Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

сліпни і розширений, стінка його, втягуючись, утво­ рює двостінну капсулу (мал. 180, б ) . Другий кінець

як і раніше, відкривається в клоаку . У капсулі коленого канальця міститься клубочок кровонос­ них капілярів, що разом становить тільце первин­

го місяця ембріогенезу первинна нирка перестає

М а л . 180. Р о з в и т о к н и р о к і статевих о р г а н і в : а: і — дегенеруючі канальні переднирки; 2 — канальні первинної нирки; З — протока пернпішої нирки; 4 — кло­ ака;

6: 1 — соміт; 2 — дорзальна аорта; 3 — капсула клубочка; 4 —канальні первинної нирки; 5 — протока первинної нирки; в — клубочок ниркового тільця; 7 — кишка; <S — хорда; () — нервова трубка;

в: 1 — дегенеруючі канальні переднирки; 2 — капалі.ні первинної нирки; 3 — алантоїс; 4 — протока первинної нирки; 5 — брунька сечовода (дивертикул первинної нир­ ки); в — клоака;

г: і — нрипервиппониркові протоки (у чоловіків дегенеру­ ють); 2 — сім'яна залоза (майбутнє яєчко); 3 — канальні первинної нирки; 4 — протока первинної нирки; 5 — алан­ тоїс; в — протока остаточної нирки; 7 — клоака; <S' — мстапефротнчиа мезодерма; 9 — канальні остаточної нирки; 10 — яєчник; // — дегенеруючі канальні первинної нирки; 12 —

майбутня маткова труба; ІЗ — майбутня матка.

к р а н і а л ь н о м у н а п р я м к у . Н а з у с т р і ч б р у н ь ц і з

К а н а л ь ц і з н и р к о в и м и т і л ь ц я м и не р о з т а ш о в а н і

му з р о с т а є т ь с я з н е ф р о г е н н о ю т к а н и н о ю ( м а л . 180, г), я к а о б л я г а є його з усіх б о к і в .

Отже, капсули клубочків, звивисті канальці нефронів, петлі нефронів є похідними нефрогенної тканини, а сечовід, миска нирки, великі та малі ча-

M a n . 181. Ембріогенез зовнішніх статевих органів: а — індиферентна стадія (близько 4 тижні»): / — стате­ вий горбок: 2 — статеве підвищення; З — хвостовий відділ зародка; 4 — примітивна сечостатева пазуха; 5 — заклад­ ка нижньої кінцівки; 6 — іубио-калиткові горби;

б— зовнішні статеві органи ембріона хлопчика 10 тижнів:

/— головка статевого члена; 2 — сечостатеві складки; 3 —

калнткові складки; 4 — шов калитки; о — зовнішні статеві органи плода хлопчика 7 місяців:

/— статевий член; 2 — шов на місці злиття сечостатевих складок; 3 — калитка; 4 — шов калитки;

г— зовнішні статеві органи ембріона дівчинки 10 тижнів:

/— головка клітора; 2 — сечостатеві складки; 3 — вели­ кі соромітні губи; •/ — статева щілина;

(J — зовнішні статеві органи плода дівчинки 7 місяців: / — клітор; 2 - малі соромітні губи; 3 — великі соромітні губи.

шечки і прямі збирні трубочки - бруньки сечовода (днвертнкула первинної н и р к и ) . Каудальний кінець бруньк и сечовода протягом ембріогенезу зміщується в ту ділянку клоакн, з якої розвивається дно сечового міхура і куди відкриваються сечово­ ди . Спочатку остаточна нирка розташовується в каудальному кінці ембріона, В подальшому нирки переміщуються в краніальному напрямку. Причи­ ни цього переміщення поки що не зовсім зрозумілі.

Ембріогене з внутрішніх статевих органів.

