Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

9

М а л . 78. З в ' я з к и І суглоби таза (серединни й роз­

пи л ) :

/— for. intervertébrale; 2 — lig. interspinale; '} — lig. supraspinale; 4 — canalis sacral is; 5 — lig. sacrospinalc; 6 — lig. sacrotubcrale: 7 — for. ischiadicum majus; S — for.

ischiadicum minus; 9 — membrana obturatoria; 10 — disais interpubicus; // — articulatio sacroiПаса; 12 — Promonto­ rium; Ii — discus intervertcbralis.

/ — spina iliaca anterior superior; 2 — capsula articularis; J — membrana obtúratona; 4 — lig. iliofemoralc.

та зовнішніми краями крижової і купри­ кової кісток, друга — між сідничою остю і зовнішнім краєм крижової кістки, спере­ ду від попередньої зв'язки. Обидві зв'яз­ ки обмежують великий і малий сідничі отвори (forr. ischiadicum majus et minus).

Сполучення ВІЛЬНО Ї нижньої кінцівки

Сполучення вільної нижньої кінцівки

(junctrae membri inferioris liberi): вели- ко-малогомілковий синдесмоз, міжкістко­ ва перетинка гомілки і суглоби.

Суглоби вільної нижньої кінцівки — це головним чином суглоби, які дають змогу використовувати основні ланки вільної кінцівки як важелі. Суглоби стопи мають також велике амортизаційне значення.

Кульшовий суглоб (articulatio сохае)

(мал. 79, 80) утворений головкою стегно­ вої кістки і півмісяцевою поверхнею куль­ шової западини, кулястою за формою. Кон­ груентність суглоба досягається хрящовою губою кульшової западини (labrum acetabuli), яка над кульшовою вирізкою допов­ нюється поперечною зв'язкою кульшової западини (lig. transversum acetabuli). Під цією зв'язкою міститься невеликий простір, заповнений пухкою колагеновою сполуч­ ною тканиною, в якій проходять судини. У ділянці кульшової западини хрящовою гіаліновою тканиною (гіаліновим хрящем) вкрита тільки півмісяцева поверхня, решта площі, у тому числі й вирізка кульшової за­ падини, вистелена синовіальною мембраною. Капсула кульшового суглоба прикріплена на тазовій кістці вздовж зовнішнього краю кульшової губи і поперечної зв'язки, а на стегновій: кістці — уздовж міжвертлюгової лінії спереду і лінії, що не доходить до міжвертлюгового гребеня, ззаду.

Таким чином, головка і майже вся ший­ ка стегнової кістки містяться в порожнині суглоба. Головка стегнової кістки вкрита гіаліновим хрящем до її оптимальної ок­ ружності, решта її разом з шийкою — си­ новіальною мембраною.

Зв'язки кульшового суглоба поділяють на внутрішньота позасуглобові. До пер-

1 0 2 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

/ — cart і I ago articularis; 2 — os coxae; З — ligcapitis femoris; 4 — lig. transversum acetabuli; 5 — capsula arti­ cularis; в — tuber ischiaclicum; 7 — zona orbicularis; cS' — labium acetabuli.

ших належать поперечна зв'язка кульшо­ вої западини і зв'язка головки стегнової кістки.

Зв'язка головки стегнової кістки (lig. capitis femoris) (див. мал. 80) фіксується уздовж країв вирізки і на поперечній зв'язці кульшової западини, а на головці стегнової кістки — в ділянці її ямки. Ця зв'язка у людини не бере участі в зміц­ ненні суглоба, а є еластичною подушкою для головки стегнової кістки й містить кровоносні судини, які живлять прокси­ мальний епіфіз стегнової кістки.

До позасуглобових зв'язок належать: клубово-стегнова, сідничо-стегнова і лоб­ ково-стегнова зв'язки, а також коловий пояс.

Клубово-стегнова зв'язка (lig. iliofe­ moral) (див. мал. 79) — найпотужніша в тілі людини (витримує навантаження на розтягнення близько 300 кг). її походжен­ ня і розвиток тісно пов'язані з функцією прямоходіння. Вона простягується від нижньої передньої клубової ості до між-

вертлюгової лінії, міцно зростаючись з суглобовою капсулою. Основна функція зв'язки — запобігання падінню тіла на­ зад під час стояння на випрямлених ниж­ ніх кінцівках.

