Висновки

Діяльність комерційних банків тісно пов’язана із загальним станом національної економіки, яка знаходиться в умовах коливань рівня пропозиції та попиту на банківські послуги, конкуренції, наявності різноманітних ризиків тощо. Як наслідок, виникає необхідність у підтриманні банком достатнього рівня фінансової стійкості.

Під поняттям «стійкість» варто розуміти характеристику стану рівноваги об’єкта, системи, що відображає здатність зберігати визначені властивості та функціональне призначення незмінним, незважаючи на можливі ризики, вплив зовнішніх факторів та внутрішні трансформації (випадкові чи передбачувані). Що ж до категорії «фінансова стійкість банку», Дзюблюк О.В і Михайлюк Р.В дають найбільш повне визначення: «Фінансова стійкість комерційного банку – це якісна характеристика його фінансового стану, котрий відзначається достатністю, збалансованістю та оптимальним співвідношенням фінансових ресурсів і активів за умов підтримання на достатньому рівні ліквідності й платоспроможності, зростання прибутку та мінімізації ризиків, і котрий здатний витримати непередбачені втрати і зберегти стан ефективного функціонування. Стійкий фінансовий стан забезпечує спроможність комерційного банку ефективно працювати, досягати окреслених цілей, протидіючи різноманітним ризикам у процесі діяльності на ринку фінансових послуг, а також зберігати та поновлювати життєздатність в разі раптового її порушення».

Таким чином, фінансова стійкість банку – це найголовніша умова його ефективного функціонування. Стійкість формується під впливом як об’єктивних так і суб’єктивних факторів і оцінюється за допомогою окремих показників та зведених комплексних показників, які є основою рейтингових оцінок діяльності банків.

Аналіз джерел, що стосуються оцінки фінансової стійкості, вказує на те, що методи оцінки фінансової стійкості комерційних банків – це складові моніторингу їх фінансового стану.

Оцінюючи фінансову стійкість банків, у світовій практиці застосовують ряд підходів, серед яких коефіцієнтний аналіз, рейтингові системи оцінки, комплексні оцінки банківського ризику, статистичні моделі (системи «попереднього реагування»), макропруденційний аналіз. В Україні найпоширенішими підходами є коефіцієнтний аналіз та визначення рейтингових оцінок банків.

Належний фінансовий стан банків і банківської системи підтверджує стабільний стан суспільства і економічної системи. Таким чином, виникає необхідність у законодавчо-нормативному регулюванні діяльності банків для забезпечення їх належного фінансового стану. Так, державою встановлено ряд економічних нормативів, яких банки повинні неухильно дотримуватися. Окрім цього, банки зобов’язані створювати обов’язкові резерви та резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, що в свою чергу залежать від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. При цьому діяльність та фінансова стійкість банків регулюються ЗУ «Про Національний банк України», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», постановою НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», постановою НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні» та іншими нормативно-правовими актами.

Об’єктом для оцінки фінансової стійкості банку нами було обрано ВАТ «Ощадбанк». Відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк» є державним банком із розгалуженою мережею установ – понад 6000. Банк, відповідно до структури своїх пасивів, має статус спеціалізованого ощадного банку, усі вклади населення гарантуються державою. Вищезазначені особливості функціонування банку дозволяють йому підтримувати конкурентоспроможність у банківській системі України.

Оцінка загальних результатів діяльності банку показала,що протягом 2008-2010 років баланс ВАТ «Ощадбанк» характеризувався рядом особливостей. Так, у валюті балансу чітких тенденцій не було, його величина у 2009 році зросла на 3,18 %, або 1 846 610 тис.грн, однак у 2010 році знову зменшилася на 1,51 % або на 907 446 тис.грн. Збільшення валюти балансу у 2009 році було зумовлене зростанням наданих кредитів та дебіторської заборгованості, а зменшення її у 2010 році – від’ємним темпом приросту грошових коштів банку, дебіторської заборгованості та цінних паперів до погашення.

Домінуючою складовою активів банку були надані кредити, величина яких протягом періоду зросла із 34 248 672 тис. грн до 44 778 201 тис.грн.

У структурі пасивів банку домінуючими були зобов’язання, однак спостерігалася тенденція до зростання частки власного капіталу із 27,01 % до 28,17 %. У складі зобов’язань банку домінуючу роль відігравали кошти клієнтів, величина яких постійно зростала, тоді як величина коштів інших банків навпаки, зменшувалася. Величина відстрочених податкових зобов’язань протягом періоду постійно зростала, збільшившись із 369 266 тис.грн у 2008 році до 510 723 тис.грн у 2010 році. У структурі власного капіталу банку спостерігалася позитивна тенденція до зростання частки нерозподіленого прибутку із 1,95 % у 2008 році до 7,54 % у 2010 році. Прибуток банку протягом 2008-2010 років зростав, тому була проведена оцінка доходів та витрат банку на основі звіту про фінансові результати, яка показала певні тенденції. Так, основним видом доходів банку були процентні доходи, що оцінюється позитивно, однак для банку характерною була надмірна величина непроцентних витрат, що негативно впливало на коефіцієнт дієздатності банку.

