Права людини і міжнародне право

Факультативним протоколом у результаті розгляду повідом­лення робити висновки про дотримання чи недотримання дер-жавою-учасницею вимог Пакту. Держава ж зобов'язана у ви­падку порушення Пакту, виявленого Комітетом, забезпечити індивіду ефективні засоби правового захисту ¹. Комітет, як правило, робить запити державам про заходи, вжиті ними для виконання рішень. У свої щорічні звіти ГА ООН Комітет вклю­чає список держав, які виконали рішення, і «чорний список» тих держав, які відмовились виконувати рекомендації Комітету.

Юридичний механізм забезпечення прав людини створе­ний і Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримі­нації, а саме Комітет з ліквідації расової дискримінації, що складається з 18 членів, які діють в особистій якості. Комітет наділений юрисдикцією розглядати скарги однієї держави-уча-сниці щодо невиконання зобов'язань за Конвенцією іншою державою. Він може також розглядати індивідуальні скарги, якщо держава визнала право своїх громадян на індивідуальну скаргу. Комітет також розглядає доповіді держав про вжиті законодавчі, адміністративні чи інші заходи, за допомогою яких втілюються в життя положення цієї Конвенції (ст. 9). З часу створення Комітету з ліквідації расової дискримінації (1969 р.) Україна бере участь у його роботі. П'ятнадцята та шістнадцята доповіді України щодо виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, які мали бути подані відповідно в 1998 та 2000 рр., були подані 18 жовтня 2000 р.²

Заходи імплементації передбачено і Конвенцією про апар­теїд, згідно з якою держави-учасниці повинні подавати пері­одичні доповіді, для перегляду яких створена Група трьох. Цей орган призначається головою Комісії ООН з прав людини з числа тих держав — учасниць Конвенції про апартеїд, які є членами Комісії (ст. 7, 9). Група може збиратися для розгляду доповідей на період не більше як п'ять днів до початку чи після закінчення сесії Комісії з прав людини. Комісія також уповноважена готувати на основі доповідей, які надають ком­петентні органи ООН, та періодичних доповідей держав - уча­сниць Конвенції про апартеїд список осіб, організацій, уста­нов і представників держав, які, як передбачається, несуть відповідальність за злочин апартеїду (п. 1(6) ст. 10).

Інший юридичний орган контролю за дотриманням прав людини створений Конвенцією про дискримінацію жінок, а саме Комітет з ліквідації дискримінації жінок, що складається з 23 експертів, які виступають в особистій якості. Згідно зі ст. 18 Конвенції, Комітет розглядає доповіді про законодавчі,

¹ Мюллерсон Р.А.- Вказ. праця.- С. 111.

² СЕКБ/С/384/Ааа. 2.

Розділ 8

126

судові, адміністративні або інші заходи, вжиті для виконання положень Конвенції, які держави-учасниці зобов'язуються подавати Генеральному секретареві ООН принаймні через ко-ясні чотири роки, або й частіше, коли цього вимагає Комітет. Комітет існує з 1982 р., і Україна, як і інші держави - учасни­ці Конвенції, надає періодичні доповіді Комітетові про вико­нання Конвенції. Четверта періодична доповідь України в рам­ках Конвенції про дискримінацію жінок була подана 4 серпня

1999 р.¹, що, за даними представництва ООН в Україні, озна­ чало прострочення звітування на два роки.

Комітет з ліквідації дискримінації жінок у свою чергу зві­тує про свою діяльність державам-учасницям, Комісії ООН щодо статусу жінок та Генеральній Асамблеї.

Як зазначалося вище, починаючи з 1976 р. ЕКОСОР прий­няла низку резолюцій, якими було утворено Комітет з економіч­них, соціальних та культурних прав, що складається з 18 екс­пертів, які обрані в особистій якості (іп регзопаї сарасШез). Комітет вперше зібрався у березні 1987 р.² і з часу свого засну­вання намагався зробити систему нагляду за дотриманням норм МПЕСКП більш ефективною. Держави - учасниці МПЕСКП надають періодичні доповіді Комітетові про виконання поло­жень Пакту. Україна бере участь у роботі Комітету з 1985 р. Четверта періодична доповідь України щодо виконання МПЕСКП була подана в Комітет з економічних та соціальних питань 21 березня 2000 р.³