Сідничо-стегнова зв'язка (lig. ischio­ femoral) фіксується на передній поверхні тіла сідничої кістки, звідки проходить косо вперед і вплітається в задній відділ сум­ ки кульшового суглоба.

Лобково-стегнова зв'язка (lig. pubofe­ moral) відносно слабка, натягнута між предньою поверхнею верхньої гілки лоб­ кової кістки і нижнім відділом міжвертлюгової лінії. Міцно зрощена з суглобо­ вою капсулою.

Коловий пояс (zona orbicularis) — це досить потужні циркулярно розташовані волокнисті пучки, міцно спаяні з капсу­ лою та іншими позасуглобовими зв'язка­ ми, особливо з клубово-стегновою.

У кульшовому суглобі, як багатоосьовому (чашоподібному за формою), можли­ ві такі рухи: згинання (105 — 110°) і роз­ гинання (до 15° і більше) навколо лобо­ вої осі, приведення (за серединну площи­ ну — до 30 — 35°) і відведення (до 70 — 75°) навколо стрілової осі, обертання все­ редину (пронація) й назовні (супінація) в межах 90° навколо вертикальної осі, а також колові рухи.

Таким чином, діапазон рухів у кульшо­ вому суглобі менший, ніж у плечовому, що можна пояснити великою глибиною сугло­ бової ямки, дуже розвинутим зв'язковим апаратом і потужними м'язами, які оточу­ ють суглоб. Вивихи в цьому суглобі трап­ ляються рідко.

Колінний суглоб (articulatio genus)

(мал. 81) — найбільший і найскладніший суглоб у людини. Утворений суглобови­ ми поверхнями обох виростків стегнової кістки, двома верхніми суглобовими повер­ хнями виростків великогомілкової кістки

ісуглобовою поверхнею наколінка. Сугло­ бова сумка в цілому тонка, вільна спереду

істовщена ззаду. На дистальному епіфізі стегнової кістки вона фіксується спереду вздовж лінії, що проходить на 1,5 — 2 см вище від краю суглобового хряща; з боків виростки залишаються в порожнині су-

глоба, а надвиростки — поза нею; ззаду — вздовж краю суглобової поверхні ви­ ростків. На проксимальному епіфізі ве­ ликогомілкової кістки капсула фіксуєть­ ся нижче від суглобового хряща, але вище від її епіфізарної лінії. Наколінок своєю суглобовою поверхнею ніби вставлений в отвір передньої стінки суглобової капсу­ ли, на зразок скла годинника. Капсула прикріплюється тут уздовж краю сугло­ бового хряща. Така особливість фіксації капсули зумовлена утворенням кількох синовіальних сумок, які набагато збільшу­ ють порожнину суглоба (с. 104).

Волокниста мембрана капсули колінно­ го суглоба вкриває сусідній міжгомілковий суглоб, проте їхні порожнини не спо­ лучаються.

У колінному суглобі є багато внутріш­ ньота позасуглобових утворів. До внутрішньосуглобових утворів належать ме­ ніски, внутрішньосуглобові зв'язки, сино­ віальні складки, синовіальні ворсинки.

Присередній і бічний меніски (menisci medialis et lateralis) мають вигляд три­ гранних зігнутих пластинок із волокнис­ того хряща. Відповідно до конфігурації виростків великогомілкової кістки бічний меніск більше зігнутий і має форму незамкнутого кільця. Присередній меніск має форму півмісяця.

Кожен меніск має: два кінці (передній і задній), якими він прикріплений до відпо­ відного горбка міжвиросткового підвищен­ ня*, два краї — тупий (стовщений), яким він зростається з суглобовою сумкою, і го­ стрий, що вільно обернений до порожнини суглоба; дві поверхні — верхню, яка кон­ тактує з виростком стегнової кістки, і ниж­ ню, що прилягає до великогомілкової кістки. Передні кінці менісків з'єднані поперечною зв'язкою коліна. Таке при­ кріплення менісків зумовлює кращу ру­ хомість у суглобі, що разом з синовіаль­ ними складками забезпечує підігнаність суглобових поверхонь кісток у будь-яких фазах руху. Одночасно меніски мають велике буферне значення.

* М е н і с к и п р и к р і п л ю ю т ь с я до горбків міжви­ росткового п і д в и щ е н н я з а д о п о м о г о ю з в ' я з о к .