Загальна оцінка результатів діяльності ВАТ «Ощадбанк» вказала на його стабільний фінансовий стан протягом 2008-2010 років. Так, банк нарощував обсяг наданих кредитів, забезпечуючи їх формуванням достатніх резервів. При цьому частка власного капіталу у структурі пасивів постійно збільшувалася за рахунок зростання нерозподіленого прибутку. Протягом періоду банк залишався прибутковим, однак керівництву варто звернути увагу на надмірний розмір непроцентних витрат.

Після оцінки загальних результатів діяльності банку була проведена оцінка показників його фінансової стійкості та стану дотримання економічних нормативів.

Оцінка показників фінансової стійкості, що базуються на структурі та достатності капіталу та показників, що характеризують динаміку окремих складових балансу вказала на високу фінансову стійкість ВАТ «Ощадбанк» протягом 2008-2010 років. Також було виявлено, що керівництво банку приділяє більшу увагу фінансовій стійкості, порівняно із прибутковістю, що пояснюється державним статусом банку.

Щодо економічних нормативів, встановлених Національним банком то протягом 2008-2010 років вони були повністю дотримані,. При цьому величина регулятивного капіталу постійно зростала, відповідно покращувалося і значення показника адекватності регулятивного капіталу.

На основі оцінки показників фінансової стійкості та проведених розрахунків нами було визначено рейтинг ВАТ «Ощадбанк» протягом 2008-2010 років за методикою Кромонова. Розрахунок рейтингової оцінки за методикою Кромонова включає в себе три етапи. На першому етапі проводиться визначення абсолютних параметрів на основі балансу, на другому – обчислення параметричних коефіцієнтів, на останньому – розрахунок поточного індексу надійності

Так, за методикою Кромонова, протягом 2008-2010 років фінансова надійність банку значно знизилася. У 2008 році банк був абсолютно стабільним і стійким, однак у 2009 році ситуація значно погіршилася і рівень індексу надійності до 2010 року зріс на малу величину. Банку необхідно приділити більшу увагу ліквідності своїх активів.

На основі результатів дослідження нами було визначено напрямки покращення фінансової стійкості банку. При цьому важливу роль повинне відігравати стратегічне управління фінансовою стійкістю. Установа протягом 2006-2010 років впроваджувала Програму розвитку. Важливим є декларування у Програмі основної мети – збільшення вартості банку для його акціонера – Держави. При цьому зростання прибутковості повинне бути зважене на ризиковість. Банк значну увагу приділяє фінансовій стійкості, оскільки депозити вкладників гарантуються державою. Однак, концентруючись на фінасовій стійкості, банк не достатньо розвиває новітні технології, відстаючи у широті застосування пластикових карток. Окрім того, маркетингова політика, порівняно із приватними банками, здійснюється не на належному рівні, що призводить до формування його іміджу як «незручного» банку.

Отже, стратегія ВАТ «Ощадбанк» повинна бути спрямована не тільки на забезпечення фінансової стійкості (чому на даний момент приділяють найбільшу увагу), але й на покращення іміджу та залучення якнайширшої клієнтської бази. Для досягнення поставлених цілей необхідно проводити не тільки внутрішню, але й ефективну зовнішню маркетингову політику, розширювати можливості для дистанційного управління рахунками клієнтів, запроваджувати єдиний корпоративний стиль, оновлювати матеріальні ресурси. Сильними сторонами у стратегії є гарантованість вкладів державою, широка мережа відділень і філій банку. На даний час банк має достатньо резервів для зростання прибутковості, однак їх потрібно використовувати обережно, держава повинна бути дійсно ефективним менеджером, балансуючи між збереженням фінансової безпеки та підвищенням рентабельності. При цьому надзвичайно важливу роль має ще й стратегія управління ризиками, які можуть загрожувати стабільності функціонування банку.

Далі досліджувалась роль ризик-менеджменту в управлінні фінансовою стійкістю. Необхідність ефективного управління ризиками, які супроводжують діяльність банку , є запорукою забезпечення фінансової стійкості. Питанням теорії та практики управління ризиками в зарубіжних країнах протягом останніх років приділяють підвищену увагу, зокрема багато досліджень спрямовані на пошук ефективних методів оцінки, моніторингу та контролю за ризиками, створенню систем управління ними. Щодо ВАТ «Ощадбанк», то у банківській установі ризик-менеджменту приділяється значна увага. Створено окремий департамент ризиків, розроблена Концепція управління ризиками. Вдосконалити дану систему у банку можна впровадженням і постійним оновленням інформаційної бази даних, яка потрібна для оцінки ризиків, зокрема значна увага повинна приділятися оцінці кредитоспроможності позичальників. Оскільки зовнішні системи рейтингування та оцінювання кредитоспроможності позичальників ще не є розвиненими в Україні, на даний час ВАТ «Ощадбанк» потрібно сформувати ефективний внутрішній рейтинг клієнтів-позичальників на базі зарубіжного та вітчизняного досвіду банківських установ, а також підтримувати зв’язки з іншими банками з метою отримання та передачі інформації про потенційних позичальників.