Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

новини. Роль іншого типу кісткових клітин — о с т е о к л а с т о ц и т і в — руйнування старої кісткової речовини.

Отже, кісткові клітини забезпечують стабільність обміну речовин у кістковій тканині тощо.

На розпилі, шліфах або рентгенограмах розрізняють два типи структури кістко­ вої тканини: компактну (substantia com­ pacta), розташовану поверхнево, і губчас­ ту (трабекулярну) (substantia spongiosa),

що міститься всередині (мал. 9) і склада­ ється з численних кісткових пластинок і перекладок (трабекул). Така будова кісток цілком відповідає основному принципу бу­ дівельної механіки — за найменшої за­ трати матеріалу і великої легкості забез­ печити максимальну міцність споруди. Це положення підтверджується й тим, що роз­ ташування трубчастих систем і основних кісткових пластинок відповідає напряму дії сил стискання, розтягнення й скручу­ вання (мал. 10).

Структура кісткової тканини є динаміч­ ною реактивною системою, яка змінюється протягом усього життя людини. У цих змінах крім численних чинників, зумов­ лених закономірностями росту і розвитку скелета, значну роль відіграє пристосуван­ ня до різних функцій, механічного наван­ таження. Відомо, що в осіб, які важко пра­ цюють, компактна кісткова тканина роз­ винута краще. Залежно від змін наванта­ ження на окремі частини тіла може зміню­ ватися розташування кісткових пластинок і структура кістки в цілому.

Кісткова тканина людини складається з органічних речовин — о с е ї н у (близь­ ко третини за масою) і неорганічних (при­ близно дві третини — переважно солі кальцію у вигляді фосфатів — 50 — 80 %, а також сполуки магнію, натрію, калію, фтору та деяких кислот).

Під час випалювання кістки осеїн ви­ палюється, а мінеральні речовини залиша­ ються, кістка стає дуже крихкою. При за­ нурюванні кістки в концентрований роз­ чин кислот (наприклад, у 15—17 % роз­ чин сірчаної кислоти) видаляються міне­ ральні речовини, і тоді вона, точно зберіг­ шії форму, стає м'якою, еластичною. Та-

М а л . 9. Великогомілкова кіст­

ка (tibia):

і — cartilago epiphysial is; 2 — губ­ часта речовина (substantis spongi­ osa); З — substantia compacta; 4 — cavitas mcdu Maris

М а л . 10. Схематичне зобра­ ження силових ліній у прокси­ м а л ь н о м у е п і ф і з і стегнової кістки людини (за П . Ф . Лес-

г а ф т о м ) :

/ — substantia spongiosa; 2 — substantia compacta; 3 — лінії, які обмежують .чопи найбільшого стис­ нення

ким чином, природне поєднання в кістці органічних і мінеральних речовин, ніби доповнюючи одне одного, надає скелету твердості, міцності та значної пружності. Кістка людини міцніша за граніт, за міц­ ністю наближається до міді й заліза, а за пружністю переважає дуб.

Ці фізико-хімічні властивості кісткової тканини з віком дуже змінюються. У мо­ лодому віці, особливо в дітей, кістки містять значно більше осеїну. У людей старечого віку, навпаки, збільшується вміст мінераль­ них речовин, зменшується кількість осеї­ ну, і кістки стають крихкішими.

ф о р м а і р о з в и т о к к і с т о к

Кістки мають різноманітну форму. їх групують за формою, структурою та функцією.

За цим принципом розрізняють довгі й короткі (трубчасті), плоскі (кістки чере-

32 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

па, поясів кінцівок), повітроносні (кістки черепа) та змішані кістки.

Довгі (трубчасті) кістки мають майже циліндричне тіло — діафіз (diaphysis) і два кінці, які здебільшого костеніють самостій­ но і називаються епіфізами (epiphysis)*.

Довгі (трубчасті) кістки з двома епіфізами називаються б і є п і ф і з а р н н м н.

Короткі (трубчасті) кістки мають са­ мостійне скостеніння тільки одного кінця (м о н о е п і ф і з а р н і).

Стінка тіла трубчастих кісток утворе­ на переважно компактною речовиною, яка у вигляді трубки оточує кістковомозкову порожнину (cavitas mcdidlaris), в якій міститься (у дорослих людей) жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava).