/ — faciès patcllaris; 2 — lig. cruciatum posterius; З — lig. cruciatuni anterius; 4 — meniscus medialis; 5 — ligcollatcralc tibiale; б — lig. patellae; 7 — patella; S — tendo m. quadrici pitis femoris; 9 — membrana interossca; 10 — caput fibulae; // — capsula articularis; 12 — meniscus la­

teralis; 13 — lig. collatérale fibulare.

Передня і задня схрещені зв'язки (lig. cruciatum anterius et posterius) мають ви­ гляд двох товстих косих пучків. Передня зв'язка натягнута між присередньою по­ верхнею бічного виростка стегнової кістки

ішорсткістю переднього міжвиростково­ го поля, задня — між бічною поверхнею присереднього виростка стегнової кістки

ішорсткістю заднього міжвиросткового поля. Схрещені зв'язки значно зміцню­ ють суглоб. При випростаній нозі вони натягуються і гальмують перерозгинання, при зігнутій — розслаблюються і не пере­ шкоджають згинанню та обертанню гоміл­ ки навколо поздовжньої осі, а також рухи по колу.

Синовіальна перетинка суглоба з боків і дещо нижче наколінка утворює дві склад­ ки, виповнені жировою тканиною. Крім

1 0 4 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

внутрішньої поверхні капсули синовіаль­ на перетинка вкриває внутрішньосуглобові зв'язки, а спереду утворює ве­ ликий заворот — наколінкову сумку, що тягнеться між передньою поверхнею стег­ нової кістки і задньою поверхнею чотири­ голового м'яза стегна догори. Верхня межа сумки в дорослої людини міститься на 5 — 6 см (іноді більше) вище від основи наколінка. У дітей сумка менш чітка.

Синовіальна перетинка в порожнині суглоба має багато синовіальних ворси­ нок, які збільшують площу виділення си­ новіальної рідини.

Позасуглобові утвори колінного сугло­ ба такі (див. мал. 81 ). Малогомілкова по­ бічна зв'язка (lig. collatérale fibulare) —

тонкий, але компактний волокнистий тяж, що йде від бічного надвиростка стегнової кістки до головки малогомілкової кістки. З капсулою суглоба зв'язка щільно не зростається. Великогомілкова побічна зв'язка (lig. collatérale tibiale) починає­ ться від присереднього надвиростка стег­ нової кістки і фіксується на верхньому кінці великогомілкової кістки. Ця зв'яз­ ка, на відміну від попередньої, міцно зрос­ тається з капсулою суглоба і медіальним меніском. Зв'язка наколінка {lig. pate­ llae) — потужний сухожилковий тяж, що йде від нижнього краю наколінка до горбистості великогомілкової кістки. Про по­ ходження і функції цієї зв'язки див. ниж­ че (с. 153). Коса підколінна зв'язка (lig. popliteum obliquum) розташована на зад­ ній поверхні колінного суглоба і прохо­ дить навкіс від присереднього виростка великогомілкової кістки до бічного виро­ стка стегнової.

Крім наколінкової синовіальної сумки, що, як правило, широко сполучається з порожниною суглоба, в ділянці колінного суглоба є ще кілька синовіальних сумок,

більшість з яких ізольовані від порожни­ ни суглоба. До них належать: переднаколінкові сумки (підшкірна, підфасціальна й підсухожилкова; сумки, розташовані біля місця прикріплення зв'язки наколінка до горбистості великогомілкової кістки, — піднаколінкові (підшкірна, глибока — між великогомілковою кісткою та задньою

поверхнею зв'язки наколінка) і сумки, розташовані біля місць прикріплення су­ хожилків більшості м'язів, які оточують суглоб. Медіальна підсухожилкова сум­ ка литкового м'яза часто сполучається з порожниною суглоба.

За формою колінний суглоб є двовиростковим (articulatio bicondilaris). Його функція ускладнюється наявністю вели­ кої кількості внутрішньосуглобових утво­ рів. У суглобі можливе згинання великої амплітуди, розгинання — тільки-до ви­ прямленого положення. Крім того, під час згинання можливе обертання навколо по­ здовжньої осі. Під час розгинання в суглобі встановлюється стійке -положен­ ня (що особливо виявляється під час сто­ яння на одній нозі) за рахунок натягу­ вання позасуглобових і внутрішньосугло­ бових зв'язок та вилучення функції пев­ них м'язів.