кає м а й ж е цілком і тільки її п о ч а т к о в и й та кінце­

н е ф р а л ь н о ї п р о т о к и р о з в и в а ю т ь с я в н у т р і ш н і жіночі статеві органи, а структури первинної нир­

Ембріогенез зовнішніх статевих органів, пе­ редміхурово ї залоз и та сечівника. Вищ е було р о з г л я н у т о у т в о р е н н я к л о а к и та поділ її сечово- п р я м о к и ш к о в о ю п е р е г о р о д к о ю н а п р я м у к и ш к у

П е р е д м і х у р о в а з а л о з а в и н и к а є з к і л ь к о х ( д о

Опускання статевих залоз (descensus testis et ovarium). Як було зазначено вище, в ранньому ембріогенезі зачатки статевих залоз закладаються в поперековій ділянці. До кінця першої половини ембріогенезу вже диференційовані статеві залози (яєч­ ко і яєчник) починають опускатися, зали­ шаючись при цьому за очеревиною. Цей процес має статеві відмінності. Яєчник входить у порожнину малого таза, де фік­ сується на задньому листку широкої зв'яз­ ки матки, при цьому його серозна оболон­ ка редукується. Яєчко залишає черевну порожнину і мігрує в калитку.

Міграція статевих залоз пов'язана з

особливою статево-пахвинною зв'язкою

(lig. genitoinguinale), яка містить гладку м'язову тканину та еластичні волокна. Одним кінцем зв'язка прикріплюється до нижнього кінця яєчка або до маткового кінця яєчника, а другим — фіксується до дна калитки або губиться у клітковині лобка. У чоловіків ця зв'язка має назву

направляючої зв'язки яєчка (guhernacu- lum testis), у жінок її гомологом є власна зв'язка яєчника і продовження її — круг­ ла зв'язка матки.

До початку опускання яєчка очеревина пахвинної ділянки утворює випинання, або

піхвовий відросток (processus vaginalis peritonei), який захоплює елементи всіх шарів передньої стінки живота й прони­ кає разом з ними в калитку. Порожнина відростка спочатку широко сполучається з очеревинною порожниною. Яєчко опус­ кається заочеревинно чітко по шляху, про­ кладеному піхвовим відростком. У плода п'яти місяців (мал. 182, в) воно перебуває поблизу пахвинного каналу, протягом сьо­ мого місяця (мал. 182, б) проходить через пахвинний канал і на кінець восьмого міся­ ця опускається в калитку (мал. 182, в). Після цього проксимальна частина піхво-

І— пристінкова очеревина; 2 — сі.ч'явиноспа протока;

З— ііад.'яєчко; 4 — яєчко; 5 — м'яз — підіймач яєчка; б — калитка; 7 — піхвовий відросток очеревини; Л' - піхво­ ва оболонка яєчка; 9 — губчаста частина статевого члена.

вого відростка очеревини облітерується, а пахвинний канал звужується (мал. 182, г). Очеревина каудальної частини піхвового відростка двічі обгортає більшу частину яєчка, утворюючи пристінкову та вісце­ ральну очеревину з щілиноподібною по­ рожниною між ними. У тих випадках, коли піхвовий відросток не облітерується, ви­ никає природжена пахвинна грижа.

Аномалії статевих органів. Через те що статева диференціація статевих залоз, як правило, зумовлена генетично, а пере­ творення проток первинної нирки (та припервиннониркової) і формування зовніш­ ніх статевих органів пов'язані з гормо­ нальними впливами, то в ембріогенезі ста­ тевих органів досить часто трапляються різні аномалії розвитку: дворога матка; подвійна матка (іноді разом з піхвою); справжній гермафродитизм (наявність в однієї особини чоловічих та жіночих ста­ тевих залоз); несправжній гермафроди-

М а л . 183. Ж і н о ч а промежин а (регіпеит):

І — in. ischiocavernosus;2 — fascladiaphragn .atis urogenitalis inferior; і — in. transversus perinei profundus; •/ — fascia diaphragmatis urogenitalissuperior; 5 — m. transversus perinei superficialis; в — anus; 7 — m. spliinctcr ani externus; 8 - lig. sacrotuberale;') — m. levatorani; Kl — lig. anococcygcuni; // — Fascla diaphragmatis inferior; 12 — m. bulbospongiosus; Ii — ostiuni vaginac; 14 — fascia superficialis perinei; /5 -

ostium urethrac externum.

