Питання для самоконтролю та обговорення

1. Поясніть своїми словами, що таке квадра.

2. Скільки різновидів соціотипів може належати одній квадрі?

3. А скільки окремих особистостей може належати одній квадрі?

4. Якщо люди одного “духу”, це сприяє розумінню, взаємодопомозі чи навпаки?

5. Чи можуть бути всередині однієї квадри нерівноправні, несправедливі стосунки-типи співрозмовників? Так, ні – чому?

6. Поясніть, що означають типи співбесідників-соквадралів із своїми назвами.

7. Як зручно змалювати всі 4 квадри соціону, щоб було наочно видно, що існують суміжні, а також і протилежні за духом квадри?

8. Змалюйте наочно такий соціон.

Тема 10

ОБ’ЄКТИВНІ ВИТОКИ НЕРІВНОПРАВНОСТІ СПІВБЕСІДНИКІВ (ПАРТНЕРІВ)

10.1. Поняття нерівноправності (асиметричності) інтертипних стосунків

10.1. Поняття нерівноправності (асиметричності)

інтертипних стосунків

З існування типів особистості випливає факт: істина одного

є помилкою іншого – і з цим фактом треба рахуватися

К.Г. Юнг

Одні форми стосунків сприяють реалізації фізичних і психічних сил індивіда, підвищують життєвий тонус, інші – перешкоджають такій реалізації, діють на психіку деструктивно. Одночасно перші покращують, а другі – погіршують стан людини серед інших людей, оскільки, покращуючи або погіршуючи обмін інформацією з оточенням, міняють умови функціонування психіки і «к.к.д.» даної людини.

Коли вплив одного ТІМу сильніше за валив іншого, стосунки асиметричні, нерівноправні, саме вони бувають “шкідливими і деструктивними” [4]. Цих стосунків з 14-ти форм – дві, і виникають вони тільки між ТІМами з різними стилями життєдіяльності: раціональним і ірраціональним (одна з ознак, лежачих в основі типології). Т.ч. “каменем спотикання” в психологічно дискомфортних стосунках є незбіг перш за все стилю життєдіяльності. Але в стосунках “конфлікт” є справедливість – партнеривзаємноуражали один одного. А два асиметричні типи стосунків несправедливі, оскільки не взаємні, не рівноправні.

Що це означає? “Раціо” в перекладі означає “розум” і з цим великою мірою пов'язано ставлення до всього (і всіх) раціонального як до єдино правильного, розумного. Раціональні типи (особливо – раціональні сенсорики, дуже відповідальні виконавці) дуже позитивно сприймалися при адміністративно-командній системі управління в країні; раціональний інтегральний ТІМ мають середня школа, технічні і багато інших вузів. Ірраціональним же типам в таких умовах більш ніж незатишно: учні типів Ейнштейна і Цезаря потрапляють там у стосунки “соціального контролю”, а типу Д. Карнегі – ”конфлікту” і так далі, ті ж стосунки можна зустріти в робочих колективах.

“Контролер” не дозволить своєму “підконтрольному” виглядати краще себе, не клопотатиме за нього перед начальством, здатний помічати тільки недоліки, але не досягнення в його роботі. Він інакше просто не може! Він не бачить, за що цінувати такого працівника. Природно, це може позначитися і на ставленні інших співробітників до того (особливо – схильних вважати, що “начальник завжди має рацію”), якщо “контролер” - керівник. Стосунки “замовлення” взаємно теплі, але в разі виникнення конфлікту “замовник” перебуває в “зарозумілому спокої”, а “підзамовний” в очах свідків виглядає або некомпетентним, або неврівноваженим.

Автор соціоніки встановила, що за відсутності інших, необхідних для психічного імунітету, ці форми стосунків шкідливі [4], а за наявності доповнюючих типів ІМ деструктивні форми стосунків втрачають силу, тому ТІМи мають взаємодіяти між собою в певних поєднаннях і угрупуваннях. Виходячи з відкритої нею дуальної природи людини, співробітника, поставленого обставинами в нерівноправні стосунки, необхідно забезпечити “противагою” у вигляді його “дуала” або “активатора”. Чим гірше налагоджені нерівноправні стосунки, тим більше енергії і часу йде на їх «підгонку», тим більше проявів неусвідомленої або напівусвідомленої злості, агресії, ненависті, асоціальних вчинків, психічних травм і неврозів. Тому керівникові слід приділяти їм особливу увагу, а головне – забезпечити своєму персоналу соціонічний “лікнеп”.

Тільки за допомогою використання моделі психіки можна пояснити явище об’єктивних нерівноправних стосунків (і партнерів). Чотириелементна соціонічна модель “Ю” (на честь К. Юнга) містить лише дві найсильніші (що дають назву ТІМу) та дві найслабкіші (одна – свідома, друга – підсвідома) функції психіки. Тому вже на моделях “Ю” двох партнерів можна показати цю сутність.

Так, на рис. 2.6. подано моделі "Ю" ТІМу СЕЕ (усередині) з 3-ї квадри. Зліва на нього "тисне" його контролер ЛСІ (2-га квадра). І цей тиск (з функції першого каналу на функцію третього) дуже болячий, вдвічі сильніший, ніж зворотний вплив 1-ої СЕЕ на 2-гу ЛСІ. Але у рамках повного соціону "справедливість" відновлюється: для третього ТІМу, ЕІІ з четвертої квадри, вже СЕЕ стає суворим контролером і т.д.

Коло інформаційного обміну усередині соціону замикається, а група всіх ТІМів, які в таке коло входять, називається в соціоніці "групою …страти". Так, саме так: які б вони не були окремі розумники, але збирати їх разом у будь-яку колективну форму ділового спілкування не доцільно – стосунки всередині найгірші і справи не буде. Доведено практичним досвідом МІС.

ЛСІ СЕЕ ЕІІ Рис. 2.6. Схема інформаційного обміну між співрозмовниками типу "контролер-підконтрольний"

Висновки

• Асиметричність стосунків виникає в тому випадку (з тим партнером), коли предметом спілкування (взаємодії) є аспект, найсильніший в одного партнера, та найслабкіший у іншого. Водночас у іншого немає змоги зреагувати з тією ж силою на слабку функцію партнера, тому що відповідна функція в нього теж не дуже сильна

• Отже, нерівноправність, несправедливість “асиметричних” стосунків полягає в тому, що вони не взаємні: “контролер” або “замовник” помічає, зачіпає тільки слабкіші функції свого партнера, а сильними своїми той впливати майже не може, позаяк вони сприймаються не адекватно своїй силі, їх об'єктивно не можуть оцінити за достойністю.