Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

332 НЕРВОВА СИСТЕМА

довів київський анатом В. О. Бец, 1874). У корі великого мозку розрізняють близь­ ко 200 полів, кожне з яких має свої струк­ турні особливості.

Центри. Стосовно локалізації центрів кори великого мозку довгий час існувало дві теорії. Згідно з першою певна, чітко обмежена ділянка кори, або центр, відпові­ дає лише певній функції на периферії (.те­ орія вузького локалізму). Друга теорія — наявність обмежених центрів, різних за своєю функцією, не визнає, а всю кору розглядає порівняно рівнозначною (тео­ рія еквіпотенціалізму). І. П. Павлов довів, що кожен кірковий центр не є чітко обмеженим, а містить ядро й розсіяну час­ тину, причому розсіяні елементи розташо­ вані не лише поблизу ядра, а й вдалині від нього (теорія ядра і розсіяних еле­ ментів). Нижче подано деякі найваж­ ливіші нервові центри (ядра), розташовані в корі великого мозку (див. мал. 241).

Передцентральиа звивина (gyrus precentralis) і прпцентральна часточка (lobulus paracentralis) лобової частки (поля 4, 6)* становлять руховий центр кори і є ана­ лізатором кінестезичних імпульсів, які над­ ходять від посмугованих м'язів, суглобів, су­ хожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці передцентральио'ї звивини розташовані клітинні групи, що належать до м'язів нижніх кінцівок, ниж­ че — верхніх кінцівок, ще нижче — невро­ ни, пов'язані з іннервацією м'язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов'язані з мус­ кулатурою лівої сторони тіла і навпаки.

Узадній частині (поле 8) середньої лобової звивини МІСТИТЬСЯ центр узгод­ женого руху голови й очей (окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви).

Улівій (у лівшів у правій) нижній тім'яній часточці (глибокі шари поля 40) розташований центр, який координує ці­ леспрямовані рухи. Він функціонує за ти­ пом тимчасових зв'язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспря­ мовані дії (апраксія).

Вважають, що локалізація статичного аналізатора (центр збереження рівнова­ ги і положення тіла в просторі) — кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії (розладу координації рухів).

Центр слуху розташований у корі верх­ ньої скроневої звивини, на боці, обернено­ му до острівця (поля 41, 42, 52). Двосто­ роннє ураження центру призводить до повної кіркової глухоти.

У gyrus parahippocampalis та ділянці її гачка містяться центри нюхового та сма­ кового аналізаторів. Кіркові центри слу­ ху, нюху й смаку кожної півкулі мають зв'язок з відповідними рецепторами обох (правої та лівої) половин голови.

Кіркове ядро аналізатора зору розта­

(поля 17, 18, 19). Зоровий центр коленої півкулі зв'язаний із зовнішньою полови­ ною сітківки свого боку і з прнсередньою її половиною протилежного. У ділянці клина (сипеus) містяться центри зорової пам'яті й зорової орієнтації.

У зацептральиій звивині (тім'яна част­ ка) (поля 1,2,3) локалізується ядро шкір­ ного аналізатора (больова, тактильна, тем­ пературна чутливість), причому проекція нервових елементів кори на периферію аналогічна проекції їх на передцентральній звивині.

Кірковий кінець рухового аналізато­ ра виразної усної мови* міститься зліва у задній третині нижньої лобової звивини (поле 44, мал. 242). У разі ушкодження цієї зони людина втрачає здатність вимов­ ляти слова (рухова афазія), хоч довільні скорочення відповідних м'язів або їх груп можливі.

п о л я позначено в е л и к и м и к р а п к а м и , а ті, що по­ рівняно мало з б і л ь ш у ю т ь с я в процесі становлен­ ня л ю д и н и , — д р і б н и м и . Н е з а п о в н е н і к р а п к а м и п о л я є відносно с т а б і л ь н и м и ( з а І О . Г. Шевчен ­ ком, 1976) .

Кіркове ядро слухового аналізатора усної мови розташоване в глибині задньої ділянки верхньої скроневої звивини (поле 22). Якщо уражено цей центр, то виникає сенсорна афазія (людина чує слова, але не розуміє їхнього значення).