Конвенція проти катувань також утворює контрольний орган - Комітет проти катувань та встановлює систему допові­дей держав-учасниць Комітетові про вжиті ними заходи для здійснення зобов'язань Конвенції (ст. 19). Україна подає пері­одичні доповіді Комітетові про виконання положень Конвен­ції з 1988 р. Четверта періодична доповідь України щодо ви­конання Конвенції з катувань була подана 17 листопада

2000 р.⁴

Конвенція також передбачає механізм міждержавних скарг, на отримання і розгляд яких повинна бути згода дер­жави (ст. 21). Згідно зі ст. 22 держава - учасниця цієї Конвен­ції може в будь-який час заявити, що вона визнає компетен­цію Комітету отримувати і розглядати повідомлення осіб, що перебувають під її юрисдикцією, які стверджують, що вони є жертвами порушення державою-учасницею положень Конвен­ції. У 1998 р. Україною було знято застереження до Конвенції

¹ СЕОА\У/С/№г/4-5 & Согг. 1.

² АШоп Р., Зітта В. ЇЧгзі Зеззіоп оі іЬе ТІМ СогатШее оп Есопотіс, ⁸осіа1 апа СиНигаї КІ£Іг*з // Ат. ,1. Іпі. Ь.- 1987.- V. 81.- Р. 747.

³Е/С.12.4/Асіа. 2.

⁴ САт/с/70/лаа. її.

права людини 1 О 7 і міжнародне право | ^1 / ,

проти катувань щодо невизнання компетенції Комітету про­ти катувань.

Комітет проти катувань наділений ще однією функцією, а саме - згідно зі ст. 20 він може проводити конфіденційне роз­слідування у випадку отримання вірогідної інформації про систематичне застосування катувань на території держави-уча-сниці. Після розгляду результатів проведеного розслідування Комітет направляє відповідній державі-учасниці ці результа­ти разом із зауваженнями чи пропозиціями, які видаються доцільними у даній ситуації. Держави-учасниці, однак, мо­жуть уникнути застосування повноважень Комітету згідно зі ст. 20, оскільки їм надано право під час підписання чи ратифі­кації Конвенції або приєднання до неї заявити про те, що вони не визнають цю компетенцію Комітету (ст. 28).

Інший юридичний орган - Комітет з прав дитини, створений \ Конвенцією про права дитини¹ 1989 р. Держави-учасниці зо­бов'язуються подавати Комітету через Генерального секрета­ря ООН доповіді про вжиті ними заходи із закріплення ви­знаних у Конвенції прав та про прогрес, досягнутий у здійс- і ненні цих прав (ст. 44). Україна, як і інші держави - учасниці Конвенції ООН про права дитини, з 1991 р. регулярно надає періодичні доповіді про виконання положень Конвенції. Дру-га періодична доповідь України щодо виконання положень Кон- ! венції про права дитини, яка мала бути подана в 1998 р., була подана з запізненням 18 травня 2001 р.²

Серед політичних органів, перш за все, зазначимо вже зга- і дувану Комісію з прав людини при ЕКОСОР, утворену на осно- | ві ст. 68 Статуту ООН як допоміжний орган ЕКОСОР. Спершу Комісія мала три підкомісії. Одна з них - підкомісія щодо статусу жінок, зібралась весною 1946 р., однак на другій сесії ЕКОСОР голова цієї підкомісії, місіс Боділ Беґтрап з Данії зробила заяву про те, що жінки не хочуть бути «залежними від поступу іншої комісії», тобто внесла пропозицію про на­дання цій підкомісії статусу повної комісії ³. ЕКОСОР задо-вольніша це прохання, в результаті чого членами Комісії щодо статусу жінок стали представники держав, а не індивіди, що діяли в особистій якості. Водночас чимало людей, серед яких і багато жінок, вважали таке відділення помилкою і навіть дискримінаційним для ООН мати окремий орган щодо прав жінок. Багато жіночих організацій протестували проти такого рішення ⁴. Професор Дж. Хамфрі, директор Відділу прав лю-

¹ Конвенція про права дитини // Права людини. Міжнародні договори України...- Вказ. праця.- С. 123-146.

² СКС/С/70/Аасі. 11.

³ Нитркгеу ^. Р.- Ор. еі*.-Р. 19.

•м.