тизм (наявність статевих залоз однієї статі, а зовнішніх статевих органів — протилеж­ ної); гіпоспадичний сечівник різного сту­ пеня (аномалія чоловічого сечівника); пря- мокишково-сечівникова, прямокишковопіхвова та міхурово-піхвова нориці тощо.

Промежина

Є два поняття промежини (регіпеит). Перше, вужче, визначає проміжок між пе­ реднім краєм відхідника і задньою спай­ кою соромітних губ або задньою стінкою калитки. Друге, ширше, поняття визначає ділянку, обмежену спереду лобковою ду­ гою, з боків — сідничими горбами і поза­ ду — куприковою кісткою. Ця ділянка містить м'язи і фасції, які в людини утво­ рюють тазове дно, через яке в чоловіків проходять сечівник і пряма кишка, а в жі­ нок також піхва. Розташований по сере­ динній лінії шов (raphe) ділить ділянку промежини на праву та ліву половини.

Лобовою лінією, проведеною через обид­ ва сідничі горби (lin. biischiadica), про-

межину поділяють на тазову і сечово-ста­ теву ділянки.

У відхідниковій ділянці (reg. analis)

розташовані промежинна ділянка прямої кишки, зовнішній м'яз — замикач від­ хідника та діафрагма таза.

Діафрагма таза (мал. 183) утворена м'язом — підіймачем відхідника (правим і лівим), куприковим м'язом (правим і лі­ вим), зовнішнім м'язом — замикачем відхідника та їхніми фасціями.

М'яз — підіймач відхідника (т. le­ vator ani) (див. мал. 183) має вигляд три­ кутної м'язової пластинки, яка спускаєть­ ся присередньо донизу, і утворюючи з од­ нойменним м'язом протилежного боку форму відкритої догори лійки. Складає­ ться з лобково-купрпкового та клубовокуприкового м'язів. Лобково-куприковий м'яз (m. pubococcygeus) починається від внутрішньої поверхні гілок обох лобко­ вих кісток і переднього відрізка сухожил-

кової дуги м'яза — підіймача відхідника

(arçus tendineus m. levatoris ani), лінійного

стовщення фасції внутрішнього затульного м'яза, натягнутого між верхньою гілкою лобкової кістки та сідничою остю. Потім, ідучи назад, окремими пучками охоплює сечівник і пряму кишку й закінчується на куприковій кістці.

Клубово-куприковий м'яз (m. іііососсуgcus) починається від сухожилкової дуги м'яза — підіймача відхідника, звідси про­ ходить з боків і трохи позаду поперед­ нього м'яза. Поступово звужуючись, м'яз спускається донизу і присередньо до від­ хідниково-куприкової зв'язки (lig. апоcoccygeum ).

Сідничо-куприковий (куприковий м'яз) (m. ischiococcygeus) — рудиментарний. Він у вигляді дуже слабкої трикутної пластин­ ки починається від крюково-остистої зв'яз­ ки та сідничої ості й прикріплюється до краю куприка та верхівки крижової кістки.

Зовнішній м'яз — замикач відхідника (m. sphincter ani externus) (див. мал. 183) у вигляді потужного м'язового кільця ото­ чує відхідник і прилеглу ділянку прямої кишки. Розрізняють три частини м'яза: підшкірну, м'язові пучки якої починають­ ся і прикріплюються під шкірою; поверх-

неву, яка у вигляді пари пучків закінчується на відхідниково-куприковій зв'язці; глибо­ ку — найпотужнішу, що безпосередньо прилягає до м'яза — підіймача відхідника.