Епіфізи утворені губчастою речовиною, комірки якої заповнені червоним кістко­ вим мозком (medulla ossium rubra). Довгі й короткі трубчасті кістки становлять ос­ нову вільних кінцівок і виконують голов­ ним чином роль важелів, які беруть участь в опорно-локомоторних функціях, хапаль­ них рухах, підніманні ваги, відштовхуванні тощо.

До плоских кісток належать покривні кістки черепа та кістки поясів кінцівок. Вони складаються із зовнішньої і внутріш­ ньої пластинок компактної речовини та закладеної між ними губчастої. У деяких ділянках плоских кісток губчаста речови­ на може зникати. Плоскі кістки черепа мають захисне значення для головного мозку, кістки поясів кінцівок виконують опорну функцію.

Повітроносні кістки (решітчаста, лобо­ ва, верхньощелепні, скроневі, клиноподібні) мають різноманітну форму, але завжди містять більші або менші повітроносні порожнини (пазухи), які вистелені слизо­ вою оболонкою і з віком збільшуються.

До групи атипових належать інші кістки (атлант, нижня щелепа, носові, ви­ личні, піднебінні), дуже різноманітних за походженням, формою, структурою та функ­ цією.

Лише в деяких місцях поверхня кісток рівна, більшість поверхні має виступи, гор­ би, гребені, шорсткості, відростки, зумов­ лені прикріпленням сухожилків м'язів, приляганням судин і нервів (борозни), тиском м'язів, мозкових звивин (заглиб­ лення, ямки) тощо. В осіб, які працюють фізично, шорсткості та гребені на кістках збільшуються. У літньому віці нерівності кісток стають чіткішими.

Усі кістки ззовні і зсередини (в межах компактної речовини діафізів і в комір­ ках губчастої речовини) вкриті двома спо­ лучнотканинними оболонками, багатими на кровоносні судини. Обидві оболонки — зовнішня, окістя, або періост (periosteum), і внутрішня, ендост (endosteum), — беруть участь у живленні та розвитку кістки.

•Більша частина кісток скелета людини

вонтогенезі проходить перетинчасту, хря­ щову і кісткову стадії розвитку, що знач­ ною мірою відбиває філогенетичні етапи розвитку внутрішнього скелета хордових. Ці кістки за характером скостеніння на­ зивають вторинними. Деякі кістки (біль­ шість кісток черепа, тіло ключиці) розви­ ваються із мезенхіми, обминаючи стадію хряща. Вони дістали назву первинних.

Скостеніння кожної кістки починаєть­ ся появою одного, двох або більше осе­ редків (точок) скостеніння* (мал. 11). Скостеніння первинних кісток звичайно починається з появи однієї або кількох точок скостеніння серед елементів мезен­ хіми. Таке скостеніння назвали ендесмальним. Процес скостеніння вторинних кісток відбувається по всій окружності діафіза ззовні всередину в глибоких шарах охрястя (перихондральпе скостеніння) та зсе­ редини назовні (енхопдральне скостенін­ ня) в тканині хряща, внаслідок чого утво­ рюється губчаста речовина кістки.

Розрізняють первинні точки скостенін­ ня, що виникають у хрящових і сполуч­ нотканинних закладках кісток, і вторинні, які з'являються у пізніші терміни їхнього розвитку. І перші іі другі точки назива-

*У період росту довгої кістки кінець її тіла,

ють головними. В кінці 2-го — на почат­ ку 3-го місяця утробного розвитку з'яв­ ляються первинні точки скостеніння в діа­ фізах довгих кісток. За рахунок вторин­ них точок костеніють головним чином епіфізи, а також апофізи (приростки кіст-

> поблизу епіфізів. Точки скостеніння апофізів називають додатковими.

Нижче зазначено терміни, місце, кіль­ кість, послідовність появи точок скостенін­ ня ДЛЯ кожної кістки, а також строки за­ кінчення скостеніння кісток.

Між частинами кістки, які костеніють окремо (з первинних і вторинних точок скостеніння), у більшості відділів скеле­ та до закінчення росту організму (18 — -і роки) звичайно зберігається епіфізарний хрящ (див. мал. 9). За рахунок цьо-

хряща забезпечується ріст кісток у дов­ жину. Потовщення та розширення кісток ідбувається головним чином за рахунок

окістя.

Процес скостеніння досить мінливий, залежить від зовнішніх (захворювання, юви життя, характер харчування тощо) та внутрішніх (спадковість) чинників. За тяжкої виснажливої хвороби, наприклад еркульозу, а також за несприятливих гієнічних умов і недостатнього надхокення в організм деяких вітамінів і мікроелементів скостеніння скелета, як

•.вило, затримується.

