Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

дихання, кровообігу, обміну речовин (ядра язикоглоткового, блукаючого нервів) і центрів, що керують функцією похідних глоткового (зябрового) апарату й рухами голови (ядра язикоглоткового, блукаючо­ го та під'язикового нервів).

Оливні ядра (писі, olivaris principalis, писі, olivaris accessorium medialis, nucl. olivaris accessorius posterior) разом із сітчастими ядрами, відтіснили назад афе­ рентні іі еферентні клітинні елементи (ядра) трійчастого, блукаючого, язикоглот­ кового та під'язикового нервів. Ці ядра є гомологами ядер сірої речовини спинно­ го мозку.

Біла речовина довгастого мозку скла­ дається з волокон пірамід (більша части­ на їх перехрещується), бічних і задніх канатиків. Обидві групи нервових воло­ кон проходять через довгастий мозок, зв'я­ зуючи спинний мозок з розташованими вище відділами головного мозку. Крім того, з оливних і сітчастих ядер ідуть во­ локна, низхідні до спинного мозку та вис­ хідні до мозочка. Із ядер тонкого й кли­ ноподібного пучків більшість волокон, ут­ воривши перехрестя, переходить у присередню петлю, а частіша прямує до мо­ зочка. Таким чином, у довгастому мозку є два перехрестя: перехрестя пірамід і пе­ рехрестя присередньогпетлі (див. «Про­ відні шляхи центральної нервової систе­ ми», с 339). Отже, довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (про­ відні шляхи центральної нервової систе­ ми, сітчастий утвір) зв'язаний з перифе­ ричною нервовою та іншими відділами центральної нервової системи.

Із вентральної стінки заднього мозку розвивається міст, а з дорсальної — мозо­ чок. Формування моста й мозочка в еволю­ ції хребетних було пов'язано з удоскона­ ленням статокінетичних і слухової функ­ цій, що знайшло найбільший прояв у ссав­ ців. Структурна еволюція моста й мозоч­ ка проходила паралельно з еволюційним ускладненням великого мозку.

Міст (pons) (див. мал. 229) видно на нижній поверхні головного мозку у вигля­ ді широкого виступу з поперечною посмугованістю^ Він межує спереду з ніжками

великого мозку, позаду — з довгастим мозком, а по боках переходить у середні мозочкові ніжки, з товщі яких виступають корінці трійчастого нерва (radiées п. trigcmini). Між мостом і пірамідою вихо­ дить відвідний нерв (п. abducens), а поза­ ду й збоку — лицевий (п. facialis) і при- сінково-завитковий (п. vestibidocochlca­ ris). Посередині вентральної поверхні мос­ та тягнеться основна борозна (sulcus basilaris), де проходить однойменна артерія.

На поперечному перерізі моста розріз­ няють його основну частину та покрив, які розмежовує група поперечних волокон моста (між ними є багато клітинних скуп­ чень) (corpus trapezoideurn).

Основна частина моста (pars basilaris pontis) складається переважно з поздовж­ ніх і поперечних волокон моста.

Поздовжні волокна (fibrae pontis lon­ gitudinales) утворені кірково-мостовими волокнами, що розташовані зовні і зв'язу­ ють міст з корою великого мозку, а також волокнами пірамідного шляху, які у виг­ ляді компактного пучка (з кожного боку) добре помітні поблизу серединної площи­ ни, між поперечними волокнами. Поз­ довжні волокна діляться на кірково-ядерні, які йдуть від кори великого мозку до ру­ хових ядер черепних нервів протилежно­ го боку; кірково-спинномозкові, що пря­ мують до рухових клітин передніх рогів сірої речовини спинного мозку протилеж­ ного боку, та кірково-сітчасті волокна — від кори великого мозку.

Поперечні волокна моста (fibrae pontis transversae), які становлять основну масу передньої частини, зв'язують міст із мо­ зочком, йдучи в складі середніх мозочкових ніжок. Між поперечними волокнами розташовані численні групи клітин (писі, pontis), де закінчується кірково-мостовий шлях та починається мосто-мозочковий шлях.

У задній частині — покриві моста (tegтеп pontis) закладені такі утвори: сітчас­ тий, що є продовженням сітчастого утво­ ру довгастого мозку; ядра п'яти черепних нервів (див. «Ромбоподібна ямка»); висхідні волокна присередньої та бічної петель, спинно-покрівельного шляху, во-

322 НЕРВОВА СИСТЕМА

М а л . 232. Мозочок (.cerebellum), покрив середнього мозку (tegmentum теяепсерішіі) і дорсальний відділ

проміжного мозку (таламус, третій шлуночок): / — collumna fornicis; 2 — corpus striatum (диві «Підкіркопі

ядра великого мозку»); і — gl. pincalis; 4, 5 — colliculus superior ct colliculus inferior (tccti mescnccphali); (i — tr. ccrcbcllorubralis; 7 — nucl. ccrebclli: fastigii, globosus, emboliformis; <S' — vermis (в розрізі); 9 — nucl. dentatus; II) — pcdunculus ccrebcllaris superior; //. 12 — frenulum veli meduNaris superiores; l'i — thalamus; 14 — ventriculus tcrtius.