Велико-малогомілковий суглоб (arti­ culatio tibiofibularis) утворений плоскими суглобовими поверхнями бічного вирост­ ка великогомілкової та головки малогоміл­ кової кісток. Капсула добре натягнута й зміцнена щільними передньою і задньою зв'язками головки малогомілкової кістки

(lig. capitis fibulae anterius et posterius).

Міжкісткова перетинка гомілки (mem­ brana interossae cruris) (див. мал. 82) — щільна волокниста пластинка, яка з'єднує кістки гомілки між собою. Прикріплює­ ться вздовж міжкісткових країв велико­ гомілкової і малогомілкової кісток. Згори й знизу міжкісткова перетинка має отво­ ри для проходження судин.

Велико-малогомілковий синдесмоз (syn­ desmosis tibiofibularis) — зрощення дис­ тальних кінців кісток гомілки. Укріпле­ ний передньою і задньою великогомілко­ вими зв'язками. Іноді тут є суглоб, сино­ віальна щілина якого з'єднується з по­ рожниною надп'ятково-гомілкового сугло­ ба. Функціональне значення — збіль­ шення стійкості надп'ятково-гомілкового суглоба.

Суглоби стопи (мал. 82, 83, 84) мож­ на розподілити на чотири групи: надп'ят­ ково-гомілковий суглоб, міжзаплесиові та заплесно-шіеснові, міжплеснові, суглоби

М а л . 82. Суглоби стопи (artiadationes pedis): 1 — fibula; 2 — tibia; З — malleolus medial is; 4 — articulatio talocruralis;5 — I ig. col laterale mediale (dcltoidcum); 6 — ligg. tarsi dorsalia; 7 — articulatio mctatarsophalangea hallucis; 8 — articulatio mctatarsophalangea digit. IV; 9 — ligg. tarsomctatarsea dorsalia; III — malleolus lateralis; // — membrana interossea cruris.

М а л . 83 . Суглоби стопи (articidationes pedis) (ло­ бовий р о з п и л ) :

/ — fíbula;.? — tibia; 3 — articulatio talocruralis;-/ — lig.

collateralc mediale (dcltoidcum); 5 — articulatio tarsi transversa; в — articulatio talocalcanconavicularis; 7 — os navicularc; <S — os cuneiforme mediale, intermedium et la-

terale; 9 — articu latiónos tarsometatarseae; II) — articuláronos intcrphalangeac digiti III; // — articulatio mctatarsophalangea digiti V; 12 — os cuboideum; 13 — articulatio calcancocuboidca; 14 — articulatio subtalaris.

пальців стопи (плесново-фалангові, міжфаланговї).

Надп'ятково-гомілковий суглоб (arti­ culatio talocruralis) утворений суглобови­ ми поверхнями дистальних кінців кісток гомілки зверху і блоком надп'яткової кістки знизу. Суглобова сумка прикріпле­ на до країв суглобових поверхонь. Кра­ ще натягнута з боків. Форма суглоба блокоподібна. Зв'язки натягнуті між дисталь­ ними кінцями кісточок і бічними поверх­ нями кісток заплесна, 3 присереднього боку суглоба розташована присередня побічна (дельтоподібна) зв'язка (lig. colla­

térale mediale. s. deltoideum), яка почи­

нається на присередній кісточці, прикріп­ люється пучками на човноподібній, п'ят­ ковій і надп'ятковій кістках. Збоку суглоба

є три зв'язки: передня і задня надп'ятко­ во-малогомілкові (ligg. talofibulare anterius et posterius) і п'ятково-малогомілко­ ва (lig. calcaneofibulare).

Основні р у х и в надп'ятково-гоміл­ ковому суглобі — згинання і розгинання (60 — 70°). Крім того, у стані крайнього згинання (стояння на пальцях) можливі деякі бічні відхилення і навіть незначний коловий рух, що комбінується з відповід­ ними рухами в інших суглобах стопи.

Міжзаплеснові суглоби: під надп'ятко­ вий, надп'ятково-п'ятково-човноподібний, п'ятково-кубоподібний і клино-човнопо- дібний та ін.