Ядро рухового аналізатора письмової мови локалізується в задній ділянці се­ редньої лобової звивини і в нижньотім'я- ній ділянці (поле 40). При ушкодженні цього центра всі рухи, зв'язані з письмом, зберігаються, але втрачається здатність пи­ сати літери та інші письмові знаки (агра­ фія).

Ядро зорового аналізатора письмової мови, пов'язане із загальним центром ана­ лізатора зору, міститься в gyrus angularis (поля 18, 19) нижньої тім'яної часточки зліва. Керує процесом читання. Порушен­ ня його функції не призводить до втрати зору, але людина перестає читати й розу­ міти написане (алексія).

У процесі еволюції людини відбулося чітке перегрупування темпів розвитку окремих кіркових зон великого мозку, що виявилося у прискоренні росту відділів, які здійснюють організовані форми раціо-

нальної поведінки та маніпулювання пред­ метами. Удосконалились також траискортпкальні зв'язки.

Кіркові центри, що координують взає­ модію автономного відділу периферичної частини нервової системи та загальної нер­ вової системи, зосереджені в нижніх від­ ділах передцептральної й лобових звивин. Сюди надходять доцентрові імпульси від внутрішніх органів, судин, гладкої муску­ латури і виходять відцентрові імпульси до основних (підкіркових) ядер і до ядер гіпоталамуса.

Усе викладене вище дає підстави роз­ глядати кору великого мозку як сигналі­ заційне табло, куди надходять сигнали із зовнішнього та внутрішнього середовищ і звідки відцентрово йдуть нервові імпуль­ си. Цю систему аналізаторів називають

першою сигнальною системою; її мають усі тварини і, зокрема, людина (І. П. Павлов) (мал. 243).

Крім першої в еволюції людини виник­ ла друга сигнальна система, пов'язана з трудовою діяльністю і мовленням. В ос­ нові формування цієї системи покладено свідомі дії та абстрактне мислення, яке передається словами (усна мова, письмо тощо) й образами (образотворче мисте­ цтво). Усе це досягається через встанов-

334 НЕРВОВА СИСТЕМА

о р г а н а м и ( з а В . В . М п х е є в н м ) :

/— іптероцснтивнпй; 2 — руховий; і — смаковий і нюхо­ вий; 4 — шкірний; 5 — слуховий; в — зоровий.

ленйя тимчасових зв'язків між певними сигналами (зоровими, слуховими, тактиль­ ними тощо) і руховими центрами м'язів рук, язика, гортані, лиця тощо. Центри цієї системи розташовані переважно у філогенетично нових ділянках кори ве­ ликого мозку: поля 37, 39, 40 (нижньо- тім'яно-скронева ділянка) і 44, 45, 46 (задньонижиьолобова ділянка) (див. мал. 242).

Біла речовина півкуль великого мозку

Основну масу півкуль між корою і яд­ рами великого мозку становить біла речо­ вина, яка складається головним чином із відростків невронів, а також клітин глії. Відростки невронів, що проводять нервові імпульси в різних напрямках, групуються в систему шляхів головного та спинного мозку. Разом з тим біла речовина головно­ го мозку формує ряд структур, які мають

велике значення для з'ясування топічних взаємозв'язків внутрішньої будови голов­ ного мозку. Це такі утвори.

Променистість мозолистого тіла (radiatio corporis callosi) — це нервові во­ локна мозолистого тіла, які розходяться праворуч, ліворуч, вперед, назад, догори, донизу, зв'язуючи обидві півкулі одна з одною.

Внутрішня капсула (capsula interna)

(див. мал. 238) має вигляд прошарку білої речовини, обмеженої присередньо голов­ кою хвостатого ядра і таламусом, а збо­ ку — сочевицеподібним ядром. У капсулі розрізняють передню ні ласу, коліно і зад­ ню ніжку.

Променистий вінець (corona radiata)

складається з нервових волокон, які ви­ ходять із передньої ніжки внутрішньої капсули та віялоподібно розсипаються в напрямку кори великого мозку.

