Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

ся під шкірою і є антропометричною точ­ кою для визначення присереднього поз­ довжнього склепіння стопи.

Три клиноподібні кістки (ossa сипеіformia) — присередня, проміжна і бічна — займають присередній відділ дистального ряду заплесна. Проксимально клино­ подібні кістки сполучаються з човноподіб­ ною кісткою, а дистально — з I, II і III плесновими кістками.

Кубоподібна кістка (os cuboidеит) роз­ ташована в бічній частині дистального ряду заплесна; межує з бічною клиноподібною, п'ятковою і IV—V плесновими кістками. На нижній поверхні кістки проходить бо­ розна сухожилка довгого малогомілкового м'яза (sulcus tend. т. peronei longi).

Кістки плесна (ossa metatarsi) у лю­ дини, як і в усіх приматів, нараховують п'ять плеснових коротких трубчастих моиоепіфізарних кісток. Серед них перша набагато масивніша від решти плеснових кісток, що пов'язано з прямоходінням. Крім того, ця кістка не відведена (всере­ дину) щодо інших плеснових кісток, як це спостерігається в усіх мавп, а розташо­ вана майже паралельно з ними.

Кожна плеснова кістка має тіло, осно­ ву, що з'єднується з дистальним рядом кісток заплесна, і головку з суглобовою поверхнею для сполучення з проксималь­ ною фалангою кожного пальця. У присередньому кутку підошвової поверхні ос­ нови І плеснової кістки є горбистість для прикріплення м'язів. Бічний кінець осно­ ви V плеснової кістки також має гор­ бистість (tuberositas ossis metatarsi V)

(легко промацується під шкірою) і є місцем прикріплення сухожилка коротко­ го малогомілкового м'яза.

Кістки пальців (ossa digitorum), фа­ ланги. Стопа людини має п'ять пальців, які, за винятком І пальця, дуже малі і ча­ сто неправильної форми, що свідчить про втрату ними провідної ролі в основних функціях кінцівок. II —V пальці стопи складаються з трьох фаланг: проксималь­ ної, середньої, дистальної (кінцевої). Пер­ ший палець має тільки дві, але завжди великі фаланги: проксимальну і дисталь­ ну. Усі фаланги належать до коротких

моноепіфізарних кісток. Кожна фаланга складається з основи, тіла й головки. Пер­ ший палець стопи масивний, тому має наз­ ву великого (hallux). (Про форму стопи людини див. с. 107).

С к о с т е н і н н я хрящового скелета стопи відбувається таким чином. У кожній кістці заплесна з'являється по одній точці скостеніння: у п'ятковій кістці — на шос­ тому місяці; в надп'ятковій — на сьомому і в кубоподібній — на дев'ятому місяці ембріогенезу, у бічній клиноподібній кіст­ ці — на першому році життя, у присередній клиноподібній — на другому — четверто­ му році, у проміжній клиноподібній — на третьому-четвертому році, у човноподібній кістці — на четвертому-п'ятому році. Крім того, на сьомому — дев'ятому році виника­ ють додаткові точки скостеніння в ділянці горба п'яткової кістки.

У тілах плеснових кісток і фаланг паль­ ців точки скостеніння з'являються майже одночасно на другому-третьому місяці ембріогенезу, вторинні точки скостеніння утворюються в головках II —V плеснових кісток і в основах І плеснової кістки та всіх фалангах на другому-третьому році життя. Завершення скостеніння стопи настає раніше у дівчат (16—18 років), ніж

ухлопців (близько 18 — 20 років). Термі­ ни скостеніння стопи можуть змінюватись

удосить широких межах.

Рентгеноанатомія скелета нижньої кінцівки

Кульшову кістку на рентгенограмі в задній проекції добре видно майже в усіх деталях, тільки задня ділянка клубового гребеня закрита тінню крижової кістки. Виразна міжлобкова щілина і просвітлен­ ня, що відповідає затульному каналу. Краї кістки всюди рівні, ясно вимальовується компактна і губчаста речовина. На передньозадніх знімках добре конкурують стег­ нова кістка, наколінок, великогомілкова й малогомілкова кістки, внутрішня їх архі­ тектоніка (компактна, губчаста речовина, силові лінії, порожнини), а також вертлю­ ги, гребені, ямки тощо. Суглобові щілини точно відбивають форму кісток, що спо-

82 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

лучаються, їхні краї мають правильні (рівні) обриси. Особливо чітко ВИДНО ТОЧ­ КИ скостеніння в епіфізах і апофізах труб­ частих кісток, а також зрощення їх з діа­ фізами.

