Литература по дисциплинам / Анатомия / Sviridov_O_I_Anatomiya_lyudini

тяться три вічка: праве й ліве вічка сечо­ воду (ostium ureteris) і внутрішнє вічко сечівника (ostium urethrae internum).

Слизова оболонка ненаиовненого сечо­ вого міхура утворює численні складки, за винятком трикутної ділянки — трикутни­ ка міхура (trigonum vesicae), який містить­ ся в ділянці дна й обмежений міжсечовідною складкою зверху та прямими лінія­ ми, які з'єднують вічка сечоводів і внутріш­ нє вічко сечівника. Слизова оболонка його гладка, щільно зрощена з м'язовою обо­ лонкою і містить велику кількість чутли­ вих нервових закінчень. У цій ділянці виникають доцентрові імпульси, які сиг­ налізують у кору великого мозку про ступінь наповнення сечового міхура.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я . Передня стінка сечового міхура, не вкрита очеревиною, прилягає до лобкового симфі­ зу, а коли міхур наповнений — також до лобкової ділянки передньої стінки живота. Пристінкова очеревина переходить з перед­

ньої стінки черевної порожнини на верхів­ ку і задню поверхню тіла міхура. Ззаду се­ човий міхур у чоловіків межує з прямою кишкою, відділеною від нього глибокою оче­ ревинною прямокишково-міхуровою загли­ биною, а в жінок — з маткою, де очеревина утворює невелику міхурово-маткову загли­ бину. З боків, а також знизу та спереду се­ човий міхур оточений значною кількістю жирової клітковини. До нижньої стінки дна / сечового міхура у чоловіків щільно ириля-/ гає передміхурова залоза, а з боків — сім'яні пухирці й далі сечоводи. У жінок до нижньозадиьої стінки сечового міхура приля­ гає піхва і нижня частина тіла матки.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки внут­ рішньої клубової артерії; венозна кров відтікає по однойменних венах у міхурове венозне сплетення.

Л і м ф о в і д т і к: до внутрішніх клу­ бових вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки нижнього підче­ ревного сплетення.

ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА (SYSTEMA GENITALE FEMININUM)

Внутрішні жіночі статеві органи

До внутрішніх жіночих статевих орга­ нів (organa genitalia feminina interna)

належать яєчники, матка, маткові труби, над'яєчники, піхва.

Яєчник (ovarium) (мал. 173) — парна жіноча статева залоза, яка за формою і роз­ мірами нагадує мигдалевий горіх (довжи­ на — 2,5 см, ширина — 1,5 см, товщина — 1 см). Яєчник має матковий і трубний кінці, присередню, бічну поверхні і два краї: вільний, обернений до черевної порожни­ ни, та брижовий, яким орган за допомогою брижі яєчника фіксується до пристінкової очеревини. Яєчник зв'язаний з маткою щільним тяжем, що складається переваж­ но з гладкої м'язової тканини, — власною зв'язкою яєчника (lig. ovarii proprium).

Яєчник складається з кіркової та моз­ кової речовини — кори (cortex ovarii) і мозку (medulla ovarii) яєчника. У стромі кори закладено різного ступеня розвитку фолікули, що містять жіночі статеві кліти­ ни — яйцеклітини. Спочатку це вузли­ кові скупчення недиференційованих клі­ тин, розташовані ближче до брижового краю, що називаються первинними фолі­ кулами яєчника (folliculi ovarici primarii).

У міру дозрівання фолікули поступово підходять до поверхні — вторинні фолі­ кули (folliculi ovarici secundarii), всере­ дині їх утворюється пухирець, наповнений рідиною — третинні (пухирчасті) фоліку­ ли яєчника (folliculi ovarici tertiarii s. vesiculosi) (мал. 174). Третинний фолікул ви­ ступає над поверхнею яєчника, лопається, і яйцеклітина виходить у порожнину оче­ ревини.