М а л . 2 3 3 . М о з о ч о к (cerebellum) ( с е р е д і ш н п й розтин через ч е р в ' я к ) :

/ — velum medulläre superius (anterius); 2 — lp.buj.us centralis;.? - culmen; •/ - declive; 5 — folium vermis; 6 - tuber vermis; 7 — pyramis vermis; S — uvula vermis: 9 - nodulus.

локна спинно- і середньомозкового шляхів трійчастого нерва з їхнім перехрестям; волокна присереднього поздовжнього пуч­ ка, низхідні волокна червоноядерно-спин- номозкового, покрівельно-спинномозково­ го, сітчасто-спиниомозкового шляхів, які закінчуються на рухових клітинах перед­ ніх рогів сірої речовини спинного мозку.

До складу поперечних волокон моста належать волокна оливозавиткового (слу­ хового) шляху, які виходять із клітин ядер завиткової частини присінково-завиткового (VIII)" нерва та з клітин ядер між попе­ речними волокнами моста. Волокна оли- во-завиткового шляху в подальшому ут­ ворюють згин — бічну петлю (lemniscus lateralis) (див. «Шляхи слухового аналі­ затора», с. 386).

Мозочок (cerebcllum) (мал. 232, 233, 234, див. мал. 229, 230) розташований під потиличною часткою великого мозку в зад­ ній черепній ямці. Він складається з пра­ вої та лівої півкуль (hemispherii cerebelli),

що добре розвинулися лише у ссавців, та закладеного між ними черв'яка (vermis cerebelli), який є більш давнім утвором мозочка.

Поверхня мозочка ніби порізана вели­ кою кількістю щілин (fissurae cerebelli),

що ділять його речовину на багато плос­ ких дугоподібних зігнутих листків (folia cerebelli). Найбільша горизонтальна щіли­ на (fissura horizontalis) проходить по ек­ ватору мозочка і ділить його поверхню на верхню і нижню. У межах кожної поверх­ ні розрізняють частки й часточки мозочка. Однойменні часточки обох півкуль відме­ жовуються однією й тією самою борозною і їм відповідає певна часточка черв'яка.

»j Мозочок складається з білої і сірої ре­ човини. Біла речовина (мозочкове тіло) залягає в товщі мозочка та у вигляді білих смужок проникає в кожну часточку. Сіра речовина утворює кору мозочка (cortex cerebelli), а також ізольовані парні клі­ тинні скупчення, закладені в товщі білої речовини, — ядра мозочка: зубчасте ядро (nucl. dentatus) (див. мал. 234), коркопо­ дібне (nucl. emboliformis), кулясте (писі, globosus) і ядро вершини (nucleus fastigii)

(прпсередиє ядро мозочка).

Мозочок зв'язаний з розташованими вище та нижче нього частинами централь­ ної нервової системи за допомогою трьох пар ніжок (див. мал. 235).

Нижні ніжки мозочка (pedunculi сегеbe 11 ares inferiores) з'єднують мозочок з дов­ гастим мозком. В них проходять: задній сшишо-мозочковий шлях (до кори черв'я­ ка); дорсальні та вентральні зовнішні дуго­ подібні волокна (до кори півкулі); волок­ на оливо-мозочкового шляху (до зубчас­ того ядра) і волокна присінково-мозочко- вого шляху (переважно до ядра намету).

Верхні ніжки мозочка (pedunculi сеrebellares superiores) зв'язують мозочок з середнім мозком і мають вигляд правого та лівого тяжів, які йдуть, розходячись від мозочка до середнього мозку. В їхній товщі проходять волокна шляхів: перед­ нього спииио-мозочкового (до кори черв'я­ ка); мозочково-горбкового та мозочковочервоноядерного.

Середні ніжки мозочка (pedunculi сеrebellares medii) — масивні тяжі, які не­ суть у своєму складі численні волокна, що йдуть від ядер моста до кори мозочка. Ці волокна є другою ланкою зв'язків кори (плаща) великого мозку з мозочком*.

Завдяки нервовим зв'язкам мозочка із синішим І ГОЛОВНИМ мозком він може здійснювати .високу координацію доціль­ них довільних рухів тіла. Ця функція мо­ зочка має велике значення при локомоції, якій, як відомо, належить вирішальна роль в еволюції багатьох ({юрм вищих хребет­ них. Крім того, в мозочку міститься один з центрів автономної нервової системи.