Рентгенографію скелета стопи звичай­ но виконують у двох проекціях: тильнопідошвовій і бічній. При цьому можна ви­ значити контури і внутрішню будову всіх її кісток (п'яткової і надп'яткової пере­ важно в бічній проекції). Суглобові щіли­ ни на рентгенограмі стопи часто взаємно перетинаються, що пояснюється накладен­ ням тіней окремих кісток (у тому числі дистальних епіфізів кісток гомілки) одна на одну. Виразно простежується поява скостеніння в кістках заплесна, в голов­ ках II—V плеснових кісток, в основах фа­ ланг пальців і І плеснової кістки, а також завершення скостеніння стопи.

Філогенез кінцівок хребетних

і черевних ) рибоподібних предків . Коже н з плав­

кінцівки, і дистальної, я к а має велику рухливість і стала д ж е р е л о м ф о р м у в а н н я скелета вільної к і н ц і в к и ( м а л . 6 2 ) .

У а м ф і б і й пояс передньої кінцівк и ззад у має л о п а т к у й п і д л о п а т к о в и й х р я щ , а спереду кора - коїд*, я к и й ф і к с у є т ь с я до груднини , і утворену з а р а х у н о к покривног о скелета к л ю ч и ц ю . П о я с задньої кінцівк и в амфібій — це суцільне кістко­ ве кільце, що складаєтьс я з клубових, сідничих і л о б к о в и х кісток.

У рептилій і птахів поя с передньої кінцівки ще з ' є д н а н и й з грудниною через коракоїд . Клю­ чиц я д у ж е варіює в розмірах і способі її фіксації, а іноді її зовсім немає (у к р о к о д и л і в ) . П о я с зад­ ньої кінцівки у рептилій і птахів розвинений, як правило, більше і його зв'язок з хребтом міцніший.

У ссавців, за в и н я т к о м однопрохідних , кора­ коїд редукуєтьс я і його рудимент у вигляді дзьобоподібног о відростк а п р и р о с т а є д о л о п а т к и .

*Власн е коракоїдо м прийнят о називат и л и ш е

за д н ю частину цього утвору, а передні й відділ коракоїда , я к и й самостійно скостенів, було на­ зван о п р о к о р а к о ї д о м .

М а л . 62 . Ф о р м у в а н н я скелет а п ' я т и п а л и х кін­ цівок в еволюці ї х р е б е т н и х :

а — внутрішній скелет парного черепного плавника дводншної риби: / — клубовий відросток; 2 — метаптеригіум; б — скелет кінцівки гіпотетичного раннього наземного хребетного: / — клубова кістка; 2 — сіднича кістка; 3 — стилоподіум; 4 — зейгоподіум; 5 — аутоподіум; в — лоб­

кова кістка;

в узагальнений рисунок скелета вільної п'ятипалої кінцівки наземних хребетних: / — стилоподіум; 2 — зей­ гоподіум; '} — базиіюдіум; 4 — мстаподіум і фаланги пальців.

П о р я д з цим у ссавців, я к і в т р а т и л и хапальн і рухи й пристосувалис я до ш в и д к о г о бігу, реду­

личезни х змін, які п р о я в и л и с я в перетворенні їх

під з н а к о м з м е н ш е н н я кількості промені в у про­

КЛАСИФІКАЦІЯ СПОЛУЧЕНЬ

к і с т о к

Усі кістки скелета людини в певному порядку з'єднуються між собою. Розріз­ няють два основних види цих сполучень: Безперервне її переривчасте (мал. 63).

Безперервним називається таке сполучен­ ня, коли між двома (або більшою кіль­ кістю) суміжними кістками є прошарок сполучної тканини. У переривчастому сполученні між суміжними кістками зав­ жди є різна за розмірами й формою щіли­ ноподібна порожнина.

Обсяг рухів у безперервному з'єднанні, як правило, дуже малий, а в переривчасто­ му — неоднаковий: у деяких з них рухи широкі, в інших — обмежені.

