1 Загальна декларація прав людини // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко.- 2-ге вид.- к.: Юрінформ, 1992.- с. 23.

практики. Всі права, які отримали загальне визнання, можна вважати нормами іиз со§епз '.

Згідно з іншою точкою зору, під основними правами люди­ни слід розуміти права, які включені до конституцій держав _та міжнародно-правових документів з прав людини, зокрема до Міжнародного Білля про права, а також до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р., Європейської соціальної хартії 1961 р. Будь-яке основне право людини має бути визнане кожною державою-учасницею незалежно від його конституційного закріплення ². Професор Б. Вестон зазначає, що, оскільки люди проживають в різних частинах світу, вису­вають різні вимоги до прав людини відповідно до різної прак­тики їхніх держав, пріоритет прав людини залежить від часу, місця, ступеня кризи та інших обставин ³.

Отже, основні права людини - це універсально визнані цін­ності, закріплені міжнародними конвенціями та практикою держав. Це ті норми, які в науці міжнародного права назива­ють іиз со£епв. Разом з тим ГА ООН постійно підкреслює, що всі права людини утворюють єдине ціле.

Універсальні акти з прав людини

Під всесвітньою системою захисту прав лю­дини ми розуміємо засоби забезпечення прав людини, які створені й використовуються все­світнім співтовариством в особі Організації Об'­єднаних Націй та її органів. П. М. Рабінович виділяє серед них а) міжнародно-правові акти, які вміщують правила діяльності, формулю­ють права і обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, договори тощо), а також міжнародні документи, які норм, пра­вил поведінки звичайно не вміщують, прав і обов'язків безпосередньо не формулюють (зо­крема декларації, заяви, меморандуми), і б) міжнародні органи спостереження, контролю за дотриман­ням основних прав людини (комісії, комітети) та захисту цих прав (суди, трибунали)⁴.

Сучасна система захисту прав людини бере початок з кон­ференції 1945 року в Сан-Франциско, котра хоч і не створила

¹ Кіеіп И. А ТЬеогу іог іЬе Арріісаііоп ої Іпе Сизїотагу Іпіетаїіопаі Ьач/ °ї Нитап КіеЬіз Ьу Ботезис СоигЧз // Уаіе ^. ІпП Ь.- 1988.- V. 13.- Р. 354.

² Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е. А. Лукашева.- М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999.- С. 135-136.

^а'\¥езіоп В. Н- Ор. сіі.- Р. 269.

⁴ Рабінович П. М. Основи загальної теорії.- Вказ. праця.- С. 9.

108

РОЗДІЛ 8

Права людини і міжнародне право

1 |

системи захисту як такої, все ж заклала правове та концепту-1 альне підґрунтя її в Статуті ООН. Як зазначалось вище, УРСР як одна з членів-фундаторів ООН підписала Статут 26 червня 1945 року.

Важливим для України було й те, що глава делегації УРСР на конференції у Сан-Франциско Д. Мануїльський був голо- ] вою Комітету № 1 Комісії № 1, що працювала над преамбулою і першим розділом Статуту про цілі і принципи ООН ^і. Окрім Д. Мануїльського, до складу української делегації входили також академік О. Палладій, професор В. Бондарчук, І. Сенін, П. Погребняк, М. Петровський. Під час перших засідань сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну було обрано до 9 комітетів та комісій, зокрема політичного комітету та комітету безпеки, економічного, комісії з прав людини, у справах населення сві- , ту, біженців та переміщених осіб, міжнародного фонду допо­моги дітям, бюджетної комісії ².

Згідно з п. З ст. 1 Статуту однією з цілей ООН є досягнення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних про­блем економічного, соціального, культурного чи гуманітарно­го характеру та у забезпеченні й підтримуванні поваги до прав людини та основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови чи релігії ³. Основні зобов'язання ООН та членів ООН для досягнення цих цілей сформульовано в ст. 55 та 56 Стату­ту, а саме: забезпечення підвищення рівня життя, повної за­йнятості та умов для економічного і соціального прогресу та розвитку; вирішення міжнародних економічних, соціальних та інших пов'язаних з ними проблем; загальна повага та до­тримання прав людини та основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови та релігії.

Включення положень щодо прав людини в Статут ООН, попри всю його фрагментарність, мало низку важливих на­слідків. По-перше, Статут ООН «інтернаціоналізував» права людини, адже держави-учасниці тим самим визнали, що пра­ва людини мають міжнародне значення і більше не належать до виключної юрисдикції держави. По-друге, зобов'язання дер­жав - членів ООН співпрацювати з Організацією щодо спри­яння забезпеченню прав людини та основних свобод надало ООН повноваження вжити заходів для визначення та кодифі­кації цих прав, що й знайшло своє відображення в прийнятті

¹ Полєк В. «Були фундаторами і представники мого народу» // Українське слово.- 21 груд. 1995.- Ч. 51.

² Як член-засновник ООН...- Вказ. праця.- С. 8.

³ СЬагЬег оі йіе ІІпНегі Иа^іопа // Боситеп1;агу Зирріетепі; 1о Сазез апсі Маіегіаіз оп їпе Іігіегпаиопаі Ье^аі Зузіет / <І. М. Зтееепеу, С. Т. Оііуег, N. Е. Ьеесп.- За ей.- ^езІЇшгу, №\у Уогк: ТЬе Гоипсіаіїоп Ргезз, Іпс, 1988.- Р. 2.