Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

З — ductuli alveolares; 4 — alveoli pulmonales; 5 — sacculi alveolares.

1—3 порядки альвеолярних протоків

(ductuli alveolares), які закінчуються аль­ веолярними мішечками (sacculi alveolares),

які складаються з численних легеневих альвеол (alveoli pulmonares) (мал. 166,

а, б), у яких відбувається газообмін. Та­ ких альвеол нараховується в обох легенях сотні мільйонів, а загальна площа їх стін­ ки становить кілька десятків квадратних метрів.

Будова с т і н к и великих бронхів і тра­ хеї однакова (слизова оболонка, вистелена війчастим псевдобагатошаровим епітелієм, з великою кількістю бронхіальних слизо­ вих залоз, хрящові кільця, мілекільцеві зв'язки з гладкими міоцитами і еластич­ ними волокнами та адвентиція).

Дихальна система 231

У міру зменшення просвіту бронхів відбувається фрагментація хрящових кілець з поступовим зменшенням хряща аж до зникнення його в бронхіолах.

Л Е Г Е Н І

Легені (pulmo dexter/sinister) (мал. 167) розташовані в грудній порожнині по обидва боки від середостіння. Леге­ ня має форму напівконуса із заокругле­ ною верхівкою (apex pulmonis), що до­ сягає надключичної ямки, і широкою основою (basis pulmonis), що лежить на куполі діафрагми. Права легеня корот­ ша внаслідок більш високого стояння діафрагми, але ширша й за об'ємом біль­ ша, ніж ліва, частину об'єму якої займає серце.

У коленій легені розрізняють такі по­ верхні: випуклу реброву (faciès costalis), увігнуту діафрагмальну (faciès diaphrag-

matica), неправильно увігнуту середостін­

ну (faciès mediastinalis), міжчасткові, що

прилягають одна до одної (faciès interlobares), а також: передній (margo anterior)

і нижній (margo inferior) краї.

На ребровій поверхні легені виділяють хребтову частину (ззаду), яка прилягає до бічних поверхонь тіл хребців. На сере­ достінній поверхні обох легень видно сер­ цеве втиснення (impressio cardiaca) (зліва чіткіше). У верхньозадньому квадранті цих втиснень містяться ворота легені (hilum pulmonis), через які в неї входять брон­ хи, легенева та бронхіальні артерії, нерви і виходять легеневі вени, лімфатичні су­ дини. Усі ці утвори обгорнуті пухкою во­ локнистою сполучною тканиною, станов­ лять корінь легені (radix pulmonis). Пра­ воруч в корені легені найвище проходять бронх, артерія і вени, ліворуч — артерія, нилече — бронх і ще нижче — легеневі вени.

Гострий передній край кожної легені відділяє реброву поверхню від середостін­ ної. Знизу на передньому краї лівої ле­ гені є серцева вирізка (incisura cardia­ ca), ще нижче міститься невеликий ви­ ступ легеневої тканини — язичок лівої ле­ гені. Нижній край легені, який відмежо-

М а л . 167. Легені (pulmones):

І — larynx; .? — trachea; 'S — bifurcatio trachea; 4 — apex pulmonis; 5 — faciès costal is; 6, IS — lobus superior; 7 —

fissura obligua; <S', 15 — lobus inferior; 9 — basis pulmonis; 10 — incisura cardiaca (pulmonis sinistri); // — pars vertcbralis; 12 — margo anterior; 1'j — fades diaphragmatica; /-/ — margo inferior; 16 — lobus mcdius (pulmonis dextri); 17 — fissura horizontal is (pulmonis dextri).

вує діафрагмальну поверхню від ребро­ вої та середостінної поверхонь, має ви­ гляд правильної горизонтальної дуги, присередні кінці якої з'єднані стріловою прямою.

Легені в людини розділені глибокими щілинами ца частки. У кожній легені є довга коса щілина (fissura obliqua), що відділяє нижню частку від решти ткани­ ни легені. Крім того, у правій легені є го­ ризонтальна щілина (fissura horizontalis),

яка ділить верхньопередню частину тка­ нини легень на верхню і середню частки. Внаслідок цього права легеня має три частки: верхню (lobus superior), середню

(lobus médius) і нижню (lobus inferior),

а ліва — дві: верхню і нижню.