М а л . 6 3 . В и д и с п о л у ч е н ь кісток:

а — волокнисте (безперервне) сполучення: / — окістя; 2 - кістка; і — щільна колагенова сполучна тканина;

6 —хрящове (безперервне) сполучення: / — окістя; - 2 - кістка; З - хрящ;

а — синовіальне (переривчасте) сполучення (суглоб): / - окістя; 2 — кістка; 3 — суглобовий хрящ; •/ — суглобова порожнина; 5 -- синовіальний шар суглобової капсули; Сі — волокнистий шар суглобової капсули

В еволюції хребетних і в ранньому ем­ бріогенезі людини безперервні з'єднання кісток виникають раніше, ніж перерив­ часті.

Безперервні сполучення (synarthrosis)

Залежно від тканини, за допомогою якої кістки сполучаються, розрізняють три види безперервних з'єднань: фіброзне (syndes­ mosis), хрящове (synchondrosis), кісткове (synostosis).

Волокнисте сполучення (junctura fibrosa) міцне, між кістками, які беруть в ньому участь, міститься волокниста спо­ лучна тканина. До цього сполучення на­ лежить синдесмоз, шви та вклинення.

Синдесмоз (syndesmosis), або сполуч­ нотканинне сполучення кісток: тім'ячка (див. с. 56), міжкісткові перетинки, зв'яз­ ки.

Міжкісткові перетинки (membranae interosseae) з'єднують діафізи довгих трубчастих кісток (кістки передпліччя, гомілки та ін.).

Зв'язки (ligamenta) — це різної дов­ жини і форми пучки волокнистої сполуч­ ної тканини, які з'єднують суміжні кістки або їхні частини.

Шви (suturae) (мал. 64) з'єднують краї кісток за допомогою тонкого прошарку сполучної тканини. Швами з'єднуються тільки кістки черепа. За будовою розріз­ няють три види швів:

1. Зубчастий шов (sutura serrata) —

зазублені краї суміжних кісток, міцно з'єднані один з одним (роз'єднати кістки, не поламавши їх, як правило, неможливо);

84 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

а

М а л . 64. Ш в и черепа:

а — плоский; 6 — лусковий; в — зубчастий.

прошарок між ними — сполучна ткани­ на. Таким швом з'єднується більшість кісток склепіння черепа.

2.Лусковий шов (sutura squamosa) —

сполучення косо зрізаних поверхонь кісток, які накладаються одна на одну у вигляді луски. Цей шов з'єднує лускову частину скроневої кістки з лусковим краєм тім'яної.

3.Плоский шов (sutura plana) з'єднує рівні краї двох кісток (наприклад, кістки лиця).

Вклинення (gomphosis) — це таке спо­ лучення кісток, коли одна кістка вкли­ нюється в товщу іншої. Єдиний приклад — зубоальвеолярне сполучення (articulatio dentoalvcolaris) між корінцями зубів і кіст­ ковою тканиною зубних альвеол щелеп.

Синхондроз (synchondrosis), або хря­ щове сполучення (junctura cartilagínea), — сполучення кісток за допомогою хрящової тканини.

За структурою хрящового прошарку розрізняють синхондроз гіаліновий (ре­ берні хрящі) і волокнистий (міжхребцеві диски тощо), за станом цих сполучень про­ тягом життя — тимчасовий (епіфізарні хрящі) і постійний (хрящі рваних отворів черепа).

До синхондрозів належить симфіз (symphysis), або напівсуглоб (перехідна форма від безперервного з'єднання до переривчастого, що є своєрідним хрящо­ вим зрощенням з невеликою щілиною в товщі хрящового або сполучнотканинно­ го прошарку. Симфізи кісток скелета лю­ дини: лобковий, міжхребцеві, а також симфіз між: тілом груднини з її ручкою.

У тих випадках, коли хрящовий проша-1 рок між кістками зберігається до певного віку (тимчасовий синхондроз) і заміщуєть­ ся кістковою тканиною, розвивається

кісткове сполучення (junctura ossea),

або синостоз (synostosis).

Переривчасті сполучення (diartrosis)

Переривчасті, або синовіальні, сполучен­ ня кісток (juncturae synoviales) назива­ ються суглобами.

Суглоб (articulatio) складається з трьох елементів: суглобових поверхонь двох (і більше) кісток* (одна, як правило, є головкою, друга — ямкою), суглобової порожнини та суглобової капсули.

