Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

292 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

М а л . 209 . Бічн а і присередн я підошвові артерії

(а. plantaris lateralis/medialis) і підошвова дуга Carcus plantaris):

1 — а. plantaris lateralis; 2 — arcus plantaris; 3 — aa. nietatarseae plantares; </ — aa. digitales plantares prbpriac; 5 — a. plantaris medialis; в — n. plantaris medialis; 7 — a. tibialis posterior.

кісток, зв'язок, м'язів, шкіри відходять чо­ тири підошвові плеснові артерії (aa. me­ tatarsals plantares), які живлять ткани­ ни підошви в ділянці плесна, і, одержавши пронизні гілки від однойменних тильних артерій, продовжуються на підошвовій по­ верхні пальців стопи у вигляді загальних підошвових пальцевих артерій (aa. di­ gitales plantares communes). Від них від­ ходять (по дві від кожної) власні підош­ вові пальцеві артерії (aa. digitales plan­ tares propriae) (див. мал. 209).

У зв'язку з особливостями функції ар­ теріальна мережа стопи має широкі зв'яз­ ки між тильними і підошвовими судинни­ ми стовбурами, що забезпечує стійкий кро­ вообіг стопи під час її стискування.

Вени великого кола кровообігу

Головними венозними колекторами ве­ ликого кола кровообігу, які впадають у праве передсердя, є верхня і нижня по­ рожнисті вени та вінцева пазуха серця.

Вінцева пазуха (sinus coronarius) фор­ мується за рахунок вен, що збирають ве­ нозну кров від стінок серця (див. с. 266).

Система верхньої порожнистої вени

Система верхньої порожнистої вени охоплює венозне русло голови, шиї, верхніх кінцівок, стінок та органів грудної порож­ нини.

Вени часто супроводжують однойменні артерії і мають такі самі назви. Разом з тим структура венозної системи голови відрізняється особливостями, притаманни­ ми лише їй (пазухи твердої оболони го­ ловного мозку, випускні вени, диплоїчна венозна мережа губчастої речовини кіс­ ток). Вен на лиці більше, ніж артерій, вони утворюють у деяких місцях венозні спле­ тення. Вени голови широко анастомозують між собою, при цьому існують венозні зв'язки між венами зовнішніх покривів голови та внутрішньочерепними венозни­ ми утворами. Венозна кров від голови збирається в головному колекторі — внутрішній яремній вені та допоміжно­ му — зовнішній яремній вені. Сюди від­ тікає кров з венозних пазух твердої обо­ лони мозку, вен ока, вен губчастої речови­ ни кісток черепа, від позачерепних вен го­ лови та лиця.

Верхня порожниста вена (v. cava su­ perior) (див. мал. 188, 189), яка виникає в ранньому ембріогенезі з правої передкардинальної та правої загальної кардиналь­ ної вен, остаточно має вигляд великого стовбура, що утворюється внаслідок злиття правої і лівої плечово-головних вен. Верх­ ня порожниста вена проходить у верхньо­ му відділі переднього середостіння, поза­ ду правого груднинно-ребрового сполучен­ ня І ребра, спускається вертикально вниз і на рівні хряща ЦІ ребра впадає в праве передсердя. До верхньої порожнистої вени

прилягають зліва — pars ascendens aortae, справа — pleura mediastinalis з діафрагмальним нервом, спереду — загруднинна залоза. Нижня ділянка верхньої порож­ нистої вени міститься в осердній порож­ нині.

У верхню порожнисту вену впадає не­ парна вена, яка, в свою чергу, приймає півнепарну вену та кілька дрібніших вен (vv. mediastinales, vv. pericardiacae та ін.).

Непарна (v. azygos) і півнепарна (v. he­ miazygos) вени (мал. 210) утворюються

від висхідних поперекових (vv. lumbales ascendens) вен, проходять у задньому се­ редостінні на передньобічній поверхні грудних хребців (перша справа, друга зліва). Приймають венозну кров від задніх міжребрових вен (vv. intercostales poste­ riores), що супроводжують розгалуження однойменних артерій, зовнішніх і внут­ рішніх хребтових венозних сплетень, вен грудної частини стравоходу (vv. esophageales), бронхіальних вен (vv. bronchiales)

і вен клітковини середостіння (vv. те-

294 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

М а л . 2 1 1 . В е н и голови й шиї:

