Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

розташована в лівій частині порожнини великого таза, зігнута, продовжується звер­ ху донизу і ззовні всередину аж до мису крижової кістки, де вона найчастіше під кутом переходить у пряму кишку.

Проекція ободової кишки на передню стінку живота: висхідна — на праву бічну ділянку, поперечна — на пупкову ділян­ ку, низхідна — на ліву бічну ділянку, сиг­ моподібна — на нижню частину лівої бічної та на ліву пахвинну ділянку, а в разі значного наповнення — на ліву час­ тину пупкової ділянки.

Пряма кишка (rectum). У шеститижне­ вого ембріона людини каудальна частина первинної кишки закінчується сліпо і є досить розширеним (сюди впадає алантоїс і протока первинної нирки — мезонефроса). У цей час на хвостовому кінці тіла зародка помітне впинання ектодерми, спря­ моване на зближення з таким самим кін­ цем первинної кишки. Це впинання, що ді­ стало назву відхідникової ямки (procto­ deum), відділене від порожнини первин­ ної кишки клоакальною перетинкою (мал. 151). Незабаром перетинка проривається, і цей отвір разом з прилеглою розшире­ ною ділянкою первинної кишки утворює клоаку, куди відкривається кишка, алан­ тоїс, протока мезо-, а трохи пізніше й метанефроса. У подальшому на бічних стін­ ках клоаки виникають одна проти одної дві вертикальні складки ендодерми, які зростаються й ділять клоаку на сечостате­ ву пазуху спереду і пряму кишку ззаду.

Пряма кишка (мал. 152) є кінцевим відділом (близько 16—18 см завдовжки) товстої кишки. Почавшись поблизу Promon­ torium, пряма кишка спускається донизу вздовл< серединної лінії. Має два згини. Перший довгий крижовий згин відпові­ дає кривині тазової поверхні крижової кістки (випуклість назад), де кишка до­ низу розширюється у вигляді ампули (ampulla recti). Другий короткий нижній згин (випуклість вперед) розташований там, де звужена ділянка кишки, проходя­ чи через діафрагму таза, відхиляється на­ зад у вигляді відхідникового каналу (саnalis analis), який закінчується відхідни­ ком (anus).

М а л . 149. Л і м ф а т и ч н і к а п і л я р и слизової оболон­ к и т а п і д с л и з о в о г о п р о ш а р к у ч е р в о п о д і б н о г о відростка п'ятирічної дитини; на тлі густої лімфа­ т и ч н о ї мережі в и д н о в е л и к у к і л ь к і с т ь г р у п о в и х л і м ф а т и ч н и х ф о л і к у л і в ( п р е п а р а т а в т о р а ) .

М а л . 150. Відрізок поперечної ободової к и ш к и

(colon transversum):

I — appendices cpiploicac; 2 — haustra coli; J — plicae semilunares coli; 4 — tenia omentalis; 5 — tenia mcsocolica;

Í) — tenia libera.

С т і н к а прямої кишки складається з трьох оболонок: слизової з підслизовим прошарком, м'язової і серозної з підсероз­ ним прошарком. У місцях, де серозної обо­ лонки немає, є адвентиціальна оболонка.

Слизова оболонка початкового відділу прямої кишки за будовою мало відріз­ няється від слизової оболонки інших її відділів. Тут є три постійні поперечні складки, в проміжках між якими (у ме­ жах ампули) слизова оболонка зморщена, дрібні складки розташовані хаотично. У ділянці відхідникового каналу слизова оболонка збирається в поздовжні склад­ ки, які під час розтягування кишки легко розгладлсуються, знизу є постійні по­ здовжні складки — відхідникові стовпи

(columnae anales). Між цими стовпами, вкритими багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, містяться досить гли­ бокі відхідникові пазухи (sinus anales) (див. мал. 152), вистелені одношаровим циліндричним епітелієм. Нижче розташо­ вана кільцеподібна ділянка гладкої слизо­ вої оболонки — відхідникова перехідна зо­ на*, яка переходить у шкіру відхідника.