Суглобові поверхні (facies articulares)

кісток у межах тертя однієї кістки об другу вкриті тонкою (0,2 — 0,5 мм) пластинкою хрящової гіалінової тканини. Суглобові поверхні за формою і розмірами дуже різноманітні. В одному суглобі вони мо­ жуть відповідати одна одній (конгруентні поверхні), в іншому — ні (інконгруентні поверхні).

Суглобова порожнина (cavilas articularis) (див. мал. 63, в) — це щілинопо­ дібний замкнутий простір, обмежений по­ верхнями кісток, які утворюють суглоб, і суглобовою капсулою; заповнений сино­ віальною рідиною.

Всередині порожнини суглоба тиск від'ємний, що сприяє утриманню суглобо­ вих поверхонь у стані стикання.

Суглобова капсула (capsula articularis)

охоплює суглобові кінці суміжних кісток.

* Іноді одну з с у г л о б о в и х п о в е р х о н ь утворює х р я щ , м ' я з о в и й с у х о ж и л о к т о щ о .

Вона складається з двох шарів: зовніш­ нього — фіброзної перетинки (membrana fibrosa), або шару, що є продовженням окістя суміжних кісток, і внутрішнього — синовіальної перетинки (membrana syno­ vialis), або шару, що вистеляє всю порож­ нину суглоба і виділяє синовіальну ріди­ ну (синовію). Синовіальна перетинка тон­ ка, ніжна, прозора і місцями в деяких су­ глобах утворює синовіальні випинання, складки, ворсинки. Ці утвори збільшують вироблення синовії, а деякі з них (сумки) полегшують ковзання м'язів відносно кістки.

Крім того, в деяких суглобах є інші су­ глобові структури: суглобовий диск (discus articularis), що ділить порожнину сугло­ ба на дві камери; суглобовий меніск

(meniscus articularis), що часто розмежо­ вує суглобову порожнину; суглобова губа

(labrum articulare), яка збільшує відпо­ відність суглобових поверхонь; внутріш­ ньота зовнішньокапсульні зв'язки (li­ gamento), що зміцнюють суглоби; сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea), розта­ шовані в сухожилках деяких м'язів у міс­ цях їх переходу через суглобову щілину та ін.

У біомеханіці більшості суглобів знач­ на роль належить зв'язкам. Зв'язки (ligamenta) утворені сполучною тканиною з переважанням колагенових і рідше елас­ тичних волокон. При цьому ті й інші ма­ ють добру еластичність, що зумовлено або властивостями тканини, або спіральним ходом колагенових волокон.

За своїм значенням для рухів у сугло­ бах зв'язки можна розподілити на такі групи: зміцнювальні (короткі зв'язки сто­ пи й кисті); спрямовуючі (більшість ко­ латеральних зв'язок); гальмівні (схрещені зв'язки, гальмують пронаційно-супінаційні рухи коліна при випростаній нижній кінцівці). Крім того, чимало зв'язок мають велике значення в статиці тіла. Так, клу- бово-стегиова зв'язка утримує тіло у вер­ тикальному положенні під час стоян­ ня, колатеральні зв'язки коліна в розтяг­ нутому стані (стояння на одній нозі) за­ безпечують міцну опору під час розванта­ ження м'язів.

У дітей зв'язки еластичніші, але у ви­ падках значного навантаження можуть швидше зазнавати незворотного розтягнен­ ня. У старечому віці зв'язки ущільнюють­ ся і часто осифікуються, тому в разі над­ мірного навантаження можуть розрива­ тись. Травмуванню зв'язок, як і вивихам, значною мірою запобігають скорочення м'язів, які оточують суглоби, що має вели­ ке значення для зміцнення більшості спо­ лучень.

Рухи в суглобах людини досить різно­ манітні; вони можуть здійснюватись нав­ коло різних осей. Кожен рух складається з таких елементів: згинання (flexio) і роз­ гинання (extensio) — рухи кісткового ва­ желя навколо поперечної (лобової) осі; відведення (abductio) і приведення (adductio) — рухи навколо стрілової осі; обер­ тання зовнішнє (rotatio externa, s. supinatio) і внутрішнє (rotatio interna, s. pronatio) — рух навколо вертикальної осі; обертання по колу (circumduction) — рух однієї ланки з послідовним переміщенням навколо трьох осей, при цьому дисталь­ ний кінець її описує коло.