/ — v. Juguläris anterior: 2 — v. jugularis externa; 3 —

v. angularis; 4 — vv. temporales superficiales; 5 — v. supraorbitalis; в — v. auricularis posterior; 7 — v. occipitalis; <S' — v. jugularis interna; 9 — v. thyroidca superior; 10 — v. thyroidca media; // — v. subclavia; 12 — v. rctromandibularis; 13 — v. facialis.

diastinales), осердних вен (vv. pericardiacae), верхніх діафрагмових вен (vv. phrenicae superiores). Непарна вена в межах TIV хребця відхиляється від хребта і, пе­ рекинувшись через корінь правої легені, впадає у верхню порожнисту вену. Півнепарна вена, прийнявши п'ять нижніх зад­ ніх міжребрових вен (vv. intercostales pos­ teriores), повертає праворуч на передню поверхню TVII хребця і, пройшовши по­ заду аорти і грудної протоки, вливається в непарну вену. Додаткова півнепарна ве­ на (v. hemiazygos accessoria), до якої впа­ дають I —VI ліві задні міжреброві вени, вливається в непарну або півнепарну вену.

Плечово-головна вена (права й ліва) (v. brachiocephalica dextra/sinistra) (див. мал. 210) утворюється внаслідок злиття внутрішньої яремної та підключичної вен відповідного боку. Права вена коротша,

опускається майлее вертикально позаду хряща І ребра. Ліва вена приблизно в два рази довша, ніж права, і розташована поза­ ду ручки груднини, де йде навскіс зліва направо та зверху донизу до місця злиття з правою плечо-головною веною. На своє­ му шляху права плечово-головна вена при­ лягає спереду до truncus braehiocephaliens,

а ліва перетинає верхній відділ arcus aortae з артеріальними судинами, що відходять від неї. У плечово-головні вени впадає ба­ гато вен, які несуть кров від щитоподібної залози, осердя, спинного мозку, деяких органів середостіння та стінок грудної клітки й живота. З них найголовніші такі.

Внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae) супроводжують однойменну ар­ терію двома стовбурами, які поблизу устя зливаються і впадають у плечово-головну вену свого боку. Стовбур і розгалуження, за винятком невеликого відрізка поблизу І ребра, мають клапани. Вени приймають кров з передніх міжребрових вен, верх­ ньої надчеревної вени та підшкірних вен передньобічної стінки грудної клітки.

Хребтова вена (v. vertebralis) супро­ воджує однойменну артерію лише в ший­ ній її частині. Почавшись із зовнішнього венозного сплетення хребта на рівні ат­ ланта, продовжується через поперечні от­ вори CI —CVII хребців і впадає в плечо­ во-головну вену (біля устя є клапан) сво­ го боку.

Хребтове венозне сплетення (plexus venosus vertebralis) поділяють на внут­ рішнє й зовнішнє. Зовнішнє сплетення розташоване на передній поверхні тіл хребців (переднє зовнішнє хребтове спле­ тення) та на задній поверхні дуг хребців, остистих і поперечних відростків (заднє зовнішнє хребтове сплетення). Внутрішнє сплетення розташоване всередині хребто­ вого каналу. Ці сплетення збирають ве­ нозну кров із спинного мозку та його оболон, губчастої речовини хребців, зв'язок і глибоких м'язів хребта й посилають її

ухребтову, задні міжреброві, поперекові

йкрижові вени.

Нижні щитоподібні вени (vv. thyro­ idcae inferiores) несуть кров з венозного сплетення, розташованого біля нижнього

краю щитоподібної залози, і впадають у плечово-головні вени (іноді в ліву) відпо­ відного боку.

Внутрішня яремна вена (v. jugularis interna) (мал. 211), вийшовши з одноймен­ ного отвору основи черепа, де вона утво­ рює розширення — верхню цибулину внутрішньої яремної вени (bulbus v. jugu­ laris superior), спускається донизу в складі судинно-нервового пучка шиї, де розташо­ вана збоку і більш поверхнево, ніж внут­ рішня та загальна сонні артерії. Головни­ ми витоками внутрішньої яремної вени є венозні пазухи твердої оболони головно­ го мозку, кров у яких рухається в різних напрямках доти, поки не потрапляє в сиг­ моподібну пазуху, стінка якої переходить безпосередньо в стінку внутрішньої ярем­ ної вени. На рівні груднинно-ключичного сполучення внутрішня яремна вена зли­ вається з підключичною веною свого боку, де утворює друге розширення — нижню цибулину яремної вени (bulbus v. jugularis inferior). Внутрішня яремна вена є основ­ ним венозним колектором, що приймає кров від головного мозку, його оболонок і органів чуття.

