Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

mssmmiSJSmaScamtas oris) (мал. Ш ) ,

де відбувається прийом їжі та механічна і почасти хімічна її обробка; міститься в ннлсиій частині вісцерального (лицево­ го) черепа. Спереду порожнина рота обмежена губами, з боків — щоками, зверху — піднебінням, знизу — діафрагмою рота, утвореного м'язами, які розташовані вище під'язикової кістки. Через широкий отвір — зів (fauces) — поролснина рота сполу­ чається з ротовою частиною глотки.

Поролснина рота альвеолярними від­ ростками щелеп ділиться на присінок рота й власне порожнину рота. Обидва відділи рота при опущеній нижній щелепі широ­ ко сполучаються мілс собою; при зімкну­ тих зубах вони з'єднуються тільки міжзуб­ ними проміжками й простором позаду тре­ тього великого кутнього зуба (цей простір утворений вгорі та знизу яснами, спереду зубами, ззаду крилоиижньощелепною складкою слизової оболонки і ramus mandibulae, вкритою слизовою оболонкою).

Епітелій слизової оболонки, який вкри­ ває порожнину рота, хоч і належить до ба­ гатошарового плоского епітелію, що не ро­ говіє, проте він має свої особливості.. На відміну від п'ятишарового епітелію шкіри, епітелій слизової оболонки порожнини

М а л . 133. П о р о ж н и н а рота (cavitas oris):

1 — arcus dentalLs superior; 2 — arcus palatopharyngeus; 3 — arcus palatoglossus; 4 — tonsilla palatina; 5 — lingua; 6 — arcus dental is inferior; 7 — labium inferius; <S' — isthmus faucium; 9 — uvula palatina; 10 — velum palatinum; // — pa­ latum durum; 12 — labium supcrius.

рота складається з двох шарів: шипува­ того і базального (основного). У ділянці твердого піднебіння, ясен, ниткоподібних сосочків язика та червоної облямівки губ епітелій має ознаки зроговіння (особливо епітелій переднього відділу твердого підне­ біння, що пов'язують з великим наванта­ женням, яке він витримує під час жуван­ ня). У слизовій оболонці порожнини рота багато кровоносних і лімфатичних судин. Вона виконує важливі функції, насампе­ ред захисну, всмоктувальну і регенератив­ ну. Швидке загоєння ран у порожнині рота пояснюють високою мітотичною ак­ тивністю епітеліальних клітин слизової оболонки, великою кількістю малодиференційованих клітин, значним рівнем про­ цесів обміну і постійною наявністю слини, що має антибактеріальні властивості.

Присінок рота

Присінок рота (vestibulum oris) — це вертикальна дугоподібна щілина, обмеже­ на ззовні губами та щоками, зсередини —

зова о б о л о н к а н и ж н ь о ї поверхні я з и к а і дна по­ р о ж н и н и рота р о з к р и т а :

/ — vestibulum oris; 2 — fren u І uní labü superioris; 3 — gingiva; 4 — gil. linguales; 5 — n. lingualis; в — frenulum linguae; 7 — gl. sublingualis; <S' — cluctus submandibularis;

9 — fren ul uní labü inferioris; 10 — carúncula sublingualis; // — plica sublingualis (вкриває велику під'язикову про­ току); 12 — facics inferior linguae.

верхнім і нижнім рядами зубів і яснами (мал. 134, 138).

Верхня і нижня губи (labium superius et labium inferius), які обмежують ротову щілину (rima oris), є складками, в основі яких залягає м'язовий шар — перевалено коловий м'яз рота, волокна якого розта­ шовані циркулярно, і м'язи з радіальним розташуванням волокон. Спереду губи вкриті шкірою, ззаду — слизовою оболон­ кою. Між шкірою і слизовою оболонкою уздовж вільного краю проходить про­ міжна червона облямівка.