Основною структурно-функціональною одиницею дихальної паренхіми легені є ацинус, до якого належать дві дихальні бронхіоли, ЯКІ відходять від однієї кінце­ вої бронхіоли, їхні альвеолярні протоки

та альвеолярні мішечки (див. мал. 166). Сукупність більшої або меншої кількості ацинусів становить легеневі часточки. Часточки мають форму неправильних пірамід розміром (2 — 3) • 1 см, інколи відмежованих одна від одної тонкими спо­ лучними прошарками.

Зовні легені, за винятком воріт, вкриті серозною оболонкою — легеневою плев­ рою (pleura visceralis s. pulmonalis), міцно зрощеною з тканиною легені. Легені в новонароджених рожевого кольору, потім вони поступово темнішають внаслідок відкладення дрібних пилових часточок (кам'яного вугілля, вільного кремнію (IV) оксиду тощо) в сполучній тканині та лімфатичних вузлах легень. При цьому в легенях розростається щільна волокнис­ та сполучна тканина, що різко зменшує еластичність дрібних бронхів і легеневої тканини.

К р о в о п о с т а ч а н н я легень і брон­ хів здійснюється бронхіальними гілками грудної частини аорти. Венозна кров від­ тікає в парну й півнепарну вени. У зв'яз­ ку з газообміном легенева тканина одер­ жує також венозну кров з легеневої ар­ терії. Відтік збагаченої киснем крові відбу­ вається через легеневі вени.

Л і м ф а т и ч н е р у с л о у дітей ба­ гате, у дорослих воно менше. Лімфатичні судини в легенях умовно поділяють на поверхневі й глибокі, хоча ті й інші ста­ новлять єдину судинну систему. У стінці легеневих альвеол лімфатичних капілярів немає. Більша частина відвідних лімфа­ тичних судин направляється до легеневих, бронхо-легеневих і трахео-бронхіальних (верхніх і нижніх) лімфатичних вузлів, і лише деякі з них, пройшовши через діа­ фрагму, вливаються в лімфатичні вузли черевної порожнини.

І н н е р в а ц і я : гілки легеневого спле­ тення, утвореного гілками блукаючих нервів і симпатичних стовбурів.

У зв'язку з практичними питаннями ле­ геневої хірургії запропоновано легеневу тканину ділити на окремі ділянки — брон- хо-легеневі сегменти, кожен з яких вен­ тилюється одним бронхом третього по­ рядку.

полегшує ковзання листків плеври під час вдиху і видиху. У людини, на відміну від більшості ссавців, права й ліва порожни­ ни плеври повністю ізольовані одна від одної, що пояснюється цілковитим при­ рощенням волокнистого осердя до діа­ фрагми.

Верхня частина пристінкової плеври кожної плевральної порожнини, що відпо­ відає верхівці легені, називається куполом плеври (cupula pleurae). Біля місця пере­ ходу діафрагмової плеври в реброву та середостінну утворюються з кожного боку реброво-діафрагмовий, діафрагмово-сере­ достінний і реброво-середостіиний плев­ ральні закутки (recessus pleurales), у яких обидва листки плеври можуть прилягати один до одного. Найбільші закутки — реброво-діафрагмові та лівий реброво-се­ редостінний (відповідає локалізації сер­ цевої вирізки) — називають запасними кишенями. Легеня потрапляє в них лише в момент глибокого вдиху.

К р о в о п о с т а ч а н н я т а і н н е р ­ в а ц і я плеври здійснюються разом з су­ сідніми анатомічними утворами (ребро­ вої — разом з ребровою стінкою грудної порожнини, вісцеральної — разом з леге­ нями і т. п.).

вохід, симпатичні стовбури, нутряні нерви, грудна протока, непарна і напівнепарна вени, блукаючі нерви, лімфатичні вузли.