Четвертий (IV) шлуночок (ventriculus quartus) (див. мал. 230) розташований між мостом і довгастим мозком спереду та мозочком ззаду. Він нагадує намет, у якому розрізняють дно й покрив (tegmen ventriculi quarti), вистелені епендимою. Стінки покриву (верхня та нижня) схо­ дяться дорсально та по боках, утворюючи бічні закутки (recessus laterales).

*В еволюції ссавців прогресивніш розвиток півкуль мозочка відбувався синхронн о з розвит­ ком кор и великог о мозку та передньої частини моста.

mcscnccphali); 3 — thalamus; 4. 5 — brachium colliculi

mediale; <S' — tr. opticus; 9 — corpora mamillaria; 10 — chiasma opticum; // — n. opticus; 12 — infundibulum; 13 — hypophysis; 14 — pcdunculus cerebri; 15 — pons (нейтраль­ на частина); 16 — pons (дорзальна частина); 17 — medulla oblongata; IS — nucl. olivaris; 19 — f і brae arcuatae externac; 20 — medulla spinalis; 21 — tonsilla cerebelli; 22 — nucl. den tat us; 23, 26 — hemispherium cerebelli (facies inferior et facies superior); 24 — corpus cerebelli; 25 — lam. albae.

Дно четвертого шлуночка утворює ромбоподібна ямка (fossa rhomboidea)

(мал. 235), вкрита тонким шаром сірої ре­ човини. Вона є задньою поверхнею моста й довгастого мозку. З боків ямка обмежована верхніми та нижніми ніжками мо­ зочка. По серединній площині ямки про­ ходить глибока серединна борозна (sulcus medianus) з обох боків якої є два присередні підвищення (eminentia medialis).

Назовні від кожного підвищення прохо­ дить погранична борозна (sulcus limitans). Догори та вниз борозна продовжується у верхню і нижню ямки. Збоку і вперед від верхньої ямки розташована невелика ді­ лянка — блакитне місце (locus coeruleus). Колір йому надають особливі пігментні клітини, що містяться під епендимою. У верхній частині присереднього підви­ щення добре видно лицевий горбок (col­ liculus facialis), утворений волокнами ли-

324 НЕРВОВА СИСТЕМА

// 10

М а л . 235. Ромбоподібна я м к а (fossa rhomboidea): 1 — col I icu ! її s superior et colliculus inferior; 2 — n. trochlear is; 3 — fossa rhomboidea; 4 — n. infermedius; 5 - tuberculum nucl. cuncati; 6 — fasciculus cuneatus; 7 — rubcrculum nucl. gracilis; 8 — fasciculus gracilis; 9 — sulcus median us posterior; 10 — sulcus intermedins posterior; // — sulcus dorsolateral is; 12 — plexus choroidcus ventriculi quarti; t'j — pedunculus cercbellaris inferior; 14 — pedunculus cercbellaris médius; 15 — pedunculus cercbellaris

superior; 16 — velum medulläre supcrius (antcrius): VII — XI — черепні нерви.

цевого нерва, які оточують ядро відвідного нерва у вигляді коліна. Знизу присереднє підвищення, поступово звужуючись, пере­ ходить у трикутник під'язикового нерва (trigonum n. hypoglossï). Назовні від нього розташований трикутник блукаючого нер­ ва (trigonum 11. vagi).

У поперечному напрямку від одного бічного закутка до іншого під епендимою проходять мозкові смуги четвертого шлу­

ночка (striae medulläres ventriculi quarti).

Вони є дорзальною межею між мостом і довгастим мозком і належать до оливозавиткового шляху. Кожний бічний заку­ ток четвертого шлуночка має присінкове поле (area vestibularis).

У ділянці ромбоподібної ямки містять­ ся ядра таких черепних нервів: трійчас­ того, відвідного, лицевого, обох частин при- сінково-завнткового, язико-глоткового, блу­ каючого, додаткового, під'язикового.

Покрив четвертого шлуночка (tegmen venticuli quarti) (див. мал. 230) скла­ дається з верхньої та нижньої стінок. Верх­ ня стінка — це непарний верхній мозко­ вий парус (velum medulläre superius) (див. мал. 235), тобто мозкова пластинка зав­ товшки трохи більше 0,5 мм, натягнута між верхніми мозочковими ніжками, які схо­ дяться догори. У товщі її міститься пере­ хрестя волокон переднього спинно-мозоч- кового шляху. Ззаду верхній мозковий парус прикритий язичком мозочкового черв'яка.

Нижній мозковий парус (velum medul­ läre inferius) складається з тонких моз­ кових пластинок, які зупинилися в своє­ му розвитку на ранній стадії ембріогене­ зу СТІНКИ заднього мозкового пухирця. Зсередини ця пластинка встелена одно­ рядним епітелієм, а із зовнішнього боку щільно зрослася з дуплікатурою м'якої оболонки головного мозку, яка проникла сюди через поперечну щілину головного мозку та утворює судинний шар IV шлу­ ночка (tela chorioidea ventriculi quarti)

(див. мал. 235). Згори порожнина IV шлуночка переходить у вузький канал — водопровід середнього мозку, а знизу — в центральний канал спинного мозку.