Зорова й слухова променистості (radiatio optica et acústica) утворені нерво­ вими волокнами, що виходять із задньої ніжки внутрішньої капсули до кіркових центрів зору й слуху.

Основні ядра великого мозку

Крім кори великого мозку скупчення нервових клітин у товщі білої речовини є у вигляді смугастого тіла, огорожі та миг­ далеподібного тіла.

Смугасте тіло (corpus striatum) —

значне скупчення сірої речовини, розта­ шоване в нижній половині коленої півкулі великого мозку назовні від таламуса і зсе­ редини від острівця. Функціонально воно належить до екстрапірамідної системи. Смугасте тіло прошарками білої речови­ ни ділиться на хвостате й сочевицеподіб­ не ядра. У деяких місцях цей поділ не­ повний, і тут біла та сіра речовини чергу­ ються — звідси й назва.

Хвостате ядро (nucí, caudatus) (див. мал. 238) має вигляд коми; значною час­ тиною своєї поверхні повернуте до порож­ нини бічного шлуночка, де воно вкрите епендимою. Хвостате ядро ділиться на головку (caput), тіло (corpus) і хвіст (ca­ uda).

Сочевицеподібне ядро (писі, lentiformis) (див. мал. 238) на поперечному і поз­ довжньому зрізах кожної півкулі нагадує розріз сочевичного зерна, причому на поз­ довжньому зрізі дуже виступає вперед стоншений передній кінець ядра. Присередньо ядро відділене внутрішньою кап­ сулою (capsula interna) від таламуса і го­ ловки хвостатого ядра (за винятком того місця, де обидва ядра об'єднані смужками сірої речовини), зовні воно відмежоване зовнішньою капсулою (capsula externa) від огорожі. Сочевицеподібне ядро про­ шарками білої речовини ділиться на тем­ ну зовнішню частину (філогенетично мо­ лодшу) — лушпину (putamen) і розта­ шовану прпсередньо світлу частину (в ево­ люції виникла раніше) — прнсередню і бічну бліду кулю (globus pallidus medians et lateralis).

Між корою острівця й сірою речови­ ною лушпини залягає поздовжньо і в ціло­ му вертикально розташована пластинка сірої речовини, або огорожа (claustrum). Це ядро на поперечних і поздовжніх зрізах великого мозку має вигляд смужки зав­ товшки 1 — 2 мм.

Мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum) розташоване в ділянці полюса скроневої частки, спереду верхівки ниж­ нього рогу бічного шлуночка, дуже близь­ ко від кори. Складається з багатьох окре­ мих ядер.

Бічні шлуночки

Бічні шлуночки (ventriculi laterales)

у кожній півкулі (див. мал. 237, 244) є по­ рожнинами великого мозку. У кожному біч­ ному шлуночку розрізняють передній ріг, центральну частин}', задній ріг і нижній ріг.

Лобовий, або передній, ріг (cornu fron­ tale s. anterius) є порожниною лобової ча­ стки. Стінки його утворені такими еле­ ментами: верхня, передня й частково ниж­ ня — променистістю мозолистого тіла; бічна і невелика ділянка нижньої — го­ ловкою хвостатого ядра і присередня — пластинкою прозорої перегородки.

Центральна частина (pars centralis)

шлуночка є порожниною тім'яної частки.

/ — gcini corporis callosi; 2 — cornu frontale (anterius) ventriculi lateralis; 3 — caput nucl. cauclati; •/ — plexus choroicleus ventriculi lateralis; 5 — splenium corporis callosi; 6" — calcar avis; 7 — crus fornicis; <S' — cornu temporale (posterius) ventriculi lateralis; 9 — thalamus; 10 — cornu temporale inferius ventriculi lateralis; // — corpus fornicis:

12 — lam. septi pcllucicli; 13 — cavuril septi pellucidi.

Покрівля її утворена мозолистим тілом і склепінням, дно — верхнього поверхнею таламуса й тіла хвостатого ядра, розді­ лених кінцевою смугою (stria terminalis), через яку просвічується однойменна вена.