Піднадп'ятковий суглоб (articulatio subtalaris) (див. мал. 83) утворений зад­ німи суглобовими поверхнями п'яткової

106 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

М а л . 84. С у г л о б и і з в ' я з к и правої стопи ( п і д о ш -

вова д і л я н к а ) :

/ — art.culationcs metatarsophalangeae digiti II, III; 2 — articulado tarsometatarsca І (порожнина розкрита); 3. 12 — tendo ni. регопсі longi; 4 — ligg. cunconavicularia plantaría;

5 — tendo m. tibialis anterioris; 6 — lig. cubonaviculare plantare; 7 — tendo m. tibialis posterioris; <S' — lig. calcaneonavicularc plantare; 9 — tendo ni. flexoris digitorum longi; 10 — tendo m. flexoris hallucis longi; // — lig. plantare longum; 13 — tendo m. peronei brevis; 14 — ligg. tarsometatarsca plantaría; 15 — ligg. col lateral.a; 10 -

articulado metatarsophalangea dígiti IV (порожнина роз­ крита); 17 — artieulationes intcrphalangcac digiti IV; 18 — capsula articularis digiti III.

і надп'яткової кісток. Суглобова сумка фіксується вздовж краю суглобового хря­ ща. Суглоб циліндричний, укріплений бічною і присередньою надп'ятково-п'ят­ ковими зв'язками.

Надп'ятково-п'' ятково-човноподібний суглоб (articulado talocalcaneonavicularis)

(див. мал. 83) утворюється сполученням головки надп'яткової, западини човнопо­ дібної та суглобових поверхонь (передньої і середньої) п'яткової й надп'яткової кіс­ ток. Капсула суглоба фіксується уздовж країв суглобових поверхонь і укріплена

надп'ятково-човноподібною та підошвовою п'ятково-човноподібиою зв'язками. Фор­ ма суглоба наближена до кулястої.

Обидва суглоби функціонально об'єд­ нуються в один комбінований суглоб, який укріплений потужними міжкістковими зв'язками заплесна. У піднадп'ятковому

йгіадп'ятково-п'ятково-човноподібному

суглобах можливі невеликі ковзні р у х и за типом пронації (в межах 12 — 13°) та супінації (в межах 13°).

П'ятково-кубоподібний суглоб (articu­ latio calcaneocuboidea) утворений спло­ щеними суглобовими поверхнями п'ятко­ вої та кубоподібної кісток. Щільна сугло­ бова капсула добре натягнута уздовж країв суглобових поверхонь, укріплена тильними і підошвовими зв'язками. Се­ ред них найбільш розвинута підошвова п'ятково-кубоподібна. Форма п'ятково-ку­ боподібного суглоба наближена до сідло­ подібної. Р у х и обмежені міцно натяг­ нутими зв'язками і виконуються синхрон­ но з рухами інших суглобів заплесна.

П'ятково-кубоподібний суглоб разом з надп'ятково-човноподібним відділом по­ переднього суглоба дістав назву попереч­ ного (шопарова) суглоба заплесна (arti­ culatio tarsi transversa), укріпленого роз­ двоєною зв'язкою (lig. bifurcatum). По­ чавшись біля передньотильного краю п'ят­ кової кістки, зв'язка розділяється на дві ніжки: п'ятково-човноподібну та п'ятко­ во-кубоподібну зв'язки, що фіксуються на однойменних кістках.

Клиио-човноподібний суглоб (articu­ latio cuneonavicularis) сформований про­ ксимальними суглобовими поверхнями трьох клиноподібних, дистально суглобо­ вою поверхнею човноподібної і частково медіальною суглобовою поверхнею кубо­ подібної кісток. Капсула суглоба туго натягнута, прикріплюється уздовж країв суглобових поверхонь, укріплена тильни­ ми, підошвовими та міжкістковими (кли- но-кубоподібною і міжклиноподібними) зв'язками. Суглоб плоский. Незначні ковзні зміщення в ньому пов'язані голов­ ним чином з ресорною функцією.

Крім зв'язок, про які зазначено під час розгляду окремих суглобів заплесна, цей

відділ стопи об'єднаний у єдине ціле ве­ ликою кількістю міжкісткових, тильних і підошвових зв'язок. Серед них найбіль­ ше значення мають шдошвові зв'язки за­ плесна, особливо довга підошвова зв'язка

(ligplantare longum), натягнута між ниж­ ньою поверхнею п'яткової, горбистістю кубоподібної та основами І — V плеснових кісток (див. мал. 84).

Заплесно-плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales) (суглоб Лісфраика) утворені основами плеснових кісток і дистальними суглобовими поверхнями трьох клиноподібних і кубоподібної кіс­ ток. Суглобова капсула щільна, добре на­ тягнута. Суглобова щілина заходить між бічними поверхнями суміжних плес­ нових кісток, де утворюються міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales).