У тих випадках, коли не настає вагіт­ ність, на місці фолікула, що лопнув і спо­ рожнився, формується циклічне (менстру-

1 — яйцеклітина; 2 — внутрішня тека (шар покрівлі фолі­ кула); 3 — зовнішня тека (шар покрівлі фолікула) (theca folliculi); •/ — порожнина фолікула.

альне) жовте тіло, а потім внаслідок руб­ цювання — білувате тіло (corpus albicans). При зачатті утворюється жовте тіло вагіт­ ності (corpus luteum gravidatis), що ві­ діграє важливу внутрішньосекреторпу роль під час ембріогенезу.

Т о п о г р а ф і ч н а а н а т о м і я .

Яєчник розташований у порожнині мало­

го таза. Він межує згори із зовнішніми клубовими судинами та великим попере­ ковим м'язом, знизу — з матковою арте­ рією, спереду — з широкою зв'язкою мат­ ки, ззаду — з внутрішньою клубовою ар­ терією та сечоводом.

К р о в о п о с т а ч а н н я : яєчникові артерії, що відходять від черевної части­ ни аорти, і вени, з яких права впадає в нижню порожнисту вену, а ліва найчасті­ ше вливається в ліву ниркову вену. Крім того, яєчник отримує кров від гілок мат­ кової артерії.

Л і м ф а т и ч н і с у д и н и несуть лімфу до поперекових та внутрішніх клу­ бових лімфатичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки черевного, нир­ кового, аортального та нижнього підчерев­ ного нервових сплетень.

Матка (uterus)* (див. мал. 173) — не­ парний порожнистий м'язовий орган гру­ шоподібної форми, розташований у порож­ нині малого таза між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду. Довжи­ на матки близько 8 см. У матці розрізня­ ють масивне дно (fundus uteri), спрямо­ ване догори і вперед, трохи сплюснуте спе­

Лобкове підвищення (mons pubis) утво­ рене горбками лобкових кісток і добре роз­ винутою підшкірною клітковиною. Шкіра лобкового підвищення вкрита волоссям, яке з'являється у період статевого дозрівання.

Великі соромітні губи (labia majora pudendi) — парні масивні поздовжні шкірні валки, що обмежують з боків соро­ мітну щілину (rima pudendi). Спереду і ззаду вони з'єднуються передньою й зад­ ньою спайками губ (commissurae labiorum anterior et posterior). Поверхню великих соромітних губ ділять на зовнішню шкірну, вкриту волоссям, і внутрішню, на якій во­ лосся немає і яка містить велику КІЛЬКІСТЬ слизових залоз.

Малі соромітні губи (labia minora pu­ dendi) — це дві тонкі шкірні складки,, які лежать присередиьо від великих статевих губ і паралельно до них, обмежуючи присінок піхви (vestibulum vaginae). При зімк­ неній соромітній щілині малі губи можуть дещо виступати між великими. У товщі малої соромітної губи ближче до її осно­ ви розташована цибулина присінка (bulbus vestibuli), гомологічна губчастому тілу ста­ тевого члена.

У присінку піхви відкриваються: зов­ нішнє вічко сечівника (позаду клітора); парні отвори проток великих присінкових залоз (gil. vestibulares majores dexter/ sinister) і численних малих (gil. vestibu­ lares minores), що виробляють слизовий секрет; отвір піхви (ostium vaginae). У жі­ нок, які не жили статевим життям, біля заднього і частково бічних країв отвору піхви є тонка дуплікатура слизової обо­ лонки — дівоча перетинка (hymen).

Клітор (clitoris) (див. мал. 175) — рудиментарний гомолог печеристих тіл статевого члена. Розташований між перед­ ньою спайкою соромітних губ та зовнішнім вічком сечівника. Він складається з го­ ловки (glans clitoridis) з передньою шкі­ рочкою (preputium clitoridis), печеристих тіл (corpora cavernosa clitoridis dextra/ sinistra) 1,5 — 2,5 см завдовжки та ніжок

(crura clitoridis), що прикріплюються до лобкових кісток.