Потиличний, або задній, ріг (cornu occipitale s. posterius) — порожнина по­ тиличної частки. Його верхньобічиа стінка оточена волокнами променистості мозоли­ стого тіла. На ирисередній стінці рога вндно валик — пташину шпору (calcar avis) внаслідок вдавлювання шпорної бо­ розни, а на дні рога помітне трикутне ви­ пинання — побічний трикутник (trigonum collatérale) — слід однойменної борозни кори.

Скроневий, або нижній, ріг (cornu tem­ porale s. inferius) — порожнина скроне­ вої частки; обмежений зверху, знизу і збо­ ку волокнами мозолистого тіла, а зверху й

336 НЕРВОВА СИСТЕМА

присередньо — стоншеним хвостом хвос­ татого ядра. Вздовж присередньої стінки рога проходить білий валик — морський коник (hippocampus) — вдавлення одно­ йменної борозни. На передньому кінці морського коника є стовщення — нога морського коника (pes hippocampi). При­ середньо до нього прилягає торочка (fimbria hippocampi) — продовження ніжки склепіння. На дні рога видно підвищення від вдавлювання побічної борозни.

Судинне сплетення бічного шлуночка

(plexus choroideus ventriculi lateralis) ут­ ворене м'якою оболоною, яка проникає сюди через нерозвинену присередню стінку центральної частини бічного шлу­ ночка. Воно повторно зростається з од­ нойменним ошіетеиням III шлуночка (че­ рез міжшлуночковий отвір) і у вигляді тяжа, розташованого під епендимою, йде назад, але в задній ріг не заходить, а по­ вертає донизу і вперед і розташовується на присередній стінці нижнього рога (див. мал. 244).

Нюховий мозок

Нюховий мозок (rhinencephalon) нале­ жить до філогенетично найдавніших від­ ділів кінцевого мозку. У людини він охоп­ лює низку утворів різного еволюційного походження, що, як правило, редукуються: передня пронизана речовина, нюхові смуж­ ки, склепіння, передня спайка та спайка склепіння, морський коник з торочкою, зви­ вина пояса, паратермінальна (підмозолиста), зубчаста, нриморськоконикова (з гач­ ком), смулскова звивини, сосочкові тіла.

ЛИСТКІВ — зовнішнього, що є окістям хребців, і внутрішнього, або власне твер­ дої оболонки. Простір, розташований на­ зовні від твердої оболонки, називається надтвердооболонним (spatium epidurale).

Він заповнений клітковиною, яка містить головним чином численні внутрішні вени хребта. Вгорі тверда оболонка спішного мозку фіксується до краю великого (по­ тиличного) отвору, а знизу закінчується сліпо і в сапа lis sacralis переходить у нит­ ку твердої оболонки, яка закріплюється на куприку. У межах міжхребцевих отворів тверда оболонка вкриває спинномозкові корінці, вузли та нерви.

ОБОЛОНКИ МОЗКУ

Як головний, так і спинний мозок оточе­ ний мозковими оболонками (meninges). Та­ ких оболонок три: тверда, павутинна й м'яка.

Обопонки спинного мозку

Спинномозкова тверда оболонка (dura mater spinalis) (мал. 245), яка має вигляд довгастого мішка, складається з двох

posterior (sensoria); 6 — n. spinalis; <S — processus articularis superior; 9 — plexus venosus vertebralis interims (posterior);

шийному відділі, йде від серединної бо­ розни спинного мозку до павутинної обо­ лони. Зубчаста зв'язка починається від бічних поверхонь спинного мозку (між передніми й задніми корінцями) та у ви­ гляді 19 — 23 зубців фіксується до твердої оболонки.

Оболонки головного мозку

Оболонки головного мозку є безпосе­ реднім продовженням оболонок спинного мозку.