У червоній облямівці губ розрізняють дві зони: зовнішню (гладеньку) і внутріш­ ню (ворсисту). У зовнішній зоні роговий шар епітелію зберігається, проте стає тон­ шим і прозорішим, зникають потові зало­ зи, менше сальних (їх більше на верхній губі, головним чином у кутах рота). Черво­ на облямівка губ містить багато нервових

закінчень, тому край облямівки дул<е чут­ ливий. Внутрішня зона облямівки в ново­ народженого вкрита сосочками, або вор­ синками, які сприяють щільному присмок­ туванню до соска молочної залози в перші дні життя. Поступово ворсинки згладжу­ ються й стають майже непомітними.

Підшкірної клітковини в ділянці губ небагато (шар її дещо більший біля їх основи і в кутах рота), внаслідок чого фор­ ма губ навіть у огрядних людей змінюється мало.

У правому та лівому кутах рота, у місці переходу однієї губи в другу, утворюється

спайка губ (commisura labiorum). На шкі­ рі верхньої губи по серединній лінії міститься поздовжній верхньогубний жо­ лобок (philtrum), на нижньому кінці яко­ го на червоній облямівці є невеликий гор­ бок ( tuberculum).

Щоки (bucea dextra et bucea sinistra).

Передня межа щоки проходить уздовж носогубної борозни, верхня — уздовж ниж­ нього краю очної ямки виличної кістки, нижня — нижнього краю нижньої щеле­ пи, задня — переднього краю жувального м'яза.

Як і губи, щоки ззовні вкриті шкірою, а зсередини — слизовою оболонкою. Шкі­ ра щік тонка, рухлива, легко збирається в складки. Підшкірна клітковина звичай­ но добре розвинена.

Основу щік угворює щічний м'яз та інші м'язи лиця, до яких збоку прилягає жиро­ ве тіло щоки, добре розвинене у дітей пер­ ших років життя.

Жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae) — це лсирове скупчення округлої форми, яке має тенденцію до відособлен­ ня від решти підшкірної клітковини щоки. У грудних дітей жирове тіло щоки сприяє ссанню, запобігаючи западанню щік під час рефлекторного відсмоктування повітря з порожнини рота через ніс. У жінок жирове тіло щоки більше, ніж у чоловіків. У разі різкого схуднення жирове тіло зникає останнім.

Посередині щоки з боку присінка рота розташована так звана проміжна части­ на — смулека слизової оболонки завширш­ ки близько 1 см, яка тягнеться від кута

рота до гілки нижньої щелепи. В ембріо­ нальному періоді та протягом першого року життя дитини ця ділянка містить мікроворсинчасті епїтеліоцити, такі самі, як і проміжна частина губи; слинних за­ лоз не має. Проміжна частина щоки є зо­ ною контакту шкіри із слизовою оболон­ кою порожнини рота, що виникла внаслі­ док зростання ембріональних закладок під час формування рота. У товщі щоки, на 1 см нижче виличної дуги, по проекційній лінії, що опускається від мочки вуха до кута рота, проходить привушна протока

(ductus parotideus), яка відкривається в слизовій оболонці щоки в сосочку при­ вушної залози на рівні другого верхнього великого кутнього зуба.

Губи відмежовані від щік носогубними та підборідно-губними борознами, які ледь помітні у дітей, а з віком стають глибшими.

За формою розрізняють випнуті губи

(procheilia), помірно випнуті (ortocheilia)

Слизова оболонка ясен не має м'язової пластинки і слинних залоз, міцно зрос­ тається з окістям. Вона блідіша, ніж сли­ зова оболонка губ і щік. Ясна вкриті ба­ гатошаровим плоским епітелієм, який част­ ково роговіє. Частина слизової оболонки ясен у проміжку між сусідніми зубами на­ зивається ясенним (міжзубним) сосочком (papilla gingivalis), а та частина, що захо­ дить у зубну альвеолу, прикріплюючись до зуба, утворює ясенну борозну (sulcus gingivalis). Ясеина борозна має вигляд щілини завглибшки 0,2 — 2 мм між поверх­ нею зуба і прилеглим до нього вільним краєм ясна. Дно ясенної борозни розта­ шоване на рівні шийки зуба. Епітелій бо­ розни переходить на поверхню зуба і щільно фіксується до неї, запобігаючи проникненню інфекції в розташовані ниж­ че періодонтальні тканиіга.