Крім того, у внутрішню яремну вену впадають такі вени: глоткові (vv. pharynдеае), язикова (v. lingualis), верхня і се­ редні щитоподібні (vv. thyroideae superior et mediae), які несуть кров від верхніх відділів щитоподібної залози та гортані, тощо.

Внутрішньочерепні вени

До внутрішньочерепних вен належать: вени головного мозку і деяких органів чуття; пазухи і вени твердої оболонки го­ ловного мозку, диплоїчні й емісарні вени, що об'єднують внутрішньота позачерепне венозне русло.

Вени головного мозку (venae enccphali)

тільки частково супроводжують мозкові артерії, а в більшості випадків ідуть неза­ лежно від них; не мають клапанів. Великі стовбури вен головного мозку формують­ ся в судинних сплетеннях м'якої оболон­ ки мозку (або на поверхні мозку, або в су­ динних сплетеннях шлуночків). Усі вени

головного мозку можуть бути розподілені на поверхневі, глибокі, вени стовбура го­ ловного мозку, вени мозочка.

Поверхневі мозкові вени великого моз­ ку (vv. superficiales cerebri) звичайно роз­ ташовані в м'якій оболонці мозку, в бо­ рознах півкуль великого мозку і збира­ ють венозну кров від кори верхньобічних, нижніх і присередніх відділів півкуль. Пройшовши крізь павутинну оболонку, вени вливаються в найближчі венозні па­ зухи (sinus sagittalis superior, transversus, cavernosus).

Глибокі вени великого мозку (vv. profundae cerebri) збирають венозну кров від таламуса, базальних ядер, стінок третього й бічних шлуночків, прозорої перегород­ ки, мозолистого тіла й вливаються з кож­ ного боку у внутрішні вени великого моз­ ку (vv. internae cerebri), які, з'єднавшись, утворюють велику вену великого мозку

(v. magna cerebri), що вливається в sinus rectus.

Середньомозкові вени (vv. mesencephalicae) збирають венозну кров від ніжок мозку, моста, довгастого мозку та бічних закутків четвертого шлуночка і вливають­ ся в кам'янисті пазухи, основну вену, в нижні вени мозочка й частково в передні спинномозкові вени.

Вени мозочка (vv. cerebelli) прийма­ ють венозну кров від черв'яка й півкуль мозочка, вливаються в sinus rectus, v. magna cerebri, sinus transversus і sinus petrosus inferior.

Верхня очна вена (v. ophthalmica superior) бере кров від сітківки (v. centra­ lis retinae), війкового м'яза (vv. ciliares),

судинної оболонки очного яблука та скле­ ри, шкіри, м'язів і кісток лобової та носо­ вої ділянок, слизової оболонки порожни­ ни носа, повік, кон'юнктиви, м'язів очного яблука й частини комірок решітчастого лабіринту.

Венозна кров відводиться у війкові вени, які зливаються з центральною веною сітківки і впадають у печеристу пазуху. Надбілковооболонкові вени збирають кров з верхньої та нижньої повік і кон'юнкти­ ви. Одним із джерел верхньої очної вени є носо-лобова, яка приймає кров з надоч-

296 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

ноямкових вен і дорсальних вен носа. Hoco-лобова вена анастомозує з кутовою веною — притокою лицевої вени. Веноз­ на кров по очних венах відтікає в печерис­ ту пазуху твердої оболонки головного моз­ ку, але ОСКІЛЬКИ В ЦИХ венах немає кла­ панів, крововідтік може здійснюватись через носо-лобову вену в лицеву.

НИЖНЯ очна вена (v. ophthalmica in­ ferior) несе кров від війкового тіла, м'язів очного яблука, сльозового мішка, клітко­ вини, м'яких тканин і кісток очної ямки, анастомозує з однойменною верхньою ве­ ною. До порожнини черепа проходить через верхню очноямкову щілину, вихо­ дить (рідко) через нижню. Частково вли­ вається в печеристу пазуху, частково — в глибокі (крилоподібне венозне сплетення) і поверхневі (лицева вена) вени лиця.