ПРОЕКЦІЯ МЕЖ ПЛЕВРИ І ЛЕГЕНЬ НА ГРУДНУ СТІНКУ

Щоб точно визначити Положення органів у грудній порожнині, проводять описані на с. 20 вертикальні лінії (мал. 168).

Купол плеври з обох сторін дещо вихо­ дить за межі верхнього отвору грудної клітки (спереду на 3 —4 см вище І ребра) і проектується спереду вище груднинного кінця ключиці. Звідси передньоприсередні межі плеври ідуть вперед, донизу і присередньо (позаду груднинно-ключичного суглоба) до рівня хрящів II ребер, потім ліворуч від серединної лінії спускаються вертикально до рівня прикріплення хря­ щів IV ребер до груднини. Звідси присередні межі плеври знову розходяться. При цьому права межа продовжує вертикаль-

СЕРЕДОСТІННЯ

Середостіння (mediastinum) є комплек­ сом огорнутих пухкою волокнистою спо­ лучною тканиною органів, обмежених з боків середостінною плеврою, зверху — уявною площиною, проведеною через верхній отвір грудної клітки, знизу — діаф­ рагмою, спереду — грудниною з реброви­ ми хрящами, ззаду — хребтом і головками (іноді й шийками) ребер. Лобовою площи­ ною, проведеною через задню поверхню кореня легень і роздвоєння трахеї, середо­ стіння ділиться ча переднє і заднє. У пе­ редньому середос 'пінні розташоване серце з осердям, висхідна частина аорти, легене­ вий стовбур, дуга аооти, верхня порожнис­ та, плечо-головні і ^егеневі вени, трахея з головними бронхами і діафрагмальні не­ рви (див. мал. 194). У задньому сере­ достінні розташовані низхідна аорта, стра­

cor; б — incisura cardiaca pulmonis sinistri; 7 — processus xyphoidcus; <S' — margo inferior pulmonis sinistri; 'J — ниж­

ня межа плеври; 10 — pleura diaphragmatica; // - lobus inferior; 12 - margo inferior pulmonis dcxtri; 13 — lobus mcdius pulmonis dextri; 14 - lobus superior; 15 - margo anterior pulmonis dcxtri.

но спускатися вниз і, ледь відхиляючись праворуч, досягає по пригруднинній лінії рівня VI ребра. Ліва межа плеври уздовж нижнього краю хряща IV ребра прохо­ дить ліворуч, де, починаючи від пригруднинної лінії, описує дугу, випуклістю обер­ нену назовні, спускається донизу, перети­ наючи хрящі V і VI ребер, і на рівні VII ребра по середньоключичній лінії перехо­ дить у нижню межу.

Нижня межа плевральної порожнини

справа йде дугою по VI ребру назовні, пере­ тинає по середньоключичній лінії VII і по середній пахвовій лінії IX ребра, а потім, піднявшись, продовжується горизонтально назад і присередньо, де перетинає X ребро по лопатковій лінії і досягає шийки XII реб­ ра. Зліва нижня межа, почавшись перед перетином середньоключичної лінії з VII ребром, далі майже повністю збігається з правою межею, відрізняючись лише тим, що проходить на 1 — 2 см нижче. Задні присередні межі плевральних порожнин з обох боків проектуються по прихребтових лініях. Проектовані на ділянки грудей і спини

нижні та передньоприсередні межі легень

не збігаються з описаними вище відповід­ ними межами плевральних порожнин. Це пояснюється наявністю згаданих плевраль­ них закутків. Між вдихом і видихом при спокійному диханні різниця нижньої межі легень і плеври в середньому дорівнює од­ ному міжребровому проміжку.

ЕМБРІОГЕНЕЗ ОРГАНІВ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

У з а р о д к а л ю д и н и четвертого т и ж н я на рівні каудальної пари з я б р о в и х к и ш е н ь у вентральній стінці головної к и ш к и утворюється виступ — гор- т а н н о - т р а х е а л ь н а т р у б к а , що росте у вентраль - но-каудальному напрямку, В подальшому нижній кінець т р у б к и стовщується, потім р о з д в о ю є т ь с я .