Зміна зовнішнього вигляду (форми, за­ барвлення, розпушування тощо) ясенних

гаються в похилому віці внаслідок випа­ діння зубів. Дуже збільшені губи назива­ ються macrocheilia, а зменшені — тісгосі/cilia.

Шкіра губ і щік містить потові й сальні залози, у чоловіків шкіра щік звичайно вкрита жорстким волоссям. Шкіра пере­ ходить у слизову оболонку поступово. Слизова оболонка губ (і щік) не має м'я­ зової пластинки, тому власна пластинка без різких меж переходить у підслизовий прошарок, який безпосередньо прилягає до посмугованих м'язів. У підслизовій основі містяться секреторні відділи слинних за­ лоз (вивідні протоки яких відкриваються на поверхні губ), артерії і добре розвине­ не венозне сплетення.

Слизова оболонка губ і щік — тонка, прозора, рухома. Переходячи на альвео­ лярні відростки, слизова оболонка разом з підслизовим прошарком стає товстою, щільною і нерухомою; тут вона дістала назву ясен (gingivae). Від передньої по­ верхні ясен до губ по серединній площині йдуть складки слизової оболонки у вигляді

вуздечок верхньої та нижньої губ (frenu­ lum labii superioris et frenulum labii infe­ riors) (див. мал. 134).

патологічні порушення (стоматит, пародон­ тоз, хронічна ііггоксикація, авітаміноз тощо).

У яснах розрізняють ясенний край (margo gingivalis), що прилягає до шийки зуба, та альвеолярну частину, яка доходить до пере­ хідних складок присінка рота й слизової оболонки твердого піднебіння або дна по­ рожнини рота. У товщі ясен розташована загальна циркулярна зв'язка зубів (lig. dentales circulares communes), яка з'єднує всі зуби між собою. Основою зв'язки є цир­ кулярні волокна (fibrae circulares) — ко­ лагенові пучки, які обхоплюють зуб з усіх боків і укріплюють ясна на шийці зуба.

Крім циркулярних волокон у яснах є пучки колагенових волокон, що утворю­ ють волокнисті зв'язки: 1) альвеолярноясенні (fibrae alveolo gingivales), які йдуть від окістя альвеолярних відростків до ясен і зумовлюють їх нерухомість; 2) мілссосочкові (fibrae interpapillares) — з'єдну­ ють присінковий і ротовий ясенні сосоч­ ки; 3) перехресні міжзубні пучки (fibrae interdentales decussatae), розташовані між краями сусідніх міжальвеолярних пере­ городок, які фіксують ясенні сосочки до кістки; 4) присередньодистальні міжзубні

(fibrae interdentales mediodistales) — від

ясна до окістя міжальвеолярних перего­ родок; 5) колово-верхівкові (fibrae circuloapicales) — з'єднують краї ясна з вер­ хівкою альвеолярних відростків.

До прорізування зубів у дітей і після випадіння зубів у людей похилого віку ясенний край, який виконує жувальну функцію, грубшає.

Зуби

Зуби (dentés) — це важлива частина жувально-мовного апарату, що є комплек­ сом анатомічно й функціонально пов'яза­ них органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. До цього комплексу належать: 1) тверда опора — лицевий скелет і скронево-нижньощелеп­ ний суглоб; 2) жувальні м'язи; 3) органи захоплювання, перемішування та пересу­ вання їжі, формування харчової грудки для ковтання, а також забезпечення функ­ цій звуко-мовного апарату (губи, щоки, піднебіння, зуби, язик); 4) органи по­ дрібнення їжі — зуби; 5) залози, секрет яких розріджує їжу та ферментативно її обробляє.

Р о з в и т о к з у б і в у ряду хребетних спричинився

ного епітелію, утвореного з л у с к и . Л у с к а давні х

С п е ц і а л і з о в а н і з у б и л ю д и н и р о з в и в а ю т ь с я з епітелію ротової я м к и й розташовано ї нижч е ме­ зенхіми . З епітелію ф о р м у є т ь с я емалеви й орган, а з мезенхіми — дентин , пульпа, цемент, тверді та м'як і т к а н и н и , які оточують зуб ( п а р о д о н т ) .