Середній мозок

Середній мозок (mesencephalon) (мал. 236) виник на ранніх етапах еволюції хре­ бетних у зв'язку з розвитком зорового і частково слухового аналізаторів. В емб­ ріогенезі формується з однойменного вто­ ринного мозкового пухирця. Цей відділ стовбура головного мозку розташований між мостом знизу та проміжним мозком зверху. До складу середнього мозку на­ лежать: покрив середнього мозку та ніж­ ки мозку, між якими міститься порожни­ на середнього мезку — водопровід серед­ нього мозку.

Покрив середнього мозку (tegmentum mescncephali) (див. мал. 232) має вигляд пластинки білої речовини (lamina tecti s. quadrigemina), на якій розташовані дві пари (два верхніх і два нижніх) горбків

(colliculi superiores et inferiores). Горбки розділяють поперечна й поздовжня боро­ зенки, що перехрещуються (поздовжня борозенка внизу переходить у вуздечку верхнього мозкового паруса — frenulum veli mcdullaris superioris). З боків вуз­ дечки із речовини мозку виходять корінці правого й лівого блокового нерва.

Горбки середнього мозку зовні вкриті тонкою пластинкою білої мозкової речови­ ни, під якого залягає скупчення сірої моз­ кової речовини, що дістало назву у верх­ ньому горбку поверхневого сірого шару

(stratum griseum superficiale), у нижньо­ му — ядра нижнього горбка (писі, colliculi inferioris). Сіра речовина горбків має не­ однакове фізіологічне значення: сірий шар верхніх горбків належить до підкіркових центрів зору, а ядра нижніх горбків є од­ ним з підкіркових центрів слуху. Крім того, сіра речовина обох горбків має дво­ сторонній зв'язок із спинним мозком, при­ чому низхідні волокна під водопроводом утворюють заднє перехрестя покриву се­ реднього мозку (див. «Провідні шляхи центральної нервової системи», с. 339).

Ніжки мозку (pedunculi cerebri) (див. мал. 236) — це два товсті поздовжньо посмуговані тяжі, які виходять із моста дивергентно (під кутом близько 80°) і за­ глиблюються в речовину переднього моз­ ку. З-під присереднього краю кожної ніжки мозку виходить окоруховий нерв

(п. oculomotorius). У ніжці розрізняють задню частину — покришку і передню — основу ніжки мозку, які розмежовує чор­ на речовина (див. мал. 236).

Покрив середнього мозку (tegmentum mescncephali) — утворена сірою речови­ ною у вигляді ядер або розкиданих нер­ вових клітин і білою речовиною мозку, яка охоплює висхідні та низхідні нервові во­ локна.

Чорна речовина (substantia nigra) скла­ дається з нервових клітин, тіла яких міс­ тять чорний пігмент. Ця речовина зв'яза-

/2

/ — aqueduct us mescnccphali; 2 — substantia grisca centralis; У — tegmentum; •/ — nucl. ruber; 5 — substantia nigra; 6 — n. oculomotorius: 7 — pctlunculus cerebri; <S' — colliculus su­ perior.

на з червоним ядром, найважливішими ядрами переднього мозку, корою велико­ го мозку і стосується статокінетичної функції.

Основа ніжки (basis pedunculi) у своє­ му складі має лише низхідні нервові во­ локна, більшість з яких належить до піра­ мідних шляхів (с. 341).

Водопровід середнього мозку (aque­ ductus mesencephalic є залишком порож­ нини середнього мозкового пухирця і має вигляд щілиноподібної трубки діаметром 0,3 — 0,5 мм, вистеленої епендимою. Зго­ ри водопровід сполучається з III шлуноч­ ком мозку, знизу — з порожниною IV шлуночка. Навколо водопроводу розташо­ вана сіра речовина (substantia grisea), яка у вигляді тонкого сірого шару продов­ жується під епендимою IV шлуночка й переходить у центральну сіру речовину спинного мозку. Перед сірою речовиною, починаючись від рівня верхніх горбків середнього мозку й закінчуючись нижньою межею довгастого мозку, щільно приляга­ ючи до названої речовини, проходить по обидва боки присередньої площини присередній поздовжній пучок (fasciculus longitudinalis medialis). Через цей пучок відбувається зв'язок ядер окорухового, блокового, відвідного та присінково-завит-

326 НЕРВОВА СИСТЕМА

кового нервів, завдяки чому поєднуються функції м'язів очного яблука й слухового аналізатора.