Амплітуда рухів у суглобах визначає­ ться головним чином ступенем відповід­ ності суглобових поверхонь: чим більше різняться їхні розміри (иеконгруентність поверхні суглобів), тим більша вірогідність зміщення кісток одна відносно іншої, і чим більша зігнутість суглобових поверхонь, тим більший кут відхилення. Слід, однак, мати на увазі, що амплітуда рухів у су­ глобах може до певної міри обмежуватись капсулою і багатьма зовнішньо- і внутрішньокапсульними утворами, передусім зв'язками.

Рухи в суглобах залежать переважно від форми суглобових поверхонь, які прий­ нято порівнювати з геометричними фігу­ рами. Звідси й назва суглобів за формою: кулястий, еліпсоподібний, циліндричний тощо. Рухи з'єднаних ланок здійснюють­ ся навколо однієї, двох або багатьох осей, суглоби поділяють на багатоосьові, двоосьові та одноосьові.

Багатоосьові суглоби. Кулястий суглоб (articulatio spheroidea), як правило, має неконгруентні суглобові поверхні (ямка

86 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

М а л . 65 . П л е ч о в и й суглоб (articulatio humeri) ( л о б о в и й р о з п и л ) :

/ — acromion; 2 — scapula; З — cavitas articularc; 4 — capsula articularis; 5 — tcndo m. bicipitis brachii.

/ 2

Мал . 66. Суглоби кисті (articulationes matins) (ло­ бовий р о з п и л ) :

/ — ulna; 2 — mcmbrana intcrossea antcbrachii; J — radius; 4 — articulatio radiocarpal (приклад еліпсоподібного су­ глоба); 5 — os scaphoidcum; 6 — articulationes carpi; 7 — os trapezoideum; <S' — os trapezium; 9 — os mctacarpale I; 10 — articulationes carpomctacarpeae; // — os capitatum; 12 — oshamatum; 13 — os triquctrum; 14 — oslunatum; 15 —

discus articularis; 16 — articulatio radioulnaris distalis.

менша, ніж головка). Ф у н к ц і ї цього суглоба: згинання і розгинання навколо лобової осі, приведення та відведення нав­ коло стрілової осі, зовнішнє і внутрішнє обертання навколо вертикальної осі й рух по колу. Суглобова сумка кулястих сугло­ бів широка, а зв'язковий апарат, як прави­ ло, розвинутий слабко, внаслідок чого ам­ плітуда руху в цих суглобах найбільша. Найтиповішим кулястим суглобом є пле­ човий (мал. 65).

Як особливий різновид кулястого суг­ лоба розглядають кульшовий суглоб. Його названо чашоподібним суглобом (articu­ latio cotylica), оскільки його глибока су­ глобова ямка охоплює більшу частину го­ ловки стегнової кістки. У цьому суглобі амплітуда рухів менша ніж у кулястому.

Плоский суглоб (articulatio plana) має плоскі (або різко сплощені) конгруентні суглобові поверхні, які слід розглядати як маленькі відрізки поверхні великої кулі. Зв'язки і суглобова капсула добре натяг­ нуті. Ці численні в тілі людини й тварин суглоби мають обмежену рухомість, що полягає в незначному ковзанні, і в люди­ ни виконують потрійну функцію: 1) за­ гальну зміну форми тіла через підсумо­ вування великої кількості рухів суглобів цього типу (наприклад, суглобів хребто­ вого стовпа); 2) пом'якшення поштовхів і струсів, які передаються від грунту (бу­ ферна функція), що здійснюється шляхом незначного пасивного тугого ковзання ве­ ликої кількості сполучених між собою невеликих кісток (наприклад, суглоби заплесна); 3) збільшення еластичності дея­ ких частин тіла (стопи, кисті, тулуба), що забезпечується щільнішим приляганням їх до поверхні контакту.

Двоосьові суглоби. Еліпсоподібний суглоб (articulatio ellipsoidea) має неконгруеитну суглобову ямку і головку (го­ ловка менша за ямку), що формою нага­ дують еліпс. Можливі рухи навколо стрі­ лової (приведення, відведення) і лобової осі (згинання, розгинання), наприклад про­ менево-зап'ястковий суглоб (мал. 66).