Жіночий сечівник (urethra feminina)

(див. мал. 153, 175) починається від сечо­

2

М а л . 175. Зовнішні жіночі статеві органи (organa

preputium clitoridis; 4 — glans clitoridis; 5 — labium majus pudendi; 6' — urethra; 7 — labium minus pudendi; <S', 16 — ostium vaginae; 'J — frenulum labiorum pudendi; 10 — perineum; // — anus; 12 — comissura labiorum posterior;

сечівник короткий (3 — 4 см), прямий і ши­ рокий, завдяки поздовжнім складкам сли­ зової оболонки може бути розтягнутим до 4 см і більше.

С т і н к а його складається із слизової оболонки з підслизовим прошарком, бага­ тим на слизові залози, м'язової оболонки, що складається з гладкої м'язової ткани­ ни, та незначної адвентиції. З колових волокон м'язової тканини сечівника сфор­ мовано внутрішній замикач сечівника

(sphincter urethrae internus). Безпосеред­ ньо нижче внутрішнього вічка сечівника є зовнішній м'яз — замикач сечівника

(т. sphincter urethrae externus), утворений пучками посмугованої м'язової тканини

промежини. ('ечівник відкривається у присінок піхви зовнішнім вічком (ostium urcthrae extemum) (див. мал. 175), роз­ тушованим мЬ: клітором і отвором піхви.

К р о в о п о с т а ч а н н я зовнішніх ЧСІКОЧИХ статеЕих органів — внутрішні статеві артерії її вени.

Л і м ф o в і д v і к: ДО поверхневих пах­ винних лімфатичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки клубово-пахвин- ного, стегново-статевого та соромітного нервів і симпатичного стовбура.

ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА (SYSTEMA GEMITALE MASCULINUM)

Внутрішні чоловічі статеві органи

До складу внутрішніх чоловічих стате­ вих органів (organa genitalia masculina interna) належать яєчка з над'яєчками, сім'явиносні та сім'явипорскувальні про­ токи з пухирчастими (сім'яними) залоза­ ми (сім'яними пухирцями), передміхуро­ ва залоза.

Яєчко (testis) (мал. 176, 177) — парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми. Довжина 4—5 см, маса 15 — 30 г. Розташоване майже вертикально у ка­ литці. В яєчку розрізняють: верхній та нижній кінці, присередню й бічну поверхні, передній і задній краї. До заднього краю яєчка прилягає над'яєчко (epididymis), який має головку, тіло й хвіст. Між над'- яєчком і тілом яєчка спереду відкриває­ ться пазуха над'яєчка. На верхньому кінці, ближче до заднього краю яєчка, міститься привісок яєчка (appendix testis), що є за­ лишком парамезонефральної протоки (див. нижче). Крім того, на тілі та хвості над'­ яєчка видно відхильні проточки (ductuli aberrantes) у вигляді невеликих відростків, які є рудиментами мезонефросу.

Яєчко вкрите щільною товстою білко­ вою оболонкою (tun. albugínea), від якої відходять численні (близько 300) (див. мал. 177, 178) перегородочкн яєчка (septula testis), що розходяться до задньоприсереднього краю яєчка, де, зливаючись

inferior testis; 7 — cauda epiclklymidis; <S' — sinus epididymidis; 9 — corpus cpididymidis.

Мал. 177. Розріз яєчка і над'яєчка:

/ — ductus deferens; 2 — funiculus spcrmaticus; і — plexus pampiniform'^; 4 - mediastinum testis; 5 - fascia spermatica interna et tun. vaginalis testis; ft - septula testis; 7 - lobuli testis; S - sinus cpididymidis; 9 - caput cpididymidis.

и

(penis) ( р о з р і з ) :

/ — vesica urinaria; 2 — tun. mucosa ct tela submucosa; 3 — trigonum vesicae; 4 — ostium urethrac internum; 5 —

próstata; 6 — gl. bulbourethralis; 7 — bulbus penis; 8 — corpus cavernosum penis; 9 — glans penis; 10 — preputium; // — ostium urethrac externum; 12 — corpus spongiosum penis; 13 — eras penis; 14 — pars membranácea urethrac; 15 — ductuli prostatici; 16 — ostium ureteris; 17 — plicac

mucosae; 18 — u rcter dexter.

структурами, які тягнуться за яєчком під час його опускання, тобто сім'явиносною протокою, судинами та нервами яєчка і сім'явиносної протоки, м'язом — підійма­ чем яєчка (т. cremaster), залишком піхво­ вого відростка очеревини та продовжен­ ням фасції живота — внутрішньою сім'я­ ною фасцією. Сім'яний канатик, почавшись від верхнього кінця яєчка, піднімається догори і, проходячи через anulus inguinalis superficialis, лягає у пахвинний канал. Біля anulus inguinalis profundus складові сім'яного канатика розходяться: судини

Оболонки сім'яного канатика і зіечка:

\) зовнішня сім'яна фасція (fascia spermatica externa), що є продовженням по­ верхневої фасції живота; 2) фасція м'я­ за — підіймача яєчка (fascia cremasteriса) — відросток власної фасції живота; 3) м'яз — підіймач яєчка (т. cremas­ ter) — частина м'язових волокон m. tran­ sversa abdominis; 4) внутрішня сім'яна фасція (fascia spermatica interna) — без­ посереднє продовження внутрішньочерев­ ної фасції; 5) залишок піхвового відрост­ ка (vestigium processus vaginalis), яка складається з пристінкової та вісцеральної очеревини і вкриває лише яєчко з над'яєчком (див. мал. 176, 177).

Передміхурова залоза (prostata) (див. мал. 154, 179) — непарний щільної кон­ систенції м'язово-залозистий орган, розта­ шований навколо початкової частини сечів­ ника та кінцевих відділів сім'явипорскувальннх проток. Формою і розмірами (довжина — 3 см, ширина — близько 4 см, товщина — 2 см) залоза нагадує плід каш­ тана, її середня маса у дорослого чолові­ ка близько 20 г.

У передміхуровій залозі розрізняють стовщену основу, що прилягає до дна сечо­ вого міхура і пухирчастої залози, дзьобоподібно загострену верхівку, спрямовану впе­ ред і донизу до сечово-статевої діафрагми,

ічотири поверхні: передню, дві нижньобічні, оточені пухкою волокнистою сполучною тканиною та венозним сплетенням малого таза, і задню, що прилягає до ампули пря­ мої кишки. Через задню поверхню в товщу залози проникають дві сім'явипорскувальні протоки, спускаються донизу й присередньо

івпадають у pars prostatica urethrae.

На передній поверхні передміхурово: залози приблизно по серединній лінії є не дуже помітна борозенка, яка поділяє орган на праву і ліву частки (lobus dexter і sinister). Невелика частина залози, розта­ шована між цими частками й обмежені

спереду сечівником, а ззаду двома сім'я- випорскувальними протоками, називається перешийком передміхурової залози (isthmus prostatas).

Передміхурова залоза складається із за­ лозистої паренхіми (parenchyma), яка ви­ робляє простатичний секрет передміхуро­ вої залози, м'язової речовини (substantia muscularis), що складається з гладкої м'я­ зової тканини та сполучнотканинних еле­ ментів. Численні вивідні протоки залози відкриваються в просвіт передміхурової частини сечівника. Передміхурова залоза має щільну капсулу.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки нижніх сечово-міхурових і середніх прямокишкових артерій. Венозна кров відтікає у міхурове сплетення та через гілки нижніх сечоміхурових вен.

Л і м ф о в і д т і к: до клубових лімфа­ тичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки нижнього підче­ ревного сплетення.

Цибулино-сечівникові залози (дії. bul­ bourethral) (див. мал. 178, 179) — парні, розмірами та формою нагадують гороши­ ну; розташовані в товщі сечово-статевої діа­ фрагми з боків і дещо позаду від перетин­ частої частини сечівника. Будова залоз труб­ часто-альвеолярна. Вони виділяють тягучу слизувату рідину, що потрапляє через про­ токи в просвіт губчастої частини сечівника.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки внут­ рішньої соромітної артерії.

І н н е р в а ц і я : гілки нижнього підче­ ревного сплетення.

Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевий член (penis) (див. мал. 178, 179) — це орган циліндричної форми, що своїм коренем (radix penis) фіксується до тазових кісток, а його тіло (corpus penis) звисає донизу. В органі розрізняють го­ ловку (glans penis), спинку (dorsum penis)

та сечівникову (задню) поверхню (faciès urethralis).

Основу статевого члена складають три дрібнокоміркових поздовжніх тіла, з яких два, з боку спинки статевого члена, діста-

Статева система 2 4 9

ли назву печеристих тіл, а третє, що ле­ жить з боку сечівникової поверхні, нази­ вається губчастим тілом (див. мал. 179).

Печеристі тіла статевого члена (corpo­

ra cavernosa penis) вкриті спільною білко­

вою оболонкою (tun. albugínea corpori cavernosi), але відділені одне від одного відростком цієї оболонки — перегородкою статевого члена (septum penis). Вільні кінці печеристих тіл дещо загострені, а верхні розходяться у вигляді ніжок (crus penis), що кріпляться до лобкових і сідиичих кісток у ділянці лобкової дуги.

Губчасте тіло (corpus spongiosum) тон­ ше і коротше за печеристі, вкрите окре­ мою білковою оболонкою. Крізь нього проходить більша частина сечівника. Ниж­ ній кінець губчастого тіла значно розши­ рений. Він накриває загострені кінці пе­ черистих тіл, утворюючи головку статево­ го члена (glans penis), відділену від тіла шийкою (collum glandis), а на її верхівці відкривається зовнішнє вічко сечівника

(ostium uretrae externum). Верхній кінець губчастого тіла також стовщений, утворює цибулину статевого члена (bulbus penis).

Печеристі та губчасте тіла міцно зроще­ ні між собою, оточені глибокою і поверх­ невою фасціями статевого члена і вкриті топкою шкірою. Уся шкіра, за винятком шкіри головки, легко зміщується віднос­ но розташованих глибше тканин. На го­ ловці шкіра нерухома: щільно зрощена з білковою оболонкою. Шкіра нижнього відділу органа звичайно утворює вільну складку — передню шкірочку статевого члена (preputium penis), яка обгортає го­ ловку як чохол. На нижній поверхні го­ ловки передня шкірочка з'єднана з шкірою головки за допомогою вуздечки (frenulum preputii). У щілиноподібний простір між внутрішньою поверхнею передньої шкіроч­ ки і головкою відкриваються численні за­ лози, які виділяють сальний секрет.

К р о в о п о с т а ч а н н я : гілки внут­ рішньої і зовнішньої соромітних артерій; венозна кров відтікає у стегнову вену і венозне сплетення сечового міхура.

Л і м ф о в і д т і к: до пахвинних (по­ верхневих і глибоких), зовнішніх клубо­ вих лімфатичних вузлів.

І н н е р в а ц і я : гілки соромітного нер­ ва (аферентна), підчеревного сплетення.

Чоловічий сечівник (urethra masculina)

(див. мал. 179), 18 — 20 см завдовжки, ділиться на виутрішньостінкову (передпередміхурову) передміхурову, проміжну (перетинчасту) і губчасту частини.