Вени внутрішнього вуха. Від внутріш­ нього вуха кров відтікає через вену канальця завитки (v. canaliculi cochleae),

водопроводу присінка та вени лабіринту (vv. labyrinthi). Перша вливається до верхньої цибулини внутрішньої яремної вени, друга — до верхньої і третя — до нижньої кам'янистої пазухи.

Пазухи й вени твердої оболонки головного мозку

між зовнішніми і внутрішніми листками твердої оболонки, вистелені зсередини ен­ дотелієм. У них впадають вени твердої оболонки головного мозку, губчастої ре­ човини кісток, вени головного мозку, в тому числі поверхневі та глибокі, очні вени і вени внутрішнього вуха.

Верхня стрілова пазуха (siiius sagittalis superior) проходить уздовж верхнього краю серпа великого мозку твердої оболон­ ки від півнячого гребеня до поперечної бо­ розни потиличної кістки і впадає в попереч­ ну пазуху (sinus transversus), розташовану в однойменній борозні потиличної кістки.

Потилична пазуха (sinus occipitalis) є

ніби продовженням верхньої стрілової пазухи. Тягнеться вздовж внутрішнього

гребеня потиличної кістки і згори вли­ вається в поперечну пазуху, а знизу пере­ ходить у внутрішнє хребтове венозне спле­ тення.

Нижня стрілова пазуха (sinus sagittalis inferior) розташована вздовж ітж-

нього краю серпа великого мозку і вли­ вається в пряму пазуху (sinus rectus), яка, в свою чергу, приймає велику вену вели­ кого мозку.

Печериста пазуха (sinus cavernosus) —

парна; розташована з обох боків турець­ кого сідла, має комірчасту порожнину, все­ редині якої проходить а. carotis interna. З'єднується з однойменною пазухою про­ тилежного боку за допомогою передньої та задньої міжпечеристих пазух і перехо­ дить у верхню та нижню кам'янисті па­ зухи (sinus petrosi superior et inferior), роз­ ташованих в однойменних борознах. Верх­ ня й нижня кам'янисті та поперечна пазу­ хи вливаються в сигмоподібну пазуху

(sinus sigmoideus), яка залягає в одно­ йменній борозні потиличної, скроневої та тім'яної кісток і через for. jugulare пере­ ходить у внутрішню яремну вену.

Оболонкові вени (vv. meningeae), як правило, попарно супроводжують артерії,

1 — vv. superiores cerebri; 2 — lobus frontalis; j — v. media superficialis cerebri; 4 — vv. mcscnccphalicae; 5 — lobus temporalis; б — insula; 7 — sinus sigmoideus; S — cerebellum; 9 — sinus transversus; 10 — conflucns sinuum; 11 — sinus rectus (устье); 12 — lobus occipitalis; 13 — dura mater encephali; 14 — granulationes arachnoidcales; 15 — sinus

sagittal is superior.

не мають клапанів і вливаються або в па­ зухи твердої оболони, або в позачерепні вени. У другому випадку ці зв'язки здійс­ нюються через вени губчатки (vv. diploicae) — лобові, передні та задні скроневі, потиличні. Ці вени залягають у каналах губчастої речовини між зовнішньою та внутрішньою пластинками кісток склепін­ ня черепа і через випускні вени (vv. emissariae) (тім'яні, соскоподібні, виросткові, потиличні та ін.) широко сполучають ве­ нозні пазухи твердої оболонки головного мозку з венами м'яких покривів склепін­ ня черепа й лиця.

Найбільшими та найбільш постійними є середні оболонкові вени (vv. тепіпдеае mediae), які попарно супроводжують од­ нойменну артерію, виходять через for. spinosum і вливаються в крилоподібне венозне сплетення (plexus pterygoid eus),

що міститься в крило-піднебінній ямці по­ ряд з крилоподібними м'язами.

Позачерепні вени голови і вени шиї

Лицева вена (v. facialis) (див. мал. 211, кол. вкл. мал. VII) повторює хід одно­ йменної артерії. Починається від кутової вени. У верхню її частину впадають ло­ бові, надблокові її надочноямкова вени, верхні й нижні повікові вени, зовнішні носові. Нижче в лицеву вену вливаються верхня та нижня губні вени, а також фор­ мується анастомоз за допомогою глибокої вени лиця з крилоподібним венозним сплетенням. На рівні гілки її тіла ниж­ ньої щелепи в лицеву вену впадають при­ вушні вени, зовнішня піднебінна та підпідборідна вени. Лицева вена сполучає­ ться через очні вени з внутрішньочереп­ ними венами і впадає у внутрішню ярем­ ну вену. Анастомозує із зовнішньою ярем­ ною веною.