У сечово-статевій ділянці (reg. urogenitale) містяться зовнішні статеві орга­ ни, сечівник і сечово-статева діафрагма.

До складу сечово-статевої діафрагми

(diaphragma urogenitale) (див. мал. 183) входять м'язи разом з фасціями, які їх вкри­ вають. Глибокий поперечний м'яз проме­ жини (т. transversus perinei profundus)

починається на кожному боці від гілки сідничої кістки та, йдучи присередньо, зли­ вається з м'язом протилежного боку.

Зовнішній м'яз — замикач сечівника (т. sphincter urethrae externus) формується за рахунок попереднього м'яза і досить по­ тужним шаром оточує в чоловіків pars membranácea urethrae, а в жінок — почат­ ковий відділ сечівника. Крім того, в ланок є звичайно слабко розвинутий коловий шар цього м'яза навколо присінка піхви.

Поверхневий поперечний м'яз промежи­ ни (т. transversus perinei superficialis) —

парний, має вигляд тонкого поперечного м'язового тяжа, який починається від сіднігчого горба і зливається по серединній лінії з м'язом протилежної сторони.

Цибулипо-губчастий м'яз (т. bulbospongiosus) — парний. Починається від сухожилкового центру промежини (сере­ дина заднього краю сечово-статевої діа­ фрагми) і на сечово-статевій поверхні ци­ булини статевого члена з косими пучками м'яза протилежного боку утворює подобу шва. Звідси пучки м'яза спускаються до­ низу вбік і вперед, охоплюючи тіло стате­ вого члена, і закінчуються на його спинці.

Ф у н к ц і я . Сприяє випорскуванню сім'я та видаленню сечі з сечівника. У жі­ нок цей м'яз симетрично ділиться на праву і ліву частини, розташовані навколо піхви.

Сідничо-печеристий м'яз (т. ischiocavernosus) — парний; починається від сідничого горба, закінчується на печеристих тілах (у жінок цей м'яз рудиментарний).

Ф у н к ц і я . Створює перепону веноз­ ному відтоку з печеристих і губчастих тіл,

Статева система 255

внаслідок чого виникає напруження (ерек­ ція) статевого члена і клітора.

Фасції промежини. У промежині розрізняють такі фасції: фасцію проме­ жини, поверхневу обгортальну фасцію про­ межини, фасції діафрагми таза, верхню та нижню фасції сечово-статевої діафрагми.

Фасція промежини (fascia perinei), або поверхнева обгортальна фасція промежи­ ни (fascia investiens perinei superficialis)

є безпосереднім продовженням поверхне­ вої фасції сусідніх ділянок. Вона вкри­ ває поверхневий поперечний м'яз проме­ жини, цибулино-губчастий і сідничо-пече- ристий м'язи.

Два відростки пристінкової фасції таза, що відходять від сухолшлкової дуги м'я­ за — підіймача відхідника, дістали назву верхньої та нижньої фасці й діафрагми

таза (fascia diaphragmatis pelvis superior et inferior).

Усечово-статевій діафрагмі розрізняють

верхню фасцію сечово-статевої діа­

фрагми (fascia diaphragmatis urogenitalis superior), яка вкриває глибокий поперечшій м'яз промежини зверху, і нижню (fascia diaphragmatis urogenitalis inferior), яка вкриває глибокий і поверхневий поперечні м'язи промежини знизу (див. мал. 183).

З кожного боку між внутрішньою по­ верхнею сідничого горба і м'язом — підій­ мачем відхідника міститься сідничо-від- хідникова ямка (fossa ischioanalis), запов­ нена жировим тілом (corpus adiposum fossae ischiorectalis), яке з усіх боків ото­ чує відхідникову частину прямої кишки. В жировому тілі часто виникають абсцеси, пов'язані з прямокишковими норицями.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки внут­ рішньої соромітної артерії; венозна кров відтікає по однойменних венах.