М'язова оболонка прямої кишки скла­ дається з колового і поздовжнього шарів. Коловий м'язовий шар у ділянці відхідни­ ка утворює внутрішній м'яз — замикач відхідника. На відміну від інших відділів товстої кишки поздовжній м'язовий шар

*Тут під с л и з о в о ю о б о л о н к о ю р о з т а ш о в а н е

тут суцільний. Назовні й трохи каудалfe­ mme внутрішнього м'яза-замикача відхід­ ника утворюється значно потужніший ко­ ловий м'яз — зовнішній м'яз — замикач відхідника (m. sphincter апі externus).

Перший складається з гладких м'язових волокон, другий — з пучків посмугованої мускулатури.

Очеревина вкриває початкову частину прямої кишки з усіх боків, утворюючи коротку брижу. Верхня частина ампули вкрита очеревиною з трьох боків, нижня — з одного (переднього) боку, ділянка про­ межини зовсім не має очеревини.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я .

Пряма кишка межує ззаду з крижовою кісткою, спереду в жінок — з піхвою та надпіхвовою частиною матки (мал. 153),

у чоловіків — з дном сечового міхура, сім'яними пухирцями й передміхуровою залозою (мал. 154). З боків у межах позаочеревинної частини пряму кишку ото­ чує велика кількість жирової тканини, де між сім'яними пухирцями й сечовим міху­ ром проходять сечоводи.

С т і н к а товстої кишки складається з трьох оболонок: слизової з підслизовим прошарком, м'язової і серозної з підсероз­ ним прошарком.

Слизова оболонка товстої кишки, на від­ міну від тонкої, не має ворсинок, внаслі­ док чого вона гладка й блискуча*. Склад­ ки слизової оболонки тут невеликі і їх небагато. За формою колена нагадує пів­ місяць, звідси й назва — півмісяцеві склад­ ки (plicae semilunares coli) (див. мал.

*У слизовій оболонці товстої к и ш к и ембріона ворсинк и є, а л е потім вони редукуються .

150). Складки утворені всією товщею стінки кишки (у тонкій КРІШЦІ колові складки формує лише слизова оболонка) і ПІД час розтягування кишки вони зника­ ють. Слизова оболонка товстої кишки на всій її довжині має тільки кишкові залози з великою кількістю келихоподібних клітин, що виділяють слиз. М'язова плас­ тинка слизової оболонки, як і підслизовий прошарок, помірна. У підслизовому про­ шарку та у власному шарі слизової обо­ лонки трапляються поодинокі лімфоїдні вузлики, яких у дитячому віці значно більше, ніж у дорослих.

М'язова оболонка товстої кишки скла­ дається з двох шарів: зовнішнього поздовж­ нього і внутрішнього колового. Пучки поз­ довжнього шару товстої кишки (за винят­ ком прямої та червоподібного відростка) не розподілені рівномірно, як у тонкій кишці, а збираються в три поздовжні стріч-

ки ободової кишки (taeniae coli) (див. мал. 132, 148, 150): брижову (taenia mesocolica), чепцеву (taenia omentalis) і

вільну (taenia libéra).

Коловий м'язовий шар розвинутий в цілому однаково і лише в межах півмісяцевих складок посилюється. Оскільки поздовжні м'язові пучки стрічок дещо коротші порівняно з довжиною'кишки, перебувають у стані постійного тонусу й посилено скорочуються під час перисталь­ тики, у стінці ободової кишки між стрічка­ ми утворюються випини (haustra coli).

Серозна оболонка вкриває товсту киш­ ку неоднаково на всьому її протязі: сліпу кишку* і червоподібний відросток з усіх боків, висхідну й низхідну ободову — з трьох боків (крім заднього), поперечну та сигмоподібну ободову — з усіх боків і утворює брижу.

Серозна оболонка ободової кишки, на відміну від тонкої, утворює особливі чеп­ цеві привіски (appendices epiploicae), яких немає або вони ледь помітні у дітей і під­ літків, але дуже розвинені в огрядних людей похилого віку.

Ф у н к ц і я . Після розщеплення їжі до розчинного стану білків, жирів і вуглеводів і всмоктування їх у тонкій кишці хімус надходить до товстої кишки. Тут всмок­ тується вода і зневоднений хімус в умо­ вах значного бродіння формується в кал, який накопичується в прямій кишці. Ра­ зом з водою з товстої кишки в кров над­ ходять також токсичні продукти бродін­ ня (індол, скатол, фенол тощо).