Язикова вена (v. lingualis) має клапа­ ни й супроводжує кожну однойменну ар­ терію. Починається язикова вена від гли­ боких вен язика і під'язикової вени. Крім язика язикова вена відводить кров від піднижньощелепної, під'язикової залоз і м'язів діафрагми рота.

Поверхневі скроневі вени (vv. tem­ porales superficiales) (див. мал. 211) прий­ мають кров від покривів і м'язів скроне­ вої, тім'яної та частини лобової ділянок голови, від привушної залози, зовнішньо­ го вуха, щелеп, жувальних м'язів і твердої оболонки середньої черепної ямки. Далі вони або вливаються у внутрішню ярем­ ну вену, або зливаються із занижньощелепною веною — гілкою внутрішньої ярем­ ної вени.

Занижньощелепна вена (v. retromandibularis) (див. кол. вкл., мал. VII) фор­ мується внаслідок злиття поверхневих і середніх скроневих вен. Притоками занижньощелепної вени є вени привушної залози — привушні вени, поперечна вена лиця, вени середнього вуха та зубів ниж­ ньої щелепи. У занижньощелепну вену надходить також кров з крилоподібного сплетення, в яке впадають вени слизової оболонки порожнини носа, глибокі скро­ неві вени, вени зубів верхньої щелепи, се­ редні вени твердої оболонки мозку, ниж­ ня очна вена.

Отже, занижньощелепна вена збирає кров з басейна, який постачається скроне­ вою, верхньощелепною, потиличною та зад­ ньою вушною артеріями. Зливаючись з лицевою, занижньощелепна вена формує загальний стовбур, що впадає у внутріш­ ню яремну вену.

Зовнішня яремна вена (v. jugularis externa) утворюється на рівні кута ниж­ ньої щелепи біля переднього краю груд­ нії нно-ключично-соскоподібного м'яза злиттям двох її приток: передньої, що є ве­ нозним анастомозом від зангокньощелепної вени, і задньої, сформованої злиттям потиличної та задньої вушної вен. Спус­ кається вниз під широким підшкірним м'язом шиї, перетинає груднинно-ключич- но-соскоподібний м'яз і після проходжен­ ня крізь власну фасцію шиї вливається в підключичну вену. Приймає кров від по­ кривів голови, потиличної ділянки, надло­ паткової ділянки та шкіри переднього відділу шиї. Найбільшою з вен, які впада­ ють у зовнішню яремну вену, є передня яремна вена (v. jugularis anterior), що спускається вертикально вниз поблизу

298 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

серединної лінії шиї. Ця вена широко анастомозує з іншими венами шиї і разом із зовнішньою яремною веною утворює без­ посередньо над яремною вирізкою груд­ нини яремну венозну дугу (arcus venosus juguli).

Внутрішньо- і позачерепні вени між собою широко сполучаються, що має важ­ ливе значення для мозкового кровообігу (див. кол. вкл., мал. IX). Венозними шля­ хами від шкіри верхнього відділу лиця може поширюватися гнійна інфекція до поролшини черепа­

хе//// верхньої кінцівки

Підключична вена (v. subclavia) (див. мал. 211) разом з внутрішньою яремною веною утворює плечо-головну вену. Прий­ має кров від грудного поясу і вільної верх­ ньої кінцівки. Підключична вена супро­ воджує однойменну артерію, проте арте­ рія проходить у міждрабинчастому, а вена в переддрабинчастому просторі. Особ­ ливість вени полягає в тому, що між І реб­ ром і ключицею вона міцно зрослася з кістками й пластинками шийної фасції, внаслідок чого в ній створюється від'ємний тиск під час рухів грудного пояса. Ця обставина, по-перше, забезпечує присмок­ тування венозної крові від периферич­ них ділянок кінцівки і, по-друге, є причи­ ною повітряної емболії, що часто виникає після поранення підключичної та деяких суміжних вен шиї. У підключичну вену впадають грудні вени (vv. pectorales) від грудних м'язів і тильна лопаткова вена

(v. scapularis dorsalis). Підключична вена є безпосереднім продовженням пахвової вени.

