1 Неліп м. І., Мережко о. О. Силовий захист прав людини: питання легітим-ності в сучасному міжнародному праві.- к.: Наук, думка, 1998.- с. 124-125. 28/Ке8/ 687 (1991).

а він лише заборонив участь у ній американців, оскільки вони займаються шпигунством. У відповідь ООН негайно оголосила про припинення інспекцій з контролю за роззброєнням Іраку. Протистояння це триває і до сьогодні.

Актуальною проблемою застосування сили стала косівська проблема. Застосування сили військами НАТО довгий час було ймовірним, і те, що силу все-таки було застосовано, засвідчи­ло, наскільки низькою є ефективність ООН та її вплив у вирі­шенні збройних конфліктів.

Напруга між етнічними албанцями та югославськими си­лами безпеки переросла у збройний конфлікт навесні 1998 р., коли багато людей було вбито та близько 300 тис. цивіль­них осіб вимушені були покинути свої домівки. 23 вересня

1998. р. Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1199, в якій вимагалось припинити будь-які воєнні дії. «За» проголосувало 14 членів Ради Безпеки, Китай утримався. 24 жовтня 1998 р. Рада Безпеки приймає резолюцію 1203, яка підтримала ство­ рення місії спостереження НАТО та ОБСЄ і зобов'язала всі сторони в Косові дотримуватись цієї угоди. 6 лютого 1999 р. розпочалися переговори щодо майбутнього Косова в Рамбуаиє у Франції за участю всіх воюючих сторін та Контактної гру­ пи, які були продовжені у березні в Парижі. Однак через відмову Югославії дотримуватись Угод, досягнутих в Рам­ буаиє, Паризькі мирні переговори були зірвані. 24 березня

1999. р. розпочалася збройна акція об'єднаних сил проти Юго­ славії.

29 квітня 1999 р. ФРЮ подала скаргу до МСС проти Бель­гії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Нідерландів, Порту­галії, Іспанії, Сполученого Королівства та США, звинувачую­чи ці держави у бомбардуванні території Югославії на пору­шення своїх міжнародних зобов'язань. Зокрема, у скарзі за­значалося, що ці держави вчинили дії, якими порушили міжнародні зобов'язання, що забороняють застосування сили проти іншої держави; зобов'язання захищати цивільне насе­лення та цивільні об'єкти у воєнний час та захищати довкіл­ля; зобов'язання гарантувати вільну навігацію міжнародними річками, зобов'язання щодо прав людини та основних свобод; незастосування забороненої зброї тощо. Югославія звернулась до Суду з проханням визнати зазначені держави винними у порушенні цих міжнародних зобов'язань та зобов'язати їх від­шкодувати завдану шкоду. Щодо США та Іспанії, то в червні 1999 р. Суд заявив, що у нього немає юрисдикції стосовно цих країн. Що ж до інших країн, то МСС заявив, що у нього відсут­ня ргіта іасіе юрисдикція (достатня юрисдикція) для засто­сування тимчасових заходів з метою негайного припинення

244

РОЗДІЛ 18

мирні засоби вирішення міжнародних спорів

застосування сили, про що просила Югославія. У червні 1999 р. МСС зобов'язав Югославію подати свої аргументи (Метогіаіз) за кожною з восьми справ не пізніше як 5 січня 2000 р., _а держави-відповідачі - подати контраргументи (Соипїег-Метогіаі) не пізніше як 5 липня 2000 р. У визначений термін Югославія подала свої аргументи, в той час як держави-відпо­відачі висловили заперечення щодо юрисдикції Суду та при­йнятності справи. Суд призначив квітень 2001 р. як часовий ліміт для своїх заяв щодо цих попередніх заперечень. Цей тер­мін було подовжено до 5 квітня 2002 р.

16 липня 1999 р. було прийнято Закон України «Про схва­лення Указу Президента України "Про направлення миротвор­чого контингенту для участі у міжнародній миротворчій опе­рації в Косові, Союзна республіка Югославія"» '. Такий Закон було прийнято відповідно до Закону України «Про участь Укра­їни в міжнародних миротворчих операціях» ², згідно з яким рішення про направлення миротворчого контингенту чи ми­ротворчого персоналу для участі України у міжнародній ми­ротворчій операції, а також з питань надання матеріально-технічних ресурсів та послуг приймає Президент України з одночасним поданням до Верховної Ради України законопроек­ту про схвалення рішення в частині щодо направлення миро­творчого контингенту (ст. 4).

^{ДОДАТКИ}

Антонович М.М. Міжнародне публічне право. – К.: Вид.дім „КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.

¹ Закон України «Про схвалення Указу Президента України "Про на­ правлення миротворчого контингенту для участі у міжнародній миротворчій операції в Косові, Союзна республіка Югославія"» // ВВР.— 1999.— № 41.— Ст. 376.

² Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих опера­ ціях» // ВВР.- 1999.- № 22-23.- Ст. 202.

.246

_,-