Р е н т г е н о а н а т о и і я . Рентгеноло­ гічне дослідження товстої кишки роблять після попереднього заповнення її контра­ стною речовиною (per os або ретроград­ ним шляхом). При цьому легко визначає­ ться форма і розташування різних відділів товстої кишки, розміри випинів і півмісяцевих складок, а також функціональний стан стінки кишки, локальне збільшення діаметра кишки та окремих випинів або, навпаки, спазматичний стан, який прояв­ ляється в різкому зменшенні діаметра

різних відділів. У прямій кишці просте­ жується рельєф слизової оболонки від­ хідникового каналу: відхідникові стовпи, пазухи тощо.

К р о в о п о с т а ч а н н я сліпої, ободо­ вої та верхньої третини прямої кишок здійснюється від гілок верхньої та ниж­ ньої брижових артерій, венозний відтік — однойменними венами (система ворітної вени). Нижні дві третини прямої кишки одержують кров від внутрішньої клубо­ вої та серединної крижової артерій; ве­ нозна кров відходить однойменними ве­ нами в нижню порожнисту вену.

Л і м ф а т и ч н а мережа товстої киш­ ки добре розвинена, особливо в слизовій оболонці й підслизовому прошарку. Лімфа відтікає в лімфатичні вузли: клубово-обо- дово-кишкові, нижні брижові, ободово-киш­ кові (праві, середні, ліві), внутрішні й зовнішні клубові (20 — 50 вузлів). Від шкіри відхідника лімфа прямує до глибо­ ких та поверхневих пахвинних лімфатич­ них вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки верхнього і ниж­ нього брижового (ободова кишка), прямокишкового (пряма кишка) нервових спле­ тень, нижні підчеревні нервові сплетення (сигмоподібна ободова і пряма кишки).

ВЕЛИК І З А Л О З И Т Р А В Н О Ї С И С Т Е М И

Великі залози травної системи розви­ ваються з епітелію слизової оболонки пер­ винної середньої кишки. Вже на ранніх стадіях ембріогенезу вони винесені дале­ ко за межі травного каналу. У чотиритижневого ембріона людини в слизовій обо­ лонці передньої кишки, з якої розвиває­ ться дванадцятипала кишка, виникають два клітинних дивертикули. Один з'являється на присередній стінці передньої кишки у вигляді двох бруньок (вентральної і дор­ зальної), які незабаром зливаються й рос­ туть між листками дорзальної брижі — це зачаток підшлункової залози. Другий клітинний дивертикул — печінковий — виникає на задній стінці передньої киш­ ки, росте краніально і праворуч між лист­ ками вентральної брижі. З нього розви­ вається печінка.

Печінка

Печінка (hepar) (див. мал. 132, 155) є найбільшою залозою людини. Вона стано­ вить 1/20 маси новонародженого і близько 1 / 50 маси тіла дорослої людини ( 1,5 — 2 кг).

Печінка має червоно-бурий колір і до­ сить м'яку консистенцію. Розташована в очеревинній порожнині безпосередньо під діафрагмою. Більша її частина (3/5) ле­ жить з правого боку. У печінці, що зовні нагадує неправильну шапку гриба, розріз­ няють діафрагмальну (верхню) і нутря­ ну, або вісцеральну (нижню), поверхні, розділені нижнім краєм.

Діафрагмова поверхня (faciès diaphragmatica) випукла, рівна; безпосередньо прилягає до діафрагми. Поздовжньою сер­ поподібною зв'язкою (lig. falciforme), роз­ ташованою по серединній площині, ділить­ ся на дві частки: праву (lobus hepatis dexter) — більшу і ліву (lobus hepatis sinister) — меншу. На верхівці лівої част­ ки видно пологу заглибину — серцеве втиснення. Крім того, на діафрагмальній поверхні печінки розрізняють частини: верхню, обернену до діафрагми, передню, яка прилягає до передньої стінки живота; праву — до правої ребрової дуги, і задню частину — до задньої стінки живота. У ме­ жах задньої частини діафрагмальної по­ верхні печінки є глибока борозна порож­ нистої вени (sulcus venae cavae), де заля­ гає міцно зрощена з паренхімою печінки нижня порожниста вена.