неподібного, двох пластинок щитоподібного, чер­ пакуватих, р і ж к у в а т и х , к л и н о п о д і б н и х і надгор­ т а н н и к а . Н а початку четвертого м і с я ц я заклада­

тканинні структури, а з е н д о д е р м и в и н и к а є епі­

РЕНТГЕНОАНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

При рентгеноскопії та рентгенографії грудної клітки здорової людини передусім видно серединну (зміщену дещо ліворуч) тінь хребта, груднини і органів середостін­ ня (серця, великих кровоносних судин тощо). Праворуч і ліворуч від серединної тіні аж до ребрового кістяка грудної клітки видно світлі легеневі поля. Верхівка кож­ ної легені в нормальному стані піднімається над ключицею. Знизу легеневі поля обме­ жені чіткою тінню діафрагми з вищою пра­ вою частиною купола і розташованою під нею печінкою. На світлому фоні легеневих полів контурують тіні ребер. У присередній половині кожного світлого поля ледь по­ мітна тінь у вигляді радіальних ніжних тя­ жів. Ближче до кореня легені ця тяжистість стає чіткішою і біля воріт легені перетво­ рюється на затемнення, зумовлене головним чином легеневими судинами. Прикореневе затемнення зліва завжди менше, ніж спра­ ва, що пояснюється накладанням тіні сер­ ця. Краї легень у ділянці реброво-діафраг­ мових закутків під час глибокого вдиху про­ світлюються.

ф у н к ц і я звичайн о в и к о н у є т ь с я р е ф л е к т о р н о під в п л и в о м сигналів, що йдуть головним чином від

ни та наповнення легень повітрям забезпечується скорочення м д и х а л ь н и х м'язів , робота я к и х за­ трачується на піднімання ребер і опусканн я діа­

внутрішньочеревного тиску пасивно піднімається. Я к щ о внднх ф о р с о в а н и й , провідна роль у ньому належить, як правило, скороченню м'язів грудної клітки та живота .

Дихальні м'язи поділяють на м'язи , які спри­

лежать такі: діафрагма, скорочення якої збільшує

р е б р а ; в н у т р і ш н і м і ж р е б р о в і м ' я з и ; м ' я з и — піднімачі ребер; д р а б и н ч а с т і м ' я з и , що підніма­ ю т ь і ф і к с у ю т ь І — I I р е б р а , а це не т і л ь к и збільшує поздовжнії! діамет р грудної порожни­ ни, а й посилює д і ю міжреброви х м'язів, спільна д і я к л у б о в о - р е б р о в н х м ' я з і в , м ' я з і в шиї т а зовнішніх пучків квадратних м'язів попереку, що

зи передньої стінки живота, які сприяют ь опус­ канню нижні х ребер, груднини та ( з а в д я к и підви­ щ е н н ю внутрішньочеревного тиску) механічному підніманню діафрагми; поперечний м'яз, що сприяє

реку і більша частина квадратних м'язів попере­

п і д н і м а ю т ь р е б р а л и ш е п р и ф і к с а ц і ї в і л ь н и х

н я р о м б о п о д і б н и х м ' я з і в , п о л о ж е н н я с и д я ч и з відкинутим назад тулубом і упором його в спин­ к у стільця , к р і с л а т о щ о ) ; г р у д н и н н о - к л ю ч и ч н о - соскоподібний м'яз, який піднімає ключиці й груд­

Ємність легень. П р и повному вдиху ємність легень дорослої людини становить близько 5000 см3

час спокійног о д и х а н н я (500 с м 3 ) , д о д а т к о в е по­

життєва ємність легень звичайн о поступово змен­

Постійне виведення з організму про­ дуктів обміну речовин у біології дістало назву виділення.

Видільна функція людини здійснюється переважно органами сечової системи. Про­ дуктом виділення є сеча (urina).

До сечової системи належать: нирки (права/ліва), сечоводи (правий/лівий), сечовий міхур і сечівник.

Н И Р К А

Нирка (геп) (мал. 169) звичайно пар­ ний орган* бобоподібної форми. Розташо­ вана по обидва боки хребтового стовпа на рівні двох нижніх грудних і верхніх по­ перекових хребців.