Ядра середнього мозку. Центральне місце покриву середнього мозку займає добре помітне неозброєним оком червоне ядро (писі, ruber) (див. мал. 236) З — 3,5 см завдовжки і 8 — 9 см у діаметрі. Воно простягується на довжину всього се­ реднього і задньої ділянки проміжного мозку. Червоне ядро — важливий коор­ динаційний і регулювальний центр екстрапірамідних шляхів, воно керує автома­ тичними рухами, підтримує тонус муску­ латури тощо. Від НЬОГО починаються низхідні червоноядерно-спинномозкові шляхи. Крім того, червоне ядро одержує волокна від мозочка й має двосторонній зв'язок з корою та підкірковими ядрами великого мозку, з сітчастим утвором, роз­ ташованим на рівні верхнього горбка, ру­ ховим ядром око рухового нерва, присередньо й спереду від нього додатковим яд­ ром того самого нерва (парасимпатичним) і на рівні нижнього горбка — руховим ядром блокового нерва. Тут міститься та­ кож середпьомозкове ядро трійчастого нерва. Про ядра та сірий шар горбків було сказано вище.

Середній мозок, який містить окремі підкіркові центри зору й слуху і має чис­ ленні нервові зв'язки, виконує в організмі складні рефлекторні функції (співдружиі рухи очей, голови й тулуба у відповідь на звукові й світлові подразнення, реакції зіниць на світло тощо) і бере участь в автоматизації рухів.

Передній мозок

Передній мозок (prosencephalon) в ево­ люції хребетних розвивався внаслідок дії головним чином двох чинників: диференці­ ації різних видів чутливості (спочатку вісце­ ральної та нюхової, а потім зору, слуху тощо), що забезпечило ширші зв'язки організму із зовнішнім середовищем, і вироблення тим­ часових умовнорефлекторних зв'язків. Морфофункціональне ускладнення переднього мозку наземних хребетних виявилось у його розподілі на проміжний і кінцевий мозок.

Проміжний мозок

Проміжний мозок (diencephalon) в ево­ люції наземних хребетних в цілому йшов шляхом прогресивного розвитку, що знач­ ною мірою взаємопов'язано з удоскона­ ленням органа зору. Крім того, відбува­ лися також відокремлення та ускладнен­ ня центрів автономної нервової системи.

У проміжному мозку розрізняють такі утвори: таламус, метаталамус, епіталамус, підталамус, гіпоталамус, третій шлуночок.

Таламус, згір'я (thalamus) (див. мал. 232) — це значне скупчення сірої речови­ ни завбільшки з голубине яйце і такої са­ мої форми. Його верхня поверхня, обер­ нена в порожнину бічного шлуночка, ззовні відділена від хвостатого ядра кінцевою мозковою смугою таламуса; спереду вона звужена у вигляді переднього горбка (tuberculum anterius thalami), а ззаду роз­ ширена і схожа на подушку (pulvinar tha­ lami). Присередні поверхні таламуса з обох боків утворюють мілсталамічне зли­ пання (adhesio interthalamica). На межі таламуса з гіпоталамусом проходить доб­ ре помітна горизонтальна гіпоталамічна борозна (sulcus hypothalamicus), яка по­ чинається від міжшлуиочкового отвору спереду й закінчується біля переднього отвору водопроводу середнього мозку.

Передня, нижня, бічна і майже вся зад­ ня (за винятком подушки) поверхні тала­ муса зрослися з мозковою речовиною при­ леглих ділянок. Вільні поверхні таламу­ са вкриті тонким шаром білої речовини — поясним шаром (stratum zonale). Всере­ дині таламуса розташовані ядра — передні, присередні, вситробічні (писіІ. anteriores, mediales et ventrolaterals) і сітчасте (писі, reticularis thalami). У складі дорсальних ядер містяться ядра подушки.

Більшість ядер таламуса мають двосто­ ронній зв'язок з кінцевим мозком. Ядра подушки з ядром бічного колінчастого тіла та сірим шаром верхнього горбка середньо­ го мозку є підкірковими центрами зору. Вентробічне ядро — центр аферентних ім­ пульсів з усього організму (із зовнішнього та внутрішнього середовища), перш ніж вони досягають кори великого мозку.

Метаталамус (metathalamus) утворе­ ний присереднім і бічним колінчастими тілами, які мають форму напівеліпсоїда і містять всередині однойменні ядра. Присередне колінчасте тіло (corpus депісиlatum medialc) розміром 0,8 х 0,4 см роз­ ташоване безпосередньо під подушкою таламуса і є підкірковим центром слуху (з ядром нижнього горбка середнього моз­ ку). Бічне колінчасте тіло (corpus депіculatum laterale) лежить на иижиьобічній поверхні подушки по ходу бічного пучка зорового шляху і є одним з підкіркових центрів зору (разом з ядром подушки та­ ламуса та сірим шаром верхнього горб­ ка). Колінчасті тіла зв'язані з горбками середнього мозку.