Вісцеральна поверхня печінки {faciès visceralis) (див. мал. 155) злегка ввігну­ та, має сліди втиснень сусідніх органів (стравохідне, шлункове, дванадцятипалокишкове, ободовокишкове, ниркове, наднир­ кове). Тут проходять дві поздовжні (пра­ ва й ліва) та одна поперечна борозни. Права поздовжня борозна представлена ямкою жовчного міхура (fossa vesicae felleae); продовженням цієї борозни на­ зад від поперечної борозни є згадана бо­ розна нижньої порожнистої вени. У лівій поздовжній борозні (точніше щілині) роз­ ташовані два рудиментарні утвори: круг­ ла зв'язка печінки (lig. teres hepatis) (облітерована пупкова вена), що залягає в

передньому відділі однойменної щілини

(fissura lig. teretis), та венозна зв'язка (облітерована венозна протока), що прохо­ дить у задньому відділі однойменної щіли­ ни (fissura lig. venosi).

Поперечна борозна, або ворота печінки (porta hepatis), з'єднує дві попередні бо­ розни, в ній проходять судини та нерви печінки. Борозни ділять вісцеральну по­ верхню печінки на чотири частки: праву

(lobus hepatis dexter), яка лежить право­ руч від правої поздовжньої борозни; ліву

(lobus hepatis sinister), розташовану ліво­ руч від лівої поздовжньої борозни; квад­ ратну (lobus quadratus), обмежену ззаду воротами печінки, а з боків правою та лівою поздовжніми борознами, і хвостату (lobus caudatus), що міститься також між правою й лівою поздовжніми борознами, але позаду від воріт печінки.

Печінка вкрита серозною оболонкою

з підсерозним прошарком, крім невелико­ го позаочеревинного голого поля (area nu­ da) задньої частини діафрагмальної по­ верхні — місця зрощення з поперековою час­ тиною діафрагми на рівні ТХІ — ТХИ хреб­ ців, ямки жовчного міхура і борозни ниж-

1 — imprcssio esophagea; 2 — lobus caudatus; 3 — v, cava inferior (проходить y борозні порожнистої вени); 4 — area nuda; 5 — imprcssio renalis; 6 — lobus dexter; 7 — imprcssio

cólica; 8 — imprcssio duodenalis; 9 — vesica fellea (в ямці жовчного міхура); 10 — lobus quadratus; 11 — ductus cysticus; 12 — lig. teres hepatis; .13 — ductus choledochus; 14 — ductus hepaticus communis; 15 — v. portac; 16 — a. he­

pática propria; 17 — imprcssio gástrica; /6' — lobus sinister.

ньої порожнистої вени. Це тонка прозора оболонка, міцно зрощена з волокнистою оболонкою (tun. fibrosa), яка обгортає пе­ чінку. Волокниста оболонка з кровонос­ ними судинами проникає в паренхіму пе­ чінки (через ворота), утворюючи навколосудинну волокнисту капсулу (capsula fibrosa perivascularis).

Паренхіма печінки складається з печін­ кових часточок (lobuli hepatis) (діаметр 1—2 MM) , утворених епітеліоцитами печін­ ки, або гепатоцитами — печінковими кліти­ нами, згрупованими у вигляді балок. Бал­ ки розташовані в часточці радіально й ото­ чують центральну вену (v. centralis), що є початковою судиною розгалужень печін­ кових вен. Між часточками проходять міжчасточкові артерії (гілки печінкової артерії), вени (з системи ворітної вени) і жовчні проточки. Від міжчасточкових судин відходять і проникають у колену ча­ сточку печінки внутрішньочасточкові си­ нусоїдні капіляри*, які, зливаючись між собою, впадають у центральну вену. Внут­ рішньочасточкові синусоїдні капіляри супроводжуються внутрішньочасточковими жовчними проточками, до яких надхо­ дить вироблена гепатоцитами жовч і які впадають у жовчні міжчасточкові прото­ ки, а після цього збираються в печінкові протоки (ductus hepaticus dexter et sinis­ ter) і протоки хвостатої частки, що вихо­ дять із воріт печінки.

