- •Міжнародно-правова діяльність України: історія та сучасність
- •Міжнародно-правова діяльність України: історія та сучасність
- •Розділ 1
- •Поняття та особливості сучасного міжнародного права
- •1 Фельдман д. И. Система международного права.- Казань, 1983.- с. 47. 3 0 розділ 1
- •1 Ввр.- 1992.- № 41.- Ст. 61-62. 36 розділ 2
- •Міжнародна о "т правосуб'єктн'їсть о /
- •Розділ 2
- •1 МеїЬойе (гІпіегргеіаіїоп еі Зоигсе еп РгоН Ргіує Розіїіі.- 1899, рага. 110. 46 розділ з
- •8Наш м. N. Іпіегпаїіопаі 1997.- р. 67.
- •Міжнародне та внутрішньодержавне право
- •1 Див.: Вулф к. Етнічний націоналізм: Аналіз і захист. Пер. З англ. // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, в. Лісовий.- к.: Смолоскип, 2000.- с. 493.
- •1 Шульга м. Подвійне громадянство у часі і просторі // Політика і час—і 1995.- № з.- с. 4.
- •1 Рабінович п. М. Основи загальної теорії держави та права.— к., 1994.— с. 9. 92 розділ 7
- •Право міжнародних договорів
- •Розділ 7
- •Право міжнародних договорів
- •Розділ 8 Права людини і міжнародне право
- •1 Загальна декларація прав людини // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко.- 2-ге вид.- к.: Юрінформ, 1992.- с. 23.
- •Права людини і міжнародне право
- •Розділ 8
- •Права людини 111 і міжнародне право III.
- •1 Права людини. Міжнародні договори України...— Вказ. Праця.- с. 197.
- •1 Участь в оон: активність, ініціатива // Урядовий кур'єр.- 8 черв. 1995.- № 84-85.
- •Права людини і міжнародне право
- •Розділ 8
- •Розділ 8
- •1 Див.: ЬеШеп .Іоигпаі оі Іпіегпа(;іопа1 Ьач/.- 1990.- V. 34.- n0. 3.- р. 79. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі.-1999.- № 1,- с. 299-300.
- •Розділ 9
- •Європейська система захисту прав людини
- •1 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Ка-чуренко.- 2-ге вид.- к.: Юрінформ, 1992.- с. 38.
- •Розділ 11 Міжнародне карне право
- •Міжнародне і карне право |
- •Дипломатичне та консульське право
- •Дипломатичне та консульське право
- •Дипломатичне та консульське право
- •1 Мальвіни. Вони ж Фолкленди // Голос України.- зо черв. 1999.-№ 117.- с. 10.
- •Розділ 13
- •1 Закон України «Про державний кордон України» // ввр.- 1992.- № 2.-Ст. 5.
- •Територія л о7 в міжнародному праві | о/
- •Територія в міжнародному праві
- •1 Згідно з визначенням терміна «Район» в ст. 1 ч. І Конвенції це - дно моря та океану і їх надра, що знаходяться поза межами національної юрисдикції.
- •Морське право
- •Розділ 14
- •Розділ 17 Міжнародне економічне право
- •1 Дипломатический словарь.- т. II.- м.: Наука, 1985.- с. 49. 224 розділ 17
- •Міжнародне економічне право
- •Розділ 17
- •Розділ 1 7
- •Міжнародне економічне право
- •1 Неліп м. І., Мережко о. О. Силовий захист прав людини: питання легітим-ності в сучасному міжнародному праві.- к.: Наук, думка, 1998.- с. 124-125. 28/Ке8/ 687 (1991).
Дипломатичне та консульське право
спеціального Закону про ратифікацію. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закон про ратифікацію підписується Головою Верховної Ради України. Однак, як згадувалось вище, Конституційний Суд у справі за поданням 54 народних депутатів щодо ратифікації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин визнав ч. 1 ст. 7 Закону «Про міжнародні договори України» такою, що суперечить Конституції України, оскільки за Конституцією всі закони України підписує Президент України. Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про міжнародні договори України», ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні, загальноекономічні, із загальних фінансових питань, з питань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) що торкаються прав та свобод людини і громадянина; в) про громадянство; г) про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України; є) про історичне та культурне надбання народу України; є) виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України; ж) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним договором.
Уряд як вищий колегіальний орган державного управління здійснює загальне політичне й оперативне керівництво зовнішніми зносинами держави. Він, як правило, має право укладати міжнародні договори від свого імені. Згідно з Законом «Про міжнародні договори України» від імені уряду укладаються міжнародні договори з економічних, торговельних, науково-технічних та інших питань, що належать до його компетенції (ч. З ст. 2). Поширеною формою зовнішньополітичної діяльності уряду є ноти уряду, направлення і прийняття урядових делегацій, переговори між ними і підписання міжнародних угод. Глави урядів без спеціальних повноважень можуть вести переговори з представниками іноземних держав як у своїй країні, так і за кордоном. Під час поїздок за кордон глави урядів мають дипломатичний імунітет.
Міністр закордонних справ, як і глава держави і глава уряду, може вести безпосередні переговори без спеціальних повноважень і має право підписати міжнародний договір без певного формального повноваження. Під час поїздок за кордон він також має дипломатичні привілеї та імунітет.
Під відомством закордонних справ розуміють централізований апарат, який здійснює зовнішню політику держави, займається її повсякденними зовнішньополітичними справа-і ми. В різних країнах цей апарат називається по-різному:
Держдепартамент (США), Міністерство закордонних справ (Україна, Японія та ін.), Закордонний офіс (Гогеі^п ОШсе) (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) тощо. Відомство закордонних справ, зазвичай, складається з трьох груп відділів: 1) територіальних (за групами країн); 2) функціональних; 3) адміністративних. Територіальні відділи виконують поточну оперативну роботу з вивчення політичного та економічного становища в окремих країнах. Функціональні відділи, як правило, відають загальними питаннями міжнародних відносин, в яких держава зацікавлена, наприклад, питаннями міжнародних організацій, консульських зносин тощо. Адміністративні відділи і управління мають в основному допоміжний характер і обслуговують апарат відомства закордонних справ.
12.3.
Закордонні
державні
органи
зовнішніх
зносин
Центральне місце серед цих органів займають дипломатичні представництва в іноземних державах, серед яких розрізняють посольства і місії. Як правило, очолює посольство дипломатичний представник в ранзі посла, а місію — дипломатичний представник в ранзі посланника чи повіреного у справах, акредитований при главі відомства закордонних справ.
Згідно зі ст. 14 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. глави представництв поділяються на три класи: а) клас послів і нунціїв (повноважних представників Ва-тикану), що акредитовані при главах держав; б) клас посланників та інтернунціїв, акредитованих при главах держав; в) клас повірених у справах, акредитованих при міністрах закордонних справ. Згідно зі ст. 15 Конвенції 1961 р. клас, до якого повинні належати глави дипломатичних представництв, визначається угодою між державами.
Від класу слід відрізняти дипломатичний ранг. Зазвичай клас дипломатичного представника збігається з рангом, але якщо питання про клас дипломатичного представника визначається міжнародним правом, то питання про ранги регулюється внутрішньодержавним правом. Майже в усіх країнах є Ранги аташе, третього секретаря, другого секретаря, першого секретаря, радника, посланника, посла. Службові ранги, як правило, відповідають посадам у закордонному представництві.
172
РОЗДІЛ 12