Епіталамус, иадзгір'я (epithalamus) складається з шишкоподібної залози (ті­ ла), повідців, спайки повідців, трикутників повідців та епіталамічної спайки.

Шишкоподібна залоза (glandule/ ріпеаlis) (див. мал. 232) розвивається із зад­ ньої ДІЛЯНКИ верхньої стінки проміжного мозку і є редукованим залишком тім'яно­ го ока деяких давніх амфібій і рептилій. У подальшій еволюції цей орган змінив свою функцію, перетворившись у ендок­ ринну .залозу. Шишкоподібна залоза має форму маленької ( 6 x 4 x 2 мм) соснової шишки і залягає в заглибленні між верх­ німи горбками.

Спереду від шишкоподібної залози відходять два тонких нервових тяжі — повідці (habenulae). З'єднання їх біля переднього кінця шишкоподібної залози називається спайкою повідців (commissura habenularum). Передні кінці повідців,-до­ сягаючи таламуса з обох боків на межі верхньої і присередньої поверхонь, розши­ рюючись, утворюють З кожного боку три­ кутник повідця (trigonum habenulare).

Задня (епіталамічна) спайка (commissu­ ra posterior s. epithal arnica) має вигляд тонкого (до 1 мм) тяжа нервових воло­ кон, що йдуть поперечно з однієї півкулі в іншу. Вона щільно прилягає до задньої стінки НІ шлуночка поблизу переднього отвору водопроводу середнього мозку. Ця спайка належить до рудиментарних струк­ тур епіталамуса.

Гіпоталамус, підзгір'я (hypothalamus) містить елементи різного функціональ­ ного значення, ембріонального походжен­ ня. Сюди належить парне сосочкове тіло, сірий горб, лійка, нейрогіпофіз, зоровий шлях, зорове перехрестя, кінцева плас­ тинка.

Сосочкове тіло (corpus mamillare) (див. мал. 229, а) — парний утвір, схожий на півкулю. Розташований між задньою про­ дірявленою речовиною і сірим горбом. Сосочкове тіло вкрите шаром білої моз­ кової речовини, всередині його міститься ядро — підкірковий центр нюху.

Сірий горб (tuber einerеит) — непар­ ний серединний виступ. Міститься між chiasma opticum (спереду) і сосочковими тілами (ззаду). Цей порожнистий тонко­ стінний утвір внизу переходить у infundibulum, на якій розташований hypophysis (лив. мал. 229, 230).

Згори порожнина сірого горба широко сполучається з міжталамічпим злипанням, утворюючи порожнину III шлуночка. Кін­ цева пластинка (lam. terminalis) в свою чергу продовжується в дзьоб мозолисто­ го тіла.

У ділянці гіпоталамуса містяться скуп­ чення сірої речовини у вигляді ядер, які вважають краніальними центрами авто­ номного відділу нервової системи, що ре­ гулюють функцію симпатичної та пара­ симпатичної його частин. Крім того, клі­ тинні елементи ядер мають двосторонній зв'язок з корою великого мозку, із спин­ ним мозком і сітчастим утвором.

Зорове перехрестя (chiasma opticum) і його продовження — зоровий шлях (tractus opticus) детально розглянуті в роз­ ділах «Черепні нерви» (с. 354) та «Орга­ ни чуття» (с. 378).

Третій шлуночок (ventriculus tertius)

(див. мал. 232, 237, 238) має вигляд вузь­ кої серединної щілини, вистеленої епен­ димою. Ззіїду він сполучається з водопро- * вод ом середнього мозку, а спереду парним міжшлуночковим отвором з правим і лівим бічними шлуночками.

Третій шлуночок має шість стінок. Бічні стінки утворені присередньою поверхнею таламусів. Передньою стінкою шлуноч-

328 НЕРВОВА СИСТЕМА

!

Мал. 237. Третій (vcntricidus terthis) і бічні

(veniriculi laterales) шлуночки:

/ — corpus cal-losum (відрізано); 2 — cornu frontale (anterius) ventriculi lateralis; J — caput nuclei cauclati; 4 — coluninac fornicis; 5 — ventriculus tcrtius; G — hippocampus; 7 — thalamus (pulvinar); <S — cal car avis; 9 — cornu occipitale

(posterius); 10 — sulcus calcarinus; // — cerebellum; 12 — corpus pinealc; l'j — col lieu lus superior et colliculus inferior; 14 — cornu occipitale (posterius) ventriculi lateralis; 15 — plexus ehoroklcus ventriculi lateralis.