Л і м ф о в і д т і к: до поверхневих і глибоких пахвинних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки крижового спле­ тення, соромітний нерв.

Порівняно велика площа жіночого тазо­ вого дна та його менша укріпленість є пе­ редумовою для опущення органів малого таза, особливо матки.

У будь-якому багатоклітинному організмі кожен орган (тканина) впливає на життє­ діяльність інших органів. Проте внаслідок ускладнення обміну речовин в еволюції організмів виникли особливі органи — за­ лози внутрішньої секреції, функція яких виключно або переважно стала полягати в продукуванні спеціальних речовин — ін­ кретів, або гормонів, що стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток і життєді­ яльність окремих органів і організму в ціло­ му. Ці залози не мають вивідних проток і виділяють гормон безпосередньо в кров. У хребетних робота цих залоз нерозривно пов'язана з функцією нервової системи.

У людини до ендокринних залоз нале­ жать: щитоподібна, прищитоподібні, гіпо­ фіз, шишкоподібна, загруднинна (тимус) залози, надниркові залози та деякі інші ут­ вори. Залози внутрішньої секреції виник­ ли в еволюції у різний час, у різних ділян­ ках організму і з різних джерел. Через це розташування, розміри, форма, будова та функції цих органів дуже різноманітні.

ЩИТОПОДІБНА ЗАНОЗА

Щитоподібна залоза (gl. thyroidea) (мал. 184, 185) у нижчих хордових функ­ ціонує як залоза, що має протоку. У хре­ бетних, зокрема людини, ця залоза пере­ творилася на ендокринну (розвивається з похідних зябрового апарату).

У людини щитоподібна залоза — най­ більша з ендокринних залоз; її маса у до­ рослого 30 — 60 г. Вона розташована в передній ділянці шиї на передньобічній поверхні верхніх хрящів трахеї та горта­ ні. Складається з правої і лівої часток (Іоbus dexter/sinister), з'єднаних переший­

ком (isthmus gl. thyroideae). Приблизно в ЗО % випадків від перешийка догори відходить відросток, який називається

пірамідальною часткою (залишок щитоязикової протоки). Спереду залоза вкри­ та шкірою, м'язами, розташованими ниж­ че під'язикової кістки, пластинкою внутрішньошийної фасції, яка утворює щільну волокнисту капсулу залози (capsula fib­ rosa), що фіксує залозу до трахеї та гор­ тані. Кожна бічна частка щитоподібної за­ лози ззаду прилягає до загальної сонної артерії, гортанної частини глотки та ший­ ної частини стравоходу, де в борозні між стравоходом і трахеєю проходить пово­ ротний гортанний нерв.

Ф у н к ц і я . Щитоподібна залоза ві­ діграє в організмі дуже важливу роль. її йодовмісні гормони (тироксин і трийодтиронін), надходячи в кров, регулюють об­ мін речовин, ріст і розвиток тканин, а та­ кож перебувають у взаємозв 'язку з функ­ ціями інших залоз внутрішньої секреції (особливо гіпофіза і статевих залоз), нер­ вовою системою тощо. Гіпофункція щи­ топодібної залози спричинює слизовий набряк і деякі ознаки недоумства, а гіпер­ функція призводить до дифузного токсич­ ного зоба (базедової хвороби).

Щитоподібна залоза в ранньому ембріо­ генезі розвивається із епітелію щитопо­ дібного дивертикула першої глоткової ки­ шені позаду непарного горбка язика і де­ який час сполучається з порожниною рота через щито-язикову протоку. У кінці чет­ вертого тижня ембріогенезу ця протока облітерується і в подальшому залоза роз­ вивається як ендокринна.

