, як правило, два (передній і задній) великих сосочко­

вих м'язи (mm. papilläres anterior et poste- rior). На основі, тобто на верхній стінці лівого шлуночка, є два великих отвори: лівий передсердно-шлуночковий і праворуч від нього — отвір аорти (див. мал. 191).

Лівий передсердно-шлуночковий отвір

(ostium atriovcntriculare sinistrum) під час систоли закриває однойменний, або мітральний, клапан (valva atriovcntricularis sinistra, s. valva mitralis) (див. мал. 191, 192), що складається з передньої та зад­ ньої стулок (cuspis anterior et cuspis poste­ rior). До вільного краю кожної стулки фіксуються сухожилкові струни (chordae tendineae) від переднього й заднього со­ сочкових м'язів.

Отвір аорти (ostium aorticum) під час діастоли шлуночків щільно закривається клапаном аорти (valva aortae), що скла­ дається з трьох півмісяцевих заслінок: правої, лівої, задньої (válvula semilunaris

posterior, válvula semilunaris dextra et

válvula semilunaris sinistra) (див. мал. 192,

193). На середині вільного краю кожної заслінки є вузлики півмісяцевих заслінок

(noduli valvularum semilunarium), завдя­ ки яким вони щільніше змикаються.

С т і н к а серця складається з трьох оболонок: зовнішньої — епікарда, серед­ ньої — міокарда та внутрішньої — ендо­ карда. Вона має різну товщину, залежно від розвитку м'язової оболонки.

Епікард (epicardium) є вісцеральним листком серозного осердя, що тонкою пла­ стинкою вкриває серцевий м'яз ззовні, щільно з ним зростається (за винятком

серцевих борозен, де під епікардом часто відкладається жирова тканина).

Міокард (myocardium) складається з особливої серцевої посмугованої м'язової тканини. Це найпотужніша оболонка сер­ цевої стінки. Найбільшу товщину має міо­ кард лівого шлуночка (близько 20 мм), тонший міокард правого шлуночка (5 — 8 мм), а ще тонший — передсердь (2 — З мм), що залежить від функціонального навантаження.

Міокард передсердь відділяється від міокарда шлуночків волокнистим скеле­ том серця. Він складається з волокнис­ тих кілець (anulus fibrosus dexter et si­ nister) , що залягають навколо правого та лівого передсердно-шлуночкових отворів, і правого та лівого волокнистих трикут­ ників (trigonum fibrosum dexter et sinis­ ter), які лежать у тій самій площині між лівим передсердно-шлуночковим і аор­ тальним отворами (див. мал. 192).

Міокард передсердь складається з двох шарів: зовнішнього колового, спільного для обох передсердь, причому м'язові пуч­ ки в ньому йдуть переважно поперечно (спереду вони міцніші, ніж позаду), і внут­ рішнього, окремого для кожного передсер­ дя. М'язові пучки цього шару, прикріплю­ ючись до волокнистого скелета серця, тяг­ нуться переважно поздовжньо у вигляді петель і лише частково циркулярно (го­ ловним чином навколо отворів порож­ нистих вен).

Міокард шлуночків складається з трьох шарів м'язових пучків: зовнішнього та внутрішнього косопоздовжніх (спільних для обох шлуночків) і середнього коло­ вого, окремого для кожного шлуночка. М'язові пучки зовнішнього та внутріш­ нього шарів, почавшись на волокнистих трикутниках і кільцях, спускаються косо донизу (спереду — справа наліво, ззаду — зліва направо) до верхівки серця, де утво­ рюють завиток серця (vortex cordis). Звідси вони прямують косо догори і закін­ чуються на каудальній поверхні волокни­ стого скелета, причому частина м'язових пучків зовнішнього шару переходить у внутрішній шар і навпаки, а частина пучків залишається в межах свого шару. Нарешті,

Серце 269

vcntricularis sinistra (valva mitralis); 7 — chordac tenclincae;

частина м'язових пучків внутрішнього шару формує сосочкові м'язи та сухожил­ кові хорди. Коловий м'язовий шар шлу­ ночків — найпотужніший, причому м'я­ зові пучки його ніколи не переходять з одного шлуночка до іншого.