Значний вплив на темпи скостеніння і терміни синостозування (зрощення окре­ мих кісток між собою) має фізичне на­ вантаження. Звичайно дозоване фізичне тренування стимулює ріст і скостеніння скелета*. Надмірне фізичне навантажен­ ня на молодий організм може призвес­ ти до раннього зрощення кінців (епіфі­ зів) з тілом кістки (діафізом), внаслідок чого обмежується ріст кісток у довжину

В. В. Бунак, Є. Н. Клебанов, Р. Г. Ради; ловська та ін.). Найбільші відхилення в термінах скостеніння трапляються при

ми (Л . Фік, В. В. Бунак, Є. Н. Клебанов, Є. І. Дани­ лова , О . І. С в и р и д о в ) . — Прим. ред.

У темпах скостеніння та синостозуван­ ня кісток спостерігається статевий ди- морфізм. У дівчаток диференціація ске­ лета, як правило, відбувається швидше, порівняно з хлопчиками (різниця стано­ вить два-три роки).

Якщо немає патології, стан точок скостенін­ ня (кількість, розмір тощо) і синостозуван­ ня епіфізів з діафізами кісток є важливим діагностичним показником ступеня біологіч­ ної зрілості організму та кісткового віку.

Скелет людини складається з черепа, хребтового стовпа, грудної клітки, кісток верхньої та нижньої кінцівок.

Ч Е Р Е П

Утворення черепа (cranium) в ряді хор­ дових було зумовлене трьома основними чинниками: розвитком головного мозку, відокремленням органів чуття та присто­ суванням до активного захоплення їжі.

Розрізняють кістки черепа, що розви­ ваються в тісному зв'язку з головним моз­ ком (мозковий череп) і органами чуття, та кістки вісцерального черепа, які є вмісти­ лищем початкових відділів травної та ди­ хальної систем.

В еволюції приматів аж до формуван­ ня людини сучасного типу (Homo sapiens) відбулися істотні зміни у співвідношен­ нях різних відділів черепа (мал. 12). Це відбилось головним чином у збільшенні мозкового черепа та зменшенні вісцераль­ ного, що відбулося, з одного боку, внаслі­ док прогресивного розвитку півкуль ве­ ликого мозку, а з другого — через ослаб­ лення функції щелепного апарату її роз­ виток виразної мови.

Кістки ч е р е п а

Серед кісток черепа (ossa cranii) поти­ лична, клиноподібна, дві скроневі, дві тім'яні та лобова пов'язані з розвитком головного мозку, а решітчаста, дві нижні носові раковини, дві сльозові, дві носові кістки й леміш — з розвитком нюхової плакоди (капсули) (див. «Ембріогенез черепа», с. 58).

Потилична кістка (os occipitale) (мал. 13, а, б) розташована в задньонижньому відділі черепа. Складається з основної, двох бічних частин і потиличної луски, що ото­ чують великий отвір (foramen magnum).

Верхня увігнута гладка поверхня ос­ новної частини (pars basilaris) з тілом

б

М а л . 13. П о т и л и ч н а кістка ( o s o c c i p i t a l e ) :

а — вид ззовні: / — protuberantiaoccipitalis externa; 2 — lin. nuchalis superior; З — lin, nuchalis inferior; 4 — condylus occipitalis; 5 — pars basilaris; в — tubcrculum pharyngeum;

clivus; 9 — pars basilaris; 10 — pars lateralis; // — incisura jugularis; 12 — tubcrculum jugularc; 13 — processus jugu­ laris; 14 — sulcus sinus transversi

пластинками утворюється крилоподібна ямка.

Через основу кожного крилоподібного відростка в сагітальному напрямку про­ ходить однойменний канал (canalis ptery­ goideus), де залягають судини й нерви.

С к о с т е н і н н я . Клиноподібна кістка розвивається майже цілком на основі хря­ ща. Точки скостеніння виникають на дру­ гому місяці ембріогенезу. Малі крила при­ ростають до тіла на шостому-сьомому місяці утробного розвитку, а великі — не­ забаром після народження. Клиноподіб­ на пазуха з'являється до третього року життя. Формування кістки закінчується до 14 — 15 років.