Ф о р м у в а н н я зубів починається з б —7-го тиж­ ня ембріогенезу. Умовно в розвитку зубів розріз­ н я ю т ь три періоди , або стадії: з а к л а д а н н я й ут­

У першом у періоді ембріогенезу на поверхн і щеле п стовщуєтьс я епітелій — утворюєтьс я зуб­ н а п л а с т и н к а ( l a m . d e n t a l i s ) , я к а д о 8-го т и ж н я

я з и к о в у та присінкову . З присіиково ї пластин­ ки внаслідок її р о з щ е п л е н н я ф о р м у є т ь с я бороз­

Під кінець 3-го місяця ембріогенезу емалеві орга­

П е р ш и м и в и н и к а ю т ь зачатк и молочни х зубів . Скупченн я клітин, які утворюють зачатки постій­

к л і т и н и я к о г о д и ф е р е н ц і ю ю т ь в а м е л о б л а с т и (енамелобласти), що починають виробляти емаль, н а б у в а ю т ь ц и л і н д р и ч н о ї ф о р м и . Н а з о в н і від амелобластів утворюється ш а р клітин . Зовнішні й ш а р е м а л е в о г о о р г а н а с к л а д а є т ь с я і з щ і л ь н о

посередньо до шар у амелобластів, перетворюють­ ся на високі ц и л і н д р и ч н і одонтобласти , що по­

зубного сосочк а внаслідок диференціації мезенхімних клітин утворюється д е н т и н і пульп а зуба. Клітин и зубного мішечка перетворюються на це­ мент, періодонт і кісткову зубну альвеолу .

мішечка (мезенхімного п о х о д ж е н н я ) . З 4-го міся-

ця ембріогенезу, у третьому періоді одонтогенезу в и н и к а ю т ь зубні т к а н и н и — д е н т и н , е м а л ь

іпульпа зуба .

смерті т в а р и н и чи л ю д и н и , що д а є змог}' палеон­ тологам о т р и м у в а т и цінні відомості про будову тіла вимерлих попередників і його удосконалення в л ю д и н и .

Е м а л ь і д е н т и н Є о р г а н і ч н о ю ( т в е р д о ю ) осно­ вою зуба, серед елементів я к о ї пізніше відклада­ ються неорганічні к о м п о н е н т и . У кістках скеле­ та, в дентині та емалі органічні елементи, пере­ плітаючись у с к л а д н і конструкції, надають тка­ нинам пружності й міцності при розтягненні, неор­

ральних солей) компонентів, але значно відрізня­ ються їх с п і в в і д н о ш е н н я м , а т а к о ж мікроскопіч­

кунах; у дентині клітин немає, в о н и розташовані по п е р и ф е р і ї п у л ь п и , а сам д е н т и н п р о н и з а н и й в е л и к о ю к і л ь к і с т ю к а н а л ь ц і в . у я к и х п р о х о д я т ь в і д р о с т к и о д о н т о б л а с т і в . Е м а л ь с к л а д а є т ь с я з п р и з м а т и ч н и х с т р у к т у р — е м а л е в и х п р и з м ,

левого епітелію емалевого органа . С е к р е ц і я про­ д о в ж у є т ь с я , ш а р д е н т и н у з б і л ь ш у є т ь с я , внаслі­

в и т я г у ю т ь с я , у т в о р ю ю ч и д е н т и н о в і в о л о к н а . Н а в і т ь у з у б а х д о р о с л о ї л ю д и н и , в я к и х ш а р д е н т и н у становить п о н а д 3 мм, д е н т и н о в і волок­ на т я г н у т ь с я від одонтобластів, що в и с т е л я ю т ь к а м е р у п у л ь п и , д о з о в н і ш н ь о ї ч а с т и н и д е н т и н у . Відомо, що після в и д а л е н н я пульпи зуба, р а з о м з я к о ю в и д а л я ю т ь с я й о д о н т о б л а с т и , у д е н т и н і

ної речовини, що є к а р к а с о м емалі, набагато мен­ ша, ніж у кістці чи дентині .

З р і л а емаль не містить к л і т и н , о с к і л ь к и після

муються частинки їжі, в я к и х осідають і розмно­

н и н и . Ц е й п р о ц е с в і д б у в а є т ь с я б е з б о л ь о в и х

кінчить ріст і не з а й м е остаточного п о л о ж е н н я в щ е л е п і . П р о т е т к а н и н а , з я к о ї потім утворюєть­ с я цемент, з а к л а д а є т ь с я н а б а г а т о р а н і ш е . М і ж

мезенхімні клітини д и ф е р е н ц і ю ю т ь с я , утворюю­ ч и цементобластичну пластинку н а в к о л о к о р е н я , цемент, я к и й не має судин .

Основн а ф у н к ц і я цементу полягає в тому, щоб замуруват и й міцно утримуват и волокн а періо - донтично ї п л а с т и н к и , р о з т а ш о в а н о ї між цемен­ том і кістковою стінкою зубної альвеоли, фіксую­ чи корін ь зуба в альвеолі . У верхній частині к о р е н я цемент безклітинний, у нижні й (біл я вер­ х і в к и зуба ) у н е в е л и к и х л а к у н а х серед звапно­ ваної міжклітинно ї речовин и містяться клітини

х і м и р о з в и в а є т ь с я п е р і о д о н т и ч н а п л а с т и н к а . Вона складається з великої кількості колагенових волокон , одні кінці я к и х закінчуютьс я в цементі зуба, а інші — в кістці щелепи . Кінці в о л о к о н , занурені в кісткову тканину, називаються цемент­

в о л о к н а не т і л ь к и п р и к р і п л ю ю т ь зуб до щ е л е п и ,

Із зубного сосочка поступово формується пуль­ па зуба (pulpa dentis) — пухка сполучна ткани­ на, що походить з мезенхіми зубного сосочка, має багато кровоносних судин, нервів і клітин.

Зуби у людини, як і у вищих хребетних, розташовані на межі між присінком і влас­ не порожниною рота і закріплені в зуб­ них альвеолах альвеолярних відростків щелеп. Вони утворюють верхньощелепну

та нижньощелепну зубні дуги (arcus dentalis superior et arcus dentalis inferior)

(див. мал. 133). На відміну від інших приматів у людини ряд зубів рівний (ікла не випинають).

Кількість зубів у дорослої людини, як і у всіх приматів Старого Світу, звичайно становить 32 (часто зменшується до 28). Вони називаються постійними зубами

(dentés permanentes). Діти мають молочні зуби (dentés decidui), максимальна кіль­ кість яких 20.

Загальна анатомія. Частини зуба

(мал. 135). Зуб (dens) складається з та­ ких частин: коронки (corona dentis); ший­

ки (cervix dentis); кореня (radix dentis).

Різні у функціональному відношенні зу­ би мають неоднакову кількість коренів ( 1 - 3 ) .

Основна маса зуба (коронка, корінь) складається з дентину, який визначає фор­ му зуба. Дентин коронки вкритий емал­ лю, а дентин кореня (коренів) — цемен­ том. Місце з'єднання емалі коронки й цементу кореня розташоване в ділянці шийки зуба. Є чотири види з'єднання емалі з цементом: у стик (щільно приля­ гаючи); наповзання емалі на цемент; пе­ рекривання емалі цементом; незакривання ділянки дентину внаслідок того, що емаль не доходить до краю цементу.

Розрізняють анатомічну коронку зуба, вкриту емаллю, і клінічну коронку — час­ тину зуба, що виступає над яснами. Клі­ нічна коронка внаслідок атрофії тканин з віком збільшується. На коронках усіх зу­ бів розрізняють кілька поверхонь: жуваль­ ну, або змикальну, поверхню (faciès occlusalis), — поверхню доторкування верх­ нього і нижнього зубних рядів під час їх сходження; присінкову, або щічну (faciès

vestibularis buccalis); язикову (faciès lingualis), або піднебінну (faciès palatinalis); контактну (faciès contactus), яка

має присередню (faciès mesialis) і дисталь­ ну (faciès distalis) поверхні. На жувальній поверхні малих і великих кутніх зубів є горбки зуба.

Всередині зуба міститься невелика по­ рожнина (cavitas dentis, s. pulparis), фор­ ма якої залежить від форми зуба. Порож­ нина коронки (cavitas coronae) тією чи іншою мірою повторює форму коронки. Вона продовжується у вигляді каналу ко­ реня зуба (canalis radiéis dentis), який за­ кінчується на верхівці кореня отвором

(for. apicis dentis). Просвіти каналів мо­ жуть розгалужуватись, роздвоюватись і знову з'єднуватися в один.

Корінь зуба закінчується верхівкою ко­ реня зуба (apex radicis dentis), отвором верхівки зуба, через який всередину зуба входять артерії та нерви до пульпи, а ви­ ходять вени.

Корінь зуба прикріплюється до зубної альвеоли за допомогою великої кількості

М а л . 135. В е л и к и й кутній зуб (dens molaris)

( в е р т и к а л ь н и й р о з п и л ) :

/ — cnamclum; 2 — dcntinum; і — cavitas dentis; 4 — ccmcntuni: 5 — cana)is radieis dentis; 6 — for. apicis dentis;

7 — apex radiéis dentis; <S' — radix dentis; 9 — cervix dentis; 10 — corona dentis.

М а л . 136. Постійні зуби (dentes permanentes) ( п р а в і ) :

а — зуби верхньої щелепи; 6 — зуби нижньої щелепи; /, 2 — dentes incisivi; ? — dentcscanini; 4.5 — dentes premolares; в, 7, S — dentes molares.

пучків сполучнотканинних волокон, ЩО разом з пухкою волокнистою сполучною тканиною та клітинами формують сполуч­ нотканинну оболонку зуба між альвеолою і цементом, яка називається кореневою оболонкою, або періодонтом (periodon­ tium). Таке прикріплення є одним з видів синдесмозу — вклиненням (gomphosis) (термін неправильний, адже зуб не вкли­ нюється, а виростає зсередини). Сукуп­ ність утворів, які оточують корінь зуба (альвеола, відповідна ділянка альвеоляр­ ного відростка та ясна, що вкривають його), називають пародоіггом (parodontiurn).

Під час дослідження і описування зубів користуються такими термінами: присіикова (вестибулярна) норма, жувальна норма, лінгвальна норма тощо. Нормою називають по­ ложення зуба, визначене під час досліджен­ ня. Наприклад, присінковою нормою нази­ вають таке положення, коли зуб поверну­ тий присінковою поверхнею до дослідника.

Коронку і корінь зуба поділяють .на третини. Так, поділяючи зуб уздовж вер­ тикальної осі, в коронці виділяють змикальну, середню і шийкову третини; у ко­ рені — шийкову, середню і верхівкову тре­ тини. Уздовлс лобової осі коронку по­ діляють на присередню, середню й дисталь-

ну третини; сагітальної — на присінкову, середню, язикову третини.

Заміна зубів у людини відбувається один раз (рідко двічі як відлуння філогенетич­ них особливостей). Перша генерація зубів (20) — це тимчасові (випадні), або молочні (dentes decidui), які починають прорізува­ тись на 6 — 7-му місяці життя і закінчують у 2 роки (ембріональний розвиток зубів — див. с. 174). Друга генерація зубів (32 постійних зуби) (dentes permanentes), по­ чинають прорізуватись у 5—6 років життя і закінчують у 16—18 років.

Коронки зубів утворюють зубні дуги: верхню (агcus dentalis superior) і нижню (arcus dentalis inferior). Кожна зубна дуга містить у дорослої людини по 16 зубів (мал. 136): чотири різці, два ікла, чотири малих кутніх зуби і шість великих кутніх (молочних зубів лише 20, оскільки немає премолярів і третіх молярів).

Порядок розташування зубів реєст­ рується у вигляді зубної формули, в якій окремі зуби позначаються цифрами або літерами. Отже, анатомічну формулу мо­ лочних зубів можна записати так: 2, 1, 2, тобто на кожному боці як верхньої, так і НИЖНЬОЇ щелеп є два різці, ікло і два ве­ ликих кутніх. Анатомічна формула постій-

кутніх — 12. Різці мають по одному ко­ реню. Коронка схожа на лопатку, рівний різальний край якої утворює вістря зуба (cuspis dentis). Ікла звичайно також однокореневі, а різальний край клином зву­ жується й утворює верхівку вістря (apex cuspidis). У малих кутніх зубів один-два, рідко три корені, на поверхні змикання коронки ВИДНО горбки, відокремлені один від одного борознами. Нижні великі кутні зуби звичайно мають два, рідко три ко­ рені, верхні великі кутні зуби, як правило, трикореневі. На поверхні змикання коро­ нок різної форми горбки.