К р о в о п о с т а ч а н н я : верхні і ниж­ ні щитоподібні артерії; венозна кров відхо-

/ — cartilage, thyroidea; 2 — gl. thyroidea (lobus sinister); З, 15 — a. carotis communis; 4 — trachea; 5 — v. juguiaris interna: 6 — v. brachiocephalica sinistra; 7 — v. subclavia sinistra; S — a. subclavia sinistra; 9 - arcus aortae; 10, 13 - pulmo; // - pericardium; 12 — thymus; 14 — v. cava superior; 16 — isthmus

gl. thyroidcae.

•

дить по однойменних венах (системи верх­ ньої порожнистої вени).

до глибоких бічних шийних, прета білятрахейних лімфатичних вузлів (іноді у ве­ ни, повз лімфатичні вузли).

І н н е р в а ц і я : гілки блукаючого нер­ ва і шийних вузлів симпатичного стовбура.

ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ

Верхні та нижні прищитоподібні зало­ зи (дії. parathyroideae superior/inferior)

(див. мал. 185) в еволюції хордових з'я­ вилися лише в нижчих наземних хребет­ них. У людини вони найчастіше мають вигляд чотирьох маленьких тілець (6 х 4 х х 2 мм), розташованих біля кінців кожної частки щитоподібної залози. Прищито-

зз а д у ) :

/— m. constrictor pharyngis inferior; 2 — gl. thyroidea (lobus dexter); 3 — thrachea; 4 — esophagus; 5 — gll.

parathyroideae superior .'inferior; 6 — m. constrictor fharyngis medius.

подібні та щитоподібна залози вкриті спільною волокнистою капсулою.

Основна ф у н к ц і я прищитоподібних залоз полягає в регулюванні обміну кальцію.

У ранньому ембріогенезі прищито­ подібні залози розвиваються з епітелію третьої та четвертої правих і лівих глот­ кових кишень.

К р о в о п о с т а ч а н н я т а і н н е р ­ в а ц і я спільні з щитоподібною залозою.

ЗАГРУДНИННА ЗАЛОЗА

Загруднинна залоза (thymus) (див. мал. 184), що розвинулася за рахунок III —IV пар глоткових кишень (головним чином за рахунок III), в еволюції хребетних ви­ никла порівняно рано. У людини ця за­ лоза розташована у передньому сере-

258 ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

достінні безпосередньо за грудниною. Вона складається з правої та лівої часток

(lobus dexter/sinister), верхні кінці яких можуть виходити через верхній отвір грудної клітки, а нижйі часто тягнуться до осердя й займають верхній - міжплевральний трикутник. Розміри залози про­ тягом життя людини неоднакові: її маса в новонародженого становить у середньому 12 г, у 14 —15 років — близько 40, в 25 ро­ ків — 25 і в 60 років — приблизно 15 г. Інакше кажучи, залоза, досягши найбіль­ шого розвитку до настання статевої зрі­ лості, після цього поступово редукується.

Ф у н к ц і я . Загруднинна залоза має ве­ личезне значення в імунних процесах. Мож­ ливо також, що його гормони до настання статевої зрілості гальмують функцію стате­ вих залоз, регулюють остеосіштез тощо. Цілковите збереження її у зрілому віці зу­ мовлює збільшення в організмі кількості лімфоїдннх елементів і гіпоплазію статевих за­ лоз, що в клініці називається status thy­ micolymphaticus.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки внут­ рішніх грудних, нижніх щитоподібних ар­ терій; венозний відтік — у плечо-головні, внутрішні грудні та нижні щитоподібні вени.

І н н е р в а ц і я: від шийних вузлів сим­ патичного стовбура, гілок блукаючого нер­ ва та шийних спинномозкових нервів.