Основним колектором, що приймає ве­ нозну кров від верхньої кінцівки й бічних відділів грудної клітки, є пахвова вена (v. axillaris). Вона супроводжує одно­ йменну артерію, йдучи присередньо і більш поверхнево.

lateralis) несе венозну кров від м'язів бічної стінки грудної клітки; грудо-над- черевні вени (vv. thoracoepigastricae)

/ — clavicula; 2 — m. pcctoralis major; З, 8, 11 — v. ce­ phalica; 4,4 — v. basílica; 6 — v. mediana antebrachii; 7 -

rete subcutaneac; 9 — v. mediana cubiti; 10 — fascia brachii; 12 — m. dcltoideus.

приймають шкірні гілки від передньобіч-

ної поверхні грудної клітки і живота й

анастомозують з v. epigástrica superficia- lis; кружальцеве венозне сплетення (ріеxus venosus areolaris) збирає венозну кров від шкіри молочної залози.

Вени вільної верхньої кінцівки поділя­ ють на поверхневі й глибокі, які між собою широко сполучаються. Поверхневі вени починаються на кисті, причому на тилі її вони розвинуті краще і зовні помітні у вигляді тильної венозної сітки кисті (rete venosum dorsale manus). Венозні стовбури цієї сітки, переходячи на передпліччя, ут­ ворюють дві підшкірні вени, розташовані на згинальній поверхні (мал. 213).

Головна вена (v. cephalica) через ді­ лянку ліктьового згину проходить через передню бічну ліктьову борозну, потім — бічну борозну двоголового м'яза і, проник-

нувши через щілину між дельтоподібним і великим грудним м'язами, впадає у пах­ вову вену.

Друга підшкірна вена, яка піднімається догори передпліччям — основна вена (v. basilica) — пролягає в передній присередній ліктьовій борозні і в нижній тре­ тині плеча після проходження крізь пле­ чову фасцію впадає в одну з вен, які.су­ проводжують плечову артерію.

У ділянці ліктьового згину обидві вени, як правило, з'єднуються великим анас­ томозом — серединною веною ліктя

(v. mediana cubiti), що є місцем внутріш­ ньовенних вливань.

Глибокі вени (vv. brachiales, radiales, ulnares) вільної верхньої кінцівки, як пра­ вило, супроводжують попарно кожну од­ нойменну артерію з розгалулсеннями.

Система нижньої порожнистої вени

Нижня порожниста вена (v. cava in­ férieur) (див. мал. 205, 214) є найбільшою венозною судиною, утвореною злиттям на рівні тіла LIV хребця правої та лівої за­ гальних клубових вен. Вена проходить у заочеревинному просторі праворуч від черевної частини аорти і після проходжен­ ня крізь діафрагму через однойменний отвір відразу вливається у праве перед­ сердя. У нижню порожнисту вену впада­ ють пристінкові, парні вісцеральні та пе­ чінкові вени (останні приймають кров від ворітної вени).

П р и с т і н к о в і вени : нижні діа­ фрагма льні вени (vv. phrenicae inferiores)

супроводжують однойменні артерії та вли­ ваються в нижню порожнисту вену без­ посередньо під діафрагмою вище печін­ кових вен; поперекові вени (vv. lumbales) вливаються в нижню порожнисту вену з обох боків, супроводжують однойменні артерії, потім об'єднуються з висхідними поперековими венами, які, пройшовши крізь діафрагму, продовжуються в грудній порожнині права — у непарну, ліва —

упівнепариу вени.

Ві с ц е р а л ь н і в е н и — ниркові вени (vv. rénales) (див. мал. 214) — ве­ ликі стовбури, проходять попереду від

1615 14

М а л . 2 1 4 . Н И Ж Н Я порожнист а вена (v. cava in­ ferior) і черевна частина аорти (pars abdominalis

aortae):

1 — esophagus; 2 — diaphragma; 3 — gl. suprarenal.s sinistra; 4 — tr. coeliacus; 5 — a. incscntcrica superior (відрізана); в — a. renalis sinistra; 7 — v. renalis sinistra; <S' — rcn sinister; 9 — ureter sinister; 10 — a. ct vv. testiculares (ovaricae) sinistra; / / — a. iliaca communis sinistra; 12 — a. et v. iliaca externa; 13 — a. fcmoralis; 14 — a. et v. iliaca interna; I) — rectum; Id — vesica urinaria; 17 — pars abdominalis aortae; /<S — a. mcsenterica inferior (відрізана); 19 — v. cava

inferior; 20 — vv. hepaticac.