Мал. 238. Третій шлуночок (ventriculus tertius)

(лобовий розріз через проміжний.мозок):

/ — fissura longitudinal is cerebri: 2 — corpus callosum; 3,

ГІ — plexus choroidèus ventriculi lateralis; 4 — pars centralis ventriculi lateralis; 5 — nucl. thalami; в — ventriculus tcrtius;

7 — nucl. Icntiformis; <S' — capsula interna; 9 - capsula externa; 10 — plexus choroidcus ventriculi tcrtii; // — tela choroklca ventriculi tcrtii; 12 — caput nucl. caudati; 14 - fornix.

ка є (знизу догори) кінцева пластинка, пе­ редня спайка й ніжки склепіння (див. «Кінцевий мозок», с. 331). Задня стінка звужена і складається із спайки повідців, задньої спайки (див. «Кінцевий мозок») і отвору водопроводу середнього мозку. Дно третього шлуночка утворюють (спе­ реду назад) chiasma optician, tuber сіпеreum з infundibulum, corpora mamillaria, substantia perforata posterior і частково pedunculi cerebri. Верхню стінку утворює його судинний шар. Він охоплює недороз­ винену стінку другого вторинного моз­ кового пухирця у вигляді епітеліальної пластинки й дуплікатури, багатої на кро­ воносні судини м'якої оболони головного мозку, що проникла сюди через попереч­ ну борозну мозка під мозолисте тіло й склепіння.

Кінцевий мозок

Кінцевий мозок (telencephalon), який є джерелом формування великого мозку (cerebrum) і його спайок (мозолистого тіла, передньої спайки, спайки склепіння), в ево­ люції головного мозку хребетних виник останнім. Перші зачатки його з'явилися лише в селахій. Великий мозок (cerebrum) розвинувся як принципово новий утвір, який взяв під контроль функцію всіх нер­ вових структур, що виникли раніше. Кінце­ вий мозок став основою для складних форм поведінки й пристосування організ­ му в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються. Разом з тим стала досконалішою сталість внутрішнього сере­ довища організму.

На ранніх етапах еволюції хребетних кінцевий мозок був пов'язаний головним чином з нюховою функцією. В подальшо­ му ці структури відставали в розвитку й

убагатьох вищих ссавців (вищі примати,

утому числі людина) значною мірою ре­ дукувались (стара кора).

До великого мозку людини належать дві півкулі, в яких виділяють кору (cortex cerebri)^ або плащ (pallium — сіра речо­ вина кори), білу речовину, основні (ба­ зальні, підкіркові) ядра, бічні шлуночки, нюховий мозок.

Поверхня великого мозку у людини, як і в усіх вищих ссавців, має велику кількість борозен (sulci cerebri) різної довжини, глибини й форми (мал. 239). Проміжки мозкової речовини між борознами діста­ ли назву звивин великого мозку (дугі cerebri). Щодо^шіькості звивин і глиби­ ни борозен, які збільшують площу кори півкуль, то великий мозок людини дуже відрізняється від мозку інших ссавців*.

Три найбільші борозни — центральна й бічна на верхньобічній поверхні та тім'я­ но-потилична — на нрисередній і верхньо­ бічній поверхнях півкуль великого мозку ділять кожну півкулю на чотири частки: лобову, скроневу, потиличну й тім'яну.

Лобова частка (lobus frontalis) відділе­ на ззаду від тім'яної частки центральною борозною (sulcus centralis), яка починає­ ться на нрисередній поверхні поблизу верх­ нього краю, перетинає його, спускається донизу і вперед посередині верхньобічної поверхні (див. мал. 239).

Передцентральна борозна (sulcus pre­ centralis), що йде попереду і паралельно центральній борозні, обмежує спереду од­ нойменну звивину (gyrus precentralis).

Верхня та нижня лобові борозни (sulci frontales superior et inferior), почавшись від передцентральної борозни, продовжу­ ються вперед паралельно одна одній і верхньому краю півкулі. Ці борозни ділять лобову частку на верхню, середню та ниж­ ню лобові звивини (дугі frontales superior,

médius et inferior).

* Велику кількість з в и в и н має мозо к китопо­ дібних . П р о т е глибина б о р о з е н незначна .

/ — sulcus centralis; 2 — sulcus lateralis; J — sulcus precentralis; -I — sulcus frontalis superior; 5 — sulcus frontalis inferior; 6 — sulcus postcentral is; 7 — sulcus intraparietalis; 8 — sulcus temporalis superior; 9 — sulcus temporalis inferior; 10 - pons; // — medulla oblongata; 12 — cerebellum.

Безпосереднім продовженням нижньої лобової звивини донизу є покришкова (с. 330), трикутна й очноямкова її части­ ни. На нижній поверхні лобової частки розташовані різної форми невеликі очно­ ямкові борозни та звивини, нюхова бороз­ на, у передньому відділі якої є нюхова ци­ булина (bulbus olfactorius), а присередньо від неї пряма звивина.