Сідлоподібний суглоб (articulatio sellaris): суглобові поверхні нагадують поверх­ ню сідла. Це зумовлює рухи навколо двох

М а л . 67. П р о к с и м а л ь н и й і д и с т а л ь н и й промене­

1 — humerus; 2 — articulatio cubiti (суглобова капсула розкрита); 'j — articulatio radioulnaris proximalis; 4 — ulna; 5 — membrana intcrossea antebrachii; 6 — articulatio ra­ dioulnaris distalis; 7 — radius; <S — caput radii.

осей: лобової (згинання, розгинання) і стрілової (приведення, відведення). На­ приклад, зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця кисті.

Двовиростковий суглоб (articulatio bicondylaris) нагадує еліпсоподібний, але головкою суглоба є виросток (колінний, атланто-потиличний суглоби). Одна з осей цього суглоба завжди лобова, друга може бути вертикальною (колінний суглоб), або стріловою (атланто-потиличний суглоб).

Одноосьові суглоби. Циліндричний суглоб (articulatio cylindrica) є основною формою одноосьових суглобів. Суглобові головка та ямка мають правильну цилін­ дричну форму, і в цьому суглобі можливі не тільки рухи навколо осі, а й зміщення вздовж кістки (серединний атланто-осьо- вий суглоб, проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби) (мал. 67).

Блокоподібний суглоб (ginglymus) є

різновидом циліндричного суглоба. На відміну від циліндричного на головці блокоподібного суглоба є жолоб, а на відпо­ відній суглобовій ямці — гребінь (часто відхилений від поздовжньої осі), які за­ безпечують рухи суворо навколо однієї (найчастіше фронтальної) осі. При цьо­ му бічні зміщення неможливі (поняття суглобового замка) (наприклад, міжфалангові суглоби, див. мал. 77).

Суглоби класифікують також залежно від того, скільки кісток їх утворюють і як поєднуються їхні рухи між собою. У зв'яз­ ку з цим розрізняють суглоби: прості, складні, комбіновані, комплексні.

Простий суглоб (articulatio simplex)

утворюють лише дві кістки (наприклад, міжфаланговий суглоб), складний суглоб

(articulatio composita) — три або більше кісток (променево-зап'ястковий, колінний суглоби). Комбінований суглоб охоплює кілька ізольованих суглобів, які діють ра­ зом: променево-ліктьові (див. мал. 67), скронево-нижньощелепні. Комплексний суглоб (articulatio complexa) — між су­ глобовими поверхнями є суглобовий диск. За наявності диска суглоби, які за фор­ мою суглобових поверхонь треба було б віднести до одноосьових або плоских, за функцією є багатоосьовими (скроневонижньощелепний, груднинно-ключичний).

С П О Л У Ч Е Н Н Я Ч Е Р Е П А

Сполучення черепа (functurae cranii),

за винятком нижньої щелепи, відбувається за допомогою швів і хрящових зрощень. Нижня щелепа сполучається з черепом скронево-нижньощелепними суглобами.

Шви черепа (suturae cranii) належать до волокнистих сполучень кісток. Звичай­ но номенклатура швів черепа визначаєть­ ся назвою кісток, які сполучаються (на­ приклад, скронево-виличний, клиноподіб­ но-лобовий, сльозово-верхньощелепний тощо). Крім того, є спеціальні назви швів. Так, шов між лобовою і тім'яними кістка­ ми називається вінцевим (sutura coronalis), між тім'яними й потиличною кістками — лямбдоподібним (sutura lambdoidea), між

88 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

М а л . 68. Скронево - нижньощелетшіїй суглоб (агticulatio temporomandibularis):

1 — arcus zygomaticus; 2 — os zygomaticum; ? — lig. stylömandibüläro; 4 — articulatio tcmporoniandibularis (lig.

laterale); 5 — processus mastoideus.

двома тім'яними кістками — стріловим

(sutura sagittalis), між тім'яною і скроне­ вою кістками — лусковим (sutura squa­ mosa ).

Хрящові сполучення черепа (synchon­ droses cranii) нечисленні і є тільки на основі черепа: клино-потиличний синхон­ дроз — тонка хрящова пластинка між основною частиною потиличної кістки і тілом клиноподібної, яка до 16—18 років замінюється кісткою; клино-кам'янистий

і кам'янисто-потиличний синхондрози,

які заповнюють однойменні щілини, а та­ кож частину рваного отвору.