Спільна порожнина цих суглобів розді­ лена на три ізольовані один від одного

відділи: внутрішній (сполученням І плес­ нової кістки з присередньою клиноподіб­ ною кісткою); середній (сполучення II плеснової кістки з проміжною і бічною клиноподібною кістками) та зовнішній (сполучення IV і V плеснових кісток з кубоподібною кісткою). Суглоби укріплені короткими тильними, підошвовими та міжкістковими плесновими зв'язками. Це типові плоскі суглоби, незначні зміщення в яких збільшують еластичність стопи.

Суглоби пальців стопи об'єднують плесново-фалангові та міжфалангові су­ глоби стопи.

Плесново-фалангові суглоби (articula­ tiones metatarsophalangeae) утворені го­ ловками всіх плеснових кісток і суглобо­ вими ямками основ проксимальних фаланг пальців. Капсули укріплені побічними і підошвовими зв'язками. Крім того, головки всіх плеснових кісток, у тому числі І плес­ нової, з підошвового боку скріплені між собою глибокою поперечною зв'язкою плесна. У товщі підошвового відділу Кап­ сули плесново-фалангового суглоба І паль­ ця містяться дві сесамоподібні кістки, що зумовлено одноосьовим (згинання й роз­ гинання) та силовим характером р у х і в у цьому суглобі. В окремих плесново-фа­ лангових суглобах крім згинання й роз­

Сполучення кісток 107

гинання часто спостерігається незначне розведення пальців. За формою ці сугло­ би належать до кулястих.

Міжфалангові суглоби стопи (articula­ tiones interphalangeae pedis) за своєю будовою досить схожі на однойменні су­ глоби кисті. Але р у х и в міжфалангових суглобах стопи порівняно з рухами в однойменних суглобах кисті різко обме­ жені, що спричинено меншими розмірами поверхонь сполучення та більшою масою сполучнотканинної і жирової основи паль­ цьових і підошвових подушечок. Форма суглобів блокоподібна.

Стопа в цілому

Пристосування до опорно-локомоторної функції відбилося на своєрідності форми стопи людини. Це забезпечило більшу її міцність і високі буферні властивості, що необхідні під час прямоходіння.

У положенні стоячи основними опорни­ ми точками стопи є п'ятковий горб і голов­ ки плеснових кісток. При різних позиціях тіла та в окремі фази руху ці точки зміню­ ються. При цьому всі пальці стопи, особ­ ливо II —V, перебувають у дещо розігнуто­ му положенні щодо плеснових кісток і ледь торкаються грунту подушечками дисталь­ них фаланг. Вони виконують роль тимча­ сових підпорок під час балансування тіла.

Головною особливістю стопи людини є її дугова конструкція (склепінність), виз­ начена формою та взаєморозташуванням кісток заплесна. Розрізняють поздовжню і поперечні дуги (склепіння) стопи. Утво­ рення поздовжньої дуги стопи зумовлене похилим положенням (щодо опорної по­ верхні) п'яткової кістки (мал. 85) та висо­ кою позицією головки надп'яткової кістки. У цій дузі умовно розрізняють присередню частину, найвища точка якої (над підло­ гою 5 — 7 см) міститься на нижній поверхні головки надп'яткової кістки, і бічну, най­ вища точка якої (над підлогою 2 — 3 см) відповідає нижньому рівню щілини п'ят­ ково-кубоподібного суглоба.

Утворення поперечних дуг стопи (про­ ксимальної і дистальної) пов'язане з фор­ мою клиноподібних кісток. Вищий відділ

цієї дуги збігається з рівнем заплесноплеснових суглобів.

Зміни форми поздовжньої дуги стопи наочно можна вивчати за допомогою плантографії — підошвових відбитків стопи (мал. 86).

В укріпленні дуг стопи велику роль відіграють довга підошвова та міжкістко­ ва зв'язки плесна, підошвовий апоневроз (пасивні затяжки), а також м'язи (активні затяжки), які не тільки зміщують кістки, а її напружують зв'язки, до яких вони част­ ково прикріплюються.

Форма і розміри дуг стопи у людини можуть змінюватися навіть протягом од­ ного дня під впливом різних чинників, що залежить від здатності її кісток зміщува­ тись одна відносно одної. Під час стоян­ ня внаслідок деякого розтягнення зв'язок стопа може дещо сплощуватися, про що свідчить видовження (на кілька мілі­ метрів) та розширення її.