Скронева частка (lobus temporalis)

відділена зверху від лобової і тім'яної часток бічною борозною (sulcus lateralis), яка починається від бічної ямки великого мозку, потім іде назад і догори, паралель­ но ннжпьобічному краю півкулі (див. мал. 239, 240). Верхня і нижня скроневі бо­ розни (sulci temporales superior et inferior)

проходять паралельно бічній борозні і ді­ лять скроневу частку на верхню, середню й нижню звивини (дугі temporales superior medius et inferior). Побічна борозна (sul­ cus collateralis) розташована на нижній поверхні скроневої й частково потилич­ ної частки- і тягнеться майже паралельно трьом попереднім борознам. Присередня потилично-скронева^звивина (gyrus оссірі-

330НЕРВОВА СИСТЕМА

/6

М а л . 240. Борозни і звивини прпсередньоїта ниж­ ньої поверхонь правої півкулі великого мозку:

/ — thalamus; 2 — corpus fornicis; j — corpus mamijlarc; 4 — caput nucl. caudati (прозора перегородка шілалсна); 5 — for. intervcntricularc; 6' — sulcus cinguli; 7 — sulcus parie­ tooccipital is; S — sulcus calcarinus; 9- sulcus temporalis inferior; 10 — sulcus collateral's; // — gyrus fasciolaris.

totemporalis medialis) лежить між по­ бічною та потплпчно-скроневою нижньою борознами, а між останньою та нижньою скроневою борознами лежить qyrus occi­ pitotemporal lateralis. Приморськоконнкова звивина (gyrus parahippocampalis lateralis) залягає досередини від побічної борозни, паралельно попереднім звивинам і відділена від мозкового стовбура морськокониковою борозною (sulcus hippocampalis). Вентральний кінець приморськоконикової звивини загнутий догори й на­ зад як гач*ок (uncus). У глибині морськокопикової борозни помітна невелика вузь­ ка звивина характерного зубоподібного рельєфу — зубчаста звивина (gyrus dentatus), що є найчіткішим рудиментом нюхо­ вого мозку.

Тім'яна частка (lobus parietalis) обме­ жена спереду центральною, ззаду тім'янопотиличною і знизу бічною борознами (див. мал. 239). Позаду центральної борозни і паралельно їй проходить зацентральна бо­ розна (sulcus postcentralls), яка ззаду відме­ жовує однойменну звивину (gyrus postcentralis). Через усю тім'яну частку, приблиз­ но через її середину паралельно верхньому краю проходить виутрішньотім'яна бороз­ на (sulcus intraparietalis), яка ділить тім'я­ ну частку (за винятком заценгральної зви­ вини) на верхню й нижню тім'яні часточки

(lobuli parietales superior et inferior).

У верхній тім'яній часточці розрізняють надкрайову звивину (gyrus supramarginalis),

яка обходить кінець бічної борозни, та ку­ тову звивину (gyrus angularis), що огинає кінець верхньої скроневої борозни.

Потилична частка (lobus occipitalis) —

найменша; розташована позаду тім'яно-по- тпличної борозни (sulcus parietooccipital)

і від уявного її продовження на верхньобічній поверхні. Борозни та звивини верхньобічної поверхні потиличної частки (див. мал. 239) незначні й непостійні.

У кожній півкулі в глибині бічної бо­ розни міститься занурена всередину неве­ лика ділянка поверхні мозку — острівець (insula), або острівцева частка (lobus іпsularis). Він є частиною верхиьобічної по­ верхні великого мозку й прикритий покрйішсовою частиною нижньої лобової зви­ вини (pars opercularis), лобово-тім'яною покришкою (operculum frontoparietale) та скроневою покришкою (operculum tem­ porale). Відмелшваний від навколишньої поверхні півкулі коловою борозною острів­ ця. Крім того, поверхню острівця перети­ нають паралельні борозни, мш якими за­ лягають звивини (довгі й короткі).

На присередній поверхні коленої півкулі

(fades medialis hemisplierii cerebri) крім борозен і звивин окремих часток розта­ шовані ще такі утвори.

Мозолисте тіло (corpus callosum) (див. мал. 230, 237, 238) — це потужна спайка, що складається з поперечних нервових волокон, які зв'язують обидві півкулі між собою. У мозолистому тілі (від заднього кінця до переднього) розрізняють: валик

(splenium), стовбур (truncus), коліно

(genu) (див. мал. 244), дзьоб (rostrum), який, спускаючись донизу й назад, перехо­ дить у кінцеву пластинку. Верхня поверх­ ня мозолистого тіла вкрита тонким клітин­ ним шаром сірого покриття (indusium griseum), у якому з обох боків від середин­ ної площини розташовані ирисередня й бічна'поздовжні смуги білої речовини.

Поперечні волокна мозолистого тіла, проникаючи в товщу півкуль, утворюють променистість мозолистого тіла (radiatio corporis саllosi ).