Середня довжина нирки 10 — 12 см, ширина 5 — 6 см і товщина 3—4 см; маса 120 — 200 г. У нирці розрізняють: два кінці (полюси) — верхній (тупий) і нижній (за­ гострений); передню (випуклу) і задню (сплощену) поверхні; бічний (випуклий) і присередній (увігнутий) краї. На присередпьому краї містяться ниркові воро­ та (liilum renalis), звідки виходить сечовід і які є місцем проходження судин і нервів. Ниркові ворота переходять у велику нир­ кову пазуху (sinus renalis).

На лобовому розрізі нирки (мал. 170) видно ниркову кору (cortex renis) зав­ товшки близько 5 мм блідо-коричневого кольору і нирковий мозок (medulla renis) голубуватого кольору. Останній склада­ ється з 16 — 20 ниркових пірамід (pyrami­ des renales) темнішого забарвлення, відок­ ремлених одна від одної прошарками нир­ кової кори — нирковими стовпами (соїитnae renales).

Ниркові піраміди разом з нирковими стовпами, що їх оточують, в ембріонально­ му періоді досить чітко відмежовані і на­ зиваються нирковими частками (lobi re­ nales). У корі зберігаються певні ознаки частковості у вигляді кіркових часточок

ка, ще р і д ш е — д о д а т к о в а н и р к а .

Основи пірамід обернені до поверхні нирки, а верхівки закінчуються ниркови­ ми сосочками (papillae renales) (деякі сосочки утворені злиттям двох, рідше трьох верхівок пірамід). На верхівці кож­ ного сосочка відкривається 15 — 20 ледь помітних сосочкових отворів (forr. раріllaria), через які виділяється сеча. Нир­ кові сосочки спрямовані до ниркової па­ зухи і занурені в малі ниркові чашечки

(calyces renales minores). Кілька малих чашечок, зливаючись, утворюють велику чашечку нирки (calyx renalis major).

У нирці людини є три, іноді дві великі ча­ шечки. З'єднуючись одна з одною, великі чашечки утворюють ниркову миску.

М а л . 169. Н и р к и (геп), сечоводи (ureter), сечо­ вий міхур (vesica urinaria):

I — gl. suprarenalis sinistra; 2 — ten sinister; і — diaphragma; •/ — vasa renalis sinistra; 5 — a. tcsticularis sinistra; 6 — v. tcsticularis sinistra; 7 — pars abdominalis aörtae; 5 — ureter

sinister; 9 — vesica urinaria; 10 — rectum; // — vasa iliaca communis dcxtra; 12 — m. iliacus; IJ — v. cava inferior; 14 — m. quadratus lumborum; 15 — a. mescnteriea superior.

М а л . 170. Н и р к а (геп) ( л о б о в и й р о з р і з ) :

/ — cortex ГОП Is; 2 — medulla renalis; З — columnae renales; 4 — papillae renales; 5 — pyramides renales; б — a. renalis; 7 — v. renalis; 8 — ureter; 9 — pelvis renalis; 10 — calyces renales minores.

.4

Ниркова миска (pelvis renalis) (див. мал. 170) має вигляд сплюснутої в передньозадньому напрямку лійки, основа якої обернена до великих чашечок, а вер­ хівка переходить у сечовід.

C т і н к а нирки, так само як і нирко­ вих чашечок, складається із слизової, м'я­ зової (з різноманітно спрямованих шарів міоцитів) і адвентиційної оболонок.

Нирка — це життєво важливий орган; його екскреторна функція, яка полягає в утворенні сечі, неподільно пов'язана із забезпеченням сталості внутрішнього се­ редовища організму — гомеостазу.

Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон (nephron) (мал. 171), який складається з ниркового тільця (corpusculum renale) та системи канальців нефрона (tubuli nephroní).