Скронево-нижньощелепний суглоб

(articulatio temporomandibular) (мал. 68) — парний, комбінований. Утворений головками виросткових відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та су­ глобовими горбками скроневих кісток.

Форма головки нижньої щелепи еліп­ соподібна, витягнута в поперечному на­ прямку. Осі, проведені вздовж виростко­ вих відростків, не проходять чітко у ло­ бовій площині, перетинаються перед вели­ ким (потиличним) отвором, утворюючи кут 155-170°.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки в 2 — 3 рази більша за суглобову поверхню головки, волокнис­

тим хрящем вкрита тільки передня її час­ тина, яка розташована перед кам'янистобарабанною щілиною (fissura petrotympaпіса) скроневої кістки і входить до су­ глобової порожнини. Хрящ вкриває також суглобовий горбок. Передня частина ниж­ ньощелепної ямки та горбок оточені сугло­ бовою капсулою, що має форму конуса з основою згори. Передній край основи су­ глобової капсули розташований перед су­ глобовим горбком, задній досягає кам'я­ нисто-барабанної щілини. Капсула на ви­ ростковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої щелепи, ззаду — на 0,5 см нижче від зад­ нього краю її.

У порожнині суглоба міститься сугло­ бовий диск (discus articularis) з волок­ нистої хрящової тканини, схожий на двояковвігнуту лінзу. Він ділить суглобову порожнину на два ізольовані один від од­ ного поверхи. У верхньому поверсі сугло­ бова поверхня нижньощелепної ямки спо­ лучається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка (membrana synovialis superior) вкриває внутрішню поверхню суглобової капсули, прикріплю­ ючись до зовнішнього краю суглобового хряща.

У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверх­ нею суглобового диска, а нижня сино­ віальна перетинка (membrana synovialis inferior) крім суглобової капсули вистеляє ще й задню поверхню шийки вирост­ кового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суглобового диска є те, що він може переміщатись по су­ глобовому горбку. Це зумовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього по­ верху суглобової порожнини міцніша і краще натягнута, а в передньоприсередній край суглобового диска вплітаються су­ хожилкові волокна бічного крилоподібно­ го м'яза.

Зв'язковий апарат скроиево-нижньоще- лепного суглоба складають бічна, клинонижньощелепна та шило-нижньощелепна зв'язки. Це стовщені фасціальні тяжі, роз­ ташовані за межами суглоба, присередньс від нього.

Бічна зв'язка (Hg. laterale) укріплює скронево-нижньощелепний суглоб збоку. Вона віялом починається від основи ви­ личного відростка скроневої кістки, спус­ кається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки вирост­ кового відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а її гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.

Клипо-нижньощелепна зв'язка (Іід. sphenomandibulare) тягнеться тонким фі­ брозним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, затри­ мує її бічні й вертикальні рухи.

Шило-нижньощелепна зв'язка (Іід. stylomandibulare) натягнута між шилопо­ дібним відростком скроневої кістки і внут­ рішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; гальмує висування ниж­ ньої щелепи вперед.

Завдяки особливостям будови у скро­ нево-нижньощелепному суглобі можливі різноманітні рухи. Це пов'язано також із складністю акту жування у людини як всеїдної істоти.

Складні рухи нилсньої щелепи під час жування складаються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед і назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по ниж­ ній поверхні суглобового диска в нижньо­ му поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. При цьому в обох суглобах одно­ часно відбуваються однакові рухи за ося­ ми, що проходять уздовж найбільшої дов­ жини еліпсоподібної головки нижньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкривання рота су­ глобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого роз­ кривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з вивихом у скронево-нижньощелепному суглобі. Під час піднімання щелепи всі рухи здійсню­ ються у зворотному порядку.

Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висуваються го­ ловки виросткових відростків разом з дис­

ками на суглобові горбки скроневих кісток. Основний рух відбувається у вер­ хньому поверсі суглобової порожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ковзають. Кож­ на людина має індивідуальне співвідно­ шення форми, руху в суглобі і ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній по­ верхні верхніх. Повернення верхньої ще­ лепи назад також здійснюється головним чином у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у ниж­ ньощелепні ямки, дають змогу зубам ниж­ ньої щелепи змикатися з верхніми у зви­ чайному положенні.