Зразу після виходу обидві протоки об'єднуються в загальну печінкову про­ току (ductus hepaticus communis) (близь­ ко 4 —5 CM завдовжки), яка, йдучи каудаль­ но, зливається з міхуровою протокою (ductus cysticus), утворюючи спільну жовч­ ну протоку (ductus choledochus) завдовж­ ки близько 12 см (див. мал. 155). Спільна жовчна протока спускається донизу між листками печінково-дванадцятипалої зв'яз­ ки і відкривається разом з протокою під­ шлункової залози (див. мал. 145) в два­ надцятипалій кишці (с. 208).

Крім утворення жовчного пігмента і жовчі печінка виконує інші життєво важ­ ливі ф у н к ц і ї : депонує глюкозу у ви­ гляді глікогену, нейтралізує токсичні ре­ човини, які надходять у кров з кишок, тощо.

Жовчний міхур (vesica biliaris, s. fellea)* (див. мал. 155) виникає в ранньо­ му ембріогенезі як мішкоподібне випинан­ ня печінкового дивертикула. У дорослої людини леовчний міхур, що має вигляд витягнутої колби різної місткості (25 — 70 см3), розташоваий у передньому відрізку правої поздовжньої борозни печінки (ямка жовчного міхура). У ньому розрізняють дно, тіло і шийку, яка поступово перехо­ дить у протоку міхура (ductus cysticus).

С т і н к у жовчного міхура формують слизова оболонка, слабко розвинута м'я­ зова з переважним коловим напрямком пучків і серозна з незначним підсерозним прошарком. Слизова оболонка дна й тіла має складки, які надають їй вигляду шаг­ реневої шкіри, а в шийці та протоці міху­ ра складки слизової оболонки звичайно мають спіральний хід (спіральна склад­ ка). У печінкових і спільній жовчній про­ токах слизова оболонка гладка. Серозна оболонка вкриває велику частину жовч­ ного міхура, решта площі зростається з волокнистою капсулою печінки за допо­ могою пухкої волокнистої сполучної тка­ нини. Печінкові та спільна жовчна про­ токи розташовані в товщі печінково-два­ надцятипалої зв'язки.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я .

Печінка межує з багатьма органами: біль­ ша частина її діафрагмальної поверхні прилягає до діафрагми, менша — до перед­ ньої стінки живота. Вісцеральної поверхні печінки торкаються: праворуч — права нирка з наднирковою залозою, дванадця­ типала кишка і правий згин ободової киш­ ки, ліворуч — стравохід і дно шлунка. Найвища точка верхньої межі печінки проектується на праве V ребро по серед-

* Ж о в ч н о г о міхура, я к и й вини к на ранніх ета­ пах еволюції хребетних, у багатьох видів ссавців немає .

артерії. Крім того, до печінки надходить венозна кров з ворітної вени. Венозна кров 3 паренхіми печінки змішується з кров'ю ворітної вени й разом з нею тече в цен­ тральні вени й далі через печінкові вени в нижню порожнисту вену.

Л і м ф а т и ч н и х капілярів усередині часточок печінки немає, вони зосереджені в навколосудинній волокнистій капсулі як усередині, так і на поверхні органа (мал. 156, 157). Відвідні лімфатичні судини йдуть допечінкових, черевних, правих шлункових, діафрагмальних і задніх се­ редостінних лімфатичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки печінкового спле­ тення (блукаючі та діафрагмальні нерви, симпатичний стовбур).

М а л . 157. П е р и в а с к у л я р н і л і м ф а т и ч н і судини п а р е н х і м и печінки ( п р е п а р а т а в т о р а ) .

ньоключичній лінії. Звідси верхня межа круто спускається праворуч донизу до X міжребрового проміжку на рівні середньої пахвової лінії, а ліворуч іде горизонталь­ но до лівого V міжребрового проміжку на рівні пригрудиинної лінії.

Нижня межа з правого боку збігається з правою ребровою дугою, а спереду з ко­ сою лінією, що перетинає надчеревну ділянку, з'єднуючи кінець правого X (ЇХ) ребра з хрящовим сполученням лівих VII і VIII ребер.

Жовчний міхур прилягає до початково­ го відділу верхньої частини дванадцятипа­ лої кишки, пілоричної частини шлунка, пра­ вого згину ободової кишки, а в розтягнуто­ му стані — до передньої стінки живота біля перетину зовнішнього краю правого прямого м'яза живота з ребровою дугою.