Кожне ниркове тільце утворене клубоч­ ком (glomerulus) кровоносних капілярів з приносною (більшого калібру) та винос­ ною (меншого калібру) клубочковими артеріолами (мал. 172) і двостінною кап­ сулою клубочка (capsula glomeruli) (Шумлянського — Боумена), що є впинанням сліпого кінця ниркового каиальця, внут­ рішня стінка якого тісно зрощена з клу­ бочком ниркового тільця.

Нирку вкривають три капсули: волок­ ниста (capsula fibrosa), що прилягає без­ посередньо до нирки і в здоровому стані легко відділяється, жирова (capsula adi­ posa), яка обгортає нирку з усіх боків і завжди має достатню масу (особливо зза­ ду), і ниркова фасція (fascia renalis) — (від поперекової фасції). У вертикально-

му положенні людини фіксації нирки сприяють її великі кровоносні судини, жирова капсула, ниркова фасція та внут­ рішньочеревний тиск.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я . Нирки розташовані в заочеревинному про­ сторі в ніші, утвореній mm. quadratus lumborum et psoas major таким чином, що прямі лінії, проведені через обидва кінці кожного м'яза, сходяться догори і пере­ хрещуються на рівні тіл TIV — TVII хреб­ ців. Права нирка лежить нижче на 1 — 1,5 см від лівої (ТХІ — LII). До верхніх кінців нирок прилягають надниркові за­ лози.

Передня поверхня правої нирки через пристінкову очеревину стикається з вісце­ ральною поверхнею правої частки печін­ ки, правим згином ободової і частково з низхідною частиною дванадцятипалої ки­ шок. Передня поверхня лівої нирки при­ лягає до шлунка (відмежована від нього пристінковою очеревиною і чепцевою сум­ кою), підшлункової залози, лівого згину ободової кишки і її низхідної частини.

Проекція нирок на передню стінку жи­ вота: більша частина правої нирки з пра­ вим сечоводом проектується на праву бічну ділянку і лише верхній край правої нирки частково проектується на праву підреброву ділянку; більша частина лівої нирки з лівим сечоводом проектується на ліву бічну ділянку, а її верхній край — на ліву підреброву ділянку.

К р о в о п о с т а ч а н н я нирки здійс­ нюється однойменними (парними) арте­ ріями, що відходять від черевної частини аорти. У воротах нирки ниркова артерія ділиться звичайно на три гілки: до верх­ нього та нижнього кінців і до централь­ ної частини органа. У паренхімі нирки від цих гілок відходять міжчасткові артерії,

які на ділянках основ пірамід називають­ ся дугоподібними артеріями. Від останніх у товщу ниркових кори й мозку відходять численні артерії. У межах кори — це про­ меневі кіркові (міжчасточкові) артерії,

від яких крім дрібних гілок до кожного ниркового тільця відходить приносна клубочкова артеріола (artcriola glomerularis

äffer ens) \ яка переходить у клубочкові кро-

Мал. 172. Ниркове тільце (corpusculum renalis):

1 — приносна клубочкова артеріола; 2 —' виносна клубочкопа артеріола; З — клубочкова капілярі.а сітка; 4 — кліти­

ни внутрішньої частини капсули клубочка, тісно Зрощеної з клубочковимн кровоносними капілярами; 5 — зовнішня частина капсули клубочка; в — просвіт капсули клубочка;

7 — проксимальний звивистий канадець.

воносні капіляри. Звідси виходить також виносна клубочкова артеріола (arteriola glomerularis efferens), що розгалужується на капіляри, зв'язані з венозною системою. У мозкову речовину дугоподібні артерії посилають велику кількість прямих арте­ ріол, які йдуть за ходом прямих канальців нефронів і переходять через капілярну сітку у венозне русло.

Таким чином, артеріальна кров у нир­ ковій корі двічі проходить через капіляр­ не русло. Перший раз це відбувається у нирковому тільці, де артеріальна кров, заповнивши капіляри клубочка, сповіль­ нює свою течію, що й забезпечує налелшу екскрецію сечі.

Відтік венозної крові починається в нирковій корі зірчастими веиулами, які добре видно на розрізі нирки, у мозковій речовині — прямими веиулами. Далі нир­ кові вени повторюють хід артерій.