Г І П О Ф І З

Гіпофіз (hypophisis) (пітуїтарна зало­ за, мозковий придаток) хребетних, зокре­ ма людини, розвивається з двох джерел: випинання стінки глоткової кишені рото­ вої бухти та лійки проміжного мозку. У людини гіпофіз (див. мал. 229, 230) є невеликим (10x15x5 мм, маса 0,3 — 0,7 г) овоїдної форми тілом рожевого кольору, розташованим у гіпофізарній ямці турець­ кого сідла та зв'язаним з лійкою і сірим горбом за допомогою невеликої ніжки. У гіпофізі розрізняють дві частки: перед­ ню — залозистий гіпофіз, або аденогіпофіз (adenohypophysis) (походить з ектодерми ротової бухти) та задню — нейрогіиофіз (neurohypophysis) — иейроглійного поход­

ження. За структурними і функціональ­ ними особливостями в аденогіпофізі виді­ ляють горбову, проміжну та дистальну час­ тини.

Ф у н к ц і я . Аденогіпофіз виробляє гормон, який регулює ріст і розвиток тіла (соматотропні), стимулює функції стате­ вих залоз (гонадотропіи), щитоподібної за­ лози (тнротропіи), кіркової речовини над­ ниркових залоз та ін. Функція аденогіпофіза регулюється нейрогормонами про­ міжного мозку. Нейрогіпофіз виділяє гор­ мони, що збільшують силу скорочення гладкої мускулатури (судин, матки тощо) та регулює водний обмін. Проміжна час­ тина аденогіпофіза виділяє гормон меланотропін, який регулює колір шкіри.

К р о в о п о с т а ч а н н я . Передня ча­ стка гіпофіза отримує артеріальну кров через гілки артеріального кола великого мозку; венозна кров відтікає у велику вену великого мозку. До иейрогіпофіза йдуть гілки внутрішньої сонної артерії; веноз­ ний відтік — у печеристі пазухи.

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА

Шишкоподібна залоза (glándula ріncalis), або шишкоподібне тіло (corpus ріпеаіе) (див. мал. 232) у філогенезі хре­ бетних виникла з тім'яного органа зору, який у сучасних круглоротих ще зберіг окоподібну будову, а в безхвостих амфі­ бій має вигляд підшкірного рудимента. У ссавців тім'яний орган зору перетворив­ ся на залозу внутрішньої секреції.

Шишкоподібна залоза людини — ма­ ленька (8 х 4-6 мм) сплюснута в краніокаудальному напрямку, темно-рожевого кольору, розташована на поздовжній бо­ розні пластинки покриву середнього моз­ ку і з'єднується з проміжним мозком че­ рез спайку повідків епіталамуса.

Ф у н к ц і я. Гормони шишкоподібної залози гальмують розвиток і функцію ста­ тевих залоз. Видалення залози в молодих тварин або "її природжені дефекти у дітей призводять до посиленого росту тіла і передчасного статевого дозрівання.

К р о в о її о с т а ч а н н я: гілки задньої мозкової артерії великого мозку; веноз-

НАДНИРКОВА ЗАЛОЗА

Надниркова залоза (gl. suprarenalis)

(див. мал. 169) — парна залоза. Розта­ шована в заочеревпнпому просторі безпо­ середньо на верхньому кінці нирки. Своєю формою нагадує тригранну піраміду, обер­ нену верхівкою до діафрагми, а основою до нирки. її розміри в дорослої людини: висота 3 — 6 см, поперечник основи близь­ ко 3 і ширина близько 4—6 см; маса 20 г. На передній поверхні залози є ворота (hiІит) — місце входу та виходу судин і нер­ вів. Залоза вкрита волокнистою капсулою, яка є частиною ниркової фасції. Відрост­ ки капсули проникають в неї через воро­ та й утворюють строму. На поперечному розрізі надниркова залоза складається із кори (cortex) і мозку (medulla).

