10.2.9 Особливості прокладання оптичного кабелю в гірських умовах

Роботи в гірський місцевості мають виконуватися, як правило, в сприятливу пору року, коли можливість появи селевих потоків, обвалів, снігових лавин тощо найменш вірогідна.

Крім робіт, наведених у 10.2.1, прокладання оптичного кабелю в гірських умо­вах передбачає:

- уточнення місць розташування майданчиків:

а) для засобів якоріння механізмів;

б) для проведення навантажувально-розвантажувальних робіт;

в) для приймання вантажів та їх розміщення;

- спорудження згідно з проектом протиобвальних, протиоповзневих та водопропускних споруд;

- улаштування при потребі тимчасових доріг та під'їздів;

- прибирання з будівельної смуги каміння та валунів, що нависають;

- установлення пильного спостереження за станом поверхні стрімких схилів, особливо при таненні снігів, після дощів та заморозків;

- організація служби сповіщення та встановлення зв'язку з місцевою метеорологічною станцією з метою регулярного отримання від неї прогнозів погоди;

- протиерозійні заходи.

Під час ожеледиці, туману чи вітру силою понад 6 балів виконувати роботи на гірських ділянках траси ВОЛЗ забороняється.

При підвищенні рівня води в річках та виявленні ознак утворення селевих по­токів, обвалів, каменепадів, снігових лавин роботи в небезпечних місцях мають бути зупи­нені, люди та техніка переміщені в безпечне місце.

Автомобілі, що використовуються при проведенні будівельно-монтажних робіт в гірських умовах, мають відповідати таким вимогам:

- тягово-динамічні характеристики при повному навантаженні мають забезпечувати подолання затяжних підйомів зі сталою швидкістю не менш як 15 км/год без перегрівання двигуна;

- двигуни мають забезпечувати тривалу роботу в режимі гальмування і допускати можливість перевищення кількості оборотів не менш ніж на 40 %.

Автомобілі мають оснащуватися обладнанням для гальмування типу «гірський упор», установлюваним позаду задніх коліс.

Транспортування вантажів на ділянках з крутизною підйому понад 15° (у дощо­ву погоду понад 10°) допускається лише тракторами. Гранична крутизна підйому для трак­тора в суху погоду становить 30°, а для спуску – 35°.

На ділянках траси з поздовжніми схилами до 15° траншеї в сухих грунтах І - ІV груп мають розроблятися траншейними екскаваторами (роторними, ланцюговими). Ділянки траси з грунтами V групи і вище підлягають попередньому розпушуванню.

На ділянках з поздовжнім схилом понад 15° у сухих грунтах І - IV груп, а також у розпушених скелястих грунтах, мокрих грунтах, на переходах через мілкі річки, болота та яри траншеї мають розроблятися, як правило, одноківшевими екскаваторами.

Розробка траншей одноківшевим екскаватором на поздовжніх схилах до 15° дозволяється згори вниз та знизу вгору по схилу без якоріння екскаватора.

На схилах понад 15° екскаватори мають якоритися. При цьому на схилах до 22° працювати можна по обидва боки (вгору та вниз по схилу) незалежно від типу лопати, а на схилах понад 22° – лише згори вниз по схилу:

- з прямою лопатою-ковшем вперед по ходу роботи;

- зі зворотною лопатою-ковшем назад по ходу роботи.

Розробка траншеї роторним екскаватором на поздовжніх схилах з крутизною:

- до 15° дозволяється згори вниз та знизу вгору по схилу без якоріння екскаватора;

- від 15 до 25° допускається згори вниз по схилу без якоріння екскаватора;

- від 25 до 30° – згори вниз по схилу з якорінням екскаватора.

На крутих схилах, а також у вологу погоду як якір має використовуватися трактор чи бульдозер, що з'єднується з екскаватором тросом діаметром не менш ніж 26 мм.

При використанні трактора як якоря для його розміщення має підготовлятися горизонтальний майданчик. Бульдозер як якір дозволяється розміщувати на схилі, при цьому відвал бульдозера має бути напрямлений вниз по схилу та заглиблений в грунт.

