Тема 1. Філософія, її світоглядно–гуманістичний сенс та призначення

Семінарське занятття – 2 години

1. Світогляд та його історична типологізація. Міфологія як перша форма пояснення світу. Особливості релігійної картини (моделі) світу. Передумови формування філософії як раціонального способу пізнання світу.

2. Філософія та наука у їх взаємозв’язку та співвідношенні. Структура філософського знання. Функції філософії.

3. Історичний розвиток предмету філософії. Зміст і структура основного питання філософії.

4. Світоглядний аспект професійної підготовки. Вплив філософії на духовний світ психолога.

Мета заняття – розкрити сутність філософії як форми суспільної свідомості та теоретичного світогляду, з’ясувати особливості її функціонування в соціумі та в системі гуманітарного знання.

Основна проблема – філософія як світогляд і наука.

Основні поняття: “світогляд”, “міфологія”, “релігія”, “філософія”, “основне питання філософії”, “матеріалізм”, “ідеалізм”, “функції філософії”, “монізм”, “дуалізм”, “агностицизм”.

Питання для самостійного контролю

1. В чому виявляється суспільно–історичний характер філософії?

2. Чи вичерпується зміст філософії її світоглядними функціями?

3. Чи можна будь–який світогляд вважати філософським?

4. Як оцінити визначення філософії: “філософія – це наука наук”?

5. Чому не існує єдиної відповіді на основне питання філософії? Які форми існування цього питання в історії філософії Вам відомі?

6. Як вирішується основне питання філософії в різних напрямках філософської думки?

7. Що є предметом філософії? Як історично змінювався предмет філософії в різні епохи?

8. Які існують причини для ідеалістичного тлумачення дійсності? Чи можливо спростувати ідеалістичну філософію суто теоретичними доказами?

9. На думку К.Маркса, “філософія – суспільна самосвідомість людства”. Чи вважаєте Ви сучасну філософію формою суспільної самосвідомості?

10. Який зв’язок існував між філософією та психологією в різні історичні епохи?

Проблемні ситуації та вправи

1. “Філософія є розуміння всього суттєвого як єдиного і втілення цього розуміння в художній образ та моральну ідею. Вона є процес ототожнення мислення, образу та дії” /П.Л. Лавров/. Як можна розуміти це висловлювання з точки зору наукового характеру філософії?

2. “Філософія – ні наука, ні світоглядне пророцтво” /М. Хайдеггер/. Чи правильна думка М. Хайдеггера про функції, що виконує філософія в духовній культурі суспільства?

3. Філософія, як відомо, розглядає світ у його граничних підвалинах: суттєвого та належного. Чи означає це, що вона не могла претендувати на роль конкретного позитивного знання, як це стверджують позитивісти. Чи може, в принципі, філософія бути “наукою наук”, якщо вона розглядає дійсність крізь призму ідеології?

4. “Філософи, – писав К. Маркс, – не ростуть як гриби після дощу. Вони – суть самосвідомість своєї епохи”. Чи вважаєте Ви, що філософія сьогодні є формою суспільної свідомості? Як співвідносяться ідеологічно–ціннісні і конкретно–наукові аспекти в самій філософії?

5. Відомо, що філософія має світоглядний характер. У чому полягають причини зв'язку філософії із психологією? Чи вважаєте Ви необхідним знання філософії для сучасного психолога? Обґрунтуйте свою думку.

Література: [2, 3, 4, 7, 9, 13, 18, 19, 22, 28, 31, 32, 37 – 40]