Скронева кістка (os temporale) (мал. 15) — парна. Бере участь в утворенні склепіння та основи черепа й розташова­ на між клиноподібною і потиличною кістками. У ній розрізняють три частини: кам'янисту, барабанну і лускову.

Кам'яниста частина (pars petrosa)

має тригранну форму і спрямована впе­ ред і присередньо. кам'янистій частині розрізняють верхівку, розташовану між тілом і великим крилом клиноподібної кістки, основу, що зовні зливається з лус­ ковою і барабанною частинами, а також три поверхні — передню, задню (оберне­ ну до порожнини черепа) і нижню.

Передня поверхня кам'янистої части­ ни межує з мозковою поверхнею лускової частини. У молодому віці на місці пере­ ходу видно кам'янисто-лускову щілину

(fissura petrosquamosa). Медіально від неї розташована рівна площадка — покрив барабанної порожнини (tegmen tyтрапі). Приблизно посередині на передній по­ верхні добре помітне дугове підвищення

(eminentia arcuata). Перед ним у напрям­ ку до верхівки проходять паралельно одна одній дві тонкі борозни: збоку — борозна малого кам'янистого нерва (sulcus n.petrosi minoris), яка виходить із розтвору од­ нойменного каналу, присередньо від неї — борозна великого кам'янистого нерва

(sulcus n.petrosi majoris), що починається з розтвору однойменного каналу. Безпо­ середньо біля верхівки кам'янистої час­ тини на передній поверхні, як правило,

10 II 12 2 13

б

5 — processus styloideus; в — pars petrosa (кам'яниста частина); 7 — apex partis petrosac; <$' — processus zygomaticus; 9 — sulcus artcriac occipitalis; 10 — facies posterior partis petrosac; // — porus acusticus interims; 12 — eminentia arcuata; 13 — tegmen tympani;

6 — вил знизу: / — canalis musculotubarius; 2 — for. caroticum internum; 3 — for. caroticum externum; 4 — fossa jugularis; 5 — margo occipitalis; 6 — processus mastoidcus; 7 — for. stylomastoidcum; 8 — pars tympanica; 9 — processus styloideus; 10 — fossa mandibularis; // — processus zygo­

maticus

38 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

добре помітно трійчасте втиснення (impressio trigcminalis) — ложе для вузла трій­ частого нерва.

На задній поверхні кам'янистої части­ ни, оберненої також до порожнини черепа, центральне місце займає внутрішній слу­ ховий отвір (poms acusticus internus), який прямує до однойменного ходу (meatus acusticus internus). Ззаду, зовні й донизу розташований отвір канальця присінка

(apertura canaliculi vestibuli). Поблизу основи піраміди є широка борозна сигмо­ подібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei),

яка продовжується на потиличну й тім'я­ ну кістки. Уздовж переднього відрізка заднього краю піраміди проходить звичай­ но малопомітна борозна, яка разом з та­ кою самою суміжною борозною основної частини потиличної кістки створює бороз­ ну нижньої кам'янистої пазухи. Побли­ зу нижнього краю точно по вертикалі проти внутрішнього слухового отвору від­ кривається отвір канальця завитки, а де­ що позаду міститься яремна вирізка, яка з однойменною вирізкою потиличної кіст­ ки утворює яремний отвір (foramen fugulare). Через цей отвір проходять од­ нойменна вена і IX, X та XI пари череп­ них нервів.

Нижня поверхня кам'янистої частини шорстка. Тут міститься сонний канал

(canalis caroticus), який відкривається на верхівці кам'янистої частини. Позаду й дещо досередини від сонного каналу роз­ ташована яремна ямка (fossa jugularis), у якій міститься верхня цибулина внутріш­ ньої яремної вени. Між отвором сонного каналу та краєм яремної ямки добре по­ мітна кам'яниста ямочка (fossula petrosa), в глибині якої видно отвір, що веде в ба­ рабанний каналець (canaliculus tympanicus). На задній ділянці нижньої поверхні кам'янистої частини розташований шило­ подібний відросток (processus styloide­ us) — рудимент другої зябрової дуги. По­ заду й назовні від нього міститься соско­ подібний відросток (processus mastoideus),

обмежений медіально однойменною виріз­ кою і розділений зсередини на тонкостінні кісткові комірки, які сполучаються з ба­ рабанною порожниною. Обидва відрост­

ки й вирізка є місцем початку м'язів. Між цими відростками розташований шилососкоподібний отвір (foramen stylomastoideum), що є виходом каналу лицевого нерва.