Ф у н к ц і я . Надниркові залози відігра­ ють дуже важливу роль в організмі. Мо­ зок виділяє гормони (адреналін та ін.), які стимулюють функцію симпатичної частини автономної нервової системи, звужують кровоносні судини, активізують процес розщеплення глікогену в печінці тощо. Гормони, які виділяє кора (кортикостерої­ ди), регулюють водно-електролітний, ліпоїднпй обмін і виливають на функцію ста­ тевих залоз. Вироблення кортикостероїд­ них гормонів тісно взаємозв'язане з функ­

вивається із мезодерми між п е р в и н н и м и нирка­

інтенсивно з а б а р в л ю ю т ь с я солями хромової кис­ лоти ( х р о м а ф і п н н н о р г а н ) . У н и ж н і х хребетних

К р о в о п о с т а ч а н н я: гілки ниж­ ньої діафрагмальної та ниркової артерій і черевної частини аорти; венозна кров відтікає по однойменних венах.

1 н н е р в а ц і я: гілки блукаючого та ве­ ликого нутряного нервів.

У підшлунковій залозі крім секреторних утворів є клітинні скупчення внутрішньосекреторного типу (с. 218). Ці скупчен­ ня — острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae), що складаються з невеликої кількості клітин (іноді досягають досить великих розмірів — 175 мкм і більше), роз­ кидані по всій паренхімі підшлункової за­ лози, але найбільше їх у хвостовій частині. Острівці підшлункової залози виробляють гормон інсулін, який бере участь у регулю­ ванні вуглеводного обміну. Ця ф у п к ц і я тісно пов'язана з функцією нервової систе­ ми, про що свідчить багата іннервація острівців.

КЛУБОЧКИ

Клубочки (glomus) (параганглії) — це окремі скупчення хромафіпппх клітин, які за розвитком наближаються до вуз­ лових клітин симпатичної частини авто­ номної нервової системи. Найбільш по­ стійними є куприковий клубочок (glo­ mus соссудеит), розташований по боках черевної частини аорти поблизу її роз­ двоєння, і сонний клубочок (glomus сагоticum), розташований біля місця поділу загальної сонної артерії на зовнішню та внутрішню, у сонній пазусі (sinus сагоticus).

Внутрішньосекреторна ф у н к ц і я клубочків аналогічна функції мозку над­ ниркових залоз.

ВНУТРІШНЬОСЕКРЕТОРНА ЧАСТИНА СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ

Найбільш відомі два жіночих статевих гормони (естрон і прогестерон) та чолові­ чий статевий гормон яєчка — тестостерон.

Утворення естрогенів відбувається у фолікулах яєчника, коли вони розвивають­ ся. Крім того, естрогени виробляються та­ кож у плаценті, надниркових залозах, а та­ кож частково в яєчках.

Б і о л о г і ч н і в л а с т и в о с т і: регу­ люють менструальний цикл, стимулюють

260 ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ

розвиток матки, сприяють розвиткові вто­ ринних статевігх ознак, підвищують тонус нервової системи, регулюють гонадотроп­ ну функцію залозистого гіпофіза тощо.

Прогестерон — гормон жовтого тіла яєчника. Б і о л о г і ч н і в л а с т и ­

во с т і : підготовка слизової оболонки матки до імплантації заплідненої яйцеклі­ тини, забезпечення нормального циклу розвитку зародка.

Андрогени — гормони яєчка (від грецьк. апсігоз — чоловік), виробляються

всполучній тканині часточок яєчка між звивистими сім'яними канальцями. Андро­ гени утворюються також у надниркових залозах і частково в яєчниках.

Б і о л о г і ч н і в л а с т и в о с т і : сти­ мулюють ріст чоловічих статевих органів і секрецію передміхурової залози, сприя­ ють розвиткові вторинних статевих ознак, тонізують нервову систему, спричинюють статевий потяг. Гормональні функції яєч­ ка міцно пов'язані з функціями гіпофі­ за, надниркових залоз і щитоподібної за­ лози.

Таким чином, жодний із утворів внут­ рішньої секреції не функціонує ізольова­ но. Міцні функціональні взаємозв'язки є також між ендокринними залозами та не­ рвовою системою. Цей факт свідчить про цілісність організму та єдність нейрогу­ моральної регуляції.