Під час бічного руху нижньої щелепи односторонньо висувається лише її голов­ ка разом з диском на суглобовий горбок. Щелепа при цьому зміщується своєю пе­ редньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається в лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч. Суглоб з протилежного боку при цьому не є пасив­ ним, а виконує інший рух, диск залишає­ ться в суглобовій ямці, але головка ниж­ ньої щелепи під ним повертається навко­ ло вертикальної осі. Рух відбувається в нижньому поверсі суглобової порожнини,

Під час руху нижньої щелепи немож­ ливо виділити окремо кожен з описаних вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три коло­ вих рухи. Один коловий рух здійснює­ ться тільки в стріловій площині без змі­ щення нижньої щелепи вбік. Цей рух вла­ стивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише передні зуби) та в старечому віці, якщо збереглися передні зуби. За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у стріловій площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коловий рух здійснюється у лобовій площині її скла­ дається з почергових опускань та підні­ мань нижньої щелепи, а також бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази роздавлювання і подріб­ нення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переваж­ но в горизонтальній площині, завдяки чому

90 АПАРАТ РУХУ ТА ОПОРИ

забезпечується розтирання їжі задніми зубами. Отже, в процесі жування залеж­ но від характеру їжі усі види рухів чер­ гуються, доповнюючи один одного.

Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними властивос­ тями глотки та вібрацією голосових зв'я­ зок гортані є елементами артикуляції.

С П О Л У Ч Е Н Н Я Х Р Е Б Т О В О Г О С Т О В П А

Сполучення хребтового стовпа (j'uncturae columnae vertebralis) складаються із сполучень тіл хребців, дуг хребців, остис­ тих, поперечних і суглобових відростків.

Тіла хребців, починаючи з II шийного до V поперекового, з'єднуються за допо­ могою міжхребцевих дисків (disci inter­ vertébrales), які в сукупності становлять чверть довжини хребтового стовпа дорос­ лої людини. Диск складається із зовніш­ нього фіброзного кільця і внутрішнього дуже еластичного драглистого ядра (мал. 69, а). Волокнисте кільце (anulus fibrosus) утворене сполучнотканинними циркуляр­ ними волокнами, розташованими горизон­ тально переважно в межах диска, і косо перехресними волокнами, що йдуть від тіла одного хребця до тіла суміжного. Драг­ листе ядро (nucleus pulposus) є залишком нотохорди (спинної струни, хорди). Тов­ щина міжхребцевих дисків не скрізь од­ накова: найтонші — у середині грудного відділу і найтовщі — в поперековому відділі.

Тіла хребців з'єднуються також перед­ ньою і задньою поздовжніми зв'язками. Передня поздовжня зв'язка (lig. longi­ tudinale anterius) (мал. 70) починається від нижньої поверхні основної частини потиличної кістки і на передній дузі ат­ ланта. Поступово розширюючись, зв'язка спускається донизу вздовж передньої по­ верхні хребтового стовпа, переходить на тазову поверхню крижової кістки, де й закінчується. Задня поздовжня зв'язка

(lig. longitudinale posterius) (див. мал.

69, 6) починається на задній поверхні тіла осьового хребця, спускається уздовж зад­ ньої поверхні тіл хребців (всередині хреб­ тового каналу) і закінчується на середині

М а л . 6 9 . С п о л у ч е н н я хребтового стовпа:

а — ВИЛ збоку (хребтовий канал трохи розкритий): і — discus intervertebral is; 2 — nucl. pulposus; і — anulus fibrosus; 4 — lig. longitudinale anterius; 5 — faciès articularis inferior; б — articulatio zygapophysealis; 7 — processus transversus (відрізаний); <S' — processus articularis superior (відрізаний); 9 — lig. supraspinalc; 10 — lig, interspinale; // — lig. flavum; 12 — for. intervertébrale; 13, — lig.

longitudinale posterius;

б — вид ззаду (дуги і відростки нижнього грудного та двох верхніх поперекових хребців видалені): / — corpus vertebrae; 2,3 — lig. longitudinale posterius; 4 — discus intervertebralis; 5 — processus transversus; 6 — for.

intervertébrale; 7 — processus articularis inferior; 8 — lig. supraspinalc; 9 — capsula articularis; 10 — processus articularis superior.