Барабанна частина (pars tympanica)

скроневої кістки розвинулась ендесмально; має вигляд неправильно зігнутої кіст­ кової пластинки. Вона прикріплена як ластівчине гніздо до соскоподібного відро­ стка (позаду) і лускової частини (спере­ ду), тобто навколо зовнішнього слухового отвору (porus acusticus externus) та одно­ йменного ходу (meatus acusticus externus).

Через барабанно-лускову і барабанно-сос­ кову щілини, які виникають при цьому, проходять нерви.

Лускова частина (pars squamosa) —

тонка пластинка. У ній розрізняють скро­ неву, зовнішню, поверхню, яка бере участь в утворенні скроневої ямки, і мозкову, обер­ нену до порожнини черепа. Скронева по­ верхня дещо випукла і шорстка (сліди прикріплення м'язових пучків).

Мозкова, внутрішня, поверхня гладень­ ка, але нерівна. На ній добре видно ко­ су борозну середньої оболонкової артерії. У нижньому відділі лускової частини від­ ходить назовні і вперед виличний відрос­ ток (processus zygomaticus), який, з'єдную­ чись з однойменною кісткою, утворює ви­ личну дугу. Від основи цього відростка вперед і горизонтально тягнеться надсоскоподібний гребінь, що продовжується а підскроневий гребінь зовнішньої поверхи: великих крил клиноподібної кістки. П:

основою виличного відростка перед ЗОЕ- нішнім слуховим ходом розташована п ньощелепна ямка (fossa mandibularis), пеі редній край якої обмежений суглобович горбком (tuberculum articulare). У ГЛІЇН

бині цієї ямки добре помітна барабан:: лускова щілина, в задній ділянці якої щ: ходить барабанна струна — гілка лице го нерва.

Лускова частина скроневої кістки ме" тім'яним (верхнім) краєм з тім'яною кіс кою, клиноподібним (переднім) краєм з великим крилом клиноподібної кістки, внизу та ззаду зрощується з кам'янист частиною.

Канали скроневої кістки. У товщі кам'янистої частини скроневої кістки є ка­ нали (лицевого нерва, м'язово-трубний, сонний та ін.), через які проходять суди­ ни, нерви та інші утвори.

К а н а л л и ц е в о г о н е р в а (canalis nervi facialis) починається на дні внут­ рішнього слухового ходу, звідки він пря­ мує горизонтально назовні та вперед по­ перек кам'янистої частини під покрівлю барабанної порожнини. Тут біля розтвору каналу великого кам'янистого нерва канал лицевого нерва утворює колінце, але, залишаючись у горизонтальній площині, йде назад уздовж осі кам'янистої части­ ни. Зробивши потім пологий поворот, ка­ нал спускається донизу і виходить через шилососкоподібний отвір (див. мал. 15, б).

ділянці кута, утвореного лускою та верхів­ кою кам'янистої частини скроневої кістки, і ділиться на два півканали: верхній — півканал м'яза — иатягача барабанної перетинки, нижній — півканал слухової труби.

С о н н и й к а н а л (canalis caroticus)

починається на нижній поверхні кам'янис­ тої частини скроневої кістки, піднімається догори, повертається майже під прямим кутом, потім іде крізь кам'янисту частину кістки і відкривається отвором на її вер­ хівці (див. мал. 15, б).

Ск о с т е н і н н я . Кам'яниста частина

зсоскоподібним відростком має хрящове походження; шилоподібний відросток роз­ вивається з хряща другої глоткової дуги; луска і барабанна частина формуються на основі сполучної тканини. Точки скосте­ ніння з'являються на другому місяці емб­ ріогенезу в лусці, на третьому — в бара­ банній і на п'ятому — в кам'янистій час­ тині. Усі частини кістки зростаються між собою в перші роки життя. Шилоподіб­ ний відросток приростає до 15 років.

Тім'яна кістка (osparietale) (мал. 16) — парна, займає верхньобічну частину скле­ піння черепа і в людини у зв'язку з ево­ люцією головного мозку є найбільшою серед однойменних кісток усіх приматів. Ця кістка має форму чотирикутної плас-

М а л . 16. Т і м ' я н а кістка (os parietale) ( п р а в а , вид

зс е р е д и н и ) :

/— angulus frontalis; 2 — margo sagittalis; З — sulcus sinus sagittalis supcrioris; 4 — angulus occipitalis; 5 — margo occipitalis; 6 — sulci artcriosi; 7 — sulcus sinus sigmoidci; S — angulus mastoidcus; 9 — margo squamosus; 10 — angulus

sphenoidalis; // — margo frontalis.