Склепінність стопи збільшується аж до настання статевої зрілості. Часто трап­ ляється зменшення її дуг, що пов'язано з перевантаженням нижніх кінцівок (три­ вале стояння, швидке збільшення маси тіла, посилені заняття деякими видами спорту тощо). У разі значного послаблення зв'яз­ кового апарату та хронічної перевтоми м'язів нижніх кінцівок іноді може виро­ битись стійке сплощення дуг стопи —

плоскостопість (pes planum).

Чималий вплив на форму стопи має також взуття. Особливо шкідливим може бути нераціональне взуття для дитячої стопи, де ще не закінчилось скостеніння і не сформувались основні апофізи. Зокре­ ма, до 10 років, тобто поки не скостеніє п'ятковий горб, п'ятка потребує міцної фіксації. Якщо цього немає (носіння босоножок), п'яткова кістка може втрачати нормальне розташування, внаслідок чого виникає стійка плоскостопість.

ЗАГАЛЬНА МІОЛОГІЯ

Одним з найважливіших чинників про­ гресивного розвитку тварин є активні рухи. їх можна поділити на рухи, здійсню­ вані в межах самого організму, та рухи, які забезпечують активне пересування організму в просторі.

У процесі еволюції виникли три види активних рухів: амебоїдний, виконуваний всім тілом за допомогою псевдоподій; джгутиковий — за допомогою особливих, здатних скорочуватись клітинних виростів (війок, джгутиків тощо); м'язовий — за рахунок рухової функції м'язової тка­ нини.

За структурою, функцією і походжен­ ням розрізняють такі види м'язової тканини: гладку м'язову тканину, що розвивається з мезенхіми, складається з гладких міоцитів і входить до складу внутрішніх органів і судин; посмуговану (скелетну) м'язову тканину мезодермального (міотомного) походження, що складається з посмугованих міоцитів (м'я­ зових волокон) і утворює скелетну мус­ кулатуру; посмуговану серцеву м'язову тканину (міокард), що розвивається з ме­ зодерми целомічного покриву. До цієї гру­ пи також належить спеціалізована м'язо­ ва тканина: епітеліально-м'язова (ектодермального походження), що входить до складу потових, сальних і молочних за­ лоз, і иейроглія райдужки (м'яз — звужувач зіниці і м'яз — розширювач зіниці).

Посмуговані м'язи* становлять знач­ ну частину маси тіла людини (у дорослої близько 40 %). Це окремі м'язи, що розта­ шовані в певному порядку і виконують певну функцію. Макроскопічне вивчення цих м'язів є змістом курсу міології (деякі довільні м'язи язика, зіва, промежини, ста­ тевих органів та інші розглядаються в розділі спланхнології).

Основною функцією кожного посмуго­ ваного (довільного) м'яза (musculus), який складається з посмугованих міоцитів (по­ смугованих м'язових волокон), є скоро­ чу ваність. У більшості м'язів розрізняють черевце (venter), головку (caput) і два кінці. Кінець, який під час скорочення м'яза залишається нерухомим (відносно), називається точкою фіксації (punctum fixum), або початком (origo), інший кінець, який переміщується під час роботи м'я­ за, — прикріпленням (insertio, або pun­ ctum mobile). Проте залежно від положен­ ня тіла точки фіксації і прикріплення мо­ жуть взаємно змінюватись.

М'язи починаються і прикріплюються найчастіше на кістках, значно рідше — на хрящах, фасціях, сухожилках. Кінці м'я­ за, як правило, складаються з волокнис-

тих сполучнотканинних пучків і лише іноді бувають м'язовими. Якщо один або обидва сполучнотканинних кінці м'яза мають вигляд тяжа з поперечним пере­ різом у формі овалу або кола, говорять про сухожилок (tendo), якщо ж кінець м'яза є волокнистим сполучнотканинним розширенням, або пластинкою, його нази­ вають сухожилковим розтягненням, або апоневрозом (aponeurosis).

В організмі нараховується близько 600 довільних посмугованих м'язів, різнома­ нітних за формою, будовою, розвитком і функцією.

Розрізняють м'язи плоскі, довгі, три­ кутні, квадратні, веретено-, трапеціє­ подібні, одно-, двоперисті тощо. Біль­ шість довгих м'язів мають одне черевце, але є двочеревцеві м'язи (з поздовжньою сухожилковою перемичкою), двоголові, триголові й чотириголові.