К р о в о п о с т а ч а н н я печінки здійснюється від гілок власної печінкової

Підшлункова залоза

Підшлункова залоза (pancreas)* (див. мал. 145) в еволюції хребетних розви­ вається порівняно пізно. У нижчих форм (риби, амфібії) — це лише невеликий за­ чаток. У дорослої людини залоза має фор­ му довгастого тіла 16 — 20 см завдовжки, 4 см завширшки і 2 —3 см завтовшки. Маса її — 70—80 г. Підшлункова залоза розта­ шована в позаочеревинному просторі по­ перечно щодо хребтового стовпа на рівні тіла LII, іноді LIII хребця. У ній розріз­ няють головку підшлункової залози (caput pancreatis), яка щільно прилягає до підко­ ви дванадцятипалої кишки; тригранне тіло

(corpus pancreatis) з передньоверхньою, передньонижньою і задньою поверхнями і хвіст (cauda pancreatis) — звужену час­ тину залози, що прилягає до селезінки. Капсула залози дуже тонка.

Підшлункова залоза є складною альвео­ лярною залозою. Вивідні протоки від час­ точок (видно неозброєним оком) впада­ ють до протоки підшлункової залози (duc­ tus pancreaticus) (див. мал. 145). Прото­ ка розташована центрально вздовлс усієї залози, відкривається разом із загальною жовчною протокою в ділянці великого сосочка дванадцятипалої кишки. Вічка

обох проток мають спільний м'яз — за­ микач протоки підшлункової залози, який регулює надходження жовчі та панкреа­ тичного соку в просвіт кишки. У підшлун­ ковій залозі іноді може бути додатко­ ва протока, що відгалужується від го­ ловної (див. мал. 145) і відкривається в ділянці малого сосочка дванадцятипа­ лої кишки.

Підшлункова залоза відіграє велику роль у травленні й загальному обміні ре­ човин. Як залоза зовнішньої секреції вона виділяє в просвіт дванадцятипалої киш­ ки панкреатичний сік, який містить дуже важливі ферменти: трипсин, амілазу, ліпазу, мальтазу, що розщеплюють білки (до амі­ нокислот), жири та вуглеводи.

Крім секреторних залозистих елементів підшлункова залоза має клітинні скупчен­ ня (панкреатичні острівці) внутрішньосекреторного типу (с. 259).

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я .

Передня поверхня підшлункової залози, вкрита задньою пристінковою очеревиною, межує із задньою стінкою шлунка; задня поверхня прилягає до ворітної та нижньої порожнистої вен, грудної протоки, черевної частини аорти, черевного сплетення, лівої ниркової артерії, лівих нирки та наднирко­ вої залози. Уздовж верхнього краю залози проходять, дещо занурившись у її паренхі­ му, селезінкові судини. У проміжку, утво­ реному зверху головкою підшлункової за­ лози і знизу горизонтальною частиною два­ надцятипалої КИШКИ, проходять верхні брижові артерія та вена.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки селезін­ кової артерії (тіло, хвіст), верхні й нижні підшлунково-дванадцятипалі артерії (го­ ловка). Венозний відтік здійснюється од­ нойменними венами.

Л і м ф а відтікає в печінкові, під­ шлунково-селезінкові, черевні та інші лім­ фатичні вузли. Лімфатичні капіляри і су­ дини залягають тільки в проміжній сполучній тканині, а всередині острівців їх немає.

І н н е р в а ц і я : гілки черевного, печін­ кового та верхнього брнжового сплетень.

Т р а в н и й к а н а л і п р о т о к и д е я к и х його з а л о з є ш л я х а м и п о ш и р е н н я т а м і с ц е м п р о н и к н е н н я

м и ч е р е з к а п і л я р и с у д и н н и х м е р е ж п р о н и к а ю т ь

ЧЕ Р Е В Н А П О Р О Ж Н И Н А ,

ОЧ Е Р Е В И Н А

Органи травлення, що йдуть за страво­ ходом, розташовані в черевній порожнині (cavitas abdominis), а кінцевий відділ трав­ ного каналу — пряма кишка — в порож­ нині малого таза, яка є продовженням че­ ревної порожнини. Черевна порожнина обмежена зверху діафрагмою, з боків і спе­ реду — м'язами живота, ззаду — попере­ ковим відділом хребтового стовпа з квад­ ратними м'язами попереку та клубово-по- перековими м'язами і знизу — стінками великого і малого таза.

Серозна оболонка, що вистеляє стінки черевної порожнини і обгортає її органи, називається очеревиною (peritoneum).

Цю оболонку можна порівняти із закри­ тим мішком*, у якому розрізняють при­ стінкову (парієтальну) очеревину і нут­ ряну (вісцеральну) очеревину. Щілино­ подібний простір між цими листками на­ зивається очеревинною порожниною (ca­ vitas peritonealis). Порожнина містить не­ велику кількість (12 — 20 мл) серозної рідини, яку виробляє очеревина. Звололсуючи стінки порожнини, рідина полег­ шує постійне переміщення органів один відносно іншого.

Очеревина неоднаково вкриває внут­ рішні органи: з усіх боків — інтраперитоиеальне положення (порожня, клубова, поперечна та сигмоподібна ободова киш­ ка, сліпа кишка з червоподібним відрост­ ком, селезінка, шлунок, маткові труби; з трьох боків — мезоперитопеальне по-

ложенпя (печінка, жовчний міхур, висхід­ на та низхідна ободова, середня частина прямої кишки, матка, сечовий міхур); з од­ ного боку або зовсім не вкриває — екстраперитонеальне положення (низхідна і горизонтальна частини дванадцятипалої кишки, підшлункова залоза, нирки, наднир­ кові залози, передміхурова залоза, нижня частина прямої кишки).

Зовнішній шар очеревини утворений мезотелієм, розташованим на тонкій влас­ ній основі, яка у різних місцях неоднако­ ва і має неоднакове відношення до стро­ ми органів і сусідніх тканин.

Переходячи зі стінки черевної порож­ нини на орган, з одного органа на інший і, нарешті, з органа на черевну стінку оче­ ревина утворює складки (plicae), зв'язки

(ligamenta), чепці (omenta) і брижі (me­ senterial. Щоб добре це уявити, треба про­ стежити хід очеревини (див. кол. вкл., мал. І) спочатку зверху донизу, а потім справа наліво (або навпаки).

Очеревина з нижньої поверхні діафраг­ ми переходить на верхню поверхню печін­ ки у вигляді двох зв'язок: серпоподібної

(lig. falciforme) і вінцевої (Хід. согопагіит).

Вкривши верхню поверхню печінки в ділянці воріт, обидва листки очеревини схо­ дяться і спускаються донизу у вигляді пе­ чінково-дванадцятипалої (Хід. hepatoduode­ nal) та печінково-шлункової зв'язок (Хід. hepatogastricum). Ці зв'язки разом з неве­ ликою шлунково-діафрагмальною зв'язкою

утворюють малий чепець (omentum minus), листки якого фіксуються до малої криви­ ни шлунка і до верхнього краю верхньої частини дванадцятипалої кишки. На малій кривині шлунка очеревинні листки малого чепця розходяться і вкривають передню та задню стінки шлунка.

На великій кривині шлунка листки оче­ ревини зблилсаються і спускаються дони­ зу у вигляді широкого «фартуха», що ста­ новить передню дуплікатуру великого чеп­ ця (omentum та jus) (мал. 158). Внизу передня дуплікатура повертається й пря­ мує догори (висхідна дуплікатура велико­ го чепця), зростається з поперечною обо­ довою кишкою і її брижею. Біля задньої стінки черевної порожнини листки висхід-

Травна система 219

5

М а л . 158. В е л и к и й чепець (omentum majus): I — hepar (lobus sinister); 2 — gaster; З — omentum majus; 4 — colon sigmoideum; 5 — intestinum tenue (ileum); 6 — peritoneum parietale; 7 — colon ascendens; S — colon

transversum; 9 — vesica fcllca.

ної дуплікатури знову розходяться: один листок по стінці піднімається догори й зли­ вається із заднім листком вінцевої зв'язки печінки, а другий спускається по стінці донизу й переходить у задню пристінкову очеревину. Між листками очеревини вели­ кого чепця міститься жирова тканина. У новонароджених великий чепець незнач­ ний, він швидко росте у дітей і підлітків.