Роботу серця регулює центральна не­ рвова система та стимульиий комплекс серця, або провідна система серця, яка складається з вузлів нервових клітин і нервово-м'язових волокон. Нервовий ім­ пульс виникає в клітинах пазухово-перед- сердного вузла (nodus sinuatrialis) (мал. 194), розташованого під епікардом між верхньою та нижньою порожнистими ве­ нами. Звідси волокна прямують до м'язів передсердь і передсердно-шлуночкового вузла (nodus atrioventricularis), який роз­ ташований під ендокардом у стінці перед­ сердя поблизу перегородкової стулки пе­ редсердно-шлуночкового клапана. З цьо­ го вузла виходить передсердно-шлуноч- ковий пучок (fasciculus atrioventricularis),

який на початку міжшлуночкової перего­ родки розщеплюється на праву та ліву ніжки, що розгалужуються в стінках відпо­ відних шлуночків (див. мал. 194).

Ендокард (endocardium) вистеляє^ ка­ мери серця, гребенясті та сосочкові м'язи, м'ясисті перекладки, сухожилкові струни й через утворення дуплікатур формує

270 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

10

Мал. 194. Стимульннй комплекс (провідна сис­ тема) серця:

/ — налухово-нередссрдшін вузол; 2 — передссрдно-іилу- ІІОЧКОВІІИ вузол; S — персдсердпо-іплуиочковин пучок; 4 —

права і ліва ніжки иередсердпо-пілуиочі.ового пучка; 5 - нсрвово-м'я.юві волокна; (і — міжіплуночкопа перегород­

ка; 7 — правий нередсердію-іилуиочковий клапан; 8 - нижня порожниста вена; 9 — отвір вінцевої пазухи серця; 10 — верхня порожниста вена.

клапани серця (півмісяцеві, стулкові) (див. мал. 190, 191).

К. р о в о гі о є т а ч а н н я. На відміну від інших органів, серце має свою власну кровоносну систему (див. мал. 189), май­ же не пов'язану із загальним кровонос­ ним руслом. Серце має праву та ліву він­ цеві артерії, які починаються від цибули­ ни аорти відразу після виходу її з лівого шлуночка, нижче від вільного краю пра­ вої та лівої півмісяцевих аортальних зас­ лінок (див. мал. 193).

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) йде праворуч між легеневим стов­ буром і правим вушком, потім через вінце­ ву борозну прямує назад, де переходить у

задню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis posterior). Гілки цієї артерії по­ стачають кров'ю праве передсердя, міжпередсердиу перегородку, частину передньої та всю задню стінки правого й невелику частину лівого шлуночків, задню ділянку міжшлумочкової перегородки ¡ всі сосочкові м'язи правого і задній СОСОЧКОВИЙ М ' Я З

ЛІВОГО шлуночків серця, вузли стимульного комплексу серця (разом з гілками лівої вінцевої артерії).

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) (див. мал. 189, а) потужніша, нілс права, йде ліворуч через вінцеву борозну між легеневим стовбуром і лівим вушком, де ділиться на дві основні гілки: тоншу

передню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior), яка проходить че­ рез однойменну борозну серця, і порівня­ но велику огинаючу (r. circumflexus), яка через вінцеву борозну огинає серце зліва ззаду і зливається з правого вінцевою ар­ терією. Гілки лівої вінцевої артерії поста­ чають кров'ю ліве передсердя, всю перед­ ню й більшу частину задньої стінки ліво­ го, невелику ділянку передньої стінки пра­ вого шлуночка, передні дві третини міжшлуночкової перегородки і передній со­ сочковий м'яз лівого шлуночка серця (див. мал. 191).

Основним венозним колектором, що зби­ рає кров майже з усього серця, є вінцева пазуха (sinus coronarius) (див. мал. 1*89,

6). У вінцеву пазуху впадають: велика вена серця (v. cordis magna), яка, почав­ шись на верхівці, йде через передню міжшлуночкову борозну, а потім через ліву частину вінцевої; середня вена серця (v. cordis inedia) проходить через задню міжшлуночкову борозну; мала вена серця (v. cordis parva) прямує діафрагмовою поверхнею в правій ділянці вінцевої бо­ розни і вливається до вінцевої пазухи;

задня вена лівого шлуночка (v. ventriculi sinistri posterior); коса вена лівого пе­ редсердя (v. obliqua atrii sinistri), яка спускається донизу праворуч через зад­ ню стінку лівого передсердя.

Крім вен, пов'язаних з вінцевою пазухою, у стінці серця є вени серця, що впадають у праве передсердя і чимало найменших вен серця, які відкриваються в усі камери серця.

Стінка серця добре постачається кро­ в'ю, судинні стовбури широко між собою сполучаються. Поряд з цим судинні анас­ томозі! кровоносного русла серця з кро­ воносними судинами суміжних органів і тканин досить слабкі (через судини осер­ дя та середостіння).