тинки, зігнутої у вигляді пологої чаші, відкрита сторона якої повернена до по­ рожнини черепа. У кістці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні, чотири краї (потиличний, стріловий, лобовий, лус­ ковий) і чотири кути (лобовий, потилич­ ний, клиноподібний і соскоподібний).

Зовнішня поверхня випукла, місце най­ більшої випуклості утворює тім'яний горб (tuber parietale), або тім'яне підвищення

(eminentia parietalis). У нижній частині зовнішньої поверхні є шорсткувата скро­ нева поверхня (місце прикріплення одно­ йменного м'яза), на якій згори добре помітні дугоподібні верхня і нижня скро­ неві лінії.

Внутрішня поверхня тім'яної кістки увігнута, має сліди артеріальних борозен. Уздовж стрілового краю кістки проходить поздовжня борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris).

Назовні від цієї борозни на межі задньої та передніх двох третин з кожного боку іноді трапляється наскрізний тім'яний отвір, який вважають одним з реліктів ті­ м'яного ока стародавніх рептилій. Крім

40 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

того, у межах соскоподібного краю помітна частина борозни сигмоподібної пазухи.

Тім'яна кістка з'єднується потиличним краєм з відповідною половиною передньо­ го краю потиличної кістки; стріловим —

зтаким самим краєм однойменної кістки іншої сторони; лобовим — з тім'яним краєм луски лобової кістки; лусковим —

злускою скроневої кістки; клиноподібним кутом (на стику лобового та лускоподіб­ ного країв) — з великим крилом клино­ подібної кістки і з соскоподібним кутом (на стику лускового й потиличного кра­ їв) — з кам'янистою частиною скроневої кістки.

Ск о с т е н і н н я . Тім'яні кістки нале­ жать до типових покривних кісток (роз-

часті ЯМКИ; 7 — fossa glandulae lacrimalis; S - spina trochlcaris; 9 - margo supraorbitalis; 10 - arcus supcrciliaris.

виваються на базі сполучної тканини). Кожна тім'яна кістка має дві точки скос­ теніння, що з'являється на другому місяці внутрішньоутробного розвитку й незаба­ ром зливаються між собою в ділянці май­ бутнього тім'яного горба.

Лобова кістка (os frontale) (мал. 17) — непарна; розташована у передньоверхній частині черепа, складається з лобової лус­ ки, очноямкових та носової частин.

Лобова луска (squama frontalis) —

це випукла допереду кісткова пластинка, майже вертикальна або з незначним на­ хилом назад. Спереду вона відділена від очноямкових частин парним надочноям­ ковим краєм (margo supraorbitalis), на присередній частині якого міститься од­ нойменна вирізка (іноді отвір). Тут про­ ходять судини й нерви. Збоку надочноям­ ковий край закінчується виличним відро­ стком для з'єднання з виличною кісткою. Задній край луски зазубрений, з'єднується з тім'яними кістками.

Зовнішня поверхня більшою мірою гла денька. Тут трохи вище від надочноямко вих країв (іноді дуже близько від них)

паралельно проходять надбрівні дуги

(arcus superciliares). Ці дуги бувають різ ними щодо форми та розмірів у сучасних людей, але ніколи не зливаються в одну спільну дугу, що властиво було для пер вісиої людини (пітекантропа) і неандер тальця. Вище за надбрівної дуги з обох боків є лобові горби (чіткіші у жінок) Між горбами по серединній лінії прохо дить ледь помітний валок, іноді на цьом) місці буває серединний шов. Між над брівними дугами міститься ромбоподібної форми ділянка, передня точка якої нази вається надпереніссям (glabella).

За виличним відростком дугоподібне догори і назад тягнеться скронева лінія (linea temporalis), що відділяє скроневу поверхню лобової кістки. ЦЯ поверхня : однойменними поверхнями клиноподібної скроневої й тім'яної кісток бере участь } формуванні скроневої ямки (див. с. 54).

На внутрішній поверхні луски, повер­ нутій до порожнини черепа, через середин­ ну площину проходить лобовий гребінь Він починається внизу поблизу півнячог: