Розділ 1

Ядро сучасного міжнародного права становлять його прин­ципи. Вони не утворюють окремої галузі, оскільки пронизу­ють усі галузі й інститути цієї системи права. Більшість загаль­новизнаних принципів міжнародного права закріплені в Ста­туті ООН, Декларації про міжнародні принципи відповідно до Статуту ООН 1970 р. та Підсумковому акті НБСЄ (нині ОБСЄ), підписаному в Гельсінкі 1975 р. Згідно зі ст. 2 Статуту ООН принципами її діяльності є:

1. Суверенна рівність всіх її членів.

2. Добровільне виконання зобов'язань, прийнятих держа­ вами згідно зі Статутом.

3. Вирішення міжнародних спорів мирними засобами.

4. Утримання від погрози силою і використання сили в міжнародних відносинах проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави.

5. Надання всілякої допомоги ООН в діях, які організація чинить згідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги державі, проти якої ООН чинить запобіжні (превентивні) чи

силові дії.

6. Держави, які не є членами ООН, повинні діяти згідно з цими принципами, якщо це необхідно для підтримання миру

і безпеки.

7. Невтручання у внутрішні справи будь-якої держави.

Не всі із вказаних принципів є однозначними. Так, хоч пер­ший принцип і проголошує суверенну рівність всіх членів ООН, очевидно, що йдеться про юридичну рівність, а не про формаль­ну. Попри проголошення відмови від використання сили у ви­рішенні міжнародних конфліктів, навіть у Статуті ООН перед­бачено випадки правомірного використання сили, а саме в ці­лях самооборони (ст. 51) та за рішенням Ради Безпеки (ст. 39, 42). Нарешті, якщо події, що відбуваються в межах території певної держави, загрожують міжнародному миру і безпеці, такі події перестають бути внутрішньою справою даної держави.

Можна помітити суперечність деяких принципів, сформу­льованих у Статуті ООН та в Підсумковому акті НБСЄ 1975 р., оскільки в останньому поряд з принципами непорушності дер­жавних кордонів, територіальної цілісності проголошується принцип самовизначення народів та націй.

Важливим компонентом системи міжнародного права є га­лузеві принципи і принципи міжнародно-правових інститутів, які ще називають спеціальними принципами. Серед принци­пів тієї чи іншої галузі, як правило, виділяють основний прин­цип галузі (наприклад, принцип свободи відкритого моря у міжнародному морському праві, принцип повного і виключ­ного суверенітету держави над повітряним простором у межах її території у міжнародному повітряному праві тощо).

29.

Поняття та особливості сучасного міжнародного права

Суттєвим складовим елементом системи міжнародного права є норми міжнародного права, тобто юридично обов'язкові пра­вила поведінки суб'єктів міжнародно-правових відносин, які містяться в міжнародних договорах і правових звичаях, рі­шеннях і резолюціях міжнародних організацій, рішеннях та висновках міжнародних судових органів.

Складовим елементом системи міжнародного права вважа­ються також інститути міжнародного права, тобто система взаємопов'язаних норм, що регулюють відносно відокремлену сукупність суспільних відносин. Зокрема, це такі інститути, як інститут міжнародного визнання, інститут міжнародної від­повідальності тощо.

Усі згадані елементи в різних сполученнях утворюють га­лузі міжнародного права - сукупність узгоджених юридичних норм, що регулюють більш-менш автономно міжнародні від­носини певного виду і характеризуються відповідним предме­том правового регулювання ¹. Це такі галузі, як право міжна­родних договорів, права людини, дипломатичне та консульське право, міжнародне морське право тощо.

Отже, міжнародне право - це система, яка має свої прин­ципи, галузі, інститути та норми, однак вона відрізняється від внутрішньодержавних (сіотезйс) правових систем тим, що не має владних органів для їх забезпечення. Кожна держава повинна висловити свою згоду на дію міжнародного права.

На думку багатьох юристів-міжнародників, міжнародне право - це спроба створити нор- .~ - . ми та забезпечити їх втілення. На жаль, у між-

ч-^СООЛИВОСТІ народному праві є багато норм без механізму та проблеми імплементації, наприклад, декларуються права без механізмів їх забезпечення. У багатьох ви-сучасного падках норми не дотримуються. Використан­ня сили у міжнародних відносинах - один з иродно о прикладів цього. Такий стан із застосуванням Права норм міжнародного права можна до певної міри пояснити тим, що відповідні норми хоч і існу­ють, проте часто неадекватно сформульовані. Професор С. Туп робить висновок про те, що міжнародне право має обов'язкову силу, але слабкий механізм імплементації. Найчастіше міжнародне право впроваджується на добровільних засадах.