однойменних артерій. Ліва вена довша за праву і розташована перед аортою. Над­ ниркові вени (vv. suprarenales) вливають­ ся: права — у нижню порожнисту вену, ліва — в ліву ниркову (частіше) або в нижню порожнисту вену. Яєчкові (vv. testiculares) або яєчникові вени (vv. ovari­ cae) (див. мал. 205) починаються в ділянці розгалуження однойменних артерій, тяг­ нуться вздовж них як лозовидне венозне сплетення (plexus pampiniformis) і впа­ дають: права — під гострим кутом у ниж­ ню порожнисту, ліва — під прямим кутом у ліву ниркову вени. Внаслідок цього відтік крові від яєчка зліва порівняно ут-

300 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

руднений, що пояснює частіші випадки розширення вен ЛІВОГО яєчка. Печінкові вени (vv. hepaticae) — це 3 —4 венозних стовбури, які несуть кров від печінки (що надійшла через печінкову артерію та во­ рітну вени) і вливаються в нижню порож­ нисту вену на рівні проходження її по sulcus venae cavae печінки.

Система ворітної вени печінки

Система ворітної вени печінки розта­ шована між двома капілярними руслами. Одне міститься в стінках і паренхімі не­ парних органів черевної порожнини і з нього починаються притоки ворітної вени, друге залягає в паренхімі печінки і є кінце­ вим розгалуженням ворітної вени, звідки починаються печінкові вени. Головним ве­ нозним колектором цієї системи є ворітна вена печінки.

Ворітна вена печінки (v. portae hepatis) (мал. 215) — це товстий венозний

стовбур, що утворюється позаду головки підшлункової залози від злиття селезін­ кової та верхньої й нижньої брижових вен, розміщений у товщі lig. hepatoduodenal. Проходячи в lig. hepatoduodenal між ductus choledochus (ліворуч) і печінковою артерією (ліворуч), ворітна вена досягає воріт печінки і, проникаючи в них двома (рідше трьома) стовбурами, розгалужує­ ться в паренхімі печінки до капілярів.

Верхня брижова вена (v. mesenterica superior) супроводжує однойменну арте­ рію, несе кров до ворітної вени від тонкої кишки, cecum з червоподібним відростком, colon ascendens, transversum, головки pancreas і duodeni.

Селезінкова вена (v. lienalis) (див. мал. 215), що також повторює хід одно­ йменної артерії, збирає кров від підшлун­ кової залози, селезінки та шлунка.

Нижня брижова вена (v. mesenterica inferior) супроводжує однойменну арте­ рію (стовбур і більша частина гілок вени так само, як і артерії, проходять заочеревинно) і отримує кров від colon descendens, colon sigmoideum і верхньої трети­ ни прямої кишки.

Стовбур ворітної вени печінки на своє­ му шляху приймає праву її ліву шлун­ кові вени (vv. gastricae dextra et sinistra),

передворотарну вену (v. prepylorica) та

принупкові вени (vv. paraumbilical).

Розгалуження всіх вен ворітної системи між собою сполучаються. Особливості будови системи ворітної вени пов'язані з функцією печінки.

М а л . 215. Ворітна вена печінки (v. portae hepatis): I - hepar; 2 — vcntriculus; ? - lien; 4 — v. Henaus (про­ екція па передню стінку шлунка); 5 — v. mesenterica inferior; (î - colon descendons; ,7 — intestinum tenue; 8 -

v. mesenterica superior; 9 — colon ascendens; 10 — v. portae

Вени тазового пояса та органів малого таза

Спільна клубова вена (v. iliaca commu­ nis) (див. мал. 214) з кожного боку утво­ рюється на рівні крижово-клубового су­ глоба внаслідок злиття внутрішньої та зов­ нішньої клубової вен і на всьому своєму протязі супроводжує однойменні артерії.

У ліву спільну клубову вену впадає серединна крижова вена, яка приймає ве­ нозну кров від крижового венозного спле­ тення. Права загальна клубова вена в більшості випадків бічних гілок не має.