Великий чепець має такий вигляд: та частина, яка тягнеться від великої криви­ ни шлунка до поперечної ободової кишки й складається з двох листків очеревини, називається шлунково-ободовокишковою зв'язкою (lig. gastrocolicum); два передніх (низхідних) і два задніх (висхідних) ли­ стки очеревини нижче поперечної ободо­ вої кишки найчастіше цілком зростають­ ся між собою. Іноді тут зберігається від­ крита або закрита порожнина. Два зад­ ніх (висхідних) листки очеревини, які проходять вище від поперечної ободової кишки, також звичайно цілком зростають­ ся з брижею цієї кишки, зліва вгорі вели­ кий чепець переходить у шлунково-селезін-

М а л . 159. Хід очеревини (горизонтальний розпил

тулуба на рівні LII — LIII х р е б ц і в ) :

/ — vertebra lumbal.s; 2 — m. erector spinale; 3 — rcn sinister; 4 — cavitas peritoneal is; 5 — colon descendens; 6 — peritoneum parictale; 7 — m. rectus abdominis; S — mesenterium; 9 — intestinum tenuc; 10 — peritoneum visccralc; // — pars abdominalis aortac; 12 — v. cava inferior; IS — colon ascendens; 14 — duodenum; 15 — ren dexter;

16 — m. quadrat lis lumborum; 17 — m. psoas major.

М а л . 160. О ч е р е в и н а н и ж н ь о ї частини передньої

стінки живота:

/ — plica umbilicalis medial is; 2 — plica umbilicalis mediana; З — plica umbilicalis lateralis (у пій' залягають надчерепні артерія і иена); 4 — ductus deferens; 5 — vasa і Паса; 6* — vesica urinaria; 7 — vcsicula seminalis; <S' — diaphragma pelvis; 9 — prostata; 10 — m. obturatorius cxtcmus; 11 —

15 — m. iliacus; 16 — peritoneum parietale; 17 — m. rectus abdominis.

кову та діафрагмально-селезінкову зв'яз­ ки очеревини. Таким чином, верхня части­ на великого чепця (шлунково-ободова, шлунково-селезінкова і селезінково-нирко­ ва зв'язки) складається з двох листків оче­ ревини, а нижня частина (нижче попереч­ ної ободової КИШКИ) — з чотирьох листків.

Задня пристінкова очеревина. Нижній листок брижі поперечної ободової кишки спускається донизу по задній стінці черев­ ної порожнини й обгортає петлі порожньої та клубової кишок, утворюючи при цьому правий і лівий листки й корінь брижі тон­ кої кишки. Від кореня брижі правий лис­ ток іде праворуч, переходить на висхідну ободову кишку й далі на праву бічну та передню стінки черевної порожнини. Лівий листок очеревини від кореня брижі відхо­ дить ліворуч, де він здійснює такий самий шлях, як і з правого боку, відрізняючись лише тим, що серозна оболонка вкриває тут низхідну (мезоперитонеально) та сигмопо­ дібну (інтраперитонеально з утворенням брижі) ободову кишку (мал. 159). По задній стінці черевної порожнини очере­ вина з обох боків спускається в пороленину спочатку великого, потім малого таза.

У порожнині малого таза очеревина, на­ звана сечостатевою очеревиною, вкриває пряму кишку (мезоперитонеально), перехо­ дить вперед у чоловіків на сечовий міхур, а в жінок на задню стінку піхви (у її верхній четвертііні), матку, а потім на сечовий міхур. У чоловіків тут утворюється прямокишко- во-міхурова заглибина (excavatio rectovesicalis) (див. мал. 154), а в жінок - пря- мокишково-маткова (.excavado rectouterina)

глибока та міхурово-маткова (excavatio vesicouterina) мілка заглибини (див. мал. 153). Крім того, від правого та лівого країв матки до стінок малого таза тягнуться у лобовій площині дві широкі зв'язки матки, по верхньому краю яких між листками оче­ ревини закладені маткові труби.

Передня пристінкова очеревина.

Вкривши сечовий міхур, очеревина пря­ мує догори по передній стінці черевної по­ рожнини, у нижній третині якої вона ут­ ворює п'ять пупкових складок (непарну серединну, парні присередні і парні бічні), спрямованих до пупка (мал. 160).