Л і м ф а т и ч н и х к а п і л я р і в усе­ редині ниркових часток і ниркових тілець

немає, вони проходять тільки в міжчасточковій сполучній тканині. Відвідні лім­ фатичні судини йдуть до вузлів заочеревинного простору.

І н н е р в а ц і я : гілки ниркового і че­ ревного сплетень.

С Е Ч О В І Д

Сечовід (ureter) (див. мал. 169, 170) — парний орган; має вигляд довгої (близько ЗО см) трубки, ширина якої поступово збільшується від 3—4 до 7 —8 мм. Сечовід, починаючись від ниркової миски, продов­ жується по задній стінці черевної порож­ нини донизу (черевна частина), потім спус­ кається в порожнину малого таза (тазова частина), де, досягши дна сечового міхура, проходить через його стінку навскіс і від­ кривається щілиноподібним отвором у по­ рожнину сечового міхура. Сечовід має три фізіологічних звуження: біля виходу з ниркової миски, на рівні переходу до по­ рожнини малого таза, біля входу в се­ човий міхур.

С т і н к а сечоводу утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою, що скла­ дається з переплетених шарів міоцитів, і адвентиції.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я . Н а всьому своєму протязі обидва сечоводи розташовані заочеревиино. Правий лежить між нижньою порожнистою веною і pars descend ens duodeni (згори) та colon ascendens (у середньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого таза — попереду спільних клубових судин (див. мал. 169).

Лівий сечовід лежить між черевною частиною аорти і colon descendens (зго­ ри) і позаду кореня брижі сигмоподібної ободової кишки (у верхньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого та­ за — перед загальною клубовою артерією. Черевну частину сечоводів перетинають яєчникові артерія і вена.

Топографічні співвідношення тазової частини сечоводу у чоловіків і жінок різні. У чоловіків безпосередньо перед впадін­ ням у сечовий міхур сечовід перехрещує сім'явиносиу протоку, у жінок двічі пере­

тинає маткову артерію (у початковому її відділі та на рівні шийки матки).

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки нирко­ вих, яєчникових, внутрішніх клубових і сечоміхурових артерій. Венозна кров від­ тікає однойменними венами до нижньої порожнистої вени.

Л і м ф о в і д т і к: до поперекових і клубових лімфатичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки ниркового нерво­ вого і нижнього підчеревного сплетень.

Аномалії нирок. Найчастіше трапляєть­ ся здвоєна, часткова, підковоподібна (зро­ щення нирок нижніми кінцями) нирки, одна нирка тощо.

С Е Ч О В И Й МІХУР

Сечовий міхур (vesica urinaria) (див. мал. 153, 154, 179) — порожнистий орган еліпсоподібної форми (у наповненому стані), розташований у порожнині малого таза безпосередньо за лобковим симфізом. Він є резервуаром, до якого безперервно надходить сеча із сечоводів і виводиться назовні через сечівник. Ємність сечового міхура у жінок більша, ніж у чоловіків, і коливається від 350 до 750 см3. У сечовому міхурі розрізняють тіло (corpus vesicae), дно

(fundus vesicae) і шийку (cervix s. Collum vesicae). У спорожненому міхурі чітко виз­ начається верхівка (apex vesicae), від якої догори тягнеться серединна пупкова зв'яз­ ка (lig. umbilicale medianum), що є залиш­ ком ембріональної сечової протоки.

Ст і н к а сечового міхура складається

зтрьох оболонок. Ззаду сечовий міхур

частково вкритий серозною оболонкою

з добре розвинутим пухким підсерозним прошарком, тобто вій лелсить мезоперитонеально. Товста м'язова оболонка склада­ ється з трьох шарів міоцитів, переплете­ них між собою. У ділянці шийки та біля виходу з сечового міхура формується м'яз — випорожнювач міхура, лобковоміхуровий, прямокишково-міхуровий, у жінок — міхурово-иіхвовий м'язи. Сли­ зова оболонка сечового міхура, вистелена перехідним епітелієм, розташована на дуже пухкому підслизовому прошарку. У ді­ лянці слизової оболонки дна міхура міс-