Внутрішньостінкова (передпередміхурова) частина (pars intramuralis) почина­ ється від внутрішнього вічка сечівника до виходу із сечового міхура.

Передміхурова частина (pars prostatica) (близько 4 см) проходить майже пря­ мовисно через паренхіму передміхурової залози. На дорзальній стінці цієї частини сечівника добре помітне невелике підви­ щення, або сім'яний горбок (colliculus seminalis), з ямкою в центрі, яку назива­ ють передміхуровим мішечком (utriculus prostaticus), який є рудиментом присередньонпркової протоки. На сім'яному горбку відкриваються сім'явипорскувальні протоки, а збоку — численні (15 — 20) про­ точки передміхурової залози.

Проміжна (перетинчаста) частина (pars membranácea) сечівника найкоротша (1,5 — 2 см) і відповідає товщині сечово-стате­ вої діафрагми, за рахунок якої формує­ ться зовнішній м'яз — замикач сечівни­ ка (т. sphincter urethrae externus).

Губчаста частина (pars spongiosa) сечів­ ника найдовша (12—14 см). Починається від промілсної частини майже під прямим кутом (відкритим вперед), спускається крізь губ­ часте тіло і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae extemum). У ді­ лянці bulbus penis відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.

Чоловічий сечівник має дві кривини: одну — відразу під лобковим симфізом з випуклістю, оберненою назад; другу — в початковому відділі губчастої частини, випуклість якої обернена вперед. У про­ світі сечівника є три звуження, перше — на рівні зовнішнього вічка сечівника, дру­ г е — в місці проходження сечівника че­ рез сечово-статеву діафрагму і третє — бі­ ля виходу із сечового міхура. Чоловічий сечівник має також три розширення: пер­ ше — перед зовнішнім вічком сечівника у вигляді човноподібної ямки; друге —

в цибулині статевого члена bulbus urethrae і третє — в центрі передміхурової части­ ни сечівника біля сім'яного горбка.

С т і й к а чоловічого сечівника скла­ дається з двох оболонок: слизової та м'я­ зової.

Слизова оболонка передміхурової час­ тини чоловічого сечівника вистелена пере­ хідним епітелієм, початок губчастої час­ тини — одношаровим циліндричним і реш­ та — багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Містить велику кількість дрібних слизових залоз.

Калитка (scrotum) — шкірно-м'язовий утвір, що є вмістилищем для яєчок з над'яєч­ ками та нижніми відділами сім'яних ка­ натиків. По серединній лінії проходить шов калитки (raphe scroti), який продов­ жується в глибину калитки в сполучно­ тканинну перегородку (septum scroti). Стінка калитки складається з тонкої піг­ ментованої шкіри з численними сальними залозами та м'ясистої оболонки (tun. dar­ tos) — великої кількості різноспрямованих пучків гладкої м'язової тканини, роз­ ташованих переважно в глибокому шарі дерми. Під час скорочення м'язові пучки зморщують калитку.

з о д е р м и , її н е ф р о г е н н о г о т я ж а в м е ж а х п е р ш и х п р о к с и м а л ь н и х сегментів в и н и к а ю т ь сегментні

з целомічною порожниною, а другий впадає в поз­ д о в ж н ю протоку п е р е д н и р к и , я к а в і д к р и в а є т ь с я в клоаку . У цій стадії ембріогенезу елементи сечі ф і л ь т р у ю т ь с я з крові б е з п о с е р е д н ь о в целоміч- н у п о р о ж н и н у , з в і д к и ч е р е з л і й к и к а н а л ь ц і в

з н и к а ю т ь , а п р о т о к а п е р е д н и р к и з а л и ш а є т ь с я та з в ' я з у є т ь с я з к а н а л ь н и м и п е р в и н н о ї н и р к и .

е м б р і о г е н е з у , п е р ш н і ж з н и к н у т и о с т а н н ь о м у канальцю переднирки, у грудному відділі иефро -