На поздовжніх схилах крутизною понад 30° робота екскаваторів (одноківше­вих та роторних) навіть при якорінні не допускається.

Допускається робота землерийних та транспортних машин на косогорах з поперечним ухилом не більш як 8° (за умови попереднього планування траси). Робота цих машин на ділянках з поперечним ухилом понад 8° допускається лише після попереднього виконання відповідних заходів, передбачених проектом (улаштування тимчасових доріг, май­данчиків для роз’їздів тощо).

Скелясті породи (вище VII групи) мають розпушуватися вибуховим способом спеціалізованими організаціями з додержанням вимог Єдиних правил безпеки при підрив­них роботах.

При розпушуванні скелястих порід відбійними молотками рукави для подачі повітря від компресора до молотків мають бути довжиною від 30 до 35 м для того, щоб без переміщення компресора обхопити ділянку траси довжиною від 60 до 70 м.

Розробка траншеї вручну має проводитися на поздовжніх схилах з крутизною понад 30° згори вниз по схилу, а також невеликими ділянками при підході до перешкоди, на перехрещеннях з підземними комунікаціями та в місцях, де неможливе застосування механізмів.

Перед прокладанням оптичного кабелю дно траншеї має бути очищеним і має бути укладений захисний шар грунту чи піску так, як це описано в 10.2.4.

Прокладання оптичного кабелю в гірських умовах на схилах з крутизною до 10° має проводитися так само, як на рівнинній місцевості. На схилах із крутизною понад 10° прокладання ОК має проводитися, як правило, вручну.

Перед прокладанням ОК вручну на схилах гір має бути підготовлена стежка для пересування працівників із кабелем.

При прокладанні ОК вручну вздовж схилу та на підйомах з крутизною до 15° всі працівники мають перебувати по один бік траншеї обличчям до неї. При цьому на одно­го працівника має припадати ділянка ОК масою не більш як 30 кг, а при крутизні схилу понад 15° – не більш як 20 кг.

На спусках і підйомах з крутизною до 15° роботи з прокладання ОК допус­кається проводити без утримуючих засобів. При крутизні понад 15° усі роботи з прокла­дання ОК мають проводитися із застосуванням утримуючих засобів.

Засипання траншей грунтом при крутизні спуску від 8 до 30° має проводитися універсальними бульдозерами з поворотною лопатою поздовжніми ходами. При цьому відвал бульдозера має встановлюватися під кутом до поздовжньої осі бульдозера.

Засипана траншея має бути захищена від розмивання грунтовими чи атмос­ферними водами одним із таких способів:

- покриття траншеї шаром водотривкого грунту (глини) товщиною від 200 до 250 мм (при швидкості течії води по схилу до 0,5 м/с);

- покриття траншеї шаром водотривкого грунту (глини) товщиною від 140 до 180 мм з одинарним мостінням цього шару бруковим каменем з товщиною шару від 120 до 160 мм (при швидкості течії води по схилу до 1,0 м/с);

- покриття траншеї шаром водотривкого грунту (глини) товщиною від 100 до 120 мм з подвійним мостінням цього шару бруковим каменем з товщиною шару від 180 до 200 мм (при швидкості течії води по схилу до 2,5 м/с);

- покриття траншеї шаром водотривкого грунту (глини) товщиною від 240 до 250 мм з укладанням на цей шар залізобетонних плит розміром 60 х 400 х 1200 мм, які обов'язко­во мають скріплюватися цементним розчином марки 100 чи гарячим бітумом (при швид­кості течії води по схилу до 6,0 м/с).

На схилах, де не передбачається значного потоку води, допускається захи­щати траншею одинарним умощуванням бруковим каменем з товщиною шару 150 мм на сухій піщано-цементній основі.

Протиерозійні роботи повинні виконуватися відповідно до КНД 45-101-98. Інструкції щодо захисту кабельних ліній зв'язку від наднормативних механічних наван­тажень.