Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Mizhnarodne_publichne_pravo_Antonovich.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
2.06 Mб
Скачать

Розділ 17

.232

міжнародних економічних відносин

підряду тощо. Основна ж маса міжнародних економічних відносин здійснюється фізични­ми та юридичними особами. Регулювання їхньої діяльності здійснюється безпосередньо внутрі­шньодержавним правом і опосередковано (че­рез держави) міжнародним економічним пра­вом.

Як зазначається в Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 р., «кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над всіма своїми багат­ствами і економічною діяльністю...»

В цілому міжнародне економічне право від­повідає закономірностям ринкової економіки, але це не означає обмеження суверенних прав держав у еконо­мічній сфері. Вони мають право націоналізувати ту чи іншу приватну власність, можуть зобов'язати своїх громадян репа­тріювати свої закордонні капіталовкладення, коли цього ви­магають національні інтереси.

Планово-орієнтована ринкова економіка означає: а) ринок і держава не протистоять одне одному, а взаємодіють; б) роль держави в національній економіці і зовнішніх стосунках оп­тимальна; в) держава зберігає за собою керівну роль. Так, зо­крема, термін «планово-орієнтована ринкова економіка» за­стосовується в Японії.

Держава може безпосередньо виступати як суб'єкт приват­ноправових відносин, наприклад, у спільних підприємствах держав у сфері виробництва, транспорту, торгівлі тощо. Спіль­ні підприємства мають комерційний характер і підпорядкова­ні праву держави перебування. Тим не менше участь держави надає їх статусу певну специфіку. Власність їх має імунітет від примусового виконання судового рішення. Держави нама­гаються уникнути повного підпорядкування спільного підпри­ємства праву держави його знаходження. З цією метою під­приємство утворюється на основі міжнародного договору, який визначає особливий статус підприємства аж до позбавлення його місцевої юрисдикції.

Держави також беруть участь у міжнародному економіч­ному праві через міжнародні економічні організації, які наді­лені ширшими регулюючими функціями, ніж звичайні між­народні організації.

міжнародне економічне право

г

І

За загальним правилом - держава не несе відповідальності за економічну діяльність приватних осіб. У свою чергу приватні компанії не несуть відповідальності за діяльність держави.

Компанія, яка належить державі і діє від її імені, має імуні­тет. Відповідальність за її діяльність несе сама держава. В між­народній практиці не раз виникало питання про цивільно-пра­вову відповідальність держави за борговими зобов'язаннями компанії, яка їй належить, і про відповідальність компанії за борговими зобов'язаннями своєї держави. Рішення залежить від того, чи має компанія статус самостійної юридичної особи. Якщо вона має такий статус, то відповідає тільки за власні дії. В Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» записано, що Україна як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, як і вони не несуть такої відповідальності за дії України як держави.

Вперше Закон про імунітет держави було прийнято у США 1976 р. У 1978 р. приклад США наслідувала Велика Британія, де прийняли Акт про імунітет держави, а 1982 р. у Канаді було прийнято Акт, що надає імунітет державі в канадійських судах. Поряд з доктриною абсолютного імунітету держави, тобто коли пред'явлення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави може бути допущено тільки зі згоди відповідної іноземної держави, існує доктрина обмеженого імунітету, коли при здійс­ненні владних повноважень держава має імунітет, а коли мова йде про дії держави як приватної особи, імунітет не надається '. За останні роки спостерігається тенденція обмеження імуні­тету як на рівні національного законодавства, так і міжнарод­них договорів та угод. До таких міжнародно-правових актів на­лежить Європейська конвенція про імунітет держав від 16 травня 1976 р. Комісія міжнародного права ООН підготувала проект ста­тей про юрисдикційний імунітет держав та їхньої власності, за­снований на принципі обмеженого імунітету держави. Цей проект був схвалений резолюцією ГА ООН 49/91 від 9 грудня 1994 р.

Визначення громадянства корпорацій ускладнюється двома їх рисами. По-перше, як г і особи, вони можуть мати різноманітні кон-

I роМОДЯНСТВО такти з різними державами. Так, корпорація, міжнародних заснована і зареєстрована в одній державі, може мати основний офіс в іншій державі, а корпорацій основне місце бізнесу в третій державі. Таке під­приємство може мати філії та офіси в декількох

1 Седова М. И. Необходимость изменения российского законодательства о юрисдикционном иммунитете иностранного государства // Международное публичное и частное право.— 2001.- № 2.— С. 2.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]