Різці (dentés incisivi) — по чотири на кожній щелепі, розташовані спереду, посе­ редині зубних дуг, через що їх називають передніми зубами. Розрізняють верхні, нижні, присередні й бічні різціНими від­ кушують їжу, тому їх коронки розташо­ вані майже у лобовій площині, закінчують­ ся різальним краєм. Коронки присередніх різців більші, ніж бічних.

Верхні різці. Присередній різець є най­ більшим серед різців. Має широку, опук­ лу коронку, що звужується до шийки зуба. Емаль коронки утворює в ділянці шийки закруглений виступ у вигляді напливу. Коронка може бути різної форми: прямо­ кутної, трапецієподібної, овоїдної. Мезіаль­ ний і різальний краї сходяться під прямим кутом, кут між різальним краєм і дисталь­ ним найчастіше тупий і трохи закруглений. На різальному краї присередніх різців у молодих людей є три горбки, які продов­ жуються у вигляді валків на присінковій поверхні зубів; між валками проходять малопомітні борозни.

Корінь верхнього присереднього різця дещо сплющений у мезіодистальному на­ прямку. Верхівка кореня заокруглена, згин між коронкою і коренем на мезіальному крій більший, ніж на дистальному. Озна­ ка кривини емалі коронки разом з озна­ ками кута коронки і положення кореня дає можливість досить легко визначити належність зуба до правої чи лівої поло­ вини зубної дуги.

Язикова поверхня коронки верхнього присереднього різця часто має мезіальний і дистальний крайові гребені (crista mar­

ginales mesialis et distalis), спрямовані від основи коронки до її різального краю. Ступінь розвитку крайових гребенів у різних людей неоднаковий: їх може зовсім не бути, якщо вся язикова поверхня рівно­ мірно увігнута, а можуть бути настільки розвинуті, що язикова поверхня має ви­ гляд жолоба (лопаткоподібиа). У випад­ ках великої жолобуватості крайові гребені сходяться в пришийковій частині на­ стільки, що формується шийковий пояс

(cingulum cervicale). У шийковій третині коронки добре помітний горбок зуба

(tuberculum dentis), форма й ступінь роз­ витку якого різні. Поверхня дуже розви­ нутого горбка спрямована в бік різально­ го краю коронки, може бути зубчастою. Найчастіше є два горбки — мезіальний і дистальний, іноді між ними може бути третій — центральний горбок, а ще рідше 4 — 5 горбків.

Горбки також мають різну довжину: тонкі горбки довгі, добре розвинуті — ко­ роткі; у рідкісних випадках горбки можуть досягти різального краю.

Коронка верхнього присереднього різця з мезіального боку має (на медіальній нормі) клиноподібну форму, присіиковий контур її опуклий, язиковий — увігнутий. На присінковій поверхні контур кореня опуклий, на язиковій — прямий, опуклий або увігнутий.

Порожнина коронки верхнього присе­ реднього різця подібна до її зовнішньої форми, має щілиноподібну форму вздовж різального краю і сплощену в присінко- во-язиковому напрямку. Ближче до коре­ ня порожнина коронки звужується й пе­ реходить без різкої межі в канал кореня. Біля верхівки кореня канал може поділя­ тися на кілька канальців, що відкривають­ ся самостійними отворами.

Висота коронки верхніх присередніх різців по присінковій поверхні становить 9 — 12 мм, ширина різального краю — 8 — 9, довжина кореня — 12 —15, мезіодистальний діаметр шийки — 6,3 — 6,9, присінко- во-язиковий — 7,1—7,5 мм.

Бічний різець подібний до присередньо­ го, але менший за нього. Проте є суттєві відмінності між різцями.