Напрямок м'язових пучків різний. У м'я­ зах, які зберегли своє ембріональне поло­ ження, м'язові пучки спрямовані або чітко поздовжньо, або косо. У м'язах, які змісти­ лись, розрізняють поперечний, косий, по­ здовжній, однота двоперистий напрямки пучків (мал. 87).

Крім основних елементів (черевце, сухо­ жилки) м'язи мають допоміжні структури: фасції, піхви сухожилків, синовіальні сумки.

Фасція (fascia) — це сполучнотканин­ ний покрив різної щільності, що як фут­ ляр вкриває все тіло людини (пристінко­ ва, позасерозна, нутряна (вісцеральна), обгортаюча і власна фасція м'язів), окремі м'язи, групи м'язів, порожнини тулуба зсе­ редини, внутрішні органи, судини тощо. Фасція переходить з одного органа на інший без чіткої межі, іноді формуючи щільні перегородки та мїжфасціальні про­ міжки, заповнені пухкою колагеновою спо­ лучною тканиною.

Фасції перешкодлсають поширенню за­ пальних процесів, а також захищають по­ верхневі судини і нерви від зовнішніх ме­ ханічних ушкоджень. Шляхами поширен­ ня запальних процесів, напливних абсцесів є міжфасціальні простори. У дітей і під­ літків фасції, як правило, розвинуті недо­ статньо. Найбільшого розвитку фасції до-

110 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

Мал. 87. Форми м'язів:

а — ііаііівпсристнй (одпопсристий); б — іісрмстиіі (двоперіістніі); а — двоголовий; г — три толовий; д — двочсрсвцсиий; с — колоннії; ж — прямий; з — поперечний.

Мал. 88. Піхва сухожилка (vag. tendinis) м'яза: a — поперечини розріз; / — мезотсидипій; 2 — волокнис­ тий шар; З — синовіальний шар; 4 — неритендиній; 5 —

сухожилок;

б — поздовжній розріз; / - волокнистий шар; 2, 4 -

синовіальний шар; '3 — сухожилок; 5 — синовіальна по­ рожнина; в — иерптепдинііі.

сягають у людей, які виконують важку фі­ зичну роботу.

На поверхні м'яза утворюється ніжна сполучнотканинна оболонка — епімізій (epimysium), від якої відходять всередину відростки до її частин або до м'язових пучків, що утворюють перимізій (peri­ mysium), який добре видно неозброєним оком. Всередину м'язових пучків відходять ще ніжніші сполучнотканинні прошарки, що утворюють оболонку для окремих сму­ гастих міоцитів (м'язових волокон) або груп їх, — ендомізій (endomysium).

Піхво сухожилка (vag. tendinis) (мал. 88) формується за рахунок обмежених стовщень фасції, яка утворює волокнисті канали для довгих сухожилків м'язів (го­ ловним чином у дистальних відділах кін­ цівок). Стінка піхви має два шари: зов­ нішній волокнистий і синовіальний, який вистеляє кістково-волокнисті канали зсе­ редини і часто продовжується за їхні межі. Синовіальний шар складається з двох листків — внутрішнього вісцерального, який обгортає сухожилок, і зовнішнього парієтального, який вистеляє піхву зсере­ дини і зростається з розташованим зовні волокнистим шаром. Ці два листки безпо­ середньо переходять один в одного, утво­ рюючи брижу сухожилка (мезотендиній). Між листками міститься щілиноподібна порожнина, заповнена синовіальною ріди­ ною, яка полегшує ковзання сухожилка.

Скорочення м'язів приводить у рух час­ тини скелета — важелі з точками опори в ділянці суглобів. Іншою силою, яка діє на ці важелі, є сила ваги або якийсь інший опір. У тілі людини, як і в механіці, розріз­ няють важелі першого і важелі другого роду. У першому випадку точки прикла­ дання сил розташовані з двох боків від точки опори (нерухомої) важеля і їхня дія спрямована в один бік. Такий важіль на­ зивають також важелем рівноваги. Наоч­ ним прикладом такого важеля може бути голова, яку утримують у стані рівноваги, з одного боку, сила ваги, а з другого — сила скорочення м'язів і еластичність зв'язок.

У другому випадку сили дії розташо­ вані з одного боку відносно точки опори важеля й спрямовані в різні боки. Залеж-