Черепна тверда оболонка (dura mater cranialis), або тверда оболонка головно­ го мозку (dura mater encephali) (мал. 246) — це щільна сполучнотканинна пла­ стинка, вистелена зсередини плоскими клітинами гліального походження. Ця оболонка складається з двох шарів: зов­ нішнього і внутрішнього. Зовнішній шар має велику кількість кровоносних судин і мало волокнистих структур; виконує роль окістя внутрішньої поверхні кісток черепа. Внутрішній шар, який має мало кровоносних судин, але багато волокнис­ тих структур, формує кілька відростків — дуплікатур, які проникають між частина­ ми головного мозку. До цих відростків на­ лежить серп великого мозку, намет мозоч­ ка, серп мозочка, діафрагма сідла.

в

І — falx ccrcbri; 2 — sinus sagittalis superior; ') — sinus sagittalis inferior; 4 — infundibulum; 5 — a. carotis interna;

6 — n. opticus; 7 — crista'gal¡i; <S' — diaphragma sellae; 9 —

dorsum scllae; 10 — sinus cavernosus; // — sinus sigmoideus:

12 — tentorium ccrcbelli; 1'i — sinus transversus; 14 —

confluens sinuum; 15 — sinus rectus; 16 — incisura tentorii;

17 — v. ccrcbri magna; 1S — vv. ccrcbri superiores.

Серп великого мозку (falx cerebri) (див. мал. 246) у вигляді широкої (до 6 см) пластинки розташований у поздовжній щілині великого мозку. Почавшись від півнячого гребеня решітчастої кістки, серп своїм верхнім краєм прикріплюється до ребер борозни верхньої стрілової пазухи. Біля внутрішнього потиличного виступу серп зростається з наметом мозочка.

Намет мозочка (tentorium cerebelli)

утворює ніби покрівлю задньої ямки чере­ па і відділяє мозочок від півкуль велико­ го мозку. Задньобічний край намету при­ кріплений до верхнього краю кам'янистої частини скроневої кістки і до борозни по­ перечної пазухи потиличної кістки, пе­ редній вільний край утворює вирізку на­ мету (incisura tentorii).

Серп мозочка (falx cerebelli) є ніби про­ довженням серпа великого мозку, але мен­ ше розвинутим. Спускається донизу уз­ довж гребеня потиличної кістки.

338 НЕРВОВА СИСТЕМА

Діафрагма сідла (diaphragma sellae)

має вигляд пластинки, яка прикриває гіпофізарну ямку, де розташований гіпофіз.

Уцентрі пластинки є невеликий отвір для

"N ^ проходження лійки.

subdurale) з незначного кількістю прозо­ рої рідини.

З боків і поблизу верхнього краю серпа великого мозку павутинна оболонка утво­

рює багато дрібних зернистостей (granulationes arachnoidea). Деякі з них ніби просвердлюють тверду оболонку і внут­ рішню пластинку покривних кісток чере­ па і досягають губчастої речовини, де їх оточують розширені вени (кров'яні озе­ ра), решта проникає у венозні пазухи. Вва­ жають, що через ці зернистості цереброспінальна рідина відтікає до кров'яного русла.

Черепна м'яка оболонка (ріа mater cra­ nialis), або м'яка оболонка головного моз­ ку (ріа mater encephalï), утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, вкри­ ває всю поверхню головного мозку, досяга­ ючи дна найглибших борозен і проникаю­ чи в стійки шлуночків. Оболонка щільно зростається з корою, а на опуклостях зви­ вин — також з павутинною оболонкою.

УМ'ЯКІЙ оболонці є велика кількість ар­

теріальних і венозних судинних сплетень.

Вище зазначалось, що на ранніх стаді­ ях ембріогенезу прпсередня стінка цент­ ральної частини та заднього рогу бічного шлуночка, верхня стінка III шлуночка її задня стінка покриву IV шлуночка пере­ стають розвиватися і складаються з епен­ дими. Тут кровоносні судини м'якої обо­ лонки утворюють судинні сплетення бічних, третього і четвертого шлуночків (plexus choroidei ventriculorum lateralium, tertii et quarti). Судинні сплетення бічних і третього шлуночка, як зазначалось вище, об'єднуються повторно.

Вважають, що в задній стінці покриву четвертого шлуночка містяться середин­ ний і два бічних отвори, що є безпосереднім сполученням порожнин шлуночків голов­ ного мозку і центрального каналу спин­ ного мозку з підпавутинним простором. Проте наявність цих отворів багато хто з авторів (Г. Ф. Іванов, Б. М. Петтен та ін.) заперечують.

К р о в о п о с т а ч а н н я ц е н т р а л ь ­ ної н е р в о в о ї с и с т е м и . У спинний мозок артеріальна кров надходить від пе­ редньої та задньої спинномозкових артерій (гілки хребтових артерій), спинномозко­ вих гілок задніх міжребрових і попереко­ вих артерій. Венозний відтік — одноймен­ ними венами.

Головний мозок постачається кров'ю від внутрішніх сонних і хребтових артерій (див. мал. 199, 298). Венозна кров відті­ кає в пазухи твердої оболони мозку (див. мал. 246). Артеріальна кров перед тим, як потрапити в речовину мозку, надходить у сплетення м'якої оболони. Венозна кров перед виходом із мозкової тканини та­ кож збирається у венозне сплетення м'я­ кої оболонки, а потім тече у венозні па­ зухи.

ПРОВІДНІ ШЛЯХИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Структури центральної нервової систе­ ми не можна розглядати як щось ізольо­ ване, не зв'язане між собою. Навпаки, всі разом вони становлять єдине ціле, тобто систему.

Унервовій системі більшою мірою, ніле

вінших частинах організму, діє принцип субординації, тобто підлеглість функцій одних елементів іншим, краще організо­ ваним, які в еволюції виникли пізніше. Варто зазначити, що прогресивний розви­ ток і ускладнення організації нервової системи відбувалися нерівномірно: пара­ лельно з прогресом одних частин (нова кора великого мозку) регресували інші (нюховий мозок, черв'як мозочка, хвосто­ вий відділ спинного мозку тощо). Вищою інстанцією нервової системи є кора вели­ кого мозку, яка має дуже складні функ­ ціональні зв'язки: всередині великого моз­ ку; кори великого мозку з розташовани­ ми нижче нервовими ядрами, зокрема яд­ рами черепних нервів і сірої речовини спинного мозку; всередині спинного моз­ ку; центральної нервової системи з орга­ нами і тканинами.

Уцентральній нервовій системі розріз­ няють асоціативні, комісуральні та про­ екційні шляХи (див. кол. вкл., мал. XII).

різні ділянки кори в межах однієї півкулі. Сюди належать дугоподібні волокна ве­ ликого мозку, що з'єднують кору сусідніх звивин: верхній поздовжній пучок, який об'єднує кору лобової, нижньотім'яної

і потиличної часток; нижній поздовжній пучок, що простягується між корою скро­ невого і потиличного полюсів півкулі; пояс, волокна якого починаються в підмозолистому полі й проходять через звиви­ ну пояса і приморськоконикову звивину; гачкуватий пучок, що з'єднує кору очно­ ямкової частини лобової частки з корою скроневого полюсу.

У спинному мозку асоціативні міжсегментні зв'язки в межах кожної половини спинного мозку здійснюються за допомо­ гою переднього, заднього і бічного влас­ них пучків.

з'єднують кору обох півкуль: волокна — мозолистого тіла (с. 330), передня спай­ ка, спайка морського коника.

Проекційні волокна (fibrae proj'ectiones), які зв'язують спинний мозок з го­ ловним і мозковий стовбур з великим мозком, поділяються на аферентні (вис­ хідні, чутливі) та еферентні (низхідні, ру­ хові).

Найвалсливіші з аферентних (чутливих) нервових шляхів (мал. 247), крім шляхів деяких черепних иервів, що розглядати­ муться нижче, такі: передній і бічний спин- гю-таламічш; клиноподібний і тонкий пуч­ ки; передній і задній спинно-мозочкові шляхи. Тілами перших нейронів згаданих аферентних шляхів є псевдоуніполярні нервові клітини, що залягають у спинно­ мозкових вузлах. їхні відростки, які йдуть

ускладі периферичних нервів, сприйма­ ють за допомогою рецепторів і проводять

удоцентровому напрямку різні види чут­ ливості (тактильну, больову, глибоку тощо).

Передній і бічний спиніюмозково-та- ламічні шляхи (trr. spinothalamici anterior et lateralis) проводять тактильну, больо­ ву й температурну чутливість. Нейрити перших нейронів цих шляхів (див. мал. 247) у складі задніх корінців спинного мозку досягають нервових клітин задиьо-

340 НЕРВОВА СИСТЕМА

М а л . 247. Висхідні (чутливі) проекційні нервові

шл я х и :

/— розтин таламуса; 2 — розтин моста; З — прпссрсдня петля тонкого і клиноподібного пучків; 4 — розтин довга­ стого мозку; 5. 7 — розтин спішного мозку; 6 — псевдоупіІіолярні КЛІТИНИ спинномозкового вузла; <S' — спипио.чоз- ково-тала.мічпии шлях; 9 — спиниомозкоцо-таламічпиіі шлях і волокна ирисередпьої петлі; 10 — чутливі неврони

таламуса; / / — таламо-кірковіп'і пучок.

го рога, де локалізуються другі неврони, їхні відростки через білу спайку спинно­ го мозку переходять на протилежний бік, а далі в складі переднього і бічного кана­ тиків піднімаються догори, проходять че­ рез довгастий мозок і покрив моста. Тут вони з'єднуються із зовнішніми відділами медіальної петлі (lemniscus medialis) і вхо­ дять у бічні ядра таламуса, де містяться треті неврони цих шляхів. Центральні відростки невронів через задню ніжку внутрішньої капсули досягають кори зацептральної звивини (див. мал. 247).

Клиноподібний і тонкий пучки (fascc. cuneatus et gracilis) проводять нервові імпульси глибокої чутливості від пропріо-

рецепторів м'язів, суглобів, сухожилків (частково також тактильну 43'тливість від шкіри). Нейрити перших невронів цих шляхів вступають через задні корінці в задні роги спинного мозку, але, на відміну від попередніх шляхів, там не перерива­ ються (див. мал. 247), а переходять у задні канатики. Тут вони утворюють клинопо­ дібний пучок, який одержує і проводить пропріоцептивні імпульси від верхніх сег­ ментів тіла, і тонкий пучок, до якого над­ ходять і який проводить імпульси від нижніх сегментів тіла. Ці пучки закінчу­ ються в тонкому і клиноподібному ядрах довгастого мозку. Тут закладені тіла дру­ гих невронів, нейрити яких продовжуються переважно вперед і вбік у вигляді внут­ рішніх дугоподібних волокон, потім пере­ ходять на протилежний бік, утворюючи в проміжку між оливами чутливе перехрес­ тя (decussatio lemniscorum). Після пере­ хрестя нервові волокна повертають дого­ ри, утворюючи медіальну петлю, до якої приєднуються спинномозково-таламічні шляхи у покриву моста та покриву серед­ нього мозку й закінчуються в бічному ядрі таламуса. Звідси центральні відростки невронів у складі таламічиого пучка тяг­ нуться до кори передцентральної і зацентральної звивин.

Передній і задній спинномозково-мо- зочкові шляхи (trr. spinocerebellar es an­ terior et posterior) проводять пропріоцеп­ тивні імпульси від м'язів, суглобів і зв'я­ зок до мозочка, беруть участь у безумовнорефлекторній регуляції та координації ру­ хів, рівноваги, тонусу тощо.

Нейрити перших невронів заднього спинномозково-мозочкового шляху пере­ риваються у грудному ядрі спинного моз­ ку, звідки нейрити других невронів під­ німаються догори (мал. 248) через задню периферичну ділянку бічного канатика свого боку, проходять у складі нижніх мозочкових ніжок і закінчуються в корі чер­ в'яка мозочка.

Нейрити першого неврона переднього спинномозково-мозочкового шляху перери­ ваються у проміжно-прнсередньому ядрі спинного мозку, де локалізуються другі